Постанова від 06.02.2019 по справі 911/3731/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. Справа№ 911/3731/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Василенко А. В.;

від відповідача (за первісним позовом): Циба О. Ю.;

від третьої особи 1 (за первісним позовом): не зявились;

від третьої особи 2 (за первісним позовом): не зявились;

від третьої особи 3 (за первісним позовом): не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018 (повний текст складено 11.06.2018)

по справі № 911/3731/17 (суддя - Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1. Споживчого товариства "КРОКУС"

2. Споживчого товариства "ТРАНЗИТ - 2008"

3. Київської обласної спілки споживчих товариств

про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення заборгованості у сумі 871 031,98 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ"

про визнання недійсним договору оренди №02/13 від 01.11.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" (далі - позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості у сумі 871 031,98 грн. та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень, а саме: яйцесклада, загальною площею 265,4 кв.м.; бойні нової, загальною площею 415,9 кв.м.; боксів АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м.; адмінбудівлі заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м.; адмінбудівлі АТП, загальною площею 202,6 кв.м.; шкіряного складу, загальною площею 181,3 кв.м.; бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м., які розташовані за адресою: місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатолія Луценка, 22).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач за первісним позовом послався на те, що оскільки відповідач не звільнив орендовані приміщення, а орендну плату вчасно і в повному обсязі не сплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 480 000,00 грн., пеню в сумі 7 024,67 грн., три проценти річних у розмірі 3 198,16 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 7 475,82 грн., штраф за неналежне виконання зобов'язання в сумі 32 000,00 грн., штраф за прострочення передачі об'єкту оренди в сумі 341 333,33 грн. та усунути перешкоди у користуванні належним йому майном шляхом виселення відповідача за первісним позовом з орендованих приміщень.

27 грудня 2017 року до Господарського суду Київської області надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" про визнання недійсним договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом послався на те, що під час укладення між сторонами договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року (далі - договір оренди) відповідач за зустрічним позовом ввів його в оману щодо власника майна, що передавалось в оренду відповідачу за первісним позовом.

Крім цього, позивач за зустрічним позовом послався на те, що під час укладення 06 червня 2013 року договорів купівлі - продажу яйцескладу, загальною площею 265,4 кв.м; бойні нової, загальною площею 415,9 кв.м; бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м, між відповідачем за зустрічним позовом та споживчим товариством "Лелека" не було дотримано істотних умов вищевказаних договорів, тому вважав їх неукладеними.

На думку представника позивача за зустрічним позовом, у відповідача за зустрічним позовом відсутнє право власності на майно, передане в оренду позивачу за зустрічним позовом, у зв'язку з чим, просив суд визнати недійсним договір оренди №02/13 від 01.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27 грудня 2017 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" про визнання недійсним договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року до спільного розгляду з первісним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2018р. по справі № 911/3731/17 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень та стягнення заборгованості у сумі 871 031,98 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" основний борг у сумі 480 000,00 грн., пеню у сумі 6 844,94 грн., три проценти річних у сумі 3 198,16 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 7 475,82 грн., штраф за неналежне виконання зобов'язання у сумі 32 000,00 грн., штраф за прострочення передачі об'єкту оренди у сумі 341 333,33 грн., витрат на сплату судового збору у сумі 13 062,78 грн.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" усунути перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" з нежитлових приміщень, а саме: яйцесклада, загальною площею 265,4 кв.м.; бойні нової, загальною площею 415,9 кв.м.; боксів АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м.; адмінбудівлі заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м.; адмінбудівлі АТП, загальною площею 202,6 кв.м.; шкіряного складу, загальною площею 181,3 кв.м.; бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м., розташовані за адресою: місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатолія Луценка, 22).

В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" про визнання недійсним договору оренди №02/13 від 01.11.2013 відмовлено повністю.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що після припинення дії договору оренди відповідач не повернув позивачу орендовані приміщення у встановленому договором порядку, акт приймання - передачі (повернення) приміщень сторонами підписаний не був, документів, що підтверджували б оплату відповідачем боргу за користування орендованими приміщеннями або укладення сторонами додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати, суду надано не було.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав, що право власності відповідача за зустрічним позовом на нерухоме майно підтверджується договорами купівлі - продажу від 06.06.2013 року та від 07.06.2013 року, укладеними між ним та споживчим товариством "Лелека". Також право власності відповідача за зустрічним позовом підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7599932106, №8409332106, №8449232106, №8408532106, №7893332106, №7778532106 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №112397376.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018 скасувати в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, в решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 179,73 грн. пені та 1 602,70 грн. судового збору;

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" у повному обсязі. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777"., визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №02/13 від 01.11.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777".

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, допустився процесуальних порушень, а саме безпідставно не зупинив провадження у справі до розгляду справи № 911/441/18 та не направив справу за територіальною підсудністю до Господарським суду міста Києва. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто орендну плату після припинення договору оренди. Крім того, апелянт вказав, що відповідачем за первісним позовом вчинялись дії щодо узгодження суми орендної плати у зв'язку з зменшенням площі орендованого приміщення, а тому просторочення оплати відбулось за відсутності вини відповідача за первісним позовом. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було досліджено договори купівлі-продажу спірного майна.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018р., після повторного автоматизованого розподілу справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018 р. у справі № 911/3731/17 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018р., після повторного автоматизованого розподілу справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018р. у справі №911/3731/17 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.

Розпорядженням №09.1-08/2691/18 від 03.09.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3731/17 у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 03.09.2018р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018р. у справі №911/3731/17 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018р. у справі №911/3731/17 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.

Від Споживчого товариства "ТРАНЗИТ-2000" надійшов відвід судді Яковлєву М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі № 911/3731/17 з огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, судом зупинено провадження у справі № 911/3731/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі №911/3731/17 у задоволенні заяви Споживчого товариства "ТРАНЗИТ - 2008" про відвід судді Яковлєва М.Л. від участі у розгляді справи №911/3731/17 відмовлено.

Розпорядженням №09.1-08/2913/18 від 12.09.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3731/17 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим (суддею-доповідачем), у відрядженні.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 12.09.2018р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. у відрядженні, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 поновлено апеляційне провадження у справі № 911/3731/17, розгляд справи призначено на 16.10.2018 року.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 року ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 911/3731/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" у справі № 911/3731/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018 р. у справі № 911/3731/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Дідиченко М. А; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. до свого провадження, призначено справу до розгляду на 16.01.2019.

16.01.2019 через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання, в якому Броварське АТП Броварської районної спілки споживчих товариств просить залучити його в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом.

16.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від представника третьої особи 3 за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3731/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14313/18.

16.01.2019 від СТ "Транзит-2008" надійшла заява про відвід суддів Пономаренка Є.Ю. та Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2018 визнано заяву про відвід суддів Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. від участі у розгляді апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" у справі № 911/3731/17 необґрунтованою, передано справу для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 заяву Споживчого товариства "Транзит-2008" про відвід суддів Пономаренка Є.Ю. та Руденко М.А. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А. відмовлено Споживчому товариству "Транзит-2008" у задоволенні заяви про відвід суддів Пономаренка Є.Ю. та Руденко М.А. від розгляду справи №911/3731/17.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М.А., який не є головуючою суддею, справу № 911/3731/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 21.01.2019, справу № 911/3731/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018 у справі № 911/3731/17 до провадження у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

21.01.2019р. від Споживчого товариства "КРОКУС" надійшла заява про відвід суддів Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019р. визнано заяву Споживчого товариства "КРОКУС" про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренка Є.Ю. у справі №911/3731/17 - необґрунтованою; справу передано для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2019р. заяву Споживчого товариства "КРОКУС" про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренка Є.Ю. у справі №911/3731/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Пантелієнка В.О., суддів: Доманської М.Л., Верховця А.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 відмовлено Споживчому товариству "КРОКУС" у задоволенні заяви про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренка Є.Ю. від розгляду справи №911/3731/17.

30.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3731/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/441/18.

30.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 3 за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів у судовому засіданні 30.01.2019, розглянувши подані клопотання про зупинення провадження у справі, залучення третьої особи та відкладення розгляду справи, в нарадчій кімнаті, дійшла до висновку про відмову у задоволенні поданих клопотань.

В судовому засіданні 30.01.2019 представником відповідача за первісним позовом було подано заяву про відвід колегії суддів від розгляду справи № 911/3731/17.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 року подану заяву про відвід суддів визнано необґрунтованою та передано матеріали справи для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2019 року заяву ТОВ "АВТОКАР - 777" про відвід суддів у складі: головуючого судді Дідиченко М.А., суддів: Пономаренка Є.Ю., Смірнової Л.Г. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Грек Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Дідиченко М.А., суддів: Пономаренка Є.Ю., Смірнової Л.Г. від розгляду справи № 911/3731/17

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

Подане клопотання обґрунтоване тим, що 11.09.2018 СТ «Транзит-2008» передало Броварському автотранспортному підприємству Броварської районної спілки споживчих товариств нежитлове приміщення - адмінбудівля заготконтори (загальна площа: 69,7 кв.м.), нежитлове приміщення - адмінбудівля АТП «(загальна площа: 202,6 кв.м.), нежитлове приміщення - яйцесклад (загальна площа: 265,4 кв.м.), а тому рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Броварського РСС щодо зазначених об'єктів нерухомого майна.

Колегія суддів у судовому засіданні 30.01.2019, розглянувши подане клопотання про залучення третьої особи, в нарадчій кімнаті, дійшла до висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Колегією суддів встановлено, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості з орендних платежів за загальний період з 16.02.2017 по 27.11.2017 та усунення перешкод у користуванні майном, рішення у даній справі винесено 30.05.2018, тоді як заявник посилається на обставини, які виникли 11.09.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що зазначене клопотання про залучення третьої особи задоволенню не підлягає, оскільки заявником не наведено, а колегією суддів не встановлено обставин того, що рішення по даній справі може вплинути на права і обов'язки Броварського автотранспортного підприємства Броварської районної спілки споживчих товариств.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 910/14313/18 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Споживчого товариства «Лелека» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених 06.06.2013 за № 1412, № 1414 та 07.06.2013 за № 1433, 1442, а тому обставини , що будуть встановлені під час розгляду справи № 910/14313/18 , можуть вплинути на оцінку доказів у даній справі.

Також, 30.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3731/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/441/18.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що обставини, які будуть встановлені у справі 911/441/18, можуть вплинути на оцінку доказів у даній справі, оскільки, у випадку визнання недійсними договорів купівлі-продажу у позивача за первісним позовом відпадуть підстави для задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ТОВ «Автокар-777» з орендованих приміщень.

06.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від представника третьої особи 3 за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3731/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 361/1194/18, що розглядається Броварським міськрайонним судом Київської області в порядку кримінального судочинства.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що обставини, які будуть встановлені судом у справі № 361/1194/18, можуть вплинути на оцінку доказів у даній справі.

Колегія суддів у судових засіданнях 30.01.2019 та 06.02.2019, розглянувши подані клопотання про зупинення провадження у справі, в нарадчій кімнаті, дійшла до висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Статтею 227 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Враховуючи зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Предметом даної справи є встановлення обставин щодо наявності у відповідача за первісним позовом заборгованості зі сплати орендних платежів та виселення відповідача за первісним позовом з орендованих приміщень.

Колегія суддів, даному випадку, не вбачає пов'язаність даної справи з справами 910/14313/18, № 911/441/18 та № 361/1194/18, та має можливість самостійно дослідити всі обставини у справі, наявність обставин, що підтверджують дійсність позовних вимог, або спростовують їх.

Колегія суддів зазначає, що зібрані докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового спору, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

Також, 06.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 3 за первісним позовом надійшла заява про відвід колегії суддів : Дідиченко М.А. - головуюча суддя, судді - Пономаренко Є.Ю., Смірнова Л.Г.

Вказана заява обґрунтована тим, що оскільки колегією суддів було безпідставно відмовлено Київській обласній спілці споживчих товариств у задоволенні поданих клопотань про зупинення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, а тому у заявника є обґрунтовані підстави вважати, що розгляд даної справи може здійснюватись колегією суддів за відсутності неупередженості та об'єктивності.

На думку заявника, колегією суддів неналежно розглянуто заявлений 30.01.2019 відповідачем за первісним позовом відвід згідно з нормами ГПК України, а тому ці дії суду можуть свідчити про можливість упередженого розгляду даної справи наявною колегією суддів та можливу відсутність об'єктивності.

В силу приписів частини 1 статті 43 ГПК України, учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому, варто зауважити, що у відповідності до частини 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів до дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Із заяви про відвід усьому складу суду вбачається, що неупередженість та відсутність об'єктивності колегії на думку заявника полягає тому, що колегією суддів було відмовлено третій особі 3 за первісним позовом у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі і неналежно розглянуто заявлений 30.01.2019 ТОВ «Автокар-777» відвід.

Однак, з зазначених вище підстав представником відповідача за первісним позовом вже було заявлено про відвід колегії суддів, який ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 р. було визнано необґрунтованим та передано справу для вирішення питання про відвід колегії суддів у порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.

Відмовляючи у задоволені поданого представником ТОВ «Автокар-777» відводу, колегія суддів у складі головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Грек Б.М. дійшла до висновку, що вказані в заяві доводи в обґрунтування відводу колегії суддів є безпідставними, оскільки фактично зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями суду (відмова у задоволенні заявлених клопотань), законність яких може бути переглянуто судом касаційної інстанції, а відтак не є підставою для відводу суддів у розумінні ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи третьої особи 3 за первісним позовом в заяві про відвід складу суду фактично зводиться до доводів ТОВ «Автокар-777» про відвід складу суду, який був заявлений 30.01.2019 та розглянутий колегією суддів у складі головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Грек Б.М.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розцінює подану заяву про відвід всього складу суду як зловживанням з боку третьої особи 3 за первісним позовом своїми процесуальними правами.

Якість та ефективність судочинства залежить у першу чергу від належного процесуального законодавства та норм із принципових аспектів процесу в цивільних, кримінальних та адміністративних справах. Держави мають прийняти такі положення у відповідності до статті 6 Конвенції. Процес розроблення проектів таких положень із цього приводу має включати в себе обговорення цих проектів із суддями та адвокатами, не в інтересах кожної з професій, проте з метою забезпечити справедливе судочинство. Також важливим є обговорення законопроектів із користувачами судових послуг. Необхідно, щоб процесуальні норми регулярно підлягали оцінці та оновленню за потребою, а судді, адвокати та користувачі судових послуг залучалися до цього процесу.

КРЄС уважає, що таке законодавство має забезпечити суддів ефективними процесуальними інструментами для дотримання принципів справедливого судочинства та попередження невиправданих затримок і використання незаконної тактики затягування розгляду справи. Таке законодавство має бути усталеним і передбачати чіткі та справедливі строки, проте дозволяти певну гнучкість. (п.п. 11, 12 висновку N (2013)16 Консультативної ради європейських суддів про відносини між суддями та адвокатами).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 43 цього Кодексу, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що представник третьої особи 3 за первісним позовом, подаючи заяву про відвід колегії суддів з викладених вище підстав, вдається до зловживань процесуальними правами, наданими йому, як стороні судового процесу.

Згідно частини 3 статті 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, оскільки заява представника третьої особи 3 за первісним позовом про відвід колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуючий суддя), Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777"на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018р. у справі №910/23396/16, є завідомо безпідставною, а тому колегія суддів розцінює дії третьої особи 3 щодо заявлення такої заяви, як зловживання стороною своїми процесуальними правами у відповідності до п.1 частини 2 статті 43 ГПК України, у зв'язку з чим така заява підлягає залишенню без розгляду, а апеляційні скарги підлягають подальшому розгляду в порядку, встановленому ГПК України.

Позиції учасників справи

03.12.2018 через відділ документального забезпечення суду від позивача за зустрічним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Автокар-777», в якому позивач за зустрічним позовом просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Автокар-777» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018.

Представники третіх осіб у судове засідання 06.02.2019 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 06.02.2019 свою апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 06.02.2019 заперечив проти апеляційної скарги ТОВ «Авктокар-777», просив її відхилити, а апеляційну скаргу ТОВ «Сонячний квартал» просив задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" (далі - позивач за первісним позовом, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" (далі - відповідач за первісним позовом, орендар) був укладений договір оренди №02/13 (далі - договір), згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення: (яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м.; бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м.; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м.; адмінбудівлю заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м.; адмінбудівлю АТП, загальною площею 202,6 кв.м.; шкіряний склад, загальною площею 181,3 кв.м.; бойню стару, загальною площею 322,5 кв.м.) загальною площею 2 525,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Бровари, вулиця Богунська, 22, про що сторонами підписано акт прийому - передачі об'єкту нерухомості у відповідності до договору оренди №02/13 від 01 листопада 2013 року.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що строк оренди за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та продовжується протягом 35-ти місяців (строк оренди).

Відповідно до п. 2.3 договору, після закінчення або дострокового припинення строку оренди орендар протягом 5-ти днів повертає орендодавцю приміщення за актом приймання - передачі (повернення) приміщень, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання - передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

Відповідно до п.3.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.09.2014, розмір орендної плати на місяць за всі орендовані приміщення становить: 80 000, грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 13 333 грн. 33 коп.

Сума щомісячної орендної плати зазначеної в п. 3.2 договору включає в себе: - вартість користування відповідачем приміщенням протягом відповідного місяця; - плату за землю (земельний податок або орендну плату за земельну ділянку державної або комунальної власності). Орендна плата індексації не підлягає.

Згідно з п. 3.3 договору, орендна плата нараховується:

за перший місяць оренди (місяць у якому приміщення було передано в відповідачу за актом прийому - передачі) - з дати передачі приміщення за актом прийому - передачі по останнє число місяця (п. 3.3.1 договору);

за наступні місяці оренди - з першого числа місяця по останнє число місяця (п. 3.3.2 договору);

за останній місяць оренди - з першого числа останнього місяця оренди до дати підписання сторонами акту прийому - передачі (п. 3.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, орендар сплачує орендну плату щомісяця авансовим платежем не пізніше, ніж на 15-й день поточного календарного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку - фактури позивача. Позивач повинен виставити рахунок - фактуру на сплату орендної плати за поточний місяць не пізніше, ніж за 5 банківських днів до 10 числа кожного календарного місяця. Рахунок - фактура попередньо виставляється по факсимільному зв'язку з наступним обов'язковим наданням позивачем оригіналу.

Пунктом 3.9 договору встановлено, що по закінченню кожного фінансового року сторони переглядають розмір орендної плати, а також сторони в будь - який час можуть ініціювати перегляд розміру орендної плати. Зміни розміру орендної плати встановлюються за взаємною домовленістю сторін і викладаються в письмовому виді, шляхом укладання додаткової угоди до договору.

01 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №2 до договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року (далі - додаткова угода №2), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди змінити п. 8.2. договору оренди та викласти його в наступній редакції "п. 8.2. До 31 грудня 2016 року припинення дії договору можливо тільки за взаємною згодою сторін. Починаючи з 1 січня 2017 року відповідач та позивач мають право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, письмово попередивши про це іншу сторону в строк не менше ніж за 6 (шість) місяців. У разі відмови однієї із сторін від договору, договір є розірваним з дати визначеної в повідомленні, підписання окремої додаткової угоди про припинення не обов'язкове".

03 січня 2017 року позивач направив на адресу відповідача лист - попередження про відмову від договору № 62/01, у якому повідомив відповідача про односторонню, відповідно до п. 8.2. договору, відмову від договору та запропонував відповідачу звільнити орендовані приміщення у встановленому порядку.

Листом №52 від 07 лютого 2017 року відповідач повідомив позивача про те, що лист №62/01 від 03.01.2017 року, який був направлений позивачем на адресу відповідача, останнім втрачений, у зв'язку з чим, відповідач просив повторно направити його кур'єром. Крім цього, відповідач просив позивача здійснити перерахунок орендної плати, у зв'язку із зменшенням площі орендованих приміщень.

15 лютого 2017 року позивач направив на адресу відповідача відповідь на лист №52 та направив копію листа №62/01, а також повторно повідомив про те, що листом №62/01 позивач попередив відповідача про припинення дії договору. Крім цього, у зменшенні розміру орендної плати позивачем відповідачу було відмовлено.

Звертаючись із листом №75 від 23 лютого 2017 року до позивача, відповідач повторно просив позивача переглянути розмір орендної плати.

17 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату боргу №68/03 та повідомленням про відмову від договору №67/03, у яких просив відповідача сплатити борг по орендній платі та повідомив про відмову від договору оренди.

24 березня 2017 року відповідач направив на адресу позивача лист №113 (далі - лист №113), в якому відповідач повідомив позивача про те, що проти розірвання договору заперечує та вважає його таким, що порушує його права, а листом №125 від 11 квітня 2017 року відповідач повідомив позивача про часткову оплату орендної плати.

У зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом орендну плату в повному обсязі не оплатив, позивач звернувся до суду з позовними вимогами, в яких просив стягнути з відповідача борг по сплаті орендних платежів за період з червня 2017 року до листопада 2017 року в сумі 480 000,00 грн., три проценти річних у розмірі 3 198,16 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 7 475,82 грн., штраф за неналежне виконання зобов'язання у сумі 32 000,00 грн. та штраф за прострочення передачі об'єктів оренди у сумі 341 333,33 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з статтею 526 Цивільного кодексу, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір № 02/13 від 01.11.2013 є договором оренди (найму), який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору за актом прийому-передачі об'єкту нерухомості від 01.11.2013 позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв в тимчасове користування за плату спірні об'єкти нерухомості.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 договору, відповідач сплачує орендну плату щомісяця авансовим платежем не пізніше, ніж на 15-й день поточного календарного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку - фактури позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом у період з 16.02.2017 по 14.07.2017 неналежним чином виконував свої обов'язки зі сплати орендної плати за орендоване майно, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 80 000,00 грн. за вказаний період.

Посилання апелянта на те, що з 07.02.2017 відповідачем за первісним позовом вчинялись дії щодо узгодження суми орендної плати у зв'язку зі зменшенням загальної площі орендованого майна та зменшення орендної плати, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи міститься лист від 07 лютого 2017 року, в якому відповідач за первісним позовом просив переглянути та зменшити розмір орендної плати, у зв'язку з проведенням відповідачем демонтажу приміщень, а саме шкіряного складу, загальною площею 181,3 кв.м., та бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що сторони договору оренди відповідно до п. 3.9. дійшли взаємної згоди щодо перегляду розміру орендної плати, та укладення щодо цього питання відповідної додаткової угоди до договору.

Так, в матеріалах справи наявний лист позивача за первісним позовом № 65/02 від 15.02.2017, в якому останінй зазначив про відсутність підстав для зміни розміру орендної плати.

Документів, що підтверджували б демонтаж шкіряного складу, загальною площею 181,3 кв.м., та бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м., ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, також надано не було.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що сторонами в порядку, передбаченому п. 3.9. договору, не було внесено змін до розміру орендної плати, а тому, відповідно до п. 3.2. договору, розмір орендної плати становить 80 000,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 8.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 01.09.2015, до 31 грудня 2016 року припинення дії договору можливо тільки за взаємною згодою сторін. Починаючи з 1 січня 2017 року відповідач та позивач мають право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, письмово попередивши про це іншу сторону в строк не менше ніж за 6 (шість) місяців. У разі відмови однієї із сторін від договору, договір є розірваним з дати визначеної в повідомленні, підписання окремої додаткової угоди про припинення не обов'язкове.

Як вбачаться з матеріалів справи, 03.01.2017 позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом було направлено лист № 62/01 від 03.01.2017 про відмову від договору, в якому ТОВ «Сонячний квартал» скористався правом, наданим п. 8.2. договору оренди, та відмовився від договору.

У вказаному листі зазначено, що договір оренди буде вважатися припиненим (розірваним) з 03.07.2017 р.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 13 січня 2017 року відповідач за первісним позовом отримав лист №62/01 від 03.01.2017 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Твердження відповідача за первісним позовом про втрату листа позивача №62/01 від 03.01.2017 року не спростовує факту належного виконання позивачем обов'язку щодо повідомлення відповідача про припинення дії договору, а свідчить лише про недбалість самого відповідача за первісним позовом.

Таким чином, договір оренди припинив свою дію 13.07.2017 року.

Так, в пункті 2.3. договору оренди сторонами було встановлено, що після закінчення або дострокового припинення строку оренди орендар протягом 5-ти днів повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

Крім того, п. 3.3.3 договору передбачено, що орендна плата нараховується за останній місяць оренди - з першого числа останнього місяця оренди до підписання сторонами акту прийому-передачі.

Таким чином, сторони у договорі погодили, що у випадку дострокового припинення договору, оренда плата не нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщень.

