м. Чернівці
04 лютого 2019 року Справа № 926/2382/18
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Чепишка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу № 926/2382/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Черкалюка Юрія Богдановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці-2004"
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 10015,98 грн
представники:
від позивача - адвокат Зайцева О.О., довіреність від 07.03.2018;
від відповідача - не з'явився;
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
Фізична особа-підприємець Черкалюк Юрій Богданович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці-2004" про стягнення заборгованості за договором від 02.04.2018 № 27 в сумі 10015,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач на виконання умов зазначеного договору продав та поставив відповідачу товар на суму 15898 грн, проте останній його повну вартість у встановлений строк не сплатив, внаслідок чого заборгував позивачу 8400 грн. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 1187,41 грн пені (з 29.08.2018 по 21.12.2018), 235,60 грн інфляційних втрат (за червень-вересень 2018 року) та 192,97 грн 3% річних (з 29.05.2018 по 21.12.2018).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
А. Відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.01.2019 та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
При цьому, суд вирішив розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження з огляду на відповідне клопотання позивача та той факт, що у розумінні статей 12, 247 Господарського процесуального кодексу України справа № 926/2382/18 є малозначною, оскільки сума позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Б. Розгляд справи по суті.
У судове засідання 14.01.2019 відповідач явку свого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав. При цьому, конверт з ухвалою суду від 26.12.2018, який надсилався відповідачу на його адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштою повернувся до суду за закінченням терміну зберігання (довідка відділення поштового зв'язку міститься у матеріалах справи).
Про інші адреси місцезнаходження відповідача суду не відомо.
До того ж, у ході судового засідання виникла необхідність надання додаткових пояснень по суті позовних вимоги, а тому представник позивача усно просив суд відкласти розгляд справи.
За таких обставин ухвалою суду від 14.01.2019 відкладено розгляд справи по суті на 04.02.2019.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 04.02.2019 повторно не забезпечив, відзиву на позов не подав. Водночас у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого слідує, що представник відповідача отримав ухвалу суду від 14.01.2019 - 21.01.2019.
Таким чином, суд констатує, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце слухання справи, проте не повідомив суд про причини неявки свого представника в судове засідання.
У цій площині суд зазначає, що згідно із пунктами 1-3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Поряд з цим, згідно із пунктом 1 частини третьої статті 202 ГПК України: "Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;".
За таких обставин суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи у судовому засіданні 04.02.2019 за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.
У свою чергу присутній у судовому засіданні представник позивача звернувся до суду із письмовим клопотанням, в якому просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 8400 грн у зв'язку із тим, що відповідач сплатив її у добровільному порядку 30.01.2019. Інші позовні вимоги просить задовольнити. Також представник позивача повідомив суд, що між сторонами не укладено інших договорів.
До вказаного клопотання позивачем додано копії рахунку від 25.05.2018 № 106 та платіжного доручення від 30.01.2019 № 2615, які суд вирішив долучити до матеріалів справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.
02 квітня 2018 року між фізичною особою-підприємцем Черкалюком Юрієм Богдановичем (далі - продавець, позивач або ФОП Черкалюка Ю.Б.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівці-2004" (далі - покупець, відповідач або ТОВ "Чернівці-2004") укладено договір № 27 (далі - договір № 27), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю паливно-мастильні матеріали, автозапчастини та супутні матеріали (далі - товар) в асортименті, кількості та на суму вказаних в супроводжуючих документів (накладних) на кожну партію товару згідно поданої покупцем заявки (письмово чи усно), або попередньо погоджених сторонами в додатках, які складають невід'ємну частину даного договору (пункт 2.1).
Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання зазначеного договору недійсним.
Крім того, дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 27, суд установив, що названий договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
За приписами пункту 2.1 договору № 27, покупець зобов'язується проводити оплату поставленого товару згідно рахунку, виставленого продавцем на умовах передоплати, факту поставки або з відстрочкою платежу 3 календарних днів з дати поставки партії товару. Форма оплати згідно даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
У пункті 2.3 договору № 27 сторонами погоджено, що датою поставки (отримання) вважається дата отримання товару на складі продавця, відміченій у розхідній накладній або дата надходження товару на склад покупця (у випадку доставки транспортом продавця).
Договір № 27 набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018. Якщо на момент закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила письмово іншу сторону про своє бажання припинити дію договору, термін дії договору вважається пролонгованим на один календарний рік.
Сторонами не надано доказів припинення договору № 27, а тому він є чинним станом на день подання позову та вирішення цієї справи, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
25 травня 2018 року позивач виставив відповідачу рахунок № 106 на оплату товару в сумі 15898 грн.
Тоді ж, на підставі накладної від 25.05.2018 № 108 позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 15898 грн. Даний факт відповідачем не оспорюється.
У зазначених вище рахунку від 25.05.2018 № 106 та накладній від 25.05.2018 № 108 наявні посилання на договір, проте не вказано його дату та/або номер. Натомість позивач стверджує, що між сторонами не було укладено іншого договору, окрім договору від 02.04.2018 № 27. Відповідач цю обставину не оспорює.
Як слідує із платіжних доручень від 31.05.2018 № 2123 та 01.06.2018 № 2124, відповідач сплатив позивачу 1498 грн та 2000 грн відповідно, призначення платежу - оплата за моторну оливу згідно рахунку № 106 від 25.05.2018.
У зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання позивач звернувся до відповідача із претензією (яка отримана представником останнього 27.09.2018), у якій просив протягом десяти днів з моменту отримання претензії погасити заборгованість за договором від 02.04.2018 № 27 у сумі 12400 грн.
Після цього відповідач перерахував позивачу 4000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.10.2018 № 2436 (1000 грн), від 19.10.2018 № 2457 (1000 грн), від 31.10.2018 № 2500 (1000 грн) та від 23.11.2018 № 2517 (1000 грн).
22 грудня 2018 року позивач звернувся до суду із даним позовом, у якій поряд із стягненням 8400 грн основної заборгованості за договором від 02.04.2018 № 27 просить також стягнути 1187,41 грн пені, 235,60 грн інфляційних втрат та 192,97 грн 3% річних.
Натомість, як убачається із платіжного доручення від 30.01.2019 № 2615, відповідач сплатив позивачу 8400 грн за моторну оливу згідно рахунку № 106 від 25.05.2018.
Таким чином, усього відповідач сплатив відповідачу 15898 грн (1498 грн + 2000 грн + 1000 грн + 1000 грн + 1000 грн + 1000 грн + 8400 грн).
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості товару.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша та друга статті 712 ЦК України).
За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У статті 530 ЦК України зазначено, що: «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.»
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору від 02.04.2018 № 27, згідно накладної від 25.05.2018 № 108, поставив, а відповідач отримав товар на суму 15898 грн.
У той же час, пунктом 2.1 договору № 27 визначено альтернативні строки оплати товару. Так, відповідач зобов'язаний проводити оплату на умовах передоплати або за фактом поставки, або з відстрочкою платежу 3 календарних дні з дати поставки.
Позивач при визначенні строку оплати товару керується положеннями про відстрочку платежу строком на 3 календарні днів, що визнається судом правомірним та добросовісним.
Відтак, суд констатує, що з 29.05.2018 у позивача виникло право вимоги сплати відповідачем вартості товару.
Проте відповідач неналежно виконав свої зобов'язання та сплатив вартість товару із порушенням строку, встановленого договором № 27, та остаточно розрахувався з позивачем 30.01.2019.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, у частині стягнення 8400 грн основної заборгованості провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Поряд з цим, у відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За неналежне виконання грошового зобов'язання позивач за період з 29.08.2018 по 21.12.2018 нарахував відповідачеві 1187,41 грн пені.
Пунктом 3.2 договору № 27 передбачено, що у випадку порушення термінів оплати (крім передоплати) покупець сплачує продавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк суми за кожен день прострочки, що не звільняє його від виконання зобов'язань по даному договору.
У відповідності до вимог частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором від 02.04.2018 № 27 не передбачено іншого порядку та строків нарахування пені.
Так, як установлено позивачем та зазначено самим позивачем у позові, відповідач був зобов'язаний сплати позивачу вартість товару у строк до 28.05.2018 (включно), а тому нарахування пені слід проводити з 29.05.2018 по 28.11.2018.
Проте позивач зазначені вимоги ГК України не врахував та розрахував пеню за період більший, ніж 6 місяців.
Відтак суд самостійно розрахував пеню за період з 29.08.2018 по 28.11.2018 (розрахунок міститься в матеріалах справи), згідно із яким сума пені становить 996,85 грн, яку слід стягнути з відповідача, а у решті позовних вимог у цій частині (1187,41 грн - 996,85 грн = 190,56 грн) - відмовити.
При цьому, позивачем не заявилось вимог про стягнення пені за період з 29.05.2018 по 28.08.2018, а суд не вправі самостійно виходити за межі позовних вимог, що, втім, не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом про стягнення пені за названий період.
Крім того, позивач нарахував відповідачу 235,60 грн інфляційних втрат (за червень-вересень 2018 року) та 192,97 грн 3% річних (з 29.05.2018 по 21.12.2018).
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок 3% річних і вважає його законним та обґрунтованим.
Разом з тим, при розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці, тобто мала місце не інфляція, а дефляція (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).
У свою чергу позивач для розрахунку взяв індекс інфляції за липень 2018 року у розмірі 100%, у той час як за даними Державної служби статистики України індекс інфляції в липні 2018 року складав 99,3%, тобто мала місце дефляція.
Отже, згідно із здійсненим судом розрахунком інфляційних втрат (долучено до матеріалів справи) розмір інфляційних втрат за період з 01.06.2018 по 30.09.2018 складає 147,15 грн, а тому у задоволенні 88,45 грн інфляційних втрат слід відмовити за необгрунтованістю.
V. Висновок суду.
За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач станом на момент проголошення рішення погасив заборгованість за постановлений йому позивачем товар, а тому в частині стягнення 8400 грн основної заборгованості провадження у справі слід закрити. Натомість у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо сплати вартості товару, з нього на користь позивача слід стягнути 996,85 грн пені, 147,15 грн інфляційних втрат, 192,97 грн 3% річних.
VІ. Розподіл судових витрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, щодо частини позовних вимог 8400 грн основної заборгованості у зв'язку із тим, що відповідач погасив заборгованість після звернення з позовом, слід стягнути із відповідача на користь позивача, судові витрати по сплаті судового збору щодо інших позовних вимог слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно вимог статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У частині стягнення 8400 грн основної заборгованості провадження у справі закрити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці-2004" (58000, м. Чернівці, вул. Проектна, 1, код 33337001) на користь Фізичної особи-підприємця Черкалюка Юрія Богдановича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 996,85 грн пені, 147,15 грн інфляційних втрат, 192,97 грн 3% річних та 1712,84 грн відшкодування судового збору.
4. У решті позовних вимог відмовити.
5. З набранням судовим рішення законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повне рішення складено та підписано 12 лютого 2019 року.
Суддя І.В. Марущак