Справа № 495/4427/18
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
27 грудня 2018 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово - судді Шевчук Ю.В.
при секретарі - Охримчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби про скасування постанови №154975 від 10 березня 2018 року, винесеної відділом прикордонної служби «Кучурган» Білгород-Дністровського загону Південного Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби України про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби України про скасування постанови №154975 від 10 березня 2018 року, винесеної відділом прикордонної служби «Кучурган» Білгород-Дністровського загону Південного Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить скасувати постанову № 154975 від 10.03.2018 року, винесену начальником 1-го відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), винесену у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП.
Вимоги даного позову позивач обґрунтовує наступним. Постановою начальника 1-го відділу прикордонної служби «Кучурган» Б ілгород- Дністровського загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.03.2018 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП та накладено штраф у розмірі 119,00 грн. Як вказує позивач, дана постанова винесена не обґрунтовано, з грубим порушенням вимог діючого матеріального та процесуального законодавства, з наступних підстав. Так, 10 березня 2018 року інспектором прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Білгород-Дністровського прикордонного загону складений протокол про адміністративне правопорушення про вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП. Як вбачається зі змісту вищевказаного протоколу, 10.03.2018 року о 11.30 годині в міжнародному ВПР «Кучурган» Білгород-Дністровського прикордонного загону було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП, а саме: «виявлено та затримано громадянина Руспубліки Молдова ОСОБА_1 , який без дозволу представників ВПР «Кучурган» залишив транспортний засіб та рухався по автомобільній смузі руху». На підставі зазначених обставин, представниками ВПР «Кучурган» встановлено, «що це є порушенням п. 2.9.1. «Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №627 від 29.08.2011 р.» Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, як вказує позивач, в порушення вищевказаної норми діючого законодавства України, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від пояснень, володіє українською мовою. Дана інформація не відповідає дійсності, у зв'язку з тим, що позивач взагалі не розуміє українську мову, тому, що є громадянином республіки Молдова та підписав протокол у зв'язку з тим, що не володіє українським законодавством та довірився працівникам Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Білгород-Дністровського прикордонного загону, які вказували на те, що після підписання протоколу та сплати штрафу він матиме можливість перетину державного кордону України. Крім цього, в змісті вказаного протоколу відсутня суть адміністративного правопорушення, а саме : інформація про транспортний засіб, який залишив ОСОБА_1 під час скоєння адміністративного правопорушення. Також, вищевказаними діями порушено вимоги ч.1 ст.268 КУпАП, відповідно до якої, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Так, ОСОБА_1 не володіє українською мовою та потребує послуг перекладача, так як є громадянином Республіки Молдова. Також позивач звертає увагу, що, у відповідності до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи вйого вчиненні та інші обставини, що мають знаяення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм, і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими зівументами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Тобто, вищевказаною нормою діючого законодавства України законодавець поклав обов'язок встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, встановлення винності, даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішеня справи, на орган або посадову особу. Обов'язок доказування наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення у даному випадку покладається на працівників прикордонної служби України. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 без дозволу представників ВПР «Кучурган» залишив транспортний засіб та рухався по автомобільній смузі руху. Як вказує позивач, в дійсності ОСОБА_1 вийшов зі свого транспортного засобу на вимогу працівників Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який вказав на необхідність відкриття багажнику транспортного засобу з метою проведення його огляду. Крім цього, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, підтверджуючі вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення. Також, 10.03.2018 року начальник 1-го відділу ІПС ВПС «Кучурган», розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №154975 стосовно громадянина ОСОБА_1 , виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 119,00 грн. Однак, як вказує позивач, при винесенні оскаржуваної постанови не враховано вимоги ст. 252 КУпАП, відповідно до якої, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю; а також не було враховано вимоги ст. 280 КУпАП, згідно якої, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Далі, позивач вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, отримані відповідно до вимог діючого законодавства України, про те, що ОСОБА_1 без дозволу представників ВПР «Кучурган» залишив транспортний засіб та рухався по автомобільній смузі руху, у зв'язку з чим відомості викладені у вищевказаній постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідають дійсності, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Вказані порушення при складанні вищевказаного протоколу, а відтак і зазначені у протоколі дані не можна вважати об'єктивними, що як наслідок унеможливлює розгляд справи, оскільки складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом та не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також позивач вказує, що при винесені вищевказаної постанови порушено вимоги п.2 ч.1 ст. 278 КУпАП, відповідно до якої, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, що не було додержано при наявності вищевказаних порушень. Крім цього, при винесені оскаржуваної постанови порушено ч.1, 2 ст.7 КупАП, відповідно до якої, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Також позивач вказує, що порушено вимоги ст.245 КУпАП, відповідно до якої, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Враховуючі вищевикладене, позивач вважає, що що постанова № 154975 від 10 березня 2018 року, про адміністративне правопорушення винесена з порушенням прав ОСОБА_1 та чинного законодавства України, є необгрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню. Згідно статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про дміністравтине правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не володіє українською мовою, та знаннями норм діючого законодавства, а також те, що відповідно до постанови №154975 від 10 березня 2018 року йому заборонено в'їзд на територію України, ним пропущено вищевказаний строк для оскарження винесеної у відношенні нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач зазначає, що вищевказані обставини є об'єктивними та поважними для поновлення строку на оскарження винесеної у відношенні нього постанови. З метою поновлення пропущеного строку для оскарження вищевказаної постанови разом з позовом подано відповідну заяву.Згідно чатисни 1 статті 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків,визначених цим кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, то справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженнмя відповідача. На підставі викладеного та з посиланням на статті 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 5, 20, 60, 159-161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач просить суд скасувати постанову № 154975 від 10 березня 2018 року, винесену начальником 1-го відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова чатисна НОМЕР_1 ) винесену у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП.
Адвокат в інтересах ОСОБА_1 - Панько М.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити з мотивів, які викладені у позові, також звернув увагу суду на факти численних порушень при складанні протоколу на підставі якого була винесена оскаржувана позивачем постанова, просив суд скасувати вищевказану постанову у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Представник відповідача - Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби України у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила суд відмовити у задоволенні позову, та вказала, що дії співробітників Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби України щодо складання протоколу та оскаржуваної постанови у відношенні ОСОБА_1 є абсолютно законними та правомірними.
Допитаний в якості свідка у судовому засіданні сержант ОСОБА_2 пояснив наступне. 10 березня 2018 року він виконував наказ на охорону ДКУ у пункті пропуску «Кучурган-Авто», а саме : здійснював огляд транспортних засобів. Ним було помічено, що гр.. ОСОБА_1 вийшов з машини, та пішов у сторону пункту пропуску, що робити забороняється. Він підійшов до ОСОБА_1 , пояснив йому, що саме він порушив, після чого він разом із ОСОБА_1 пішов до службового приміщення, де, у відношенні ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол. Також пояснив, що проти складення адміністративного протоколу ОСОБА_1 не заперечував. На запитання адвоката Панько М.М. свідок ОСОБА_2 пояснив, що марку машини, з якої вийшов ОСОБА_1 він не пам'ятає, перекладач не залучався, оскільки ОСОБА_1 його розумів.
Допитаний в кості свідка у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що він знає ОСОБА_1 , оскільки він є його сусідом. 10 березня 2018 року, він також знаходився у пункті пропуску «Кучурган», та їхав одразу позаду автомобіля, яким керував ОСОБА_1 . Коли вони заїхали на територію Контрольно-пропускного пункту, ОСОБА_1 дійсно виходив з машини, однак, на вимогу дівчини-співробітника ДПС, яка здійснила догляд їх автомобілів, після чого вони поїхали до вікна, де здійснюється оформлення паспортів. ОСОБА_1 перебував біля цього вікна приблизно хвилин 15, після чого він підійшов до нього та запитав, чи потрібна йому у чомусь допомога, на що останній відповів, що не потребує допомоги, після чого свідок уїхав, а ОСОБА_1 залишився біля цього вікна. На запитання адвоката ОСОБА_4 свідок пояснив, що ОСОБА_1 їхав на автомобілі марки «Вольво», синього кольору, їх автомобілі доглядала жінка - інспектор.
Допитана в якості свідка старший прапорщик ОСОБА_5 пояснила, що 10 березня 2018 року вона виконувала наказ на охорону ДКУ у пункті пропуску «Кучурган-авто», а саме : здійснювала перевірку документів. Також пояснила, що у той день, вона бачила чоловіка, який вийшов з автомобілю, якого зупинив інспектор ОСОБА_2 , вони про щось розмовляли. Автомобіль, з якого вийшов цей чоловік, його особу, прізвище свідок не пам'ятає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 13 статті 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" до обов'язків Державної прикордонноїслужби України належить встановлення за погодженням з органами доходів і зборів та керівниками відповідних підприємств, на території яких розміщено пункти пропуску через державний кордон режиму у пунктах пропуску через державний кордон України, контроль за його додержанням.
Частина перша статті 25 Закону України "Про прикордонний контроль" вказує, що діяльність державних органів, що здійснюють різні види контролю під час перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, координується органами охорони державного кордону.
Згідно пунктів 20, 21 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 751, зони прикордонного контролю у пунктах пропуску, пунктах контролю визначаються наказом начальника органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску.
