Справа № 676/5543/18
Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.Д.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
12 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2018 року (рішення прийнято у м. Кам'янець-Подільський, дату складання повного тексту рішення та час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Поліцейського УПП в м.Хмельницькому сержанта Дученко Рената Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, Поліцейського УПП в м. Хмельницькому сержанта Дученка Р.В., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАВ № 510896 від 01.08.2018.
2. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваною постановою та вважає дії поліцейського неправомірними з тих підстав, що постанова не містить посилання на докази, які дослідив поліцейський при розгляді адміністративної справи, окрім того, вказує, що поліцейський не взяв до уваги його пояснення. Позивач вважає, що його дії щодо порушення п.9.9. б ПДР кваліфіковані не правильно, оскільки згідно з ч.2 ст. 122 КУпАП відповідальність настає за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальним сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що поліцейським не встановлено.
3. Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено.
4. Скасовано постанову Серія ЕАВ № 510896, прийняту 01.08.2018 р. поліцейським роти УПП в Хмельницькій області сержантом поліції Дученко Ренатом Володимировичем про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрито.
5. Апелянт зазначив, що обставини правопорушення підтверджуються наявним відеозаписом, зробленим нагрудним реєстратором, вважає, що постанова патрульної поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП є законною і обґрунтованою, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
6. Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не подав.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
7. Постановою серія АВ № 510896 від 01.08.2018 р., складеною сержантом поліції роти № 3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Дученко Р.В., ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 01.08.2018 о 9 год. 09 хв. останній, керуючи транспортним засобом марки ЗАЗ 11020617 д.н.з. НОМЕР_1, здійснив поворот ліворуч з пр. Грушевського не з крайньої лівої смуги, чим порушив п.10.4 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУпАП. За наслідками розгляду адміністративної справи ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді попередження.
8. Крім того, сержантом поліції роти № 3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Дученко Р.В. 01.08.2018 о 9 год. 24 хв. прийнята інша постанова, згідно з якою ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки ЗАЗ 11020617 д.н.з. НОМЕР_1, перед поворотом ліворуч завчасно не зайняв крайнє ліве положення та після зупинки транспортного засобу на вимогу співробітників поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9. б ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. За наслідками розгляду адміністративної справи ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
9. Позивач, не оскаржуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п.10.4 ПДР, вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п.9.9. б ПДР протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
10. Позивач пояснив, що він здійснив маневр повороту ліворуч правильно, завчасно прийнявши відповідне ліве положення на проїзній частині, аварійну сигналізацію також увімкнув на короткий час, показавши працівнику поліції, що вона працює, однак через те, що зіпсувався акумулятор, він погодив з інспектором її вимкнення.
11. Представник апелянта пояснив, що поліцейським Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Дученко Р.В. під час своїх обов'язків виявлено, що позивач на а/д Житомир - Чернівці близько 09 год. 09 хв., керуючи автотранспортним засобом марки ЗАЗ 11020617 д.н.з. НОМЕР_1, при повороті ліворуч не зайняв крайнє ліве положення, а також не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки на вимогу поліцейського, чим порушив п.10.4, п.9.9. б ПДР. Під час спілкування з водієм йому повідомлено про причину зупинку, а саме: що при повороті ліворуч водій не зайняв крайнє положення та повідомлено про те, що за вказане порушення на водія накладається адміністративне стягнення у вигляді попередження. Під час спілкування з водієм йому повідомлено про те, що водій здійснив зупинку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, що також є порушенням. Також під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський повідомив водія, що ним не було увімкнено аварійну світлову сигналізацію після зупинки на вимогу працівника поліції. Вважає, що порушення позивачем ПДР підтверджено належними та допустимими доказами, постанова від 01.08.2018 є правомірною і такою, що не підлягає скасуванню.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
14. Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122).
15. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
16. За змістом статті 31 вказаного Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
17. Відповідно до абз. "а" п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
17.1 У п. 9.9 «б» ПДР України закріплено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
17.2 Пунктом 10.4 ПДР визначено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайЛ положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, кої здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руї визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одної напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
18. Згідно зі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
19. За загальним правилом, відповідно до ст. 254 КУпАП, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
20. Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
21. Відповідно до ч. 1-3 ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
22. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
23. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140КУпАП.
24. Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
25. Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
26. Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
27. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
28. Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
29. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
30. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
31. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
32. Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
33. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
34. Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
35. Між тим, на думку колегії суддів, жодним доказом наявність адміністративних правопорушень в діях позивача встановлена не була.
36. Дійсно, за змістом ч.5 ст.258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення.
37. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення.
38. У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.
39. У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
40. Суд зазначав у наведеному рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
41. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
42. Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні.
43. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
44. Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
45. Крім того, Суд вказує, що словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
46. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
47. За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.
48. Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені.
49. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
50. Це пов'язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
51. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
52. Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування.
53. Отже, з наведеного вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
54. При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
55. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
56. Судом встановлено, що будь-яких матеріалів адміністративної справи до моменту початку розгляду справи про адміністративне правопорушення складено не було.
57. Суд вже зазначав, що працівник поліції не був зобов'язаний складати протокол про адміністративне правопорушення, однак він мав право це зробити.
58. Так само відповідач мав можливість зібрати інші докази вчинення правопорушення (відібрати пояснення у правопорушника, свідків, скласти рапорти або інші документи (схему дорожньої обстановки із зазначенням розмітки та дорожніх знаків).
59. Усне твердження працівника поліції про виявлення правопорушення, озвучене правопорушнику, не може бути належним доказом.
60. Спостереження працівником поліції правопорушення може мати місце, однак воно має бути зафіксоване на матеріальному носії.
61. Таким матеріальним носієм міг бути протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються, або ж рапорт, пояснення чи пояснення. До цього матеріального носія міг бути і доданий диск з відеозаписом.
62. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
63. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
64. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
65. До суду апелянтом подано диск з відеозаписом подій, що відбувалися під час притягнення до відповідальності позивача.
66. Натомість, суд не може вважати зазначений диск належним та допустимим доказом вини позивача, оскільки він був виготовлений після розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому не враховувався і не міг бути врахований відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
67. Крім того, на диску не зафіксовано жодного правопорушення з боку позивача.
68. У зв'язку з цим, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
69. Тобто, відеозапис підтверджує попередні висновки суду про те, що на відеозаписі зафіксовано вручення водію постанови про накладення адміністративного стягнення і не зафіксовано порушення позивачем п.9.9. б ПДР, оскільки на відеозапису можна спостерігати розмову водія з інспектором поліції, починаючи з 09 год. 26 хв., тоді як згідно з постановою серія АВ № 510896 від 01.08.2018 порушення вчинено о 9 год. 09 хв. Отже, відсутність ввімкненої аварійної сигналізації в автомобілі позивача о 9 год. 26 хв. не підтверджує, що аварійна сигналізація не була включена о 9 год. 09 хв.
70. Так відповідно до вимог пункту 9 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
71. Обов'язок дотримуватися названих вимог відповідач має і у випадках, коли складення протоколу не передбачається КУпАП.
72. Досліджений судом відеозапис свідчить, що зазначених вимог працівником поліції не було дотримано, а натомість ним в безапеляційному порядку складена спірна постанова.
73. Так само названою інструкцією чітко передбачено таку стадію розгляду справи, як фіксацію правопорушення та формування доказової бази (розділ ІІІ документування адміністративних правопорушень). При цьому пунктом 1 цього розділу визначено, що обов'язок отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції.
74. Наведене ще раз підтверджує попередні висновки суду щодо грубого порушення процедури притягнення позивача до відповідальності.
75. Недотримання прав позивача та не з'ясування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставин його скоєння, недоведеність факту скоєння правопорушення, дають підстави для визнання спірної постанови протиправною та закриття провадження у справі як кожна окремо так і усі в сукупності.
76. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
77. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
78. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення позивачем п. 9.9 б ПДР України не знайшов свого підтвердження.
79. Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
VI. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
80. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
81. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
82. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
83. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
84. Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.