проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" лютого 2019 р. Справа № 922/1580/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників:
від позивача - Печерний С.Л. - на підставі довіреності від 29.12.2018 №1-335 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_1 від 24.11.2017);
від відповідача - Юркова Т.С. - на підставі довіреності від 27.12.2018 № ДР-221-1218 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_2 від 27.12.2017);
від ПАТ НАК "Нафтогаз" - Єфременко О.О. - на підставі довіреності від 08.06.2018 №14-12О (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_3 від 23.03.2018);
від третіх осіб - не з'явились
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"(вх. №856) та апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №903), на рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2018, ухвалене суддею Бринцевим О.В. в приміщенні господарського суду Харківської області о 13:22 год. (повний текст рішення складено 04.10.2018),
у справі № 922/1580/18,
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків,
2. Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків,
3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ,
про стягнення 317582061,15 грн,
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу в розмірі 222 788 546,96 грн., пеню в розмірі 59 202 050,14 грн., 3% річних у сумі 6 936 536,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28 654 927,94 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1580/18 в позові відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - апелянт-1) із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі № 922/1580/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при оскарженні судового рішення у справі, покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянтом-1 зазначено наступне:
- з 28.04.2017р. було змінено редакцію Кодексу ГТС та встановлено обов'язок позивача здійснювати алокацію по точках виходу з газотранспортної системи. Після початку виконання функцій щодо здійснення алокації позивач виявив випадки порушення відповідачем положень Кодексу ГТС в частині необґрунтованого та безпідставного віднесення відповідачем обсягів споживання природного газу деяким споживачам з ресурсу ПАТ «НАК «Нафтгаз України» та безпідставного застосування коефіцієнту компенсації 1 при визначенні вартості послуг балансування, у зв'язку із чим у позивача як оператора ГТС виник обов'язок усунення таких порушень;
- суд безпідставно прийняв до уваги лист НКРЕКП від 27.06.2017р. №7044/16.3.2/7-17 підписаний його головою, зважаючи на відсутність у останнього повноважень тлумачення кодексу ГТС;
- безпідставним є посилання на рішення судів по справам №922/3430/16, 922/1688/16, 922/178/17, з огляду на інший предмет та підстави позову ніж в даній справі (в цій справі сума боргу та штрафних санкцій заявлена на підставі коригуючих актів Акціонерного товариства "Укртрансгаз" складених після прийняття вищевказаних судових рішень);
- обсяг природного газу, відібраного Відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100% розміру його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування було застосовано саме коефіцієнт 1,2, а не 1. При цьому, суд першої інстанції помилково прийняв обсяги природного газу, що були фізично прийняті до газорозподільної системи Відповідача як обсяги природного газу прийняті для власного споживання Відповідача по Договору, а не як обсяги природного газу, що належать іншим замовникам послуг транспортування, які отримували такий природний газ з газорозподільної системи Відповідача;
- висновок суду першої інстанції щодо постачання ПАТ НАК «Нафтогаз України» природного газу деяким виробникам теплової енергії є безпідставним, оскільки ПАТ НАК «Нафтогаз України» не постачав будь-яких обсягів природного газу та не замовляв таких обсягів природного газу до транспортування для таких споживачів, про що свідчить неподання ПАТ НАК «Нафтогаз України» як замовником послуг транспортування номінацій/реномінацій на транспортування природного газу для споживачів на відповідні періоди.
- позивач не здійснював нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за грошовими зобов'язаннями, що були оплачені відповідачем у порядку, визначеним постановою КМУ №20 від 11.01.2005р.
