07 лютого 2019 року м. ТернопільСправа № 921/518/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Ранецькій Л.А.
розглянув справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Ємельянова Антона Олександровича (юридична адреса: АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_3)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ПС" (вул Промислова, буд 30, м Тернопіль, 46002)
про стягнення 4167,72 грн - пені, 200 грн - інфляційних нарахувань, 159,45 грн - 3% річних
За участю від:
позивача - не з'явився
відповідача - Саньоцький І.Б.
Суть справи.
Фізична особа - підприємець Ємельянов Антон Олександрович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ПС" про стягнення 10000 грн - основного боргу, 4167,72 грн - пені, 200 грн - інфляційних нарахувань, 159,45 грн - 3% річних.
Свої вимоги позивач мотивує несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов'язань згідно умов договору №28/03-18 від 26.03.2018 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, а саме щодо оплати за послуги з транспортного перевезення вантажу.
Ухвалою суду від 12.12.2018 відкрито провадження у справі №921/518/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у даній справі, з повідомленням учасників процесу, призначено на 10.01.2019.
В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи подано: клопотання б/н від 28.12.2018 (вх №26 від 03.01.2019) про зменшення позовних вимог та розгляд справи за відсутності позивача, з додатком; заяву б/н від 31.01.2019 (вх №1938 від 04.02.2019), з додатком.
В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи долучено: заяву б/н від 18.12.2018 (вх №23706 від 19.12.2018) про ознайомлення з матеріалами справи; відзив №69 від 27.12.2018 (вх №23707 від 27.12.2018) з додатком.
У клопотанні від 28.12.2018 позивачем зазначено, що відповідачем 09.11.2018 та 14.12.2018 (після відкриття провадження у даній справі) здійснено проплати суми основного боргу по 50000 грн кожна. Беручи до уваги це просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути від відповідача 4167,72 грн - пені, 200 грн - інфляційних нарахувань, 159,45 грн - 3% річних.
У вказаному клопотанні ФОП Ємельянов А.О. також просив розгляд справи проводити без його участі.
Ухвалою від 10.01.2019 судом прийнято вищевказане клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, а також відкладено судове засідання на 07.02.2019.
З огляду на подане представником позивача клопотання, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ФОП Ємельянова А.О., заявлені до ТОВ "Т-ПС", які полягають у стягненні з останнього 4167,72 грн - пені, 200 грн - інфляційних нарахувань, 159,45 грн - 3% річних.
У заяві б/н від 31.01.2019 позивач зазначає, що підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт №56 від 04.04.2018 є доказом того, що документи на оплату отримані замовником, а послуги надані експедитором в повному обсязі. Відповідач (замовник) у виконаному перевезенні вантажу є також вантажоодержувачем, а тому про факт доставки відповідного вантажу йому відомо у зв'язку із розвантаженням транспортного засобу та отриманням пакету документів.
До вказаної заяви ним додано копії фіскального чеку зі штрихкодовим ідентифікатором 6117203154395, на підтвердження додаткового надіслання на адресу ТОВ "Т-ПС" 12.04.2018 пакету документів відповідно до умов п 5.2 договору. З копії відстеження вказаного поштового відправлення вбачається, що таке отримано адресатом 16.04.2018.
Представник позивача, а також позивач в судове засідання 07.02.2019 не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.02.2019 просив суд відмовити у задоволенні позову, з підстав наведених у відзиві. В обґрунтування цьому відповідачем у відзиві зазначено наступне:
- 09.11.2018 та 14.12.2018 відповідачем здійснено дві проплати на загальну суму 10000 грн кожна, а відтак оплачено суму основного боргу у даній справі;
- ч 3 ст 549 ЦК України зазначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
- посилаючись на зміст ч 2 ст 551 ЦК України також зауважує, що пеня нараховується на суму несплаченого зобов'язання, а укладеним між сторонами договором може бути змінений лише розмір такої пені, а не інші умови її обчислення, як наприклад база нарахування;
- умови п 6.1 договору очевидно суперечить ст ст 549, 551 ЦК України;
- заявлені у позовній заяви понесені позивачем поштові витрати не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені належним чином;
- а позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції не підлягають задоволенню з огляду незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення відповідачем порушення та його наслідків.
Судом також враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу в судовому засіданні 10.01.2019 за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Запис розгляду судової справи в судовому засіданні 07.02.2019 здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ 27 VF 25 D 8015309 B 1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне:
Між Фізичною особою - підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем (експедитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-ПС" (замовником) 26.03.2018 укладено договір № 28/03-18 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, згідно п 1.1. якого експедитор зобов'язується виходячи з заявок замовника вести переговори і укладати від свого імені договори на надання транспортних послуг з перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному сполученні за цінами, встановленими на транспортному ринку.
Згідно п 2.1 правочину замовник не пізніше, ніж за 48 годин при міжнародному сполученні, і за 24 години при перевезенні на території України до дати запланованого завантаження надає експедитору заявку на перевезення (надалі - заявку), яка являється додатком до даного договору і становить його невід'ємну частину при умові підписання її двома сторонами.
Заявка повинна мати інформацію про наступне: маршрут, адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, кількість пунктів завантаження і вивантаження, час, дату і місце завантаження, час, дату і місце повного вивантаження автомобіля; П.І.П. осіб відповідальних за завантаження та вивантаження, номера їх мобільних телефонів, опис вантажу, тип необхідного рухомого складу; додаткові або особливі умови конкретного перевезення, спосіб завантажувально-розвантажувальних робіт (механізована, ручна, задня, бокова, верхня) (п 2.2 договору).
У п 2.3 правочину зазначено, що згода виконати перевезення на запропонованих умовах підтверджується підписом у відповідній графі заявки відповідальної особи експедитора, завіреною печаткою не пізніше, ніж за 24 робочих години до строків поставки транспортних засобів. Відмова від заявки проводиться на умовах п 3.1.6, п 3.2.8, п 6.4, п 6.5 даного договору.
Відповідно до п 3.2.1 правочину експедитор зобов'язується виконати організацію перевезення вантажів, довірених йому замовником, у відповідності з умовами і правилами, обумовленими в заявці.
Розмір оплати послуг експедитора фіксується в заявці і включає в себе вартість транспортних послуг перевізника, яка являється транзитною, і експедиційні послуги (п 5.1 договору).
У п 5.2 правочину передбачено, що разом з рахунком на перевезення замовнику направляється оригінал накладної CMR, ТТН, завірений одержувачем вантажу, і акт виконаних робіт. Можливе здійснення часткової або повної передоплати послуг експедитора згідно виставлених рахунків.
У п 5.3. договору зазначено, що на підставі наданих рахунків за перевезення замовник протягом 5 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених у п 5.2., якщо інше не зазначено в заявці, здійснює оплату вартості перевезення експедитору який проводить розрахунки з перевізником згідно з укладеними договорами перевезення.
За порушення строків виконання підтвердженої обома сторонами заявки винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості перевезення за кожен день прострочки (п 6.1 договору).
Всі зміни і доповнення до даного договору дійсні лише у випадку якщо вони виконані в письмовій формі і підписані двома сторонами. Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 (п 10.1, п 10.2 правочину).
На виконання вищевказаного договору, 26.03.2018 між ФОП Ємельяновим А.О. (експедитором) та ТОВ "Т-ПС" (замовником) підписано заявку №1 - додаток до договору №28/03-18 від 26.03.2018 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, а саме вантажу: 2132 кг, 2 палетів із розмірами 0,8 * 0,8 * 1; маршрутом: Morley, West Yorkhire, LS 27 0BN Великобританія - Дорохуск - Ягодин - м Тернопіль Україна; термін доставки: 03.04.2018, згідно якої вантажоодержувачем (замовником) є ТОВ "Т-ПС" (вул Промислова, 30, м Тернопіль, Україна).
Зміст заявки містить відмінну від договірної умову щодо порядку розрахунку, а саме вказує про безготівковий розрахунок протягом 2 банківських днів по отриманню оригіналів документів: заявки, договору, актів виконаних робіт (2 примірники), CMR, рахунку.
Вантаж ввезено на територію України 02.04.2018, що підтверджується штампом "під митним контролем" Волинської митниці ДФС, а у Тернопіль - 03.04.2018, що підтверджується штампом "під митним контролем" Тернопільської митниці ДФС, на CMR від 27.03.2018. На вказаній CMR також міститься і відмітка відповідача у справі.
Як вищевказана заявка, так і рахунок-фактура №56 від 04.04.2018 вказує про те, що вартість перевезення склала 23851,13 грн.
Також, 04.04.2018 експедитором та замовником було оформлено акт №56 від 04.04.2018 здачі- приймання робіт (надання послуг) по договору №28/03-18 від 26.03.2018. Його зміст підтверджує відсутність у сторін претензій один до одного, а також те, що він є підставою для проведення взаєморозрахунків.
До позовних матеріалів позивачем додано банківські виписки, сформовані 19.10.2018 по його рахунку:
- за 24.04.2018, з інформацією про сплату відповідачем 24.04.2018 коштів в сумі 10000 грн;
- за 25.05.2018, з інформацією про сплату відповідачем 25.05.2018 коштів в сумі 3851,13 грн.
Також, станом на час розгляду справи №921/518/18 в суді, 03.01.2019 від ФОП Ємельянова А.О. надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої у позові суми основного бору, що складала 10000 грн, у зв'язку з її сплатою ТОВ "Т-ПС". До вказаної заяви позивачем додано, серед іншого банківські виписки, сформовані 28.12.2018 по його рахунку:
- за 09.11.2018, з інформацією про сплату відповідачем 09.11.2018 коштів в сумі 5000 грн;
- за 14.12.2018, з інформацією про сплату відповідачем 14.12.2018 коштів в сумі 5000 грн.
Дану обставину також підтверджують додані ТОВ "Т-ПС" до відзиву копії платіжних доручень №2510 від 09.11.2018 та №2579 від 14.12.2018 на суму 5000 грн кожна.
Неcвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на таке.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч 1 ст 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Норму такого ж змісту викладено і у ст 509 ЦК України.
Серед підстав виникнення господарських зобов'язань ст 11 ЦК України та ст 174 ГК України, зокрема визначає господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП Ємельяновим А.О. (позивачем) та ТОВ "Т-ПС" (відповідачем) 26.03.2018 укладено договір №28/03-18 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.
На протязі дії вказаного договору, відповідно до його п 1.1, п 2.1, п 2.2 відповідачем (замовником) була подана позивачу (експедитору) заявка №1 від 26.03.2018 (додаток до договору №28/03-18 від 26.03.2018) для перевезення вантажу (2 палетів розмірами 0,8*0,8*1 та вагою 2132 кг) по маршруту Morley, West Yorkhire, LS 27 0BN Великобританія - Дорохуск - Ягодин - м Тернопіль Україна.
Заявка містить проставлені підписи та печатки сторін договору та сторін у справі.
З врахуванням умов п 2.3 правочину проставлений у заявці підпис та печатка відповідальної особи експедитора (в даному випадку самого позивача) свідчить про його згоду на виконання перевезення.
Ввезення вантажу на територію України підтверджується штампами "під митним контролем" Волинської митниці ДФС за 02.04.2018 та "під митним контролем" Тернопільської митниці ДФС за 03.04.2018 на CMR від 27.03.2018, з проставленими у графі 24 відмітками та печаткою вантажоодержувача/відповідача у справі, без жодних його зауважень при цьому.
Відповідно до умов п 5.2 договору експедитором виставлявся до оплати замовнику рахунок - фактура №56 від 04.04.2018 на зазначену в заявці вартість послуги з перевезення, яка становила 23851,13 грн.
Того ж числа - 04.04.2018 сторонами оформлено у двосторонньому порядку акт №56 здачі - приймання робіт (надання послуг) по договору №28/03-18 від 26.03.2018, загальною вартістю 23851,13 грн. У вказаному акті замовником та експедитором підтверджено відсутність претензій один до одного, а також те, що даний документ є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами.
Відповідно до п 5.3. договору на підставі наданих рахунків за перевезення замовник протягом 5 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених у п 5.2., якщо інше не зазначено в заявці, здійснює оплату вартості перевезення експедитору який проводить розрахунки з перевізником згідно з укладеними договорами перевезення.
З врахуванням умов п 5.3 договору, сторонами у заявці обумовлено, що розрахунки за здійснене перевезення здійснюються в безготівковому порядку на протязі 2 банківських днів.
Згідно із ст 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ст 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
За статтями 909 ЦК України та 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.
Згідно із ст 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
За ст 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до ч 1 ст 929 ЦК України та ч 1 ст 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Норма такого ж змісту викладена і у ст 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Згідно ч 2 ст 929 ЦК України положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч 3 ст 929 ЦК України).
У ч 1 ст 931 ЦК України зазначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до умов п 3.2.1 договору експедитор зобов'язався виконати організацію перевезення вантажів, довірених йому замовником, у відповідності з умовами і правилами, обумовленими в заявці.
У спірних правовідносинах замовник (відповідач) виступав одночасно і вантажоодержувачем.
У заявці №1 від 26.03.2018 обумовлено строк поставки вантажу - 03.04.2018.
