№ провадження 2/495/846/2019
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
11 лютого 2019 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайоний суд Одеської області у складі
головуючої - одноособово судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Бучка І.В.,
справа № 495/6887/18,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Ширяївської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини ,
Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, просить суд: шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 20.10.2012 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 293 - розірвати; після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище - ОСОБА_2; визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 704,80 грн.; стягнути з ОСОБА_2, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісячно, та стягувати їх починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем з 20.10.2012 року перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого має сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Сімейне життя не склалось, причинами розпаду сім'ї були зловживання спиртними напоями, у стані алкогольного сп'яніння відповідач підіймав руку в присутності дитини, морально її ображав, а тому з червня 2017 року вона залишила відповідача, та з дитиною переїхала проживати до своїх батьків у с. Вікторівка Ширяївського району Одеської області.
З цього часу, їх з відповідачем шлюбні відносини припинились, спільне господарство не ведеться, проживають окремо.
Оскільки із відповідачем не досягнуто згоди щодо його участі в утриманні дитини, відповідач добровільно виділяє незначні кошти на утримання сина, яких є недостатньо, витрачає гроші на власні потреби, інтересами сина не цікавиться, вона змушена порушити питання і про стягнення аліментів на утримання сина.
Вона не працює, оскільки роботи в селі немає, а можливості їхати працювати в інший нанесений пункт немає у зв'язку з тим, що дитина ще зовсім маленька.
Самостійно утримувати дитину вона не в змозі, соціальної допомоги (виплат) не отримує, а тому їй матеріально допомагають батьки.
Відповідач офіційно не працевлаштований, проте працює за наймом, виконує ремонтні роботи у будинках, квартирах, а тому здатен платити на утримання своєї дитини аліменти у розмірі 2000 грн. щомісяця, що буде достатнім для гармонійного розвитку дитини.
На підставі вищевикладеного, вона і звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2018 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - службу у справах дітей Ширяївської районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Позивач в судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суду не сповістив, в матеріалах справи мається його клопотання про розгляд справи у його відсутності, просить суд позовні вимоги задовольнити частково, в частині аліментів згодний сплачувати 779, 50 грн. на утримання дитини до його повноліття, щомісячно.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.
Матеріалами справи встановлено, що дійсно 20.10.2012 року сторони зареєстрували шлюб (актовий запис №293), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, виданим іідділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області 20.10.2012 року /л.с.7/.
Відповідно до ст.ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач у своєму позові зазначає, що між сторонами фактично припинені шлюбно-сімейні відносини, починаючи з червня 2017 року вони проживають окремо, спільне господарство не ведеться, примирення між нею та чоловіком вважає неможливим, стверджує, що подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу.
У відповідності до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач виявила бажання після розірвання шлюбу залишити собі шлюбне прізвище - ОСОБА_1, а тому суд приймає вказану позовну вимогу, вважає її обґрунтованою, оскільки подальше іменування вказаним прізвищем не суперечить чинному законодавству.
Стосовно вимог про стягнення аліментів на дитину, суд приходить до наступного.
Так, дійсно від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3
У відповідності до довідки № 251 від 03.07.2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 не зареєстрована, але проживає за адресою: АДРЕСА_2 з червня 2017 року. Разом з нею проживає: син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. /л.с.8/.
Позивач у своєму позові зазначає, що відповідач надає незначні кошти в якості матеріальної допомоги на утримання їх спільної дитини, проте їх недостатньо для нормального розвитку дитини, угоди щодо добровільного стягнення аліментів між сторонами не досягнуто.
09.10.2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення, викладенні у його письмовому клопотанні, згідно яких відповідач вказав, що ніде не працює, стабільного заробітку не має, проте навіть і сьогодні надає матеріальну допомогу на утримання сина. Розмір аліментів, визначений позивачем у її позові вважає занадто великим, він не в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання сина у такому розмірі, проте вказуючи, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, просив визначити його виходячи із ЗУ «Про державний бюджет на 2018 рік», а саме у розмірі 779,50 грн. З вимогами про розірвання шлюбу погодився, в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити .
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина..
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», встановлено з 01.01.2019 року прожитковий мінімум дітей віком до 6 років - 1626 гривень, з 6 років - 2027 грн.
У відповідності до ч.2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, прийнявши до уваги вікову категорію дитину, потреби дитини, враховуючи також й те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, а стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку доцільно та в інтересах дитини стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісячно, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей Ширяївської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стосовно вимог позивача про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. (ч.4).
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Так, задля повного та всебічного розгляду справи, 08.10.2018 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було поставлено ухвалу, відповідно до якої витребувано з Ширяївської районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: 66800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Грушевського, 104, висновок щодо визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1, яка проживає АДРЕСА_3. Зобов'язано Ширяївську районну державну адміністрацію, що знаходиться за адресою: 66800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Грушевського, 104, надати на адресу суду висновок щодо визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1, яка проживає АДРЕСА_3.
У відповідності до висновку № 18/02-40/2919 від 18.12.2018 року, що надійшов з Ширяївської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Ширяївської районної державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_4
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього.
При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
У відповідності до ч. 2 ст. 161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За таких обставин, враховуючи висновок органу опіки та піклування Ширяївської районної державної адміністрації № 18/02-40/2919 від 18.12.2018 року, з урахуванням усіх обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і в цій частині.
У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів згідно вимог чинного законодавства, то їх стягнення підлягає з відповідача.
Також, у зв'язку із обґрунтованістю позовних вимог в частині розірвання шлюбу, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем згідно квитанції № 0.0.1087197494.1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. /за подачу до суду позову про розірвання шлюбу/
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180-184,191 СК України, ст.ст. 12, 13, 83, 263-265, 280-281, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Ширяївської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 20.10.2012 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 293 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище - ОСОБА_2.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, а саме з 01.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_10 року включно.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2, суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений, згідно квитанції № 0.0.1087197494.1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. /за подачу до суду позову про розірвання шлюбу/.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подачу до суду позову про стягнення аліментів у розмірі 704,80 грн.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей Ширяївської районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Суддя: