Справа № 560/3722/18
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
12 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (головуючий суддя Тарновецький І.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - незаконними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нараховувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію передбачену Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за період з грудня 2010 року по квітень 2017 року в розмірі 52 037 (п'ятдесят дві тисячі тридцять сім гривень) .
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року провадження у справі закрито.
Мотивуючий наявність підстав для закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав існує така, що набрала законної сили, постанова суду у справі №822/1941/18, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким повернути справу до суду І інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що позовні вимоги у даній справі стосуються сплати компенсації за несвоєчасно виплачену пенсію, в той час як предметом розгляду справи №822/1941/18 були позовні вимоги, які стосувались виплати самої пенсії.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що суд І інстанції вірно встановив факт повторного звернення позивачем з позовними вимогами, які вже було розглянуто судом у справі №822/1941/18 та по якій вже є рішення суду, яке набрало законної сили.
В силу приписів ст. 311 КАС розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Судом І інстанції встановлено, що 05 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому, окрім іншого, просив: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконати Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 року по справі №2-а-1173/11 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 року, нарахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_2 за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заборгованості по пенсії, згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати".
В свою чергу, постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 року по справі №2-а-1173/11 визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі здійснити перерахунок та виплату пенсії інваліду 2-ї групи Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 з 01 грудня 2010 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно ст. 54 та ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячної додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити в подальшому її виплату відповідно до цього закону. Постанова набрала законної сили 04 березня 2013 року.
Отже, відповідно до вказаної постанови, суд визнав право ОСОБА_2 на отримання пенсії згідно з Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язав здійснювати її виплату з 01 грудня 2010 року.
Окрім того, позивач звертаючись до суду 05 червня 2018 року просив нарахувати та виплатити йому компенсацію за втрату частини доходів, у зв'язку із порушенням строків виплати заборгованості по пенсії, посилаючись на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2011 року по справі №2-а-1173/11.
У рішенні від 09 липня 2018 року по справі № 822/1941/18 суд надав оцінку такій позовній вимозі та дійшов висновку про відсутність правових підстав для твердження про втрату позивачем частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, тому відмовив в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_2 за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заборгованості по пенсії, згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строки їх виплати".
Тобто, суд вказав позивачу на те, що з боку відповідача не було допущено порушення строків виплати відповідних сум пенсії, тому і відсутні підстави для висновку про втрату позивачем частини доходів.
Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію передбачену Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за період з грудня 2010 року по квітень 2017 року в розмірі 52 037 грн., які заявлені позивачем у даній справі, то суд першої інстанції вірно встановив, що в їх обгрунтування позивач також послався на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2011 року по справі №2-а-1173/11.
Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що позивач у даній справі просить здійснити компенсацію втрати частини доходів з тих самих підстав, як і по справі № 822/1941/18, оскільки позовні вимоги щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з грудня 2010 року по квітень 2017 року в розмірі 52 037 грн., вже були предметом розгляду суду у справі №822/1941/18 і рішення по вказаній справі набрало законної сили.
Слід зауважити, що звернення в різний час з одного приводу не змінює обставини, які встановлені судовим рішення №822/1941/18, яке набрало законної сили та яким не було встановлено порушення відповідачем прав ОСОБА_2
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав існує постанова суду, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у даній справі згідно вимог п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення.
Також, з приводу доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У вказаному випадку вказана обставина відсутня.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що на час розгляду справи у суді першої інстанції було таке, що набрало законної сили, судове рішення з того самого спору і між тими самими сторонами, у зв'язку з чим у суду були наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 лютого 2019 року.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.