У відповідності до вищевикладеного, п.2.9.1 Наказу АДПСУ від 29.08.2011 № 627, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2011 р. за № 1117/19855 «Про затвердження Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон» передбачає, що під час перебування у пунктах пропуску особам, які перетинають державний кордон, забороняється: самостійно, без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону, залишати транспортні засоби чи здійснювати у них посадку; без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону залишати зону прикордонного контролю і територію пункту пропуску.
У відповідності до статті 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність настає за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно заперечень, наданих відповідачем, відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить суд відмовити у задоволенні позову, вважаючи їх необгрунтованими.
На підтвердження обставин, викладених у запереченях, відповідачем надані наступні докази. Распорт про результати охорони державного кордону та здійснення прикордонного контролю зміною прикордонних нарядів ВПС «Кучурган», в якому вказано, що прикордонним нарядом «ОТЗ» у складі старшого лейтената ОСОБА_6 . Виявлено особу Республіки Молдова ОСОБА_7 , який слідував на в'їзд в Україну, який покинув транспортний засіб без дозволу уповноваженої особи ДПСУ та у відношенні якого складено протокол, та прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону - заборона в'їзду в Україну (а.с. 32-34); );
Витяг з книги штатно-посадового обліку відділу прикордонної служби «Кучурган» станом на 10.03.2018 року (а.с.35 );
пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_8 , згідно яких вказано, що 10.03.2018 року близько 13.00 години, у зв'язку із порушеням правил перетинання Державного кордону України, а саме : без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону, гр. ОСОБА_1 залишив транспортний засіб, у звязку з чим у відношенні нього була винесена заборона в'їзду в Україну строком на три роки (а.с. 36);
пояснення старшого сержанта ОСОБА_9 , в яких вказує, що 10.03.2018 року о 11.00 годині вона помітила, що невідома особа самовільно залишила транспортний засіб , після чого до цієї особи підійшов сержант ОСОБА_2 , та запросив його до службового приміщення для притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.37);
пояснення сержанта ОСОБА_2 , в яких він вказує, що 10.03.2018 року о 12.45 виявив та притягнув до адміністративної відповідальності за ст.202 КУпАп ОСОБА_1 у звязку з тим, що ця особа без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону залишив транспортний засіб (а.с. 38);
пояснення старшого прапорщика ОСОБА_5 , в яких вказано, що невідома особа самовільно покинула транспортний засіб, після чого до неї підійшов сержант ОСОБА_2 та запросив до службового приміщення для притягнення до адміністративноїи відповідальності за ст. 202 (а.с.39);
Акт перегляду відео файлів в підсистемі відеоспостереження, які розгорнуті в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Кучурган», в якому вказано, копіювання відеоматеріалів за 10.03.2018 роеку з відеосервера пункту пропуску відсутня за терміном давності (а.с.40);
Витяг з наказу Начальника 25 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12 червня 2018 року № 166-ВВ (а.с.41).
Аналізуючи надані сторонами докази, суд приймає до уваги наступні факти : Відсутність відеозапису факту здійснення ОСОБА_1 правопорушення; пояснення допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 ; письмові пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_8 , пояснення старшого сержанта ОСОБА_9 , які кожен окремо пояснили, що невідома особа без відповідного дозволу покинула свій транспортний засіб, а також покази допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 ,який пояснив, що ОСОБА_1 дійсно виходив із автомобілю, однак це було зроблено на вимогу співробітника відділу прикордонної служби «Кучурган» задля здійснення перевірки його автомобілю, після чого ОСОБА_1 знов сів у свій автомобіль та проїхав до вікна оформлення документів; а також факт відсутності у протоколі, та, віповідно у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності марки та номеру автомобілю, на якому рухався ОСОБА_1 . Допитаний у судовому засіданні в якості свідка сержант ОСОБА_2 пояснив, що факт порушення ОСОБА_1 вимог статті 202 КПАП України мав місце, тобто він дійсно покинув свій транспортний засіб та рухався по смузі руху. Однак, приймаючи до уваги наведені вище факти та покази осіб, які були допитані у якості свідків та письмові пояснення посадових осіб, долучених до відзиву, суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_2 .
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.1 ч.2 ст.72 ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.
В силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови, а саме, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та спростовуються наведеними вище мотивами та підставами задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свої рішень, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби про скасування постанови №154975 від 10 березня 2018 року, винесеної відділом прикордонної служби «Кучурган» Білгород-Дністровського загону Південного Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби України про притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови №154975 від 10 березня 2018 року, винесеної відділом прикордонної служби «Кучурган» Білгород-Дністровського загону Південного Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову №154975 від 10 березня 2018 року, винесену відділом прикордонної служби «Кучурган» Білгород-Дністровського загону Південного Південного регіонального управління Державної прикордонної Служби про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 238,00 гривень - скасувати.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: