Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 лютого 2019 р. Справа№200/10803/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Христофорова А.Б.,
при секретарі Білоусової К.С.,
за участю:
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Вовченка С.П.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Керампром» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Керампром», 28 жовтня 2018 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Донецькій області де, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 щодо не відображення/не своєчасного відображення узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 918 319,00грн. в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та несвоєчасного проведення розрахунків з бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 918 319,00грн.
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 щодо незабезпечення збільшення в системі електронного адміністрування ПДВ суми податку на яку приватне акціонерне товариство «Керампром» (код ЄДРПОУ 24655289) має право заявляти бюджетне відшкодування на суму задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 918 319,00 грн. за уточнюючим розрахунком від 29.09.2016р. до декларації за січень 2015р. (реєстраційний номер документу 9179207163) та за уточнюючим розрахунком від 14.03.2017р. до декларації за січень 2015р. (9040765590).
- зобов'язати відповідача-1 збільшити в системі електронного адміністрування ПДВ суми податку на яку приватне акціонерне товариство «Керампром» (код ЄДРПОУ 24655289) має право заявляти бюджетне відшкодування на суму задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 918 319,00грн.
Відповідачі заперечували проти задоволення адміністративного позову, надали відзиви на адміністративний позов від 19.11.2018р. та 14.01.2019р., де в обґрунтування зазначили, що в декларації з ПДВ за січень 2015 року позивачем заявлено суму ПДВ до бюджетного відшкодування з бюджету у розмірі 1675,5тиc. грн., але за наслідками камеральної перевірки декларації з ПДВ за січень 2015 року складено акт від 12.03.2015р. №19/05-14-15-01-11-3-24655289, яким встановлено порушення п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, у редакції що діяла в момент декларування ПДВ за перевіряємий період, що призвело до завищення на 918 319,00 грн. залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації за січень 2015 року) та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.1 декларації за січень 2015 року). Згідно з Законом України від 31.07.2014р. №1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі Закон №1621) з 01.01.2015р. набрали чинності зміни щодо доповнення Податкового кодексу України статтею 200-1 «Електронне адміністрування податку на додану вартість», а відповідно до пункту 5 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. №569 (далі Порядок 569) датою початку здійснення платником податку операцій з використанням електронного рахунку є дата реєстрації його платником податку, а для платників зареєстрованих до 01 лютого 2015р. - 1 лютого 2015р. Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2015р. від 29.09.2016р. №9179207163 ПрАТ «Керампром» зменшено суму ПДВ, раніше заявлену до відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2015р. на 918 319грн. та сума від'ємного значення з уточнюючого розрахунку від 29.09.2016р. №9179207163 включена до декларації за вересень 2016р. по рядку 16.2 та включена до суми відшкодування по рядку 20.2.1 та додатку 3 до декларації «Розрахунок бюджетного відшкодування (Д3)» в сумі 918 319грн. Відповідно до змін, внесених до пункту 200.1-3 статті 200-1 Податкового кодексу України, показники реєстраційної суми обраховуються за формулою, визначеною вказаним пунктом, з 01 липня 2015 року. Відповідно до змін, внесених до пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, реєстраційна сума та всі її складові, визначені Кодексом, обнуляються станом на третій робочий день після дня набрання чинності Законом України від 16.07.2015р. №643 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість (далі Закон №643) - тобто з 03 серпня 2015року. Отже, податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації, складені до 01 липня 2015 року, в тому числі розрахунки коригування, складені починаючи з 01 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН, до таких податкових накладних не впливають на показники реєстраційної суми, що обраховується за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України. Відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (УНакл), обчислену за такою формулою: УНакл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де, зокрема ?Відшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Підпунктом 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016р. за №159/28289 (далі Порядок №21) визначено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ. Таким чином, заявлена сума бюджетного відшкодування зменшує показники реєстраційної суми, що в формулі, визначеній пунктом 200-1.3 статті 200-1 зазначається із «мінусом». З урахуванням викладеного просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, 05 лютого 2019 року від представника позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
В судовому засіданні представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог, у вступному слові надав пояснення щодо правомірності висновків контролюючого органу, викладених в відзивах до адміністративного позову .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 20 листопада 2018 року.
20 листопада 2018 року ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 17 грудня 2018 року.
17 грудня 2018 року відкладено розгляд справи на 18 грудня 2018 року.
Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 14 січня 2019 року.
14 січня 2019 року відкладено розгляд справи на 17 січня 2019 року.
Ухвалою суду від 17 січня 2019 року закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2019 року.
Ухвалою суду від 05.02.2019 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду позивачем із даним адміністративним позовом та поновлено строк звернення до суду.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, приватне акціонерне товариство «Керампром» (код ЄДРПОУ 24655289) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації є юридичною особою та платником податку на додану вартість, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
Відповідач-1, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197), є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
Відповідач-2, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028), є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що Приватним акціонерним товариство «Керампром» було подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2015р., в якій заявлено суму ПДВ до бюджетного відшкодування з бюджету у розмірі 1675,5 тис.грн., але за наслідками камеральної перевірки декларації з ПДВ за січень 2015 року складено акт від 12.03.2015р. №19/05-14-15-01-11-3-24655289, яким встановлено порушення п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України (у редакції що діяла в момент декларування ПДВ за перевіряємий період), що призвело до завищення на 918 319 грн. залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації за січень 2015 року) та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.1 декларації за січень 2015 року. На підставі цього акту було винесене податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015р. №0000721501 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на 918 319грн., яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. по справі 805/1547/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015р., податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015р. №0000721501 було скасоване у повному обсязі.
Відповідно до висновків, що зазначені у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. та в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі 805/1547/15-а встановлено, що законодавцем змінено форму податкової декларації з ПДВ, тобто, у лютому 2015 року декларація з ПДВ взагалі не мала рядка 21.1. У новій формі декларації передбачено декларування лише від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду. Тобто, законодавець в оновленій формі декларації з ПДВ фактично позбавив платників податків на декларування від'ємного значення ПДВ попереднього звітного (податкового) періоду, а у подальшому - права на відшкодування сум ПДВ, що залишилися з минулих податкових періодів та, що позбавлення платника податків права на відшкодування ПДВ у січні 2015 року у разі вилучення у новій формі декларації з ПДВ рядка 21.1 є протиправним, крім того оскільки суми податку на додану вартість по декларації за січень 2015 року на момент розгляду справи не були відшкодовані позивачу, то їх слід вважати від'ємним значенням податку на додану вартість поточного звітного періоду.
Таким чином, доводи відповідачів, що за наслідками камеральної перевірки декларації з ПДВ за січень 2015 року на підставі акту від 12.03.2015р. №19/05-14-15-01-11-3-24655289 встановлено порушення позивачем п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України (у редакції що діяла в момент декларування ПДВ за перевіряємий період), що призвело до завищення на 918 319,00грн. залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації за січень 2015 року) та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.1 декларації за січень 2015 року) з'ясовані та спростовані судовими рішеннями у справі 805/1547/15-а.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 29 вересня 2016 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у січні 2015р. була зменшена на 918 319грн. (строка 20.2.1 уточнюючого розрахунку - на рахунок платника у банку) й відображена для зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (строка 20.3 уточнюючого розрахунку) та до суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (строка 21 уточнюючого розрахунку).
Тобто, з урахуванням поданого позивачем у вересні 2016 року уточнюючого розрахунку до податкової декларації за січень 2015 року, спірна сума 918 318грн. враховувалась у складі від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з січня 2015 року до вересня 2016 року.
Судом також встановлено, що 20 жовтня 2016 року позивач подав податкову декларацію за вересень 2016 року та заявив до бюджетного відшкодування загальну суму ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню у розмірі 1 971 379грн., у тому числі суму від'ємного значення ПДВ за січень 2015 року у розмірі 918 319грн. (рядки 16.2, 20.2,20.2.1 податкової декларації за вересень 2016р.).
Після чого, у жовтні 2016 року позивачем було фактично отримане бюджетне відшкодування у загальному розмірі 1 971 379грн., у тому числі суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 918.319,00грн., що також не оспорюється сторонами.
Листами-запитами від 14.03.2018 №11, від 01.06.2018 №102. Позивач звертався до відповідачів із проханням надати відповідь, чи були враховані показники декларації за січень 2015 року та поданих до неї уточнюючих розрахунків в частині суми ПДВ у розмірі 918 319грн., що підлягала відшкодуванню на рахунок платника у банку, при первинному розрахунку суми реєстраційного ліміту за формулою згідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України станом на 01 липня 2015 року. Також намагався з'ясувати чи зменшила суму реєстраційного ліміту сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 918 319грн. чи ні.
У листах ГУ ДФС у Донецькій області від 20.04.2018р. №17367/10/05-99-12-02-15 та від 03.07.2018 №28031/10/05-99-12-02-13; листах ДФС України від 04.05.2018р. №15385/6/99-99-12-03-02-15 та від 06.07.2018 №22805/6/99-99-12-03-02-15 було зазначено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 918 319грн., яка була зменшена уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.09.2016 року №9179207163 та включена до податкової декларації за вересень 2016 року (розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) від 20.10.2016 року №9197343638) правомірно зменшила показники реєстраційної суми, обчисленої за формулою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та не підлягає поновленню. Відповідей на питання чи були враховані показники декларації за січень 2015 року та поданих до неї уточнюючих розрахунків в частині суми ПДВ у розмірі 918 319грн., що підлягала відшкодуванню на рахунок платника у банку, при первинному розрахунку суми реєстраційного ліміту за формулою згідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України станом на 01 липня 2015 року, відповідачами надано не було.
У відповіді ДФС України від 06.07.2018р. №2280516/33-33-12-03-02-15 зазначено, що декларація з ПДВ за січень 2015 року і уточнюючий розрахунок до неї ПрАТ «Керампром» не враховуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначені напрямки відображення суми від'ємного значення податку на додану вартість, - або враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди; - або, в разі відсутності податкового боргу, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника; - або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
З аналізу вищенаведених норм суд доходить висновку, що у зв'язку з набранням законної сили постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. по справі 805/1547/15-а 05.08.2015 року, якою скасоване податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015р. №0000721501 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 918 319грн., контролюючий орган повинен був відобразити таку суму бюджетного відшкодування як узгоджену та протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, був зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Разом з тим порядок дій платника податку та податкових органів щодо відшкодування з Державного бюджету України сум податку на додану вартість визначено також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39), що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 7 Порядку №39 визначено, що орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби такий висновок.
Суд звертає увагу на ту обставину, що станом на дату набрання постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. по справі 805/1547/15-а законної сили (05.08.2015 року), Приватне акціонерне товариство «Керампром» (ЄДРПОУ 24655289, України, 85171, Донецька область, Костянтинівський район, с. Артемівка, вул. Дружби,2,) знаходилось на податковому обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, що не оспорюється сторонами.
Таким чином, позивачем не доведено, що відповідач-1 та відповідач-2 порушили норми статті 200 Податкового Кодексу України в частині строків відображення узгодженої суми бюджетного відшкодування та подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 918 319грн.
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України: - з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі; - з 1 липня 2015 року - на постійній основі.
Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1 розділу V Кодексу.
Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».
Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.
Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до:
- державного бюджету;
- на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України;
- на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.
Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.
З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування.
Пунктом 33 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових SНаклОтр, SНаклВид та SМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.
Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, зокрема, до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).
Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі 805/1547/15-а встановлено, що суми податку на додану вартість по декларації за січень 2015 року ПрАТ «Керампром» на момент розгляду справи та винесення зазначених судових рішень не були фактично відшкодовані позивачу, що також не оспорюється сторонами у цій справі, та їх слід вважати від'ємним значенням податку на додану вартість поточного звітного періоду.
29 вересня 2016 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у січні 2015р. була зменшена на 918 319грн. (строка 20.2.1 уточнюючого розрахунку - на рахунок платника у банку) й відображена для зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (строка 20.3 уточнюючого розрахунку) та до суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (строка 21 уточнюючого розрахунку).
Тобто, з урахуванням поданого позивачем у вересні 2016 року уточнюючого розрахунку до податкової декларації за січень 2015 року та основної декларації за вересень 2016 року від 20 жовтня 2016 року, в якій сума від'ємного значення ПДВ у розмірі 918 319грн. була заявлена до відшкодування, спірна сума 918 318грн. враховувалась у складі від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з січня 2015 року до жовтня 2016 року (до подання та основної декларації за вересень 2016 року від 20 жовтня 2016 року), у тому числі у червні 2015 року.
Судом встановлено, що контролюючий орган - відповідач-1, після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши 29 вересня 2016 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, який прийнятий згідно квитанції №2, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування ПДВ, що підтверджується і Витягом у розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ за 29.09.2016р.
При цьому, доводи контролюючого органу щодо протиправності відображення показників уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року від 29.02.2016 року в системі електронного адміністрування ПДВ, є необґрунтованими, та спростовуються відсутністю проведеної відповідачами перевірки та винесеного рішення про невизнання уточнюючої декларації податковою звітністю тощо.
На думку суду, платником податків обрано повністю правомірний спосіб захисту порушеного права, однак, враховуючи роботу на постійній основі системи електронного адміністрування ПДВ на час подання уточнюючого розрахунку, платник податків реалізуючи правомірну поведінку розраховував на відображення в системі електронного адміністрування відповідних змін, що забезпечило б йому право виписки податкових накладних без здійснення поповнення рахунку у фінансовій установі та заявлення належних позивачу сум бюджетного відшкодування, що здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.
Система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні Державної фіскальної служби України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули, право на збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та відображення у витягу з системи електронного адміністрування має лише відповідач-1, Державна фіскальна служба України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач-2 не наділений повноваженнями щодо внесення будь-яких змін до системи електронного адміністрування ПДВ, отже, у даному випадку відсутня протиправна бездіяльність зазначеного відповідача щодо не включення в розрахунок в системі електронного адміністрування ПДВ суми податку, на яку позивач, як платник податку, має право зареєструвати податкові накладні та заявлення належних позивачу сум бюджетного відшкодування, що здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.
Згідно положень частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
На думку суду, відповідач-1, не забезпечивши своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем 29 вересня 2016 року відомостей в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за січень 2015 року, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.
Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)).
Суд доходить висновку, що в спірних правовідносинах не була встановлена розумна співрозмірність між використаними засобами та тією метою, на яку була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно, примусила змінити напрямок її використання задля забезпечення власної господарської діяльності.
На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідач-1, не прийнявши показників уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року від 29.02.2016 року в системі електронного адміністрування ПДВ, здійснив це необґрунтовано та своє рішення не спростував, чим порушив вимоги чинного податкового законодавства та передбачені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципи, що дає суду підстави для задоволення позовних вимог у цій частині до Державної фіскальної служби України.
Таким чином, відповідачем-1 порушено норми пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового Кодексу України щодо незабезпечення автоматичного збільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, суми на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних та заявляти бюджетне відшкодування, що здійснюється в межах суми розрахованої за формулою відповідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового Кодексу України, на величину задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 918 319грн. за уточнюючим розрахунком від 29.09.2016р. номер 9179207163 до декларації за січень 2015 року та за уточнюючим розрахунком від 14.03.2017р. номер 9040765590 до декларації за січень 2015р.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідачем-1 не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних та заявляти бюджетне відшкодування, що здійснюється в межах суми розрахованої за формулою відповідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового Кодексу України, на величину задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 918 319грн. за уточнюючим розрахунком від 29.09.2016р. номер 9179207163 до декларації за січень 2015 року та за уточнюючим розрахунком від 14.03.2017р. номер 9040765590 до декларації за січень 2015р.
Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 збільшити в системі електронного адміністрування ПДВ суму на яку приватне акціонерне товариство «Керампром» має право заявляти бюджетне відшкодування на величину задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 918 319грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до положень частини 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при звернення до суду у сумі 2643 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,6,90,132,139,193,242-244,246,255 КАС України, суд -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Керампром» (місцезнаходження юридичної особи: 85171, Україна, Донецька область, Костянтинівський район, с. Артемівка, вул. Дружби, 2, код ЄДРПОУ 24655289) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, Україна, м. Київ-53, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження юридичної особи: 87526, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, б. 114, код ЄДРПОУ: 39406028) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, Україна, м. Київ-53, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) щодо незабезпечення автоматичного збільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, суми на яку Приватне акціонерне товариство «Керампром» (місцезнаходження юридичної особи: 85171, Україна, Донецька область, Костянтинівський район, с. Артемівка, вул. Дружби, 2, код ЄДРПОУ 24655289) має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних та заявляти бюджетне відшкодування, що здійснюється в межах суми розрахованої за формулою відповідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового Кодексу України, на величину задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 918 319 грн. за уточнюючим розрахунком від 29.09.2016р. № 9179207163 до декларації за січень 2015 року та за уточнюючим розрахунком від 14.03.2017р. № 9040765590 до декларації за січень 2015р.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, Україна, м. Київ-53, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, суму на яку Приватне акціонерне товариство «Керампром» (місцезнаходження юридичної особи: 85171, Україна, Донецька область, Костянтинівський район, с. Артемівка, вул. Дружби, 2, код ЄДРПОУ 24655289) має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних та заявляти бюджетне відшкодування, що здійснюється в межах суми розрахованої за формулою відповідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового Кодексу України, на величину від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 918 319,00 грн. за уточнюючим розрахунком від 29.09.2016р. № 9179207163 до декларації за січень 2015 року та за уточнюючим розрахунком від 14.03.2017р. № 9040765590 до декларації за січень 2015р. та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, Україна, м. Київ-53, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Приватного акціонерного товариства «Керампром» (місцезнаходження юридичної особи: 85171, Україна, Донецька область, Костянтинівський район, с. Артемівка, вул. Дружби, 2, код ЄДРПОУ 24655289) судовий збір у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 лютого 2019 року.
Повний текст рішення складено 12 лютого 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Суддя Христофоров А.Б.