Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"12" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/122/19
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Давидюка В.К.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про видачу судового наказу,
(без виклику учасників справи)
До Господарського суду Житомирської області поштою надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Блощинського Є. С. заборгованості за неналежне виконання умов кредитного договору від 22.12.2017, з яких: 35507,23 грн - основний борг, 5582,37 грн - відсотки, нараховані на прострочену заборгованість, 6000,00 грн - відсотки у вигляді щомісячної комісії, 5455,80 грн - пеня.
В обґрунтування заяви АТ КБ "Приватбанк" зазначив, що 22.12.2017 приватний підприємець через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до "Умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 22.12.2017, взявши на себе зобов'язання виконувати умови договору.
На підставі укладеного договору банк перерахував кошти на поточний рахунок боржника, що підтверджується випискою по рахунку, однак не повернув їх у строк, що стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення 5455,80 грн пені та 5582,37 грн відсотків, які нараховані на прострочену заборгованість.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті), сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, що складається з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій, кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Підставою для нарахування вказаних сум, заявник посилається на ст. 610, 611 ЦК України, ст. 216 ГК України та п.3.2.8.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, в яких зазначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку, передбаченого п.3.2.8.3.1., клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Отже, заборгованістю є сума фінансових зобов'язань, грошових боргів, що підлягає погашенню або поверненню в певний строк. Якщо у встановлений строк заборгованість не погашена, то вона стає простроченою.
За порушення клієнтом грошового зобов'язання заявник нарахував пеню, а також відсотки на прострочену кредитну заборгованість у розмірі, встановленому у заяві, а саме: 48% річних від суми залишку непогашеного кредиту.
Однак до процентів за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором застосовується тариф - 4% від суми простроченої заборгованості. Такий ж розмір процентів, визначений у п.1.6 анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" .
В даному випадку пеня та відсотки, нараховані на прострочену суму кредиту, не являється заборгованістю, а є наслідком прострочення виконання зобов'язань, яку сторона зобов'язується сплатити у випадку невиконання або неналежного виконання, за умови наявності такого виду відповідальності у договорі.
Отже, вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань хоч і мають грошовий характер, але не є основним зобов'язанням за кредитним договором, та підлягають розгляду в порядку позовного провадження з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо.
Суд наголошує, що в наказному провадженні в силу положень ч.2 ст.12 ГПК України можливо стягнути грошову суму, щодо якої відсутній спір.
Відповідно до ч. 3 ст.152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
З огляду на викладене, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення 5582,37 грн відсотків, нараховані на прострочену заборгованість, та 5455,80 грн пені, оскільки заявлені вимоги не є заборгованістю в розумінні ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. 148, п. 3 ч. 1 ст. 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині з стягнення з Фізичної особи - підприємця Блощинського Євгена Сергійовича 5582,37 грн відсотків, нарахованими на прострочену заборгованість, та 5455,80 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає апеляційному оскарженню протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції або згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до апеляційного суду через відповідний місцевий суд.
Суддя Давидюк В.К.
Друк:
1- в справу;
2,3- сторонам (рек. з пов)