Крім того, на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - апелянт-2) в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі № 922/1580/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; витрати по сплаті судового збору, понесені Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при оскарженні судового рішення у справі, покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянтом-2 зазначено наступне:
- НАК «Нафтогаз України» не підтверджувала обсяг газу шляхом надання номінацій ПАТ «Харківгаз», Філії «Панютинський вагоноремонтний завод ПАТ «Укрзілазниця», Харківському обласному комунальному підприємству «Дирекція розвитку інфраструктури території», Комунальному підприємству теплових мереж Харківського району Харківської РДА у зв'язку з їх заборгованістю за газ та не постачало їм природний газ у спірний період;
- вважає, що факт укладання договору не свідчить про здійснення поставки природного газу, а відбір природного газу за відсутності номінацій - є несанкціонованим відбором;
- дослідження питання щодо належного чи неналежного виконання НАК «Нафтогаз України» умов договорів поставки природного газу, правомірності надання чи ненадання номінацій споживачам не є предметом доказування / дослідження даного спору, оскільки у Позивача відсутня позовна вимога щодо визнання неправомірними дій НАК Нафтогаз України чи визнання права на споживання газу у спірний період, а Відповідач таких вимог до НАК «Нафтогаз України» не заявляв. Вказана позиція підтверджується практикою, викладеною в постановах Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №904/2092/17, від 20.02.2018р. у справі №911/653/17, від 22.06.2018р. по справі №904/5621/17, від 04.04.2018р. по справі №904/5094/17;
- висновок суду про те, що НАК «Нафтогаз України» повинен був видати номінації з посиланням на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016р. №742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року», є необґрунтованим, оскільки дія вказаного Розпорядження поширюється на жовтень 2016 року і не стосується спірного періоду. Крім того, обов'язок видати до початку опалювального сезону номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям встановлено не лише для НАК «Нафтогаз України», а й для інших постачальників природного газу;
- з 28.04.2017р. було змінено редакцію Кодексу ГТС та встановлено обов'язок позивача здійснювати алокацію по точках виходу з газотранспортної системи. Після початку виконання функцій щодо здійснення алокації позивач виявив випадки порушення відповідачем положень Кодексу ГТС в частині необґрунтованого та безпідставного віднесення відповідачем обсягів споживання природного газу деяким споживачам з ресурсу ПАТ «НАК «Нафтгаз України» та безпідставного застосування коефіцієнту компенсації 1 при визначенні вартості послуг балансування, у зв'язку із чим у позивача як оператора ГТС виник обов'язок усунення таких порушень, зокрема шляхом здійснення відповідних коригувань попередньо наданих послуг.
- суд безпідставно прийняв до уваги лист НКРЕКП від 27.06.2017р. №7044/16.3.2/7-17 підписаний його головою, зважаючи на відсутність у останнього повноважень тлумачення кодексу ГТС.;
- обсяг природного газу, відібраного Відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100% розміру його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування було застосовано саме коефіцієнт 1,2, а не 1. При цьому, суд першої інстанції помилково прийняв обсяги природного газу, що були фізично прийняті до газорозподільної системи Відповідача як обсяги природного газу прийняті для власного споживання Відповідача по Договору, а не як обсяги природного газу, що належать іншим замовникам послуг транспортування, які отримували такий природний газ з газорозподільної системи Відповідача;
- позивач не здійснював нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за грошовими зобов'язаннями, що були оплачені відповідачем у порядку, визначеним постановою КМУ №20 від 11.01.2005р;
- безпідставним є посилання на рішення судів по справам №922/3430/16, 922/1688/16, 922/178/17, з огляду на інший предмет та підстави позову ніж в даній справі (в цій справі сума боргу та штрафних санкцій заявлена на підставі коригуючих актів Акціонерного товариства "Укртрансгаз" складених після прийняття вищевказаних судових рішень).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018 року, сформовано колегію суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий суддя, судді Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018р. клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1580/18. Призначено справу № 922/1580/18 до розгляду на 04.12.2018 о 14:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі судових засідань № 105.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018р. клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1580/18. Призначено справу № 922/1580/18 до розгляду на 04.12.2018 о 14:30год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі судових засідань № 105.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018р. у зв'язку із перебуванням судді Бородіної Л.І. на лікарняному, сформовано колегію суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий суддя, судді Плахов О.В., Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018р. об'єднано розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в межах апеляційного провадження №922/1580/18. Оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1580/18 до 18 грудня 2018 року о 17:00 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2018р. оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1580/18 до 22 січня 2019 року о 15:00 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2019р. оголошено
перерву у судовому засіданні у справі №922/1580/18 до 04 лютого 2019 17:00 год., а третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору встановлено строк до 01.02.2018 включно, протягом якого вони мають подати відзив на апеляційні скарги, які повинні відповідати вимогам ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази направлення (надання) копій відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в судовому засіданні 04.02.2019р. наполягав на задоволенні апеляційних скарг, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, під час проведення судових дебатів Акціонерне товариство "Укртрансгаз" заявило клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору (Філію «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Укрзалізниця» та Комунальне підприємство Теплові мережі Харківського району Харківської РДА), а також про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування вищевказаного клопотання, апелянтом-1 зазначено, що у відповідача у квітні 2016 року був випадок відбору природного газу без підтвердженої номінації Філією «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Укрзалізниця» в обсязі 11,086 куб.м. газу, а у березні 2017р. здійснено відбір природного газу без підтвердженої номінації КП Теплові мережі Харківського району Харківської РДА в обсязі 298,970 куб.м. газу, у зв'язку із чим рішення по даній справі впливає на права та інтереси вищевказаних осіб, що є підставою для їх залучення в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
Також, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" було заявлено 2 клопотання про призначення експертизи із поставленням експерту наступних питань:
- чи підтверджується документально правомірність застосування АТ «Укртрансгаз» коефіцієнту 1,2 при визначенні розміру небалансу ПАТ «Харківгаз» за період січня, лютого, квітня, червня-грудня 2016 та січня-грудня 2017 року?;
- чи підтверджується документально несанкціоновані відбори природного газу з газорозподільної системи, оператором якої є ПАТ «Харківгаз» у квітні, грудні 2016 року та січні, лютому, березні, квітні 2017 року?
В обґрунтування вищевказаних клопотань про призначення експертизи позивачем зазначено, що у зв'язку з безпідставними твердженнями відповідача про неправильне застосування позивачем коефіцієнту 1,2 при визначенні вартості послуг балансування, а також у зв'язку із невизнанням відповідачем факту наявності у нього заборгованості за надані послуги балансування, позивач вважає, що підтвердження або спростування вищевказаних фактів, потребує наявності спеціальних знань. Необхідність у застосуванні спеціальних знань у даній справі обумовлена специфікою спірних правовідносин, що виникли на ринку природного газу та полягають у наданні послуг з транспортування природного газу.
При розгляді вищевказаних клопотань судова колегія апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ч.1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: 1) з'ясовує питання про склад учасників судового процесу; 2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює; 3) з'ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи; 5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; 7) за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову; 8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Вищевказані положення Господарського процесуального кодексу України свідчать, що право подання заяв та клопотань на стадії апеляційного провадження можливе під час підготовки справи до апеляційного розгляду.
Згідно ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, апеляційний господарський суд перейшов до розгляду справи по суті ще 04.12.2018р., про що свідчить відповідний протокол судового засідання, а вищевказані клопотання були взагалі заявлені Позивачем під час проведення судових дебатів, що є прямим порушенням ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, яка взагалі не передбачає заявлення заяв, клопотань учасниками судового процесу.
Отже, заявлені 04.02.2019р. Акціонерним товариством "Укртрансгаз" вищевказані клопотання про призначення експертизи, залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору та відкладення розгляду справи, подані після закінчення процесуального строку для подання таких клопотань.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що 04.02.2019р. є останнім днем для розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", зважаючи на положення ч.14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України та наявність в матеріалах справи протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018р., яким було здійснено заміну складу суду.
Також судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість заявлення вищевказаних клопотань під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи наведене, зважаючи на вищевикладені обставини та положення ст.118 Господарського процесуального кодексу України, клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про призначення експертизи, залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору та відкладення розгляду справи, залишаються без розгляду.
Крім того, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" заявило письмове клопотання, яким просило задовольнити заяву про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі Лакізи В.В., Здоровко Л.М., Плахова О.В. та сформувати інший склад суду, який буде розглядати дану справу №922/1580/18 та передати справу на розгляд іншому складу суду.
Вищевказане клопотання про відвід суддів мотивовано тим, що позивачем в процесі розгляду апеляційної скарги було заявлено ряд клопотань, які істотно впливають на розгляд справи, однак судом було відмовлено в їх задоволенні, що викликає сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів. Задоволення таких клопотань надало би можливість як суду, так і учасникам справи встановити фактичні обставини справи, дослідити всі наявні в ній докази повно та всебічно, в тому числі з врахуванням пояснень осіб щодо обставин, що стосуються такої справи, та покликано забезпечити дотримання принципу верховенства права та недопущення ухвалення рішення з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи. На думку АТ «Укртрансгаз» такий підхід до розгляду справи та небажання колегії суддів Східного апеляційного господарського суду фактично дослідити обставини даної справи та встановити об'єктивну істину у відносинах, що склалися між учасниками даної справи, порушує ідею господарського судочинства, запроваджену ГПК України та є свідченням упередженості суддів Лакізи В.В., Здоровко Л.М., Плахова О.В., що впливає на їх об'єктивність. При цьому, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" вважає, що воно не пропустило, передбачений ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України строк для заявлення клопотання про відвід колегії суддів.
При розгляді вищевказаного клопотання, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду (ч.5 ст. 38 ГПК України)
Аналіз вищевказаних приписів Господарського процесуального кодексу України свідчить, що клопотання про відвід судді, за загальним правилом, може бути заявлено протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Заявлення відводу після спливу вищевказаного загального строку можливе лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як вже зазначалось вище, підставою для відводу Акціонерним товариством "Укртрансгаз" зазначено незадоволення судом, поданих ним в процесі розгляду апеляційної скарги клопотань.
Як вбачається із матеріалів справи, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" під час апеляційного провадження (до 04.02.2019р.) були подані наступні клопотання:
- про надання можливості для ознайомлення із матеріалами справи, яке було задоволено судом ухвалою від 18.12.2018р. та оголошено перерву до 22 січня 2019 року о 15:00 год. саме з метою надання апелянтам додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи для надання своїх заперечень з приводу викладених в них доводів;
- про витребування позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у справі № 922/1580/18 та оголошення перерви у справі №922/1580/18 до отримання позиції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Зазначене клопотання в частині витребування позиції вищевказаної особи було залишено без задоволення ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2019р., зважаючи на те, що подання відзиву є правом, а не обов'язком особи, яка є учасником справи та отримала апеляційну скаргу, а також те, що положення Господарського процесуального кодексу України не наділяє суд апеляційної інстанції повноваженнями на витребування у учасників справи їх пояснень у справі.
Інші клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" були заявлені безпосередньо під час судового засідання 04.02.2019р., а саме під час проведення судових дебатів.
Згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Враховуючи наведене, незгода Акціонерного товариства "Укртрансгаз" із результатами розгляду апеляційним господарським судом, заявлених ним клопотань, в світлі положень ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для відводу судді.
При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає про недопустимість заявлення клопотання про відвід колегії суддів під час проведення судових дебатів, з огляду на положення ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, як вже зазначалось вище, ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заявлення відводу після встановленого абз. 1 ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України можливе у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Проте, наведені вище обставини свідчать, що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" було обізнано про результати розгляду заявленого ним клопотання про витребування позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у справі № 922/1580/18, ще 22.01.2019р., зважаючи на присутність в судовому засіданні його представника. Таким чином, заява позивача про відвід колегії суддів надійшла із порушенням дводенного строку, встановленого ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується інших клопотань, які були заявлені апелянтом-1 під час проведення судових дебатів в даному судовому засіданні, судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що незгода учасника судового процесу із прийнятими судом рішеннями щодо заявлених клопотань не може вважатись винятковим випадком для заявлення відводу, з огляду на положення ч.4 ст. 35, ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
Також судова колегія апеляційного господарського суду враховує, що 04.02.2019р. є останнім днем строку розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а позивачем до 04.02.2019р. не заявлялось жодних клопотань про відвід суддів.
Враховуючи наведене, письмове клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відвід колегії суддів заявлене із порушенням процесуального строку, а зазначені в клопотанні обставини не є винятковими в розумінні ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим клопотання про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі Лакізи В.В., Здоровко Л.М., Плахова О.В. залишається судом без розгляду на підставі ч.2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується заявленого в подальшому Акціонерним товариством "Укртрансгаз" усного клопотання про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі Лакізи В.В., Здоровко Л.М., Плахова О.В., останнє містить аналогічні підстави для відводу, які вже були розглянуті судом раніше під час розгляду письмової зави позивача про відвід суддів, у зв'язку із чим таке усне клопотання про відвід суддів підлягає залишенню без розгляду на підставі ч.5 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в судовому засіданні 04.02.2019р. наполягав на задоволенні апеляційних скарг, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, підтримав клопотання АТ «Укртрансгаз» про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Що стосується заявленого клопотання АТ «Укртрансгаз» про відвід колегії суддів - залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.
Крім того, апелянт-2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для ознайомлення із поданими учасниками судового процесу документами.
Розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку щодо залишення його без розгляду, зважаючи на недопустимість заявлення клопотань під час проведення судових дебатів, закінчення процесуального строку розгляду апеляційної скарги та недопустимість затягування судового процесу, що цілком відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право кожної особи на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2019р. заперечив проти задоволення апеляційних скарг Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін. Крім того, заперечив проти задоволення заявлених клопотань АТ «Укртрансгаз».
Представник Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" в судове засідання 04.02.2019р. не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на апеляційні скарги, яким просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Представник Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" в судове засідання 04.02.2019р. не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на апеляційні скарги, яким просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в судове засідання 04.02.2019р. не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не подав.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - Оператор) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (далі - Замовник) було укладено Договір на транспортування природного газу від 17.12.2015 №15122000744 (далі - Договір) відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановленому в цьому Договорі вартість таких послуг (пункт 2.1. Договору).
