08 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 925/729/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018
та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Київ
до Військової частини НОМЕР_1 , м. Черкаси
про стягнення 81 465, 55 грн шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 у справі № 925/729/18 позов задоволено повністю; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 (яка є формувачем військової частини НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" - 81 465,55 грн завданої шкоди, 1500,00 грн витрат за виготовлення звіту по визначенню вартості відновлювального ремонту, 1762, 00 грн на відшкодування сплаченого судового збору; у позові щодо Військової частини НОМЕР_2 та Моторно (транспортного) страхового бюро України - відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 у справі № 925/729/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 925/729/18 повернуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 у справі № 925/729/18 та додані до неї документи без розгляду.
26.01.2019 скаржником Військовою частиною НОМЕР_1 подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 925/729/18, в якій скаржник просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.01.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано вказану касаційну скаргу.
Дослідивши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, зокрема, у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Отже, рішення місцевого господарського суду підлягають касаційному оскарженню тільки після його перегляду в апеляційному порядку та прийняття відповідної постанови.
Таким чином, оскарження самого лише рішення господарського суду першої інстанції суперечить вимогам процесуального законодавства щодо оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи, що рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 у справі № 925/729/18 в апеляційному порядку по суті не переглядалось, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження рішення суду першої інстанції.
Щодо касаційної скарги в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 925/729/18 суд зазначає наступне.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 27.12.2018 дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ГПК України, з огляду на наступне.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції чинній на момент подання позовної заяви судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Стаття 7 Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік" установлює на 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 762 грн.
Відповідно до підпункту 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції чинній на момент подання позовної заяви при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи № 925/729/18 встановлено, що ПАТ "Перший український міжнародний банк" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 81465, 55 грн, а відтак сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 762,00 грн, що й підтверджено платіжним дорученням № 21 731 від 18.06.2018 (а.с. 13, т. 1).
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою, визначено, що за подання до господарського суду, зокрема, апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Так, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що при зверненні до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 у справі № 925/729/18 скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 643,00 грн (1762,00 грн (судовий збір за подання позовної заяви) Х 150 % = 2 643,00 грн). Однак, як слідує з копії платіжного доручення № 1150 від 30.11.2018 про сплату судового збору, яке приєднано до даної апеляційної скарги, скаржником сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн, тобто в меншому розмірі, ніж передбачено чинним на момент звернення Законом України "Про судовий збір". А відтак, вказане платіжне доручення не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
Також, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що відповідно п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що докази сплати судового збору подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Проте, як встановила колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, скаржником не дотримано вищевказаних приписів та додано до матеріалів апеляційної скарги копію платіжного доручення № 1150 від 30.11.2018.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до приписів ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником до апеляційної скарги було додано тільки копію листа № 3208 від 30.11.2018, який адресовано ПАТ "Перший український міжнародний банк", однак судом апеляційної інстанції не виявлено в доданих до апеляційної скарги документах опис вкладення в цінний лист та квитанцію, а тому відсутність таких доказів із зазначенням повної поштової адреси, найменування документів, які надсилаються сторонам у справі, позбавляє суд апеляційної інстанції можливості оцінити даний документ, як належний доказ направлення копії апеляційної скарги учасникам справи.
Згідно з пунктом 61 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил послуг поштового зв'язку" № 270 від 05.03.2009 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги № 3203 від 30.11.2018, судом апеляційної інстанції встановлено, що остання підписана командиром військової частини НОМЕР_1 полковником Пилипенко Р.І., однак всупереч наведеному, скаржником до апеляційної скарги № 3203 від 30.11.2018 не додано належних документів на підтвердження покладення повноважень на Пилипенка Р.І., та відповідно і підписання апеляційної скарги.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції зазначено, що у матеріалах справи №925/729/18 також не міститься документів на підтвердження повноважень командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 у справі № 925/729/18 та додані до неї документи без розгляду на підставі п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 258 та п. 1 ч.5 ст. 260 ГПК України.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що касаційна скарга позивача є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 925/729/18 на підставі пункту 2 частини другої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 у справі № 925/729/18.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 925/729/18.
3. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2018 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 925/729/18 разом з доданими до неї матеріалами на 18 -ти аркушах (у тому числі оригіналом платіжного доручення від 24.01.2019 №95 на суму 1 921, 00 грн) повернути скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко