Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2720/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта ОСОБА_1", м. Київ
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - не з'явився.
В жовтні 2018 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта ОСОБА_1" на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 878.124,80 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, що полягає у безоплатному використанні земельної ділянки у період з 01.09.2016 року по 30.11.2017 року.
Ухвалою суду від 04.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 29.10.2018 р. о 10:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
Провадження у справі зупинялося з 13.11.2018 р. по 03.01.2019 р. до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (по справі №922/3412/17) у касаційному порядку ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 28.01.2019 р., судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 11.02.2019 р. о 10:00.
В призначеному судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ «Укрпошта».
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали, з'ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.07.2018 р. №130571272 право власності на нежитлові будівлі літ. «А-1» загальною площею 37,5 кв.м. та літ. «Б-1» загальною площею 7,3 кв.м. по пров. Достатку, 19 у м. Харкові з 03.08.2016 р. по 07.12.2017 р. зареєстроване за ТОВ «Нафта ОСОБА_1» на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2016 р. №722. Речові права відповідача на земельну ділянку площею 0,2418 га по пров. Достатку, 19 у м. Харкові не зареєстровані, що вбачається із листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 24.05.2017 р. №19-20-0.23,08-230/116-17, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 24.05.2017 р. №3183/0/225-17 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.07.2018 р. №130571272.
Позивач вказував, що ТОВ «Нафта ОСОБА_1» з 03.08.2016 р. по 07.12.2017 р. використовувало вказану земельну ділянку без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126, Земельного кодексу України. Обстеження земельної ділянки на місцевості було здійснено за головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради за участі інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, результати такого обстеження було закріплено в Акті обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 12.07.2018 р. (а.с. 26-27).
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка 0,2418 га по пров. Достатку, 19 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та використовується відповідачем без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки.
Договір оренди вказаної земельної ділянки між Харківською міською радою та відповідачем не укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачувалася. Згідно наявних у справі розрахунків позивача розмір збережених коштів від безпідставного користування майном, які підлягають відшкодуванню з боку відповідача, становить в загальній сумі 878124,80 грн.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна (у вигляді безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати), збереженого відповідачем без достатніх правових підстав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов'язання можуть бути деліктними або безделіктними.
Відсутність укладеного між Харківською міською радою та відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов'язання. Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача свідчить про відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу будівлі, котра зареєстрована належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.
Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.
Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).
Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні, тому суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, вони поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Тому встановлені обставини свідчать про порушення загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, закріплених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Такий висновок щодо правильного застосування норм права викладено в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі №922/3412/17. Також, відповідні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. по справі №922/2976/17.
Відповідно до п. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За приписами ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об'єднаної палати, ОСОБА_3 Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, ОСОБА_3. Згідно ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом (а.с. 32-33) розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 01.09.2016 р. по 30.11.2017 р. становить 878124,80 грн. Суд погоджується з вказаним розрахунками та приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Харківської міської ради.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ОСОБА_1" (01021, м.Київ, Печерський район ВУЛИЦЯ ІНСТИТУТСЬКА буд. 28, ідентифікаційний код особи 38812640) на користь Харківської міської ради ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАФТА ОСОБА_1" (01021, м.Київ, Печерський район ВУЛИЦЯ ІНСТИТУТСЬКА буд. 28, ідентифікаційний код особи 38812640, р/р 31419611020002, Банк: Казначейство України (ЕАП), Одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області, МФО: 899998, код ЄДРПОУ: 37999649, код платежу: 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 878124,80 грн. та 13171,87 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 12.02.2019 р.
Суддя ОСОБА_4