12 лютого 2019 рокуСправа № 921/79/19
про повернення заяви без розгляду
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденко О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 №б/н (вх. №99) від 11.02.2019 про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про розірвання договору та визнання недійсним п.3.2. договору.
Без виклику представників сторін.
Встановив:
11.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права приватного підприємства Фірми "АМН ТРАНС", а також заборонити Міністерству юстиції України, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Тернопільської міської ради, іншим особам, яким надано доступ до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійснювати записи і вчиняти реєстраційні дії щодо ПП Фірми "АМН ТРАНС", зокрема, проводити державну реєстрацію змін до установчих документів, вносити записи про зміну учасника чи керівника юридичної особи, її місцезнаходження та інші, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" записи, реєстраційні та інші дії.
Розглянувши дану заяву суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Водначас, відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.3,4,6,7 ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 вказує, що звернувся за підсудністю до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав, який було укладено 02.02.2019 між ним та ОСОБА_2 та водночас зазначає, що подає дану заяву про забезпечення позову до моменту подачі позову, оскільки існує ризик відчуження ОСОБА_2 придбаної у заявника частки у корпоративних правах.
Виходячи зі змісту вище зазначеного, неможливо визначити чи заявник звертається із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, одночасно з пред'явленням позову, чи після відкриття провадження у справі.
Крім цього, згідно п.3 ч.1 с.139 ГПК України дана заява повинна містити предмет позову, однак заявник одночасно позовними вимогами зазначає розірвання договору та визнання недійсним п.3.2. цього ж договору.
Однак, суд звертає увагу на те, що розірвання та визнання недійсним договору регулюються різними правовими нормами та мають різні підстави і наслідки їх застосування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту цієї правової норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявником в порушення п.6 ч. 1 ст. 139 ГПК України не надано пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову, не вказано про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення, які є однією з обов'язкових вимог вказаної статті.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, заявником не надано, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Тобто, імперативними приписами ч. 1 ст. 139 ГПК України визначено обов'язкові вимоги, які ставляться та яким повинна відповідати заява про вжиття заходів забезпечення позову. Водночас, дослідивши подану заявником заяву, суд зазначає, що останнім, при зверненні із нею їх не дотримано.
Суд зазначає, що відомості, викладені заявником у заяві, не можуть бути визнані обставинами, які свідчать про те, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 74, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову №б/н (вх. №99) від 11.02.2019, в тому числі оригінал квитанції №19436964 від 11.02.2019 про сплату судового збору в сумі 960,50 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах територіальної юрисдикціі якого перебуває місцевий господарський суд.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко