Справа № 2240/2709/18
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
11 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року (головуючий суддя Михайлов О.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з часу звернення із заявою про призначення пенсії з 04.01.2018;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступає стороною у справі, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Підставою для звернення позивача з даною позовною заявою є відмова пенсійного органу у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, що на його переконання, допускає порушення вимог ст.ст. 55, 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративному суду від 10 вересня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.01.2018 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та нараховувати ОСОБА_1 з 04.01.2018 року пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення окружного від 10 вересня 2018 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про не врахування судом першої інстанції розбіжностей в документах позивача щодо відомостей про його прізвище, ім'я та по батькові. Зокрема, пенсійний орган заперечує тотожність вказаних відомостей у паспорті позивача та документах поданих Пенсійному органові.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив обгрунтованість доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, та зазначив про достатність наявних у нього документів для підтвердження його статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
В силу приписів ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах зі Славутським АТП-16845 в якості водія, 08.08.1986 року був відряджений до Чорнобильської зони в м. Прип'ять.
04.01.2018 року позивач звернувся до Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, з заявою та необхідним пакетом документів, про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 15.01.2018 року Славутське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, з підстав того, що в наданих для призначення пенсії документах та його паспорті прізвище, ім'я та по батькові не є тотожними. Також, пенсійний орган зазначив, що в довідках про заробітну плату не зазначено ім'я та по батькові позивача в повному обсязі.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що основним доказом участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи", яке є дійсним, ніким не оскаржене та не скасоване.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років, а які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів пенсійний вік зменшується на 8 років.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, форма якої затверджена постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року N 122.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження відповідно до статті 15 Закону і є підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать, що відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 від 21 грудня 2017 року (виданого замість посвідчення Серії НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 3 категорії.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що основним доказом участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване посвідчення учасника ліквідації (категорія 3), видане 21.12.2017 року на ім'я ОСОБА_1 , яке відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Факт перебування позивача на роботі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Прип'ять у період з 08.08.1986 року по 10.08.1986 року підтверджується рішенням Славутського міського суду від 01.12.1992 року.
Належність позивачу трудової книжки колгоспника б/н, виданої 10.02.1977 колгоспом ім. сількора Савчука Берездівської сільської ради Славутського району Хмельницької області на прізвище " ОСОБА_1 та архівних довідок, виданих Славутським районним трудовим архівом 07 грудня 2017 року №01-34/1737, №01-34/1740, №01-34/1741, №01-34/1743 (витяг із наказу №66 від 07.08.1986 року по Славутському АТП 22040), також підтверджується рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, що набрало законної сили 17.05.2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про те, що відповідно до наявних у справі копій первинних документів неможливо підтвердити факт участі позивача у 1986 році у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є безпідставними, враховуючи, що вказані документи підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 08.08.1986 року по 10.08.1986 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що Верховним Судом України у постановах від 21.11.2006 та від 04.09.2015 по справах №21-1048во06, №690/23/15-а висловлено правовий висновок щодо застосування ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зокрема вказано, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція прослідковується і в практиці Верховного Суду, зокрема постанова від 09.06.2018 року у справі № 675/2071/16-а.
За таких обставин доводи апелянта стосовно неможливості призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку на п'ять років є безпідставними та такими, що суперечать вимогам ст.ст. 14, 55, 65 Закону № 796-XII, а відтак судом першої інстанції обґрунтовано прийнято судове рішення щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, вірно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, у зв'язку із чим вимоги апеляційної скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 лютого 2019 року.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.