23 листопада 2018 року Справа № 804/4834/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
за участі секретаря судового засідання Манько К.А.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача Ревта О.А., Сєдих О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 20 грудня 2016 року щодо відмови в призначені сім'ї ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв ОСОБА_4 від 09 листопада 2015 року та 05 травня 2016 року, якими фактично були здійснені перерахунки допомоги в межах термінів призначення за періоди: з 01 березня 2016 року по 04 травня 2016 року та з 05 травня 2016 року по 04 листопада 2016 року;
визнати протиправним розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 04 вересня 2017 року № 130 про відкоригування розміру переплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг, призначеної сім'ї ОСОБА_4 та її утримання в розмірі 2977,08 грн.;
визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради щодо утримання із нарахованої сім'ї ОСОБА_4 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протягом жовтня 2017 року - січня 2018 року коштів у розмірі 2977 грн. 08 коп.;
визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради щодо відмови сім'ї ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв ОСОБА_4 від 10 травня 2017 року, 10 листопада 2017 року, 10 травня 2018 року;
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної район ної у місті Дніпрі ради повернути неправомірно утримані кошти у розмірі 2977 грн. 08 коп. та здійснити призначення, нарахування та виплату сім'ї ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв ОСОБА_4 від 10 травня 2017 року, 10 листопада 2017 року та 10 травня 2018 року.
Представником відповідача в судовому засіданні надано копії матеріалів справи №202/4675/17 за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, з яких вбачається, що під час судового засідання в Індустріальному районному суді м.Дніпропетровська 07.08.2017 року до матеріалів справи долучено копії рішень від 20.12.2016 року, якими зменшено суму щомісячної адресної допомоги на ОСОБА_5 та припинена виплата щомісячної адресної допомоги на ОСОБА_5 на підставі заяв від 09.11.2015 року та 05.05.2016 року.
Позивачем в позовній заяві зазначено про те, що про порушення своїх прав стало відомо після отримання листа відповідача від 05.05.2018 року.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України)
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 1 ст.123 КАС України)
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. (ч. 3 ст. 123 КАС України)
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Адміністративний суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Оскільки перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу, який законодавець визначив альтернативно - як день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.
Суд також зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивач про оскаржувані рішення від 20.12.2016 року дізнався під час судового розгляду справи №202/4675/17 за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, з яких вбачається, що під час судового засідання в Індустріальному районному суді м.Дніпропетровська 07.08.2017 року та можливості ознайомлення з матеріалами справи не було перешкод в отриманні оскаржуваних рішень з матеріалів справи.
Таким чином, позивачка дізналась про свої порушеня права з моменту припинення їй грошових виплат та в ході розгляду справи №202/4675/17, а саме в засіданні 07.08.2017 року з моменту отримання інформації про наявність рішень про таке припинення, тому заява представника позивача про поновлення строку пред'явлення позову не підлягає задоволенню.
З огляду на вказані обставини, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу в частині позовних вимог:
визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 20 грудня 2016 року щодо відмов в призначені сім'ї ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв ОСОБА_4 від 09 листопада 2015 року та 05 травня 2016 року, якими фактично були здійснені перерахунки допомоги в межах термінів призначення за періоди: з 01 березня 2016 року по 04 травня 2016 року та з 05 травня 2016 року по 04 листопада 2016 року.
визнати протиправним розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 04 вересня 2017 року № 130 про відкорегування розміру переплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, призначеної сім'ї ОСОБА_4 та її утримання в розмірі 2977,08 грн.
визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради щодо утримання із нарахованої сім'ї ОСОБА_4 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протягом жовтня 2017 року - січня 2018 року коштів у розмірі 2977,08 грн.
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради повернути неправомірно утримані кошти у розмірі 2977,08 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.123, 240, 248 КАС України, суддя, -
В задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку пред'явлення позову відмовити.
Залишити без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог:
"- визнати протиправними та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 20 грудня 2016 року щодо відмов в призначені сім'ї ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв ОСОБА_4 від 09 листопада 2015 року та 05 травня 2016 року, якими фактично були здійснені перерахунки допомоги в межах термінів призначення за періоди: з 01 березня 2016 року по 04 травня 2016 року та з 05 травня 2016 року по 04 листопада 2016 року.
- визнати протиправним розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 04 вересня 2017 року № 130 про відкорегування розміру переплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, призначеної сім'ї ОСОБА_4 та її утримання в розмірі 2977,08 грн.
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради щодо утримання із нарахованої сім'ї ОСОБА_4 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протягом жовтня 2017 року - січня 2018 року коштів у розмірі 2977,08 грн.
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради повернути неправомірно утримані кошти у розмірі 2977,08 грн."
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 28 листопада 2018 року.
Суддя О.В. Єфанова