У встановлений строк експедитором виконано умови договору та заявки, 02.04.2018 - 03.04.2018 доставлено замовнику вантаж, підтвердженням чого слугує CMR від 27.03.2018, з проставленими у графі 24 відмітками та печаткою ТОВ "Т-ПС" про прийняття вантажу, примірник якої при цьому вручено замовнику перевезення.
З врахуванням п 5.3 договору, обумовленого у заявці строку проведення розрахунків, дати складання акту здачі-прийняття робіт між сторонами 04.04.2018, строк оплати за послуги з перевезення вантажу у замовника настав 09.04.2018.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору №28/03-18 від 26.03.2018 та додатку до нього - заявки №1 від 26.03.2018, приписів перелічених норм, а також ст ст 11, 14 ЦК України, ст ст 173, 174, 193 ГК України, відповідачем несвоєчасно здійснювались часткові проплати вартості наданих йому послуг з перевезення вантажу. А саме 24.04.2018 оплачено кошти в сумі 10000 грн, 25.05.2018 - 3851,13 грн, 09.11.2018 - 5000 грн, 14.12.2018 - 5000 грн. Остання з вказаних проплат здійснена відповідачем після звернення позивачем з позовом до суду та відкриття провадження у справі.
Загальна сума вказаних проплат становить вартість перевезення за договором №28/03-18 від 26.03.2018 та підтверджується згаданими банківськими виписками, платіжними дорученнями (первинними документами).
У зв'язку з порушенням/несвоєчасністю виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачену п 6.1 договору пеню в сумі 4167,72 грн. А також, в порядку ст 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 159,45 грн - 3% річних та 200 грн інфляційних нарахувань.
Згідно з ч 1 ст 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1 ст 612 ЦК України).
Як вже зазначалось, з врахуванням приписів ч 1 ст 251, ч 1 ст 253 ЦК України, у ТОВ "Т-ПС" обов'язок щодо оплати вартості перевезення виник 09.04.2018.
В тексті позовної заяви позивачем викладено розрахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих на несвоєчасно оплачені суми боргу.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
При цьому, як визначається п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (з наступними змінами та доповненнями) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.
В силу ч 2 ст 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних. Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, правомірним є нарахування 3% річних в розмірі 151,23 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 199,62 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення 0,38 грн - інфляційних нарахувань та 8,22 грн - 3% річних задоволенню не підлягають (проведений судом перерахунок в матеріалах справи).
За змістом ст 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч 4 ст 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 статті 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому, частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України чітко вказує, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також ч 2 ст 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пункт 6.1 договору містить умову, що за порушення строків виконання підтвердженої обома сторонами заявки винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості перевезення за кожен день прострочки.
Як вже неодноразово зазначалось, загальна вартість перевезення склала 23851,13 грн.
У зазначеному в позовній заяві розрахунку суми пені, позивачем як базу нарахування вказану суму 23851,13 грн.
Попри обумовлений сторонами у п 6.1 договору порядок нарахування пені, враховуючи імперативні приписи ч 3 ст 549 ЦК України (яка визначає даний вид відповідальності, що обчислюється саме від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання) та встановлені судом точні дати такого несвоєчасного виконання грошового зобов'язання після 09.04.2018, а саме: 24.04.2018 здійснена проплата в сумі 10000 (залишок неоплаченої суми становив 13851,13 грн), 25.05.2018 - 3851,13 грн (залишок неоплаченої суми становив 10000 грн), 09.11.2018 - 5000 грн (залишок неоплаченої суми становив 5000 грн), 14.12.2018 - 5000 грн, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені в межах зазначеного позивачем періоду.
Згідно проведеного судом перерахунку встановлено, що правомірним є задоволення до стягнення з відповідача пені в сумі 2052,15 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення 2115,57 грн - пені задоволенню не підлягають (проведений судом перерахунок в матеріалах справи).
За таких обставин, позовні вимоги ФОП Ємельянова А.О. підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення із ТОВ "Т-ПС" 2052,15 грн - пені, 199,62 грн - інфляційних нарахувань та 151,23 грн - 3% річних.
Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).
В порядку ст ст 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -
Позов задоволити частково.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ПС" (вул Промислова, буд 30, м Тернопіль, ідентифікаційний код 36509185) на користь Фізичної особи - підприємця Ємельянова Антона Олександровича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2052 (дві тисячі п'ятдесят дві) грн 15 коп - пені, 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн 62 коп - інфляційних нарахувань, 151 (сто п'ятдесят одну) грн 23 коп - 3% річних, 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн 26 коп - сплаченого судового збору.
Видати наказ.
2. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 лютого 2019 року.
Суддя І.П. Шумський