Умовами пункту 2.3. Договору передбачено, що послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим Договором є послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання - передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, визначення та перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору (пункт 5.1 Договору).
Відповідно до пункту 9.2. Договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою : Вбалансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу відповідача; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Пунктом 9.4. Договору, в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 №1, передбачено, що Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів.
Абзацом 2 вказаного пункту встановлено, що оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
У відповідності до умов пункту 11.4. Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.
Сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1. Договору).
Як стверджує позивач, у відповідача були виявлені обсяги негативних місячних небалансів за січень, лютий, квітень, червень, грудень 2016 року та січень - грудень 2017 року, що підтверджується звітами про надані послуги з транспортування за вказані періоди (т. I, а.с. 62-118), у зв'язку з чим, відповідачу були надані послуги балансування обсягів природного газу, про що свідчать односторонні акти, складені позивачем у спірному періоді (т. I, а.с. 119-215).
Матеріали справи свідчать, що первісний розрахунок вартості послуг балансування за січень, лютий, червень, грудень 2016 року та січень, лютий, квітень 2017 року проведений позивачем, виходячи із коефіцієнта компенсації = 1. Однак, у травні-червні 2017 року позивач збільшив вартість послуг балансування за попередній рік (січень, лютий, червень, грудень 2016 року) та за минулі газові місяці поточного року (січень, лютий, квітень 2017 року), застосувавши коефіцієнт компенсації 1,2.
Вказані акти разом з розрахунком вартості послуг балансування після проведення коригування, а також рахунками на оплату скорегованої вартості послуг балансування були направлені відповідачу в червні 2017 року (т. I, а.с. 181-215).
За рахунок проведеного позивачем збільшення послуг з балансування природного газу відповідачу за період січень, лютий, квітень, червень, грудень 2016 року та січень - грудень 2017 року загальна вартість послуг з балансування склала 708 179 713,52 грн. з яких несплаченою залишається сума 222 788 546,96 грн.
У зв'язку із несплатою вищевказаної суми боргу, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу в розмірі 222 788 546,96 грн., пені в розмірі 59 202 050,14 грн., 3% річних у сумі 6 936 536,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 28 654 927,94 грн.
При розгляді вищевказаних позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність Акціонерного товариства "Укртрансгаз" як оператора газотранспортної системи врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) До спірних правовідносин застосовуються положення Кодексу ГТС в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 22 Закону України "Про ринок природного газу" з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.
Пунктом 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС визначено, що небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.
Відповідно до глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.
Згідно з пунктами 1-2 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.
Підпунктом 2 пункту 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу передбачено, що місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Главою 4 розділу ХІV Кодексу ГТС встановлено, що розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів.
Як вже зазначалось вище, пунктом 9.4. Договору, в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 №1, передбачено, що Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів.
Аналіз вищевказаних положень законодавства та умов договору свідчить, що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" як оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає Публічному акціонерному товариству "Харківгаз" односторонній акт про надання послуг балансування.
Як вбачається із позовної заяви, заявлені в даній позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу в розмірі 222 788 546,96 грн. ґрунтуються на негативних місячних небалансах відповідача за січень, лютий, квітень, червень-грудень 2016 року та січень-грудень 2017 року про що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" склало, зокрема, наступні акти: №01-17-1512000744-БАЛАНС від 31.01.2017р.; №02-17-1512000744-БАЛАНС від 28.02.2017р.; №03-17-1512000744-БАЛАНС від 31.03.2017р.; №04-17-1512000744-БАЛАНС від 30.04.2017р.; №01-17-1512000744-БАЛАНС/КОР від 25.05.2017р.; №01-17-1512000744-БАЛАНС/25-05-17 від 25.05.2017р.; №02-17-1512000744-БАЛАНС/КОР від 31.05.2017р.; №02-17-1512000744-БАЛАНС/25.05.17 від 31.05.2017р.; №04-16-1512000744-БАЛАНС/КОР/1 від 29.05.2017р.; №04-16-1512000744-БАЛАНС/29-05-17 від 29.05.2017р.; №01-16-1512000744-БАЛАНС/КОР/1 від 30.05.2017р.; №02-16-1512000744-БАЛАНС/КОР/2 від 30.05.2017р.; №06-16-1512000744-БАЛАНС/КОР від 30.05.2017р.; №05-16-1512000744-БАЛАНС від 31.05.2017р.; №04-17-1512000744-БАЛАНС/КОР від 14.06.2017р.; №07-16-1512000744-БАЛАНС/КОР від 26.06.2017р.; №08-16-1512000744-БАЛАНС/КОР від 26.06.2017р.; №09-16-1512000744-БАЛАНС/КОР від 26.06.2017р.; №11-16-1512000744-БАЛАНС/КОР від 26.06.2017р.; №03-17-1512000744-БАЛАНС/КОР від 30.06.2017р.; №06-17-1512000744-БАЛАНС від 14.07.2017р.; №12-16-1512000744-БАЛАНС/КОР від 27.07.2017р.; №07-17-1512000744-БАЛАНС/КОР від 31.07.2017р.; №08-17-1512000744-БАЛАНС від 31.08.2017р.; №09-17-1512000744-БАЛАНС від 30.09.2017р.; №10-17-1512000744-БАЛАНС від 31.10.2017р.; №11-17-1512000744-БАЛАНС від 30.11.2017р.; №12-17-1512000744-БАЛАНС від 31.12.2017р.
Зміст вищевказаних актів свідчить, що деякі акти про надання послуг балансування було складено позивачем щодо поточних зобов'язань з оплати послуг балансування, а інші акти (коригуючі) були складені щодо оплати послуг з балансування за минулі періоди.
Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що коригуючі акти складені Акціонерним товариством "Укртрансгаз" у травні-червні 2017 року, якими було проведено перерахунок місячних небалансів Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" за минулий рік, а саме січень, лютий, квітень, червень-грудень 2016 року, а також за минулі газові місяці поточного періоду - січень, лютий, квітень 2017 року, є такими, що порушують положення Кодексу ГТС та умов договору на транспортування природного газу від 17.12.2015 №15122000744, зважаючи на порушення строків складання та надсилання таких актів відповідачу.
При цьому, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" взагалі не мало правових підстав для здійснення перерахунку наданих послуг балансування попередніх газових місяців, по яким позивачем вже було надано послуги з балансування обсягів природного газу.
Так, пунктом 1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи в редакції до 28.04.2017р. було встановлено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави. Алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави 3 цього розділу.
В свою чергу пунктом 1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи в редакції після 28.04.2017р. встановлено, що алокація обсягів природного газу по точці входу до газотранспортної системи здійснюється оператором газотранспортної системи з урахуванням підтверджених номінацій по цій точці.
З огляду на вищевикладене, з 28.04.2017р. обов'язок здійснення алокації по точках виходу з газотранспортної системи було покладено на Акціонерне товариство "Укртрансгаз".
Як зазначає позивач, після початку виконання функцій щодо здійснення алокації виявлено випадки порушення відповідачем положень Кодексу ГТС в частині необґрунтованого та безпідставного віднесення відповідачем обсягів споживання природного газу деяким споживачам з ресурсу ПАТ «НАК «Нафтгаз України» та безпідставного застосування коефіцієнту компенсації 1 при визначенні вартості послуг балансування, у зв'язку із чим у позивача як оператора ГТС виник обов'язок усунення таких порушень, зокрема шляхом здійснення відповідних коригувань попередньо наданих послуг.
З цього приводу судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. В той же час, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи
Вищевказані висновки викладені в рішеннях Конституційного суду України від 05.04.2001 року за №3-рп/2001 та від 09.02.1999 року за №1-рп/99.
Із змісту Кодексу газотранспортної системи в редакції після 28.04.2017р. вбачається, що у вказаному нормативно-правовому акту відсутня вказівка про надання йому зворотної дії в часі.
При цьому, здійснення алокації Акціонерним товариством "Укртрансгаз" за попередні газові місяці в період, коли останнє не мало правових підстав для її здійснення в силу Закону, є діями, що безпідставно збільшують відповідальність юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Харківгаз".
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про недопустимість надання зворотної сили положенням Кодексу ГТС, які набрали чинності з 28.04.2017р., та як наслідок відсутність правових підстав для здійснення коригування розміру небалансу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" по актам, які були складені до 28.04.2017р. та по яким вже було здійснено балансування оператором ГТС.
Аналогічного висновку дійшла Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у листі від 27.06.2017 №7044/16.3.2/7-17 згідно якого роз'яснено операторам газорозподільних систем, що чинними нормативно - правовими актами не передбачено здійснення операторами газотранспортної системи (ГТС) коригування небалансу замовників послуг транспортування попередніх періодів, по яким оператор ГТС вже здійснив балансування. Надання оператором ГТС замовникам послуг транспортування коригуючих актів суперечить положенням розділу ХІV Кодексу ГТС.
Доводи апелянтів, що лист НКРЕКП від 27.06.2017р. №7044/16.3.2/7-17 підписаний його головою, є неналежним доказом зважаючи на відсутність у останнього повноважень тлумачення кодексу ГТС не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду, зважаючи на той факт, що в силу п.п. 25 п.4 Положення про НКРЕКП на вказаний орган покладено завдання надавати роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП, в тому числі норм Кодексу ГТС. При цьому, апелянтами не наведено жодної правової норми, яка б встановлювала заборону голові НКРЕКП надавати такі роз'яснення.
Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що обсяг і вартість послуг з балансування за січень-лютий 2016року, квітень 2016 року, червень 2016 року, липень-серпень 2016 року, вересень-грудень 2016 року було встановлено в наступних судових рішеннях між тими ж сторонами що й в даній справі:
- постанова Вищого господарського суду України №922/3430/16 від 20.09.2017р. - небаланс газу в липні 2016р. в розмірі 509,845 тис. куб.м. та серпні 2016 року в розмірі 516,226 тис.куб.м. ;
- постанова Вищого господарського суду України №922/1688/16 від 20.12.2016р. - небаланс газу в січні 2016 року в розмірі 3449,302 тис. куб. м., в лютому 2016 року в розмірі 5699,744 тис. куб. м., квітні 2016 року в розмірі 1826,780 тис. куб. та червні 2016 року в розмірі 1097,321 тис. куб. м.;
- постанова Вищого господарського суду України №922/178/17 від 22.11.2017р. - небаланс газу в вересні 2016 року в розмірі 1023,900 тис. куб.м., в жовтні 2016 року в розмірі 8942,435 тис.куб.м., в листопаді 2016 року в розмірі 4918,892 тис.куб.м., в грудні 2016 року - 9716,4 тис.куб.м.
Вищевказані судові рішення є остаточними, такими, що набрали законної сили та як наслідок обов'язковими до виконання в силу положень ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Враховуючи наведене, з огляду на наявність преюдиційних обставин встановлених у вищевказаних судових рішеннях, принцип юридичної визначеності судового рішення, а також гарантії стабільності правовідносин, що виникли між сторонами, апеляційний господарський суд зауважує про відсутність правових підстав перегляду позивачем в травні-червні 2017 року розміру небалансу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" за попередні періоди 2016-2017 року по яким вже було визначено розмір небалансу.
Доводи апелянтів, що безпідставним є посилання в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду на рішення судів по справам №922/3430/16, 922/1688/16, 922/178/17, з огляду на інший предмет та підстави позову ніж в даній справі (в справі №922/1580/18 сума боргу та штрафних санкцій заявлена на підставі коригуючих актів Акціонерного товариства "Укртрансгаз" складених після прийняття вищевказаних судових рішень), не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду, зважаючи на вищевикладені обставини, зокрема відсутність правових підстав для складання коригуючих актів, принцип юридичної визначеності судового рішення.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач безпідставно провів перерахунок місячних небалансів відповідача за січень, лютий, квітень, червень - грудень 2016 року, а також за січень, лютий, квітень 2017 року та врахував заборгованість по ним у розрахунку боргу за надані послуги балансування природного газу.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, різниця в розмірі небалансу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" виникла внаслідок застосування Акціонерним товариством "Укртрансгаз" коефіцієнту компенсації 1,2 під час складання актів про надання послуг балансування.
Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитись із вищевказаними діями позивача, враховуючи наступне.
Як вже зазначалось вище, пунктом 9.2. Договору встановлено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою : Вбалансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу відповідача; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Аналіз положень Кодексу ГТС дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в пункті 9.2 Договору формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.
Тобто, коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи з пропорції небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, який був відібраний ПАТ "Харківгаз". Пункт 9.2. Договору не містить конкретизації ким саме відібраний природний газ з газотранспортної системи замовником послуг (відповідачем) чи споживачами, у зв'язку із чим при розрахунку коефіцієнту слід враховувати загальний обсяг газу, відібраного з газотранспортної системи у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 04.09.2018 у справі №916/1807/16, від 04.12.2018р. у справі №927/276/18.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, зокрема алокації ПАТ «Харківгаз», акти надання послуг балансування газу та методику їх розрахунку, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір небалансу відповідача складає менше 5% від обсягу природного газу, який було відібрано з газотранспортної системи, у зв'язку із чим в силу п.9.2. Договору слід застосовувати коефіцієнт компенсації 1.
З огляду на вищевикладене, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" безпідставно проведено розрахунок послуг з балансування обсягів природного газу у період січень, лютий, квітень, червень - грудень 2016р., березень 2017р., травень - грудень 2017р. з урахуванням коефіцієнту компенсації - 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг та покладання на Публічне акціонерне товариством "Харківгаз" додаткових витрат за послуги балансування газу.
