11.02.2019 року м. Дніпро Справа № 904/3827/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.
розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну
скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2018 року (повний текст підписано 19.10.2018 року)
у справі № 904/3827/18 (суддя - Новікова Р.Г., м. Дніпро)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення шкоди, завданої нестачею, у розмірі 16729,68 грн.
1. Розгляд справи в суді першої інстанції.
Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення шкоди, завданої нестачею, у розмірі 16 729, 68 грн. та 1 762, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму вартості нестачі вантажу у розмірі 12 045,37 грн. та 1 268,64 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 4 684,31 грн. відмовлено.
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що перевіривши розрахунок вартості нестачі, здійснений позивачем, суд визнав його невірним, оскільки позивачем застосовано помилкову величину нестачі спірного вантажу з урахуванням норми природної втрати вантажу. При розрахунку суми збитків від втрати частини вантажу судом застосовано підпункт 3 пункту 27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого норма природної втрати вантажу, зданого до перевезення у вологому стані складає 2 %, оскільки вантаж було відвантажено у стані 10,5 % вологості. За результатом розрахунку, здійсненого судом сума нестачі складає 12 045,37 грн. Матеріалами справи підтверджується, що вантажовідправником вантаж завантажений у справні в технічному стані вагони, в комерційному відношенні придатні, тому безпідставні заперечення відповідача щодо заявленого позову.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, завдану нестачею в розмірі 4 684,31 грн. та судового збору в сумі 268,64 грн., судові витрати покласти на відповідача.
2.1 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі скаржник не погоджується з рішенням місцевого господарського суду і вважає, що судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. В графі 20 залізничної накладної № 49465909 немає даних про ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані), не вказані відомості про завантаження вантажу у вологому стані, як це передбачено Правилами оформлення перевізних документів та додатком 3 до правил оформлення перевізних документів, а лише зазначені якісні характеристики вантажу "УДК № 328 зола 9,0 % волога 10,5%". Слід зауважити, що поняття показника якості вантажу "волога", який залежить від призначення вантажу та умов його виробництва й експлуатації, не є тотожним з поняттям вантаж, який передається до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. Сирий (свіжий) або вологий стан передбачає будь-яке намокання вантажу, у тому числі внаслідок випадання атмосферних опадів, яке виявляється при візуальному спостереженні. Саме намоклий вантаж має властивість втрачати вагу в процесі швидкого висихання при нетривалому періоді перевезення. Таким чином, залізнична накладна № 49465909 (основний перевізний документ) не містить даних щодо маси вантажу, переданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. Тобто, в графі 20 залізничної накладної № 49465909 не вказано, що вантаж у вологому стані, тому норма природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 1%. Отже, проведений судом перерахунок вартості нестачі вугілля із вирахуванням 2 % "норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто" щодо поставки вантажу за залізничною накладною № 4946909 є безпідставним та неправомірним. Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма нестачі (природної втрати) для вугілля становить 1 % маси, зазначеної в перевізному документі. З урахуванням зазначеної норми загальна нестача партії вугілля у вагоні № 61297438 складає 16 729, 68 грн. (вартість нестачі з ПДВ). Також, скаржник звертає увагу на те, що суд у рішенні безпідставно наводить постанову Верховного Суду від 10.08.2018 року у справі № 910/22324/16, як на практику застосування під час прийняття рішень судом саме 2 % природної втрати ваги під час здійснення розрахунку нестачі вугільного концентрату. У справах такої категорії, основним документом є залізнична накладна. Втім, можливість дослідити такий документ та визначити, що саме зазначалось у графах 7 та 20, відсутня. В той же час, заперечуючи проти доводів позивача, відповідач та суд не наводить жодних аргументів щодо власної правової позиції.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не надав відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, постановлено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
27 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкостіл Груп" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (далі - покупець, позивач) укладений Договір поставки № 18/142 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити на умовах цього договору вугільну продукцію (надалі - товар) виробництва ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" - вугільний концентрат марки К з визначеними показниками якості: зола (max) - 9, 0 %, волога (max) 10,5%, сіра (max) - 0,8 %, якщо інше не зазначено в додаткових угодах та специфікаціях (пункт 1.1. Договору).
Згідно із пунктом 2.1 Договору, сторони дійшли згоди, що ціна, об'єм та строки поставки товару, зазначаються в специфікаціях, які підписуються сторонами та скріпляються печатками сторін та їх невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 2 Специфікації від 27.03.2018 року постачальник зобов'язується передати покупцю 28 000 тон вугільного концентрату марки К групи К1 0-100 ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" ТУ У 05.1-36975983-001:2017.
На виконання умов Договору перевезення зі станції відправлення Удачна Донецької залізниці ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" здійснено відправлення вагонів № 53411583, № 53485769, № 61297438, № 53188181, № 60663226, № 60031119, № 5358878, № 53146213, № 53597951, № 56480684, № 56626344, № 53561130, № 53125548, № 56248636, № 56167273, № 56618267, № 53524666, № 53589255, № 61078952, № 61605333, № 54040712 на станцію Запоріжжя - ОСОБА_1 залізниці, згідно залізничної накладної № 49465909 від 27.04.2018 року.
На станції Запоріжжя-Ліве ОСОБА_1 залізниці були складені комерційний акт № 46005/498 від 29.04.2018 року, в розділі "Д" якого зазначено, що на підставі акту загальної форми № 33837 від 28.04.2018 року станції Запоріжжя - Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшого по груповій відправці, вказаній на лицьовій стороні цього акту приймальником поїздів ОСОБА_2, прийомоздавальником заводу ОСОБА_3, у присутності слідчого Заводського ВП Сербіна І.Н., ДСЗМ ОСОБА_4, зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 085, повірка 05.02.2018 року. Згідно перевізного документу значиться 21 напіввагони, вага 1 451 000 кг, у вагоні: тара 23 100 кг, нетто 70 000 кг. Фактично брутто 89 900 кг, тара документу 23 100 кг., нетто 66 800 кг, що менше документу на 3 200 кг. У комерційному відношенні навантаження шапкоподібне на рівні бортів. Вантаж маркований катком - ущільнювачем і поперечними смугами, що відповідає перевізному документу. Маркування порушене над 1 люком, посередині виїмка довжиною 150 см, шириною 150 см, глибиною 50 см. У технічному відношенні вагон справний, бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися.
Таким чином, комерційним актом № 460005/498 від 29.04.2018 року встановлено, що нестача вантажу у вагоні № 61297438 складає 3 200 кг.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Здійснивши розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За розрахунком позивача вартість недостачі, виявленої у вагоні № 61297438 з урахуванням норми природної втрати становить 16 729,68 грн. з ПДВ із розрахунку: розмір недостачі 2 500 кг = 3 200 кг (виявлена нестача) - 700 кг (норма нестачі); 5 576,56 грн. (ціна за т, без ПДВ, згідно рахунку № 60495 від 27.04.2018 року з урахуванням коригування) х 2,5 т (розмір нестачі) = 13 941,40 грн. (вартість нестачі без ПДВ); 13 941,40 грн. (вартість нестачі без ПДВ) + 2 788,28 грн. (розмір ПДВ) = 16 729,68 грн. (вартість нестачі з ПДВ).
Таким чином, посилаючись на складений комерційний акт № 460005/498 від 29.04.2018 року та норми чинного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача 16 729,68 грн. вартості нестачі вантажу, що і є предметом позову.
Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу (стаття 110 Статуту залізниць України).
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 113 Статуту залізниць України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).
Як вбачається із матеріалів справи, на станції відправлення відповідачем не було заявлено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу. Комерційний акт № 46005/498 від 29.04.2018 року містить відомості про те, що вагон № 6129438 у технічному відношенні справний, течі вантажу немає.
Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, зокрема коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення (стаття 111 Статуту залізниць України).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що нестача вантажу виникла із незалежних від перевізника причин. Також слід зазначити, що із комерційного акта вбачається наявність втрати вантажу, оскільки за рухом поїзду є порушення маркування, над 1 люком наявна виїмка, на той час як вагон справний, люки закриті з обох сторін. Отже, у комерційному акті зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вина відповідача у нестачі через незабезпечення збереження вантажу на шляху прямування підтверджена належним чином.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту залізниць України).
Нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частина 2 статті 114 Статуту залізниць України).
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, встановлено норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма нестачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, що стосується вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Отже, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги частково та застосовано коефіцієнт природної втрати маси вантажу 2 % від маси нетто, оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у накладній (вологість 10,5 %).
Посилання позивача на те, що в графі 20 залізничної накладної № 49465909 не вказано, що вантаж знаходиться у вологому стані, тому норма природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 1% спростовується матеріалами справи. Так, в графі 20 залізничної накладної зазначено, назву та характеристику вантажу: "концентрат угольный, УДК № 328, зола 9,0 %, влага 10,5 %". Позивачем також не доведено з посиланням на норми права свої висновки щодо існування різниці у визначенні показника якості "волога" та поняття "вантажу у вологому стані".
Місцевим господарським судом встановлено, що сума нестачі складає 12 045,37 грн. (3 200 кг (виявлена нестача) - 1 400 (норма нестачі 2 % маси вантажу) = 1 800 кг; 1 800 кг х 5 576,56 грн. (ціна за т) + 2 007,56 грн. (ПДВ)).
Таким чином, висновок про наявність підстав для відшкодування на користь позивача вартості нестачі вантажу в сумі 12 045,37 грн. з урахуванням розрахунку такої вартості (за вирахуванням 2 % норми природної втрати маси вантажу) із посиланням на положення статті 27 Правил видачі вантажів здійснено судом першої інстанції правомірно.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2018 року у справі № 904/3827/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ О.В. Березкіна
Суддя _________________ В.О. Кузнецов