Справа № 826/5551/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
07 лютого 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
представника відповідача - Головань Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати з березня 2016 року адресної допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати протиправним та скасувати рішення про зупинення (припинення) виплати адресної допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5; зобов'язати відповідача поновити виплату адресної допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_3, як уповноваженому представнику сім'ї, з 12.07.2016 щомісячної адресної допомоги на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано протиправним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.12.2016 про відмову у призначенні соціальної допомоги за заявою ОСОБА_3 від 12.07.2016. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_3, як уповноваженому представнику сім'ї, грошову допомогу для покриття витрат на проживання на підставі поданої заяви від 12.07.2016 у розмірі 1768 грн. (по 884 грн. на кожну особу: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н.) та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_7 р.н.)) строком на 4 місяці, та у розмірі 884 грн. на ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_7 р.н.) строком на 2 місяці.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації діяло відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", положень Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.
До Шостого апеляційного адміністративного суду 05.02.2019 від позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги, у яких вона зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
У судовому засіданні 07 лютого 2019 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримала.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання до суду не з'явилася, явки свого представника не забезпечила, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі у зв'язку з хворобою, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у її відсутності відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.
Апеляційна скарга відповідача стосується рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року лише в частині задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується.
Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, громадянка України, проживала у м. Донецьк і перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в м. Київ, що підтверджується Довідкою від 11.12.2014 №3004006528 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення (далі - Довідка від 11.12.2014), виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, копія якої є в матеріалах справи.
Згідно з даними довідки від 11.12.2014 разом із позивачем прибули малолітні/неповнолітні особи ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 Фактичне місце проживання/перебування переміщених осіб згідно з даними довідки АДРЕСА_1.
Позивач зверталася до Управління як уповноважений представник сім'ї із заявами від 11.12.2014, від 16.06.2015 та від 22.12.2015 про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Управлінням за заявами позивача було проведено призначення щомісячної адресної допомоги з 11.12.2014 по 10.06.2015, з 16.06.2015 по 15.12.2015 та з 22.12.2015 по 10.06.2016.
Рішенням Управління від 04.03.2016 виплату позивачу щомісячної адресної допомоги переміщеним особам на проживання у розмірі 1768 грн. (по 884 грн. на кожну дитину) припинено з 01.04.2016 з причини виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
12.07.2016 позивач знову звернулася до Управління як уповноважений представник сім'ї із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій вказала адресу проживання: АДРЕСА_3, та склад сім'ї: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1
За виходом за вказаною в заяві позивача адресою: АДРЕСА_2 інспекторами Управління факт проживання позивача не встановлено, про що складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 21.11.2016 №9973.
Рішенням комісії від 13.12.2016 в призначенні щомісячної адресної допомоги позивачу відмовлено на підставі пп.2 пп.12 Постанови КМУ №365, оскільки факт проживання не підтверджено.
Листом від 16.12.2016 №37/13-27543 Управління повідомило позивача про факт невстановлення фактичного проживання позивача за вказаною в заяві від 12.07.2016 адресою, внаслідок чого законні підстави для призначення їй щомісячної адресної допомоги відсутні.
Вважаючи дії та рішення відповідача щодо припинення їй виплати щомісячної адресної допомоги протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав для відмови позивачу, як уповноваженому представнику сім'ї, у призначенні грошової допомоги для покриття витрат на проживання на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (Закон № 1706-VII).
Відповідно до положень Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст.1 Закону).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ст.4 Закону).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ст.5 Закону).
Відповідно до п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач має статус внутрішньої переміщеної особи і разом із дітьми, які прибули з нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, що підтверджується чинною довідкою від 11.12.2014 №3004006528, яка була повторно видана 15.06.2015 та 12.07.2016.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок №505) затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 цього Порядку грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Згідно з п. 3 зазначеного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884 грн. на одну особу (члена сім'ї); для працездатних осіб - 442 грн. на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.
Відповідно до пункту 5 Порядку для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.
Згідно з п.6 Порядку № 505 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) грошова допомога не призначається у разі, коли:
- будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;
- будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, як уповноважений представник сім'ї, звернулася до Управління із заявою від 12.07.2016 про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання на сім'ю у складі: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, не працює), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н.) та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_8 р.н.). Станом на дату звернення позивач разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувала на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, що підтверджується довідкою від 11.12.2014 №3004006528 про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, яка є дійсною.
Згідно з рішенням Управління від 13.12.2016 підставою для відмови позивачу у призначенні грошової допомоги стало не проживання позивача за фактичним місцем проживання/перебування, про що Управлінням складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 22.11.2016 №9973.
Проте, вказана підстава , у відповідності до п.6 Порядку № 505, не виключає право позивача та членів її сім'ї на отримання адресної допомоги, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення відповідача від 13.12.2016 про відмову у призначенні соціальної допомоги за заявою ОСОБА_3 від 12.07.2016. є протиправним.
В свою чергу, відповідач законність свого рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги обґрунтовує посиланням на Постанову КМУ від 08 червня 2016 №365.
Так, відповідно до п. 7 вказаного Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого для призначення (відновлення соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п.8 Порядку № 365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Відповідно до п.13 Порядку 365 комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, положення вказаного підзаконного нормативно-правового акта щодо припинення чи відмови у призначенні соціальних виплат з підстав не підтвердження фактичного місця проживання/перебування, обмежують встановлене законом право внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальної допомоги.
Вищевказаною постановою було встановлено для внутрішньо-переміщених осіб ряд додаткових вимог під час проведення процедури призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та запроваджено контроль за здійсненням таких виплат.
Колегія суддів також зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 по справі № 826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 р. № 637. Резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 у справі N 826/12123/16 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 17 липня 2018 року N 54.
Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року залишено без змін.
При цьому, Верховним Судом зазначено, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги те, що встановлення таких додаткових вимог як, зокрема, перевірка фактичного місцезнаходження внутрішньо-переміщеної особи при отриманні (поновленні) соціальних виплат є дискримінаційною та обмежує права останньої у реалізації її права на пенсійне та соціальне забезпечення, що стало підставою для скасування такої вимоги, колегія суддів приходить до висновку про те, що відмова позивачу у відновленні виплати щомісячної адресної допомоги з підстав не підтвердження фактичного місцепроживання, є протиправною.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві відмовила позивачеві у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг протиправно.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяО.О. Беспалов
Повне судове рішення складено 11.02.2019.