Справа № 743/69/19 Суддя (судді) першої інстанції: Сташків В.Б.
12 лютого 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Лічевецького І.О., Парінова А.Б.
за участю секретаря Антоненко К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )
на рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2019 року
у справі №743/69/19 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України
до відповідача громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )
про продовження строку затримання іноземця,
У січні 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) щодо продовження строку затримання на шість місяців громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, до 21.07.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2018 відповідача було затримано з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. У зв'язку з ненадходженням відповідей на запити позивача, що унеможливлює підготовку документів позивачем для забезпечення передачі відповідача згідно міжнародних договорів України про реадмісію, позивач просить продовжити строк його затримання до 21.07.2019.
Рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2019 року позов задоволено частково. Продовжено строк затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на шість місяців, а саме - до 16.07.2019. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням громадян Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ТНАІ VIET HUNG) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в даному випадку відсутні підстави для продовження строку затримання відповідача у пункті тимчасового тримання.
Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.07.2018 громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно, в групі осіб, поза пунктом пропуску, перетнув державний кордон з України в Словацьку Республіку на напрямку 208 п/зн на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », однак після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та 21.07.2018, в ППр. «Ужгород» Чопського прикордонного загону, на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був переданий на територію України у встановленому порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.05.2018 було затримано громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 6 місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
24.07.2018, поштовим відправленням, Чопським прикордонним загоном направлено надзвичайному та повноважному послу В'єтнаму в Україні лист від 22.07.2018 за № 81/973, яким повідомляли останнього про затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та просили якнайшвидше встановити особу відповідача та направити на їх адресу підтверджуючі документи, надавши анкету заповнену відповідачем.
Крім того, 29.08.2018, поштовим відправленням, Чопським прикордонним загоном направлено надзвичайному та повноважному послу В'єтнаму в Україні лист від 15.08.2018 за № 81/1224, яким повторно просили якнайшвидше встановити (ідентифікувати) особу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та направити на їх адресу підтверджуючі документи, надавши анкету заповнену відповідачем.
Після чого, 29.08.2018, громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства, передано до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців.
Чопським прикордонним загоном направлено до ДМС України Запит від 12.10.2018 № 81/1683 стосовно здійснення реадмісії громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ст.ст. 1, 2, 4 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав.
Також, Чопським прикордонним загоном направлено надзвичайному та повноважному послу В'єтнаму в Україні лист від 26.10.2018 за № 81/1722, яким повторно просили якнайшвидше встановити (ідентифікувати) особу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та направити на їх адресу підтверджуючі документи, надавши анкету заповнену відповідачем.
Чопським прикордонним загоном направлено до Департаменту консульської служби МЗС України лист від 26.10.2018 за № 81/1723, щодо сприяння у передачі інформації про відповідача до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам аби якнайшвидше встановити (ідентифікувати) особу відповідача.
Чопським прикордонним загоном направлено надзвичайному та повноважному послу В'єтнаму в Україні та Департаменту консульської служби МЗС України лист від 12.12.2018 за № 81/2016, яким повторно просили якнайшвидше встановити (ідентифікувати) особу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та документуванням свідоцтвом про повернення на Батьківщину.
Проте відповіді на вказані запити, на адресу Чопського прикордонного загону, не надходили.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 16.07.2019, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та відповідно для часткового задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 29.08.2018 ТХАЙ ВІЕТ ГУНГ, був поміщений до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, з місцем розташування: АДРЕСА_1 .
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів.
Згідно з п.11. ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно п.12. ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Відповідно до п. 13. ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
- відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
- неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Частиною 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Законом України “Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав” від 03.09.2008 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає реадмісії у відповідності до Угоди, разом з тим, також Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, ратифікованою Законом України від 3 вересня 2008 року №359-VI, а саме ст. 2 передбачено що, “кожна Договірна Сторона, відповідно до пункту 1 статті 1, здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки, відповідають таким вимогам:
- мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони, одночасно не маючи громадянства держави запитуючої Договірної Сторони чи будь-якої іншої держави;
- будь-коли до їхнього в'їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони мали законне постійне місце проживання на території держави запитуваної сторони та не мають постійного місця проживання в третій країні;
- підлягають чинному наказу про депортацію згідно із національним законодавством держави запитуючої Договірної Сторони.
З наведеного вбачається, що Україна здійснює реадмісії осіб, зокрема громадян Соціалістичної Республіки В'єтнам, які підпадають під дію чинного наказу про депортацію (примусове видворення) згідно із національним законодавством.
Судова колегія наголошує, що процедура застосування реадмісії передбачена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 року №158 “Про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб”, в якій зазначається...
“Проведення заходів реадмісії з будь якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу.
Вказані заходи не можливо провести без застосування обмеження волі особи відносно якої застосовується реадмісія.”
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) Чопським прикордонним загоном, в межах своєї компетенції, на адресу надзвичайного та повноважного посла В'єтнаму в Україні направлялися запити та листи щодо встановлення особи відповідача, зокрема: повідомлення від 22.07.2018 №81/973, повторно листом від 15.08.2018 №81/1224 та від 26.10.2018 №81/1722 та від 12.12.2018 № 81/2016; запити від 26.07.2018 №81/1723 та від 20.10.2018 №81/1696 на адресу Департаменту Консульської Служби МЗС України із зверненням у сприянні здійснення реадмісії особи відповідача.
Разом з тим, станом на час подання адміністративного позову та згодом апеляційної скарги, інформації щодо встановлення особи з метою підготовки відповідних документів для забезпечення подальшої передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію у Чопському прикордонному загоні не має.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статей 24, 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, договір набирає чинності в порядку і в дату, передбачену в самому договорі або погоджені між державами, які брали участь у переговорах.
Кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України “Про міжнародні договори України” визначено, що ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору.
Міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.
Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.
Порядок реалізації положень міжнародних угод у сфері реадмісію, визначено Інструкцією про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 №158, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №260/26705.
Так, відповідно до п.1 розділу IX зазначеної Інструкції передбачається, що у разі встановлення імплементаційними (виконавчими) протоколами до міжнародних угод про реадмісію іншого порядку реадмісії, ніж той, що встановлений у цій Інструкції, застосовуються положення визначені цими протоколами. З наведеного вбачається, що відсутність імплементаційного (виконавчого) протоколу не перешкоджає виконанню Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам “Про реадмісію громадян обох держав”.
Це підтверджується п.1 ст.3 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам “Про реадмісію громадян обох держав” від 03.09.2008, який передбачає, що “передача та прийняття осіб, які підлягають реадмісії, організовується відповідно до національного законодавства держав Договірних Сторін та міжнародного права, а також гарантованих принципів порядку, безпеки та гідності, з урахуванням гуманітарних аспектів і єдності сім'ї осіб, які підлягають реадмісії”.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 195, 242, 243, 246, 272, 288, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ТНАІ VIET HUNG) - залишити без задоволення.
Рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки встановлені ст.287, 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: І.О. Лічевецький
А.Б. Парінов