вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"28" січня 2019 р. Справа№ 911/684/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Калатай Н.Ф.
Мартюк А.І.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Борщагівка"
на рішення Господарського суду Київської області
від 16.07.2018
у справі №911/684/18 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Борщагівка"
про стягнення 17 257,14 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Борщагівка" (далі - відповідач) про стягнення 17 257,14 грн., з яких: 5 919,28 грн. пені, 10 417,01 грн. інфляційних втрат та 920,85 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1529/14-БО-17 від 20.01.2014, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, три процента річних, а також з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу пеню.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/684/18 у задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/684/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема в своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон) учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таким чином, на думку скаржника, для застосування приписів Закону та не нарахуванню неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та трьох процентів річних необхідно, щоб відповідач був учасником процедури врегулювання заборгованості, а саме включений до реєстру.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у справі №911/684/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/684/18. Роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення/виклику сторін.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (Комунальне підприємство "Борщагівка") звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/684/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовити повністю.
Зокрема в своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив, що застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності вищевказаним Законом.
Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційну скаргу КП "Борщагівка" у справі №911/684/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Борщагівка" на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/684/18, об'єднано апеляційну скаргу Комунального підприємства "Борщагівка" в одне провадження з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України та роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення виклику сторін.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 №475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/684/18 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Борщагівка" передано до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 20.11.2018 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Борщагівка" на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2016 у справі №911/684/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 прийнято справу №911/684/18 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Борщагівка" на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., суддів: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. Розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Борщагівка" на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 20.01.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі-продавець) та КП "Борщагівка" (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1529/14-БО-17 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Пунктами 1.2, 6.1 та 11 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2014 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 35 729,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, на яких містяться підписи та печатки сторін:
- б/н від 31.01.2014 на суму 6 167,03 грн.,
- б/н від 28.02.2014 на суму 4 824,05 грн.,
- б/н від 31.03.2014 на суму 3 093,53 грн.,
- б/н від 30.04.2014 на суму 984,52 грн.,
- б/н від 31.10.2014 на суму 2 011,42 грн.,
- б/н від 30.11.2014 на суму 5 646,66 грн.,
- б/н від 31.12.2014 на суму 13 001,81 грн.,
Водночас колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про повідомлення відповідачем позивача про порушення останнім умов договору.
Однак, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, а саме, сплативши: 27.06.2014 - 15 069,13 грн., 30.03.2015 - 66,67 грн., 12.04.2015 - 10 593,22 грн., 19.04.2016 - 10 000,00 грн. Таким чином, остаточний розрахунок за поставлений газ відповідач здійснив 19.04.2016, що вбачається з доданої до позовної заяви відомості по операціям з 01.01.2014 по 30.09.2017 за підписом заступника головного бухгалтера позивача.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, що полягає у порушенні передбачених п. 6.1 договору строків оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- 5 919,28 грн. пені, нарахованої за періоди:
з 15.02.2014 по 26.06.2014 на 6 167,03 грн. заборгованості за січень 2014 року,
з 13.03.2014 по 26.06.2014 на 4 824,05 грн. заборгованості за лютий 2014 року,
з 15.04.2014 по 26.04.2014 на 3 093,53 грн. заборгованості за березень 2014 року,
з 15.05.2014 по 26.06.2014 на 984,52 грн. заборгованості за квітень 2014 року,
з 15.11.2014 по 29.03.2015 на 2 011,42 грн. заборгованості за жовтень 2014 року,
з 30.03.2015 по 14.05.2015 на 1 944,75 грн. заборгованості за жовтень 2014 року,
з 16.12.2014 по 14.06.2015 на 5 646,66 грн. заборгованості за листопад 2014 року,
з 15.01.2015 по 14.07.2015 на 13 001,81 грн. заборгованості за грудень 2014 року;
- 920,85 грн. 3% річних, нарахованих за періоди:
з 15.02.2014 по 26.06.2014 на 6 167,03 грн. заборгованості за січень 2014 року,
з 13.03.2014 по 26.06.2014 на 4 824,05 грн. заборгованості за лютий 2014 року,
з 15.04.2014 по 26.04.2014 на 3 093,53 грн. заборгованості за березень 2014 року,
з 15.05.2014 по 26.06.2014 на 984,52 грн. заборгованості за квітень 2014 року,
з 15.11.2014 по 29.03.2015 на 2 011,42 грн. заборгованості за жовтень 2014 року,
з 30.03.2015 по 11.04.2016 на 1 944,75 грн. заборгованості за жовтень 2014 року,
з 16.12.2014 по 11.04.2016 на 5 646,66 грн. заборгованості за листопад 2014 року,
з 15.01.2015 по 11.04.2016 на 13 001,81 грн. заборгованості за грудень 2014 року;
з 12.04.2016 по 18.04.2016 на 10 000,00 грн. заборгованості за грудень 2014 року;
- 10 417,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди:
з 01.03.2014 по 31.05.2014 на 6 167,03 грн. заборгованості за січень 2014 року,
з 01.04.2014 по 31.05.2014 на 4 824,05 грн. заборгованості за лютий 2014 року,
з 01.05.2014 по 31.05.2014 на 3 093,53 грн. заборгованості за березень 2014 року,
з 01.12.2014 по 31.03.2016 на 2 011,42 грн. заборгованості за жовтень 2014 року,
з 01.01.2015 по 31.03.2016 на 5 646,66 грн. заборгованості за листопад 2014 року,
з 01.02.2015 по 31.03.2016 на 13 001,81 грн. заборгованості за грудень 2014 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки основна заборгованість за поставлений природний газ за договором власними коштами була остаточно погашена відповідачем 19.04.2016, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", то вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 919,28 грн. пені, 10 417,01 грн. інфляційних втрат та 920,85 грн. 3% річних не відповідають приписам ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".
Розглянувши апеляційні скарги сторін, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що відповідачем було підписано акти приймання-передачі природного газу за січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було прийнято газ, що відповідно породило для останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у передбачені п. 6.1 договору строки до 15.02.2014, 15.03.2014, 15.04.2014, 15.05.2014, 15.11.2014, 15.12.2014, 15.01.2015 відповідно.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем наведений вище обов'язок належним чином виконаний не був, оскільки остаточна оплата вартості поставленого газу за вказаний період була здійснена лише 19.04.2016.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дане твердження кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України.
За змістом приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", дія якого поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 вищевказаного Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Поряд з тим, ч. 3 ст. 7 Закону унормовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Щодо доводів позивача (скаржника) у своїй апеляційній скарзі, що з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, застосування ч. 3 ст.7 Закону є неправомірним, колегія суддів зазначає наступне.
Зробивши правовий аналіз вищенаведених норм колегія суддів дійшла висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, а відтак до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом, тобто до 30.11.2016, не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а застосування ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 27.03.2018 у справі №905/2373/16, від 16.04.2018 у справі №905/375/71.
Водночас, колегія суддів зазначає, що запроваджені Законом заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізація не перебувають в залежності від виконання будь-яких інших, окрім погашення відповідачем заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, умов, у тому числі від обставин формування реєстру та участі відповідача у визначеній процедурі списання.
Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в рішенні обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/684/18 - відсутні.
Ч. 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників (Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальне підприємство "Борщагівка").
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1 Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Борщагівка" на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/684/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/684/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/684/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Н.Ф. Калатай
А.І. Мартюк