Справа № 826/6852/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
05 лютого 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2018 року (повний текст складено 24 жовтня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю., в якому просила скасувати рішення відповідача про нікчемність правочину (транзакції), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року в сумі 200000,00 грн., з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, зобов'язати відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що договір №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року було укладено позивачем не з банком, а з ТОВ «ІРЦ», а тому позивач не є вкладником банку.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала, в суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що виконуючи розрахунковий документ ТОВ «ІРЦ» з перерахування коштів на рахунок позивача, банк не набув права на такі кошти, вказана операція є правомірною, кошти на рахунку позивача є вкладом, а сам позивач є вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
Сторони, будучі повідомлені про день, час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №980-006-000002904 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 23 жовтня 2015 року (а.с.11), укладеного між позивачем (клієнт) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банк), банк по ініціативі клієнта відкрив клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснював його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта.
22 квітня 2016 року ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» уклали договір №980-006-000226595 (а.с.10) «Суперкапітал» (новий) (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору).
За умовами, визначеними у п.1.2 договору, сума коштів - 200000,00 грн., строк користування коштами - не більше 367 днів, кошти передаються з дати укладання цього договору по 24 квітня 2017 року, розмір процентів за користування коштами - ставка: 33,54% річних після утримання податку з таких процентів, періодичність сплати нарахованих процентів - щомісячно, при достроковому поверненні коштів - не пізніше дня повернення коштів, проценти сплачуються у безготівковій формі на рахунок позивача №26206517698601 та кошти повертаються у безготівковій формі на рахунок позивача НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський», код банку 380935.
Згідно з випискою по особовому рахунку позивача за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року НОМЕР_1 (а.с.13) платіжним дорученням №29091 від 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було повернуто кошти згідно з договором №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року в розмірі 200000,00 грн.
З 23 травня 2016 року в ПАТ «Банк Михайлівський» запроваджено тимчасову адміністрацію та з 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» по 12 липня 2018 року.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 24 травня 2016 року №27/1 створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, викладені в акті №2 від 01 червня 2016 року комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., в тому числі перераховані кошти на рахунки позивача в загальному розмірі 203836,02 грн. (згідно витягу з додатку 2 до акту №2 від 01 червня 2016 року (а.с.48)), у відповідності до положень п.п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Листом від 30 січня 2017 року №ЗГ1/7970 (а.с.15) позивача повідомлено, що переказ коштів (транзакція) здійснена ТОВ «ІРЦ» 19 травня 2016 року в сумі 200000,00 грн. з призначенням платежу - повернення коштів згідно з договором №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року, на рахунок НОМЕР_1, що належить позивачу є нікчемними.
Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що кошти на поточному рахунку позивача за договором банківського рахунку, є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 ч.1 ст.2 наведеного закону визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.26 зазначеного Закону Фонд не відшкодовує кошти:1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В силу вимог ч.ч.1-3 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Пунктами 4, 5 р.ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 10 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку надає до Фонду разом із супровідним листом уточнену інформацію за структурою інформаційного рядка файла, визначеною у додатку 1 до цього Положення, про рахунки, зокрема, вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;
3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Таким чином, протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку уповноважена особа Фонду формує та надає до Фонду перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-6 ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду зміни та доповнення до переліків.
Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно з п.п.7-9 ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
В силу вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Вимогами ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підстав для невключення Уповноваженою особою позивача до переліку вкладників, відповідач визначено те, що операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, договір №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року був укладений позивачем не з банком, а з третьою особою - ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», кошти в сумі 200000,00 грн. перераховані позивачем на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
Крім того, на дату укладення цього договору, а також на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», у відповідності до якої встановлено факт здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» ризикової діяльності, віднесено ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних, встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження в діяльності, із змінами, внесеними постановою Правління Національного банку України №295/БТ від 27 квітня 2016 року «Про окремі питання діяльності ПАТ «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ», згідно з якими, з огляду на те, що банк виконує заходи, передбачені Планом фінансового оздоровлення, спрямовані на зменшення кредитного ризику та підтримку ліквідності банку, пом'якшено обмеження у діяльності банку, встановлені постановою від 22 грудня 2015 року №917/БТ, зокрема, виключено таке обмеження, як не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією додатку №1 до акту №2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, під час перевірки Уповноваженою особою Фонду було виявлено, що 11 листопада 2014 року між ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення №1, згідно з умовами якого банк, в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності.
Відповідно до предмету договору доручення банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного договору доручення.