Колегія суддів відзначає, що урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Зазначене узгоджується, зокрема, з практикою Верховного суду України, викладеною у постанові від 20.11.2012 у справі № 12/75-2167-33/75-4/180, та Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.06.2018 у справі № 926/2119/17, від 27.07.2018 у справі № 925/1358/17

Отже, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню заборгованість з орендної плати, що виникла після припинення дії договору по дату фактичного повернення орендованого майна у сумі 400 000,00 грн.

Належних та достатніх доказів у підтвердження повернення позивачу за первісним позовом орендованого майна відповідач за первісним позовом ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав, розміру заборгованості по орендних платежах не спростував.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач за первісним позовом своїх зобов'язань за договором оренди не виконав, плату за користування об'єктом оренди за загальний період лютий 2017 - листопад 2017 здійснював частково, доказів на спростування викладених в позові обставин відповідачем за первісним позовом не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача за первісним позовом відповідно до договору оренди у сумі 480 000,00 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача за первісним позовом.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат за загальний період з 16.02.2017 р. по 27.11.2017 р. за кожен місяць окремо, погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 198,16 грн. 3 відсотків річних і 7 475,82 грн. інфляційних витрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 9.2.1 договору, за порушення строків сплати орендної плати та інших платежів згідно п. 3.2 та п. 3.4 за договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення понад 15 днів додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього строку прострочення незалежно від його тривалості та за погодженням сторін строк позовної давності для стягнення неустойки встановлюється тривалістю три роки.

Згідно з п. 9.2.3 договору, у разі прострочення передачі об'єкта, відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції у розмірі орендної плати, яка визначається пропорційно кількості днів прострочення.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. №3-88гс11, від 06.11.2013 р. № 116цс13.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З огляду на встановлений факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку щодо сплати орендних платежів за договором, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені встановила, що враховуючи період заборгованості пеня складає:

за лютий 2017 року з:

16.02.2017 року до 01.03.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 26.01.2017 року №49 - рш), складає 859,18 грн.;

02.03.2017 року до 20.03.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 02.03.2017 року 110 - рш), складає 1 166,03 грн.;

за березень 2017 року з:

16.03.2017 року до 06.04.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 02.03.2017 року 110 - рш), складає 1 350,14 грн.;

за квітень 2017 року з:

16.04.2017 року до 10.05.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,0% (рішення НБУ від 13.04.2017 року №232-рш), складає 1 424,66 грн.;

за травень 2017 року з:

16.05.2017 року до 23.05.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,0% (рішення НБУ від 13.04.2017 року №232-рш), складає 455,89 грн.;

за червень 2017 року з:

16.06.2017 року до 14.07.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 1 589,04 грн.,

а разом 6 844,94 грн., які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача.

Крім того, як було вірно встановлено судом першої інстанції, прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за лютий 2017 року в період з 16.02.2017 року до 20.03.2017 року становить 33 дні, за березень 2017 року в період з 16.03.2017 року до 06.04.2017 року становить 22 дні, за квітень 2017 року в період 16.04.2017 року до 09.05.2017 року становить 24 дні, за червень 2017 року в період з 16.06.2017 року до 14.07.2017 року становить 29 днів.

Таким чином, прострочення відповідачем за первісним позовом сплати орендної плати становить більше, ніж 15 днів, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 32 000,00 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач за первісним позовом орендовані приміщення позивачу за первісним позовом не повернув та продовжив ними користуватись, хоча був повідомлений належним чином про припинення дії договору оренди, а тому вимога про стягнення 341 333,33 грн. штрафу за прострочення передачі орендованих приміщень є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача за первісним позовом з нежитлових приміщень, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вже було зазначено вище, договір оренди припинив свою дію 13.07.2017 року, а тому відповідач за первісним позовом був зобов'язаний повернути приміщення позивачу не пізніше 19.07.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Апелянт - ТОВ «Автокар-777», заперечуючи проти вимоги позивача за первісним позовом про усунення перешкод у користуванні вищевказаним майном зазначає, що адмінбудівля заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м., адмінбудівля АТП, загальною площею 202,6 кв.м. та яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м., передані відповідачем третій особі 2, відповідно до акта приймання - передачі нерухомого майна (на виконання листа - вимоги від 17.08.2017 року); за користування відповідачем боксами АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м. та бойнею новою, загальною площею 415,9 кв.м., відповідачем сплачується орендна плата третій особі 3, а шкіряний склад, загальною площею 181,3 кв.м. та бойня стара, загальною площею 322,5 кв.м., демонтовані.

Однак, вказані заперечення є необґрунтованими з огляду на наступне.

25 липня 2017 року відповідачем був отриманий лист - вимога від споживчого товариства "КРОКУС" (далі - третя особа 1), в якому третя особа 1 повідомила відповідача про те, що, відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду в справі №911/3871/16 від 12.07.2017 року (далі - постанова суду від 12.07.2017 року), визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м.; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м, за Київською обласною спілкою споживчих товариств (далі - третя особа 3). У зв'язку з цим, третя особа 1 просила відповідача передати орендовані приміщення їй з метою збереження та подальшої передачі третій особі 3.

25 липня 2017 року між відповідачем та третьою особою 1 був підписаний акт приймання - передачі нерухомого майна (на виконання листа - вимоги від 25.07.2017 року), відповідно до якого відповідач передав, а третя особа 1 прийняла нежитлові приміщення, а саме: бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м.; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м, розташовані за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22.

17 серпня 2017 року на адресу відповідача надійшов лист - вимога від споживчого товариства "ТРАНЗИТ - 2008" (далі - третя особа 2), в якому третя особа 2 повідомила відповідача про те, що право власності позивача на адмінбудівлю заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м., адмінбудівлю АТП, загальною площею 202,6 кв.м., та яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м., скасовано на підставі рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно КП "Добробут" Литвинівської сільської ради Київської області №36625957, №36625671, №36624057. У зв'язку з цим, третя особа 2 просила відповідача передати вищевказані приміщення їй з метою збереження.

17 серпня 2017 року між відповідачем та третьою особою 2 був підписаний акт приймання - передачі нерухомого майна (на виконання листа - вимоги від 17.08.2017 року), згідно з яким відповідач передав, а третя особа 2 прийняла нежитлові приміщення, а саме адмінбудівлю заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м., адмінбудівлю АТП, загальною площею 202,6 кв.м., та яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м., розташовані за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22.

27 вересня 2017 року між відповідачем та третьою собою 3 був підписаний договір оренди №15 (далі - договір оренди №15), відповідно до умов якого третя особа 3 передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення (ангар, загальною площею 538 кв.м.; склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4 кв.м.; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м.; бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м.), загальною площею 2 696,60 кв.м., (далі - майно), розташовані за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська (Анатолія Луценка), 22.

Разом з цим, як було встановлено колегією суддів, Господарським судом Київської області розглядалась справа №911/3871/16 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ", Броварської районної спілки споживчих товариств, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - споживчого товариства "КРОКУС", споживчого товариства "ТРАНЗИТ-2008", споживчого товариства "Лелека", про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - споживчого товариства "КРОКУС" до товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ", Броварської районної спілки споживчих товариств, Київської обласної спілки споживчих товариств, споживчого товариства "ТРАНЗИТ-2008", про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2017 року у задоволенні позовів Київської обласної спілки споживчих товариств та споживчого товариства "КРОКУС" відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року зазначене рішення суду було скасовано, позов Київської обласної спілки споживчих товариств задоволено повністю, у задоволенні позову споживчого товариства "КРОКУС" відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 року рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15 січня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018, у задоволенні позову Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено повністю. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - споживчого товариства "КРОКУС", відмовлено повністю.

Ухвалами Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 та 20.11.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Київської обласної спілки споживчих товариств, Споживчого товариства "Транзит-2008", Споживчого товариства "Крокус" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 911/3871/16.

Таким чином, посилання представника відповідача на набуття третьою особою 3 права власності на бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м., та бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м., є безпідставними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, право власності позивача за первісним позовом на нежитлові приміщення, передані в оренду відповідачу за первісним позовом, підтверджується наступними документами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договорами купівлі - продажу від 06.06.2013 року, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7599932106, №8409332106, №8449232106, №8408532106, №7893332106, №7778532106 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №112397376.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсними договорів купівлі-продажу, відповідно до яких позивачем за первісним позовом було набуто право власності на спірне майно.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "Еаз1/\Ґе8І: АНіапсе Ьітіїесі" проти України" від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Аналогічні приписи щодо захисту права власності містить і національне законодавство України.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

Так, позивач за первісним позовом фактично вимагає від відповідача за первісним позовом усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться у його повному господарському віданні, шляхом виселення, що не суперечить нормам чинного законодавства України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем за первісним позовом дотримано порядок розірвання договору та повідомлено відповідача за первісним позовом про припинення договору оренди.

Відтак, відповідач за первісним позовом зобов'язаний повернути належні позивачу на праві власності об'єкти нерухомого майна, що були йому передані на виконання умов договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року, а саме: яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м.; бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м.; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м.; адмінбудівлю заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м.; адмінбудівлю АТП, загальною площею 202,6 кв.м.; шкіряний склад, загальною площею 181,3 кв.м.; бойню стару, загальною площею 322,5 кв.м., розташовані за адресою: місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатолія Луценка, 22).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач за первісним позовом після припинення договору оренди не передав спірне майно позивачу за первісним позовом по акту приймання-передавання майна та продовжує займати належні позивачу за первісним позовом приміщення, у зв'язку з чим останній позбавлений права в повній мірі розпоряджатись нерухомим майном, то ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача за первісним позовом зі спірних нежитлових приміщень.

Стосовно зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як роз'яснено в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом послався на те, що під час укладення між сторонами договору оренди, відповідач за зустрічним позовом ввів його в оману щодо власника майна, переданого в оренду відповідачу за первісним позовом.

Крім цього, позивач за зустрічним позовом послався на те, що під час укладення 06 червня 2013 року договорів купівлі - продажу: яйцескладу, загальною площею 265,4 кв.м; бойні нової, загальною площею 415,9 кв.м; бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м, між відповідачем за зустрічним позовом та споживчим товариством "Лелека" не було дотримано істотних умов договору, вважав вищевказані договори купівлі - продажу неукладеними.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди, приміщення, що орендуються, знаходяться у власності відповідача за зустрічним позовом, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: № запису про право власності 1212818 реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 7599932106; № запису про право власності 1212951 реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 8409332106; № запису про право власності 1228205 реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 8449232106; № запису про право власності 1227622 реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 8408532106; № запису про право власності 1228662 реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 7893332106; № запису про право власності 1226963 реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 7778532106; № запису про право власності 1213020 реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 7491232106. Загальна балансова вартість приміщення на момент підписання основного договору оренди становить 275 478,60 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 60 коп. Позивач за зустрічним позовом має право використовувати приміщення, відповідно до умов, викладених у цьому договорі, для здійснення роботи автомобільного підприємства згідно видів діяльності, передбачених статутом ТОВ "Автокар - 777", на ведення якої позивач за зустрічним позовом має право, протягом строку оренди, який зазначений у п. 2.1 даного договору. Позивач за зустрічним позовом не має права використовувати приміщення в господарській діяльності, яка прямо заборонена законами України або є небезпечною. Всю відповідальність перед контролюючими органами та третіми особами за здійснення господарської діяльності несе позивач за зустрічним позовом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, право власності відповідача за зустрічним позовом на нерухоме майно підтверджується договорами купівлі - продажу від 06.06.2013 року та від 07.06.2013 року, укладеними між ним та споживчим товариством "Лелека". Також право власності відповідача за зустрічним позовом підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7599932106, №8409332106, №8449232106, №8408532106, №7893332106, №7778532106 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №112397376.

Таким чином, на момент укладення договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року та на момент винесення постанови власником орендованого відповідачем за первісним позовом майна є позивач за первісним позовом, а обставини, на які послався представник ТОВ «Автокар-777», не підтверджені та не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції не встановлено, а відповідачем за первісним позовом не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, та настання відповідних наслідків щодо оспорюваного договору.

Крім того, відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Тобто, частина 1 статті 770 ЦК України надає наймачеві додатковий захист шляхом встановлення правила, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі автоматично набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога ТОВ «Автокар-777» про визнання договору оренди №02/13 від 01.11.2013 року недійсним є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача за первісним позовом про необґрунтованість відхилення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 911/441/18, що розглядається Господарським судом Київської області, підставою для скасування оскаржуваного рішення бути не можуть з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи подане клопотання в суді першої інстанції, заявник посилався на те, що дана справа є пов'язаною зі справою № 911/441/18, в якій розглядаються позовні вимоги ТОВ «Автокар-777» до СТ «Лелека», ТОВ «Сонячний квартал» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі, з огляду на наступне.

За приписами пункту 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Як вірно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даної справи.

А відтак, з огляду на недоведеність позивачем об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Господарським судом Київської області справи № 911/441/18 та задля уникнення затягування строків розгляду справи, місцевим господарським судом було правомірно відмовлено у заявленому позивачем клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Стосовно заявленого ТОВ «Автокар-777» клопотання про направлення матеріалів справи №911/3731/17 за територіальною підсудністю, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач за первісним позовом послався на те, що первісний позов про стягнення заборгованості по орендній платі та усунення перешкод у користуванні майном, поданий позивачем за первісним позовом до Господарського суду Київської області, не має ознак виключної підсудності, так як предметом первісного позову є усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлового приміщення, право користування яким відповідач за первісним позовом отримав на підставі договору оренди.

Згідно з приписами ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, зокрема, щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці

Територіальна юрисдикція (підсудність) господарських справ визначена §3 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Чинним процесуальним законодавством підсудність справ визначається як за предметними, так і за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ.

Зокрема, частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються за місцем знаходження даного майна.

Відповідно до частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції кодексу станом на момент подачі позову) справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 460/4286/16-ц та від 16.05.2018 р. у справі № 640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки предметом спору у даній справі, є, зокрема, усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача за первісним позовом з нежитлових приміщень, а тому позивачем за первісним позовом позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності, у зв'яжу з чим справа підлягає розгляду Господарським судом Київської області.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Оскільки відповідач за первісним позовом після припинення договору оренди не передав спірне майно позивачу за первісним позовом по акту приймання-передавання майна та продовжує займати належні позивачу за первісним позовом приміщення, у зв'язку з чим останній позбавлений права в повній мірі розпоряджатись нерухомим майном, то ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача за первісним позовом зі спірних нежитлових приміщень.

Стосовно зустрічного позову, колегією суддів під час розгляду даної справи не встановлено, а відповідачем за первісним позовом не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, та настання відповідних наслідків щодо оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 30.05.2018 року у справі № 911/3731/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018 року у справі № 911/3731/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2018 року у справі № 911/3731/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи № 911/3731/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.02.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Смірнова

Попередній документ

79746971

Наступний документ

79746973

Інформація про рішення:

№ рішення:	79746972
№