Матеріали справи свідчать, що крім вищевикладених обставин, однією із підстав для відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції було зазначено, що позивачем було неправильно визначено обсяг небалансу оскільки до його складу було помилково зараховано обсяг газу, який був поставлений ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь підприємств теплокомуненерго.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із вищевказаним висновком суду, зважаючи на наступне.
Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених Законом України "Про ринок природного газу", - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації.
Положенням "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), покладено на НАК "Нафтогаз України" обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення. Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 17 Положення).
Також, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.
Отже, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія апеляційної інстанції наголошує, що обсяги споживання природного газу підприємствами теплокомуненергетики не можуть бути кваліфіковані як небаланс оператора газорозподільної системи, тобто Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", що свідчить про безпідставність віднесення такого небалансу на користь відповідача.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17 та від 04.08.2018 у справі №922/4187/17.
Доводи апелянтів, що висновок суду першої інстанції щодо постачання ПАТ НАК «Нафтогаз України» природного газу деяким виробникам теплової енергії (зокрема, Дирекції розвитку інфраструктури території ХОКП, КП ТМ «Харківського району ХРДА» та Панютинському вагоноремонтному заводу ПАТ «Укрзалізниця»), є безпідставним, оскільки ПАТ НАК «Нафтогаз України» не постачав будь-яких обсягів природного газу та не замовляв таких обсягів природного газу до транспортування для таких споживачів, про що свідчить неподання ПАТ НАК «Нафтогаз України» як замовником послуг транспортування номінацій/реномінацій на транспортування природного газу для споживачів на відповідні періоди, не приймається судовою колегією апеляційного господарського суду зважаючи на наступне:
- як вже зазначалось вище, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії в світлі приписів розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" та Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758. При цьому, відсутність відповідних номінацій не позбавляє ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконання вищевказаного обов'язку із постачання природного газу підприємствам теплокомуненерго;
- перекладання НАК «Нафтогаз України» відповідальності на Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" за неналежне виконання третьою особою своїх обов'язків, встановлених вищевказаними положеннями законодавства, порушує загальні засади цивільного законодавства, зокрема розумності, справедливості і добросовісності, які передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України;
- ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, у зв'язку із чим апеляційним господарським судом враховано висновки з даного питання, які викладені саме в вищевказаних постановах Верховного Суду, а не в постановах Вищого господарського суду України та апеляційних господарських судів, на які посилаються апелянти.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського суду також враховує наступне.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз». Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Порядок).
Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, як вірно вказує скаржник, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Матеріали справи свідчать, що оплата за послуги з балансування у спірному періоді проведена відповідачем за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 №20.
Так, між сторонами в 2017 році були підписані спільні протокольні рішення за умовами яких Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" перераховує на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" грошові кошти за надані послуги балансування в 2016-2017 році. Факт сплати суми боргу за надані послуги балансування підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т.5 а.с. 22-161).
Отже, підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх умов, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата наданих послуг за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до Договору. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги з балансування обсягів природного газу за договором на транспортування природного газу від 17.12.2015 №15122000744 на загальну суму 518 094 261,52 грн, яка сплачена Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" в повному обсязі.
До того ж, з розрахунку Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", вбачається, що на момент звернення позивача до суду із позовом, у відповідача була наявна переплата за договором в розмірі 18 347 115,73 грн. Правомірність зазначеного розрахунку не було спростовано жодним із учасників судового процесу.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 222 788 546, 96грн. є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, відсутність факту порушення грошового зобов'язання а також суми боргу за договором на транспортування природного газу від 17.12.2015 №15122000744 виключає можливість застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання і нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Доводи Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про те, що останнє не здійснювало нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за грошовими зобов'язаннями, що були оплачені відповідачем у порядку, визначеною постановою КМУ №20 від 11.01.2005р., не впливають на суть прийнятого рішення, зважаючи на факт сплати відповідачем суми боргу з надання послуг балансування в 2016-2017 році в повному обсязі, неможливістю коригування розміру небалансу за попередні періоди, безпідставним застосуванням коефіцієнту 1,2 при визначенні розміру небалансу, а також помилкового зарахування до небалансу обсягу газу, який був поставлений ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь підприємств теплокомуненерго.
Інші доводи апелянтів були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1580/18 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись статтями ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення .
Рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1580/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 12.02.2019.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.В. Плахов
Суддя Л.М. Здоровко