На виконання вищезазначеного договору доручення банком від імені товариства укладались з фізичними особами договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок товариства. При цьому, фізичні особи були обізнані в тому, що правовідносини за таким договором позики регулюються положеннями ст.ст.1046-1053 ЦК України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики, і, відповідно, не підпадають під гарантування вкладів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З урахуванням викладених у актах та висновках перевірки обставин, комісія дійшла до висновку, що укладення договору позивачем було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур банку, а тому вказані правочини є нікчемними відповідно до положень п.п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За рахунок коштів, що були зараховані на рахунки ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» на підставі нікчемних правочинів, тобто в день перерахування коштів, Товариство ініціювало повернення коштів по договорах позики фізичним особам. Внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно до положень ЦК України, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки позивача та на рахунки ще 12159 фізичних осіб, всупереч вимогам закону, було зараховано 1298015973,74 грн.
Згідно з витягом від 18 січня 2018 року (а.с.48) з додатку 2 до акту №2 від 01 червня 2016 року комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19 травня 2016 року здійснені перерахування коштів з поточного рахунку №26509300055802 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» віднесено перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 203836,02 грн.
Однак, 15 листопада 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» (набрав чинності 19 листопада 2016 року), яким, зокрема, розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено пунктом 15 такого змісту: «До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників».
Доказів повідомлення позивача під розпис про непоширення на кошти, що були залучені на виконання умов договору №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року у розмірі 200000,00 грн. гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», матеріали справи не містять.
Таким чином, у зв'язку з законодавчими змінами позивач може бути прирівняним до вкладника та мати право на відшкодування за вкладом з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг».
Отже, віднесення операцій з перерахування коштів на рахунок позивача до нікчемних не вплинуло на обов'язок Уповноваженої особи включити позивача до переліку рахунків вкладників, передбаченого ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки позивач може бути прирівняний до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський».
Враховуючи, що на рахунок позивача НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року перерахувало кошти у сумі 200000,00 грн., позивач є вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як особа, яка уклала договір банківського рахунку, та кошти на рахунок якої надійшли на умовах договору банківського рахунку, яким передбачено обов'язок банку здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку.
Крім того, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктами 1.24, 1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Таким чином, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року зі свого поточного рахунку здійснило переказ коштів на рахунок позивача на підставі відповідного договору, укладеного між ними.
В той же час, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
Разом з тим, договір №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року був укладений між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем і відповідна транзакція вчинена 19 травня 2016 року саме на умовах цього договору.
ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтами, в даному випадку перед ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно п.1.4 гл.1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.
За умовами договору №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року, укладеного між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем, ним передбачено можливість дострокового повернення коштів.
Твердження апелянта про те, що позивач не є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та про те, що на кошти позивача, які надійшли для нього на його поточний рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» не розповсюджуються гарантії, передбачені наведеним Законом, так як договір позики №980-006-000226595 від 22 квітня 2016 року є двостороннім, укладеним позивачем з ТОВ «ІРЦ» та по своїй природі не є вкладом, є безпідставними, оскільки вкладом позивача є саме кошти, що перераховані та перебувають на його рахунках НОМЕР_1 відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський».
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом її майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що розміщені на банківському рахунку.
Посилання апелянта на порушення банком обмежень, накладених постановою правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917 зі змінами, внесеними постановою правління Національного банку України від 27 квітня 2016 року №295, в частині проведення кредитних операцій на суму 1431585182,51 грн. на підставі укладених з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18 травня 2016 року та №1 від 19 травня 2016 року не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів (транзакцій) з перерахування коштів від ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача та позбавлення його права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вказані постанови становлять банківську таємницю, адресуються посадовим особам банку, а не вкладникам (клієнтам банку), позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження, а тому невиконання посадовими особами банку постанови Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів та операцій. Негативні наслідки при невиконанні банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників), а тому позивач не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) фінансової установи та зазнавати на підставі цього негативних наслідків.
Крім того, на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із змінами, внесеними постановою Правління Національного банку України №295/БТ від 27 квітня 2016 року «Про окремі питання діяльності ПАТ «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ», згідно з якими, з огляду на те, що банк виконує заходи, передбачені Планом фінансового оздоровлення, спрямовані на зменшення кредитного ризику та підтримку ліквідності банку, пом'якшено обмеження у діяльності банку, встановлені постановою від 22 грудня 2015 року №917/БТ, зокрема, виключено таке обмеження, як не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, на час здійснення зарахування коштів на банківський рахунок позивача - 19 травня 2016 року - відсутні обмеження щодо проведення операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а тому визнання договору нікчемним на цій підставі є необґрунтованим.
Апелянт зазначає про правомірність своїх дій щодо перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних та відповідного рішення про визнання переказу коштів (транзакцій), в тому числі і на користь позивача. Разом з тим, проведення Уповноваженою особою дій з перевірки правочинів та закріплення результатів такої перевірки шляхом видачі відповідного наказу не спростовує встановлену судом протиправність віднесення операції з перерахування коштів з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача до нікчемних правочинів.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з метою повного захисту прав та інтересів позивача наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та зобов'язання відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення відповідача про нікчемність правочину (транзакції), здійснений ТОВ «ІРЦ» 19 травня 2016 року на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма