ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2019Справа № 910/5035/17
За позовом ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники учасників сторін:
від позивача ОСОБА_1
від відповідача Щелков П.С.
від третьої особи не з'явились
В судовому засіданні 04.02.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (далі - Товариства) про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015, про звільнення з посади директора ОСОБА_1 за власним бажанням та призначення директором ОСОБА_3; скасування реєстраційної дії (рішення) від 22.01.2015 № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами до установчих документів, проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015 державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Шубіною Т.Я.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за твердженням позивача, оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує трудові права ОСОБА_1, оскільки звільнення минулим днем не передбачено законодавством (вирішено звільнити з 20.01.2014), ОСОБА_1, як директора Товариства, не було проінформовано про те, що підготовлено питання про його звільнення і воно буде винесено на загальні збори. Таким чином, як вважає позивач, були порушені його корпоративні права на участь в управлінні товариством, на отримання інформації про діяльність товариства та отримання його частки, а також охоронюваний законом інтерес, як учасника товариства, який полягає в тому, що всі рішення Товариства повинні відповідати закону.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.07.2018 № 910/5035/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/5035/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
На підставі розпорядження керівника апарату від 13.07.2018 № 05-23/1154 протоколом автоматизованого розподілу судових справи між суддями справу № 910/5035/17 передано для розгляду справу судді Усатенко І.В.
Ухвалою суду від 23.07.2018 прийнято справу № 910/5035/17 до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.09.2018.
Через канцелярію суду 23.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Посилаючись на ту обставину, що відсутність заяви про звільнення за власним бажанням від позивача не є підставою для визнання рішення загальних зборів учасників недійсним та не свідчить про порушення корпоративних прав, оскільки, стосується трудових правовідносин позивача з товариством. Крім того, в рамках справ № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 уже досліджувались обставини, що є предметом доказування у даній справі, якими встановлено недоведеність порушення саме корпоративних прав позивача та встановлено, що підпис на спірному рішенні вчинений саме позивачем. Відповідач зазначає про відсутність суперечностей статуту товариства рішення загальних зборів, що оскаржується. Крім того, відповідач зазначив, що дослідження з використанням поліграфа не є належним доказом.
04.09.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримує заявлені позовні вимоги, доводячи свої вимоги в тому числі дослідженням здійсненим на поліграфі та вказуючи, що він не був присутнім на загальних зборах, рішення прийняте за результатами яких оскаржується в даній справі, не приймав рішень, не подавав заяву про звільнення за власним бажанням, не підписував протокол загальних зборів, не призначав на посаду директора ОСОБА_3 Позивач зазначає, що результати почеркознавчої експертизи є сфальсифікованими. Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Підготовче засідання 13.09.2018 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 17.09.2018 призначено підготовче засідання на 11.10.2018.
26.09.2018 від відповідача надійшли додаткові пояснення з додатками, в яких додатково зазначалось про неможливість прийняття результатів дослідження на поліграфі у якості належного та допустимого доказу та належність та допустимість результатів почеркознавчих експертиз як доказів підписання позивачем протоколу, яким оформлене спірне рішення загальних зборів.
Ухвалою суду від 11.10.2018 підготовче засідання відкладено на 25.10.2018.
25.10.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 05.11.2018.
30.10.2018 від позивача надійшли пояснення, в яких він заперечує проти достовірності обставин, встановлених почеркознавчими експертизами та просить позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.12.2018.
В матеріалах справи міститься клопотання третьої особи про припинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що спір уже вирішено в рамках господарської справи № 910/3353/15 та письмові пояснення, в яких третя особа проти позову заперечує, подані при первісному розгляді справи.
Оскільки, в підготовчому провадження при новому розгляді справи, третя особа не заявляла відповідного клопотання про припинення провадження у справі, крім того, в зв'язку набранням чинності новою редакцією ГПК України, якою не передбачено такого правового інституту як припинення провадження у справі, судом клопотання третьої особи залишається без розгляду.
Суд відзначає, що при первісному розгляді справи, відповідач визнана позов у повному обсязі та просив його задовольнити, при новому розгляді справи відповідач проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.
В судовому засіданні 06.12.2018 оголошено перерву до 20.12.2018.
Через канцелярію суду 18.12.2018 від позивача надійшли пояснення, в яких він зазначив про необґрунтованість рішень, що прийняті у справах № 910/3353/15-г, № 910/21717/17, та що висновки, зроблені судами у вищезазначених справах, суперечать встановленим в рамках справи по розгляду його трудового спору № 370/890/15.
Через канцелярію суду 19.12.2018 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що у господарських справах № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 предметом розгляду були тій самі спори, що і у даній справі, і обставини щодо відсутності підстав для визнання рішення загальних зборів недійсним уже були досліджені та оцінені в рамках зазначених справ, рішення у яких набрали законної сили. Крім того, відповідач зазначає, що рішення Макарівського районного суду про поновлення ОСОБА_1 було виконано, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Плато-Плюс". Відповідач зазначив на відсутності порушення корпоративних прав позивача.
В судовому засіданні 20.12.2018 оголошено перерву до 21.01.2019.
18.01.2019 через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких зазначено, що паспортні дані були записані до спірного протоколу з копії паспорта, яка містилась у кадровій документації товариства. Паспорт громадянина це його власний документ, яким він розпоряджається на власний розсуд, і саме ОСОБА_1 зобов'язаний був повідомити товариство про зміну паспорта та надати копію дійсного паспорта товариству. Тобто засвідчення в протоколі паспортних даних з анульованого на момент проведення зборів паспорта не свідчить про відсутність учасника на загальних зборах та про порушення його корпоративних прав. Крім того, в протоколі загальних зборів міститься посилання на посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 від 05.06.2013, яка також є документом, що ідентифікує особу іноземця (громадянина Білорусії ОСОБА_1.).
Через канцелярію суду 18.01.2019 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів та пояснень щодо анулювання його паспорта, реквізити якого зазначені у спірному протоколі.
В судовому засіданні 21.01.2019 оголошено перерву до 04.02.2019.
Через канцелярію суду 25.01.2019 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Через канцелярію суду 01.02.2019 позивачем подано заяву з долуенням до неї додаткових документів.
В судове засідання 04.02.2019 представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 04.02.2019 позивач підтримав обставини, викладені в заявах по суті справи на підтвердження позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" зареєстровано державним реєстратором 06.02.2008, запис № 10681020000022051, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Станом на січень 2015 року учасниками Товариства були ОСОБА_1 та ОСОБА_7, розмір часток яких у статутному фонді становив по 50 %.
Вказаний факт встановлений судовими рішеннями у справі № 910/3353/15-г за позовом ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", 2) Головного територіального управління юстиції у м. Києві - Реєстраційна служба, треті особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, 2) ОСОБА_7, 3) ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення загальних зборів (рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 у справі, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2017) та сторонами не заперечується.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
20.01.2015 відбулися збори учасників Товариства, рішення яких оформлені протоколом № 1 зборів учасників Товариства (далі Протокол № 1).
На порядок денний вказаних загальних зборів були поставлені питання:
1. Про звільнення директора Товариства.
2. Про призначення директора Товариства.
3. Про включення до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
4. Про уповноваження відповідальної особи для проведення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Зі змісту Протоколу № 1 слідує, що на зборах були присутні позивач та ОСОБА_7, тобто особи, які володіють 100% голосів, а також запрошені ОСОБА_3 та ОСОБА_8
За результатами розгляду порядку денного, учасники прийняли рішення:
1. Звільнити з посади директора ОСОБА_1 за власним бажанням з 20.01.2014;
2. Призначити директором ОСОБА_3 з 21.01.2014;
3. Включити до Єдиного державного реєстру ОСОБА_8, який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;
4. Уповноважити ОСОБА_3 провести зміни до відомостей про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Протокол № 1 підписаний всіма присутніми на вказаних загальних зборах особами.
Зі змісту Протоколу № 1 слідує, що позивач та ОСОБА_7 з усіх питань учасники голосували "За" - одноголосно.
На підставі прийняття вищевказаних рішень, Державним реєстратором Шубіною Тетяною Яківною реєстраційною дією № 10681070007022051 від 22.01.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника юридичної особи, зміна складу підписантів. Дана реєстраційна згідно даних реєстру скасована. В подальшому на підставі оспорюваного рішення, Державним реєстратором Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк-Сейкін Олексієм Анатолійовичем реєстраційною дією № 10689990024022051 (10681070007022051) від 23.10.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.09.2018, починаючи з 21.01.2015, керівником відповідача є ОСОБА_3, підписантом - ОСОБА_8.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 1 від 20.01.2015, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 113 ЦК України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Відповідач за своєю організаційно-правовою формою відноситься до господарських товариств.
Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018, який набрав чинності 17.06.2018, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни зокрема до Цивільного кодексу України, а саме назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.
Разом з тим на момент виникнення та існування спірних правовідносин, зазначені зміни чинності ще не набули, а тому суд застосовує норми законодавства, в редакціях чинних на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів.
Відповідно до 11-1 Закону України "Про господарські товариства", законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.
Відповідно до ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Враховуючи, що станом на 20.01.2015 (дата проведення загальних зборів, рішення яких оскаржені позивачем) позивач був учасником Товариства, право участі у загальних зборах товариства та право брати участь у прийнятті загальними зборами рішень, з питань, які віднесені статутом до їх компетенції є корпоративними правами позивача як учасника товариства щодо управління ТОВ "Плато Плюс", які він має право захищати в порядку господарського судочинства.
Згідно п. 10.1, 10.4.3, 10.5, 10.6, 10.10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", затвердженого зборами Учасників протокол № 01-12/2011 від 01.12.2011 вищим органом Товариства є Збори учасників, що складаються з Учасників Товариства або призначених ними представників. До компетенції Зборів Учасників належить: обрання та відкликання директора Товариства. Збори Учасників визнаються повноважними, якщо на них присутні Учасники або представники, які володіють у сукупності більш як 60 % голосів. З решти питань, крім тих, що передбачені у п. 10.4.1, 10.4.13 рішення приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників. Прийняття рішень зборами учасників можливе як шляхом скликання зборів так і методом опитування.
Окрім того, у пункті 10.9 цього статуту зазначено, що збори учасників скликаються не рідше одного разу на рік. Порядок скликання, проведення та прийняття ними рішень визначається чинним законодавством та цим статутом.
Згідно п. 11.1, 11.2, 11.6, 11.7 Статуту товариства виконавчим органом товариства є директор Товариства. Директор Товариства призначається на посаду та звільняється з посади рішенням Зборів Учасників Товариства. Директор Товариства підзвітний Зборам Учасників Товариства і організує виконання їх рішень. Заступники директора Товариства діють у відповідності до укладених ними контрактів.
Пунктом 18.1 статуту ТОВ "Плато Плюс" передбачено, що сповіщення та повідомлення, що направляються відповідно до положень цього статуту, повинні бути виконані у письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням чи доставлені особисто за адресою отримувача.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
За умовами пунктів 2, 3, 7 ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 41 та ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: внесення змін до статуту товариства; створення та відкликання виконавчого органу товариства; виключення учасника із товариства.
Ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
В силу ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного; повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів; будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів; не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів; з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Під час розгляду корпоративних спорів за позовами учасників (акціонерів) господарського товариства про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди враховують, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;
прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Як слідує зі змісту Протоколу № 1, на спірних зборах були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_7, тобто особи, які володіють 100% голосів, які зі всіх питань порядку денного голосували "За" одностайно і підписали Протокол № 1.
Позивач заперечує як проти своєї участі у загальних зборах 20.01.2015, так і проти того, що підписував особисто Протокол № 1, і, що позивача, як учасника Товариства, що володіє 50% статутного фонду, не було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення загальних зборів та про порядок денний; що Протокол № 1 був підроблений з метою протиправно зняти позивача з посади директора; що на даний час зразків протоколу не існує фізично, оскільки він був знищений, а відтак, загальні збори протоколом не оформлені, що автоматично свідчить про незаконність прийнятих рішень; що рішення спірних загальних зборів мають бути визнані недійсними з тих підстав, що їх проведено з порушенням порядку скликання та повідомлення учасників; що рішення приймались без наявності достатньої кількості голосів (кворуму); що через порушення порядку скликання та повідомлення учасників товариства було порушено корпоративні права позивача на особисту участь під час проведення та прийняття рішення загальними зборами.
Крім того, позивач посилається на те, що не виявляв особистого бажання звільнитися з посади директора Товариства та не давав своєї згоди на включення такого питання до порядку денного загальних зборів, тобто фактично таке питання не вносилось на порядок денний загальних зборів, що звільнення відбулося минулим днем, що порушує трудові права позивача як працівника, і що загальними зборами було прийняте незаконне рішення, оформлене Протоколом № 1, про звільнення позивача з посади директора відповідача за власним бажанням та призначення на цю посаду іншої особи, що підтверджується рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 у справі № 370/890/15-ц, яким позивача поновлено на роботі з 21.01.2015, та додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.10.2016 у справі № 370/890/15-ц, яким Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації зобов'язано відновити відомості про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині керівника ТОВ "Плато Плюс" ОСОБА_1 від 21.01.2015.
Суд наголошує, що вказані підстави позову, які позивач розцінює як порушення його корпоративних прав, були предметом дослідження при розгляді інших судових справ і з приводу чого суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, у справі № 910/3353/15-г за позовом ОСОБА_1 до: 1) ТОВ "Плато Плюс", 2) Головного територіального управління юстиції у м. Києві - реєстраційна служба, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та ОСОБА_7 про визнання недійсними зборів позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені:
визнано недійсними збори учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015, що оформлені протоколом № 1 від 20.01.2015;
скасовані рішення, прийняті на зборах учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015, що оформлені протоколом № 1 від 20.01.2015;
скасовано реєстраційну дію (рішення) від 22.01.2015 № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами до установчих документів проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015, державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Шубіною Т.Я.
Саме з урахуванням вказаних судових рішень (рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 910/3353/15-г) Макарівський районний суд Київської області своїм рішенням від 17.07.2015 у справі № 370/890/15-ц, на яку посилається позивач, задовольнив вимоги ОСОБА_1 та поновив його на посаді директора ТОВ "Плато Плюс".
Отже при ухваленні Макарівським районним судом Київської області рішення у цивільній справі № 370/890/15-ц від 17.07.2015 ним не було встановлено жодних обставин, які мають преюдиційне значення для вирішення даного господарського спору, оскільки воно ґрунтувалось на обставинах, встановлених рішенням у справі № 910/3353/15-г від 28.04.2015, яким було задоволено позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів недійсним і, яке в подальшому було скасовано. Стосовно встановлених порушень трудового законодавства під час звільнення директора - слід зауважити, що зазначені порушення є підставою для поновлення трудових прав особи і не спростовують обставини, встановлені рішеннями господарських судів, що набули чинності.
19.08.2015 постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 910/3353/15-г скасовано, справу № 910/3353/15-г направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду;
18.08.2016 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3353/15-г у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Плато Плюс" відмовлено.
12.10.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 у справі № 910/3353/15-г скасовано повністю та прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю.
06.02.2017 постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/3353/15-г скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду;
17.03.2017 Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, дійшовши висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.02.2017 у справі № 910/3353/15-г є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами, своєю ухвалою відмовила у допуску справи № 910/3353/15-г до провадження Верховного Суду України;
05.04.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 у справі № 910/3353/15-г залишено без змін.
27.07.2017 постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 910/3353/15-г залишено без змін.
02.10.2017 Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, не прийнявши до розгляду заяву в частині перегляду Верховним Судом України постанов Вищого господарського суду України від 19.08.2015 та від 06.02.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 з підстав подання заяви після спливу річного строку з дня ухвалення судового рішення, який поновленню не підлягає, та дійшовши висновку, що заява в частині перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2017 у справі № 910/3353/15-г є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами, своєю ухвалою відмовила у допуску справи № 910/3353/15-г до провадження Верховного Суду України.
Вище переліченими судовими рішеннями:
- встановлено достовірною та доведеною ту істотну обставину, що факт підписання саме ОСОБА_1, а не будь-якою іншою особою, протоколів № 1 зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015 підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2957/2958/2959/15-32 від 11.03.2015 та висновком судово-технічної експертизи документів № 5980/5981/15-34 від 20.04.2015, призначених в межах кримінального провадження №12015100010000755 та проведених за наявності оригіналів протоколів № 1 загальних зборів ТОВ "Плато плюс" від 20.01.2015, оригіналів договорів минулих періодів, тобто на час коли директором та підписантом Товариства був ОСОБА_1;
- визнано такими, що документальними доказами в справі спростовуються, твердження про відсутність ОСОБА_1 на зборах учасників, не ознайомлення його з протоколом зборів, а також відсутність кворуму на загальних зборах учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015, а, навпаки, підтверджується факт реалізації позивачем своїх корпоративних прав на управління Товариством.
- не прийнято до уваги колегією суддів передчасні доводи про те, що будь-які почеркознавчі експертизи не мають ніякого значення і нічого не доводять, оскільки набрало законної сили рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 у справі № 370/890/15-ц, яким ОСОБА_1, було поновлено на посаді директора ТОВ "Плато Плюс", оскільки рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 та постановою Апеляційного суду Київської області від 24.01.2017 у справі № 370/890/15-ц не встановлено преюдиціальних фактів, які б мали істотне значення для даного господарського спору, зокрема, щодо відсутності ОСОБА_1 на загальних зборах ТОВ "Плато Плюс", які відбулися 20.01.2015, відсутності підписання ним протоколу зборів № 1 загальних зборів ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015 тощо.
Той факт, що постановою Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 370/890/15-ц у перегляді ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року, рішення від 17 липня 2015 року та додаткового рішення від 03 жовтня 2016 року Макарівського районного суду Київської області в справі за позовом ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато плюс», Головного територіального управління юстиції в м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_8, державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Шубіна Тетяна Яківна, про поновлення на роботі відмолено, викладених вище обставин не спростовує.
Слід також зауважити, що Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.07.2017 у справі № 910/3353/15-г дійшов висновку, що наявні посилання скаржників в обґрунтування своїх заперечень на рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 та постанову Апеляційного суду Київської області від 24.01.2017 у справі № 370/890/15-ц свідчать передусім про помилкове ототожнення заявниками порушення корпоративних прав учасника господарського товариства та порушення трудових прав працівника такого товариства.
Отже, суди при вирішенні спору у справі № 910/3353/15-г дійшли висновку про недоведеність порушення корпоративних прав ОСОБА_1 під час проведення 20.01.2015 загальних зборів ТОВ "Плато Плюс", оформлених Протоколом № 1 від 20.01.2015.
У позові та додаткових поясненнях в даній справі, позивач зазначає з поміж іншого, що свої позовні вимоги він обґрунтовує, невідповідністю рішень загальних зборів нормам законодавства в частині грубого порушення норм трудового законодавства щодо незаконного звільнення його минулим днем і без його волі.
Суд відзначає, що позивач помилково ототожнює свої корпоративні права, як учасника товариства з правами, як директора товариства, правовідносини з яким регулюються трудовим законодавством. Тобто порушення трудових прав позивача як директора товариства - звільнення рішенням загальних зборів за відсутності заяви про звільнення за власним бажанням тощо, не свідчить про порушення його корпоративних прав як учасника товариства і таке ототожнення є помилковим. Протокол загальних зборів дійсно є підставою для звільнення, невідповідність протоколу трудовому законодавству - є підставою для відновлення трудових прав фізичної особи. Отже порушення трудового законодавства не впливає на дійсність рішення загальних зборів та корпоративні права позивача, однак таке порушення є підставою для відновлення трудових прав фізичної особи - працівника.
Крім того, суд наголошує, що вищезазначені обставини були також встановлені при розгляді справи № 910/21717/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", треті особи: 1) відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, 2) державний реєстратор філії комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк-Сейкін Олексій Анатолійович, 3) ОСОБА_7, 4) ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015 та скасування реєстраційної дії № 10689990024022051 від 23.10.2017. За результатом розгляду даної справи рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2018, в задоволенні позову відмовлено. Також постановою від 16.01.2019 № 910/21717/17 Верховного Суду (колегія суддів Стратієнко Л.В, Баранець О.М, Мамалуй О.О.) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2018 у справі за № 910/21717/17 - без змін
У силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення у справі № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 910/5035/17, не можуть їм суперечити.
Враховуючи, що факт присутності позивача на оскаржуваних загальних зборах, ознайомлення з його порядком денним, прийняття участі у голосування та підписання протоколу встановлений виходячи з фактів, встановлених при розгляді справи № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 спростування таких фактів в межах цієї справи призведе до фактичної переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справ № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 і до порушення вищезгаданого принципу правової певності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що встановлені при розгляді справ № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 факти спростовують твердження позивача про відсутність його на спірних зборах учасників Товариства, не ознайомлення з протоколом зборів, відсутність кворуму у загальних зборах учасників Товариства та відсутність оригіналу Протоколу № 1, а також підтверджує факт реалізації позивачем своїх корпоративних прав на управління Товариством.
Крім того, при направленні справи на новий розгляд Верховним Судом було акцентовано увагу на тому, що позивач наполягає на тих обставинах, що, не зважаючи на наявність рішення районного суду про поновлення його на посаді директора не може реалізувати своє право та виконати рішення суду, оскільки, рішення загальних зборів ТОВ "Плато Плюс", оформлене протоколом № 1 від 20.01.2015 є чинним, а у визнанні його недійсним судами відмовлено.
Суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи допустимих доказів того, що позивач не може поновити свої трудові права, порушення яких встановлено рішенням районного суду і не може виконати рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 у справі № 370/890/15-ц, і що неможливість поновитись на посаді директора є наслідком чинності рішення загальних зборів ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015. Крім того, позивач не надав суду доказів того, що він намагався поновити свої трудові права і вони не були поновлені саме в зв'язку з чинністю рішення загальних зборів № 1 від 20.01.2015, яке оскаржується у даній справі.
З огляду на вищезазначене суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, що оформлені Протоколом № 1 від 20.01.2015.
Крім того, позивач просить скасувати реєстраційну дію № 1681070007022051 від 22.01.2015, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу відповідача на підставі Протоколу № 1 від 20.01.2015.
Оскільки, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, на підставі якого була вчинена оскаржувана реєстраційна дія, то відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про скасування реєстраційної дії.
Суд відзначає, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії щодо Товариства за № 1681070007022051 не вчинялись. Позивачем в судовому засіданні зазначено, що в резолютивній частині позову було допущено описку в номері реєстраційної дії, а дійсний її номер - № 10681070007022051.
Отже як зазначено вище вчинялась реєстраційна дія № 10681070007022051 від 22.01.2015 якою внесено зміну щодо керівництва товариства та складу учасників і вказана реєстраційна дія скасована. Згідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційна дія від 22.01.2015 № 10681070007022051 про внесення змін щодо керівництва товариства та складу учасників скасована.
В подальшому Державним реєстратором Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк-Сейкін Олексієм Анатолійовичем реєстраційною дією № 10689990024022051 (10681070007022051) від 23.10.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, однак це зовсім інша реєстраційна дія, яка вчинена на виконання спірного рішення загальних зборів, яку позивач не просив скасувати.
Оскільки, реєстраційна дія № 10681070007022051 від 22.01.2015 скасована, у суді відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо посилань позивача на висновок за результатами проведення поліграфічних досліджень, слід зазначити таке.
Як слідує з матеріалів справи, 04.09.2018 позивач долучив до матеріалів справи копію Висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа від 16.05.2018, відповідно до якого: за результатами проведеного психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа (ПФДП), на підставі отриманих фізіологічних реакцій з високим ступенем достовірності можливо зробити висновки про достовірність свідчень ОСОБА_1 про те, що він як учасник товариства в долі 50%:
- не ініціював збори учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015;
- не приймав участь у зборах учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015;
- не підписував протокол № 1 зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015;
- не подавав до зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015 заяву про звільнення з посади директора ТОВ "Плато Плюс";
- не назначав (голосував за призначення) на посаду директора ТОВ "Плато Плюс" ОСОБА_3;
- не назначав (голосував за призначення) ОСОБА_8 підписантом ТОВ "Плато Плюс".
Відповідно до п.5.6 наданого позивачем Висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа від 16.05.2018 щодо особи ОСОБА_1, експерт-поліграфолог Іщук Ігор Якович за його добровільного згодою, що результати дослідження з використанням поліграфа мають вірогідний характер в оцінці причетності/непричетності особи до конкретного діяння, їх слід враховувати в сукупності з іншими матеріалами/доказами у справі.
Результати дослідження на поліграфі можуть бути взяті до уваги лише у разі визнання судом у якості належного доказу висновку за результатами дослідження з використання поліграфу.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Отже процесуальним законодавством не передбачено такого виду доказів, як висновки за результатами дослідження з використанням поліграфа, та не регламентовано порядку їх використання при розгляді господарських справ, а тому висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа не визнається судом належним та допустимим доказом в підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Крім того, інші наявні в матеріалах справи докази спростовують достовірність висновку, за результатами поліграфічного дослідження.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
При первісному розгляді справи, позивач як на підставу своїх позовних вимог не посилався на результати дослідження на поліграфі, що фактично є новою підставою позову, а при новому розгляді, ст. 46 ГПК України позивач обмежений у праві на зміну підстав позову. Отже позивачем не обґрунтовано, що мала місце зміна фактичних обставин справи та не обґрунтував заявлення як підстави позову результатів дослідження на поліграфі саме при новому розгляді справи.
Крім того, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 № 910/3353/15-г, яка набрала законної сили, суд зазначив, що твердження позивача (за результатами поліграфічного дослідження встановлено, що він говорив чисту правду, що він не барв участі у загальних зборах товариства 20.01.2015 і підпису на протоколі № 1 від 20.01.2015 не ставив) не є істотними обставинами, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення, та які в розумінні ст. 320 ГПК України є нововиявленими обставинами у справі.
Щодо інших доводів позивача, суд відзначає, що викладеним вище обставинами спростовуються посилання позивача, як на підставу позовних вимог, на те, що: рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 у справі № 370/890/15-ц, яким позивача було поновлено на посаді директора ТОВ "Плато Плюс" з 20.01.2015 та в якому встановлено незаконність звільнення позивача на підставі оспорюваних рішень загальних зборів; всі почеркознавчі експертизи, які проводились на замовлення ОСОБА_3 у справі № 910/3353/15-г щодо справжності підпису позивача на оспорюваному протоколі є повністю сфальсифікованими і не мають юридичної сили враховуючи відсутності оригіналу самого протоколу; не було перевірено та не надано належної правової оцінки меті звернення позивача до суду а саме те, що маючи рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 у справі № 370/890/15-ц, яким позивача поновлено на посаді директора ТОВ "Плато Плюс", позивач на може його виконати та відновитися на посаді через існування оскаржуваних рішень загальних зборів; при перевірці порушеного корпоративного права позивача судом першої інстанції не враховано підстави звільнення позивача з посади директора, які визначені у протоколі, а саме "за власним бажанням" та на надано оцінки доводам позивача про те, що ним не висловлювалось бажання на звільнення із займаної посади у будь-якій формі.
Зазначені вище доводи позивача не спростовують тих обставин, що належними та допустими доказами, позивач не довів порушення своїх корпоративних прав, в зв'язку з прийняттям рішення зборами учасників товариства, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015 та помилково ототожнив їх зі своїми трудовими правами.
Доводи позивача не спростовують висновків судів у справах № 910/3353/15-г № 910/21717/17, та дублюють їх.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірним рішенням були порушені його корпоративні права і що є підстави для визнання оскаржуваного рішення недійсним.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрат, пов'язані з розглядом справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-а, ідентифікаційний код 35725096), оформлені протоколом загальних зборів учасників № 1 від 20.01.2015 та про скасування реєстраційної дії від 22.01.2015 № 10681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами установчих документів проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015, державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Шубіною Т.Я. відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 12.02.2019
Суддя І.В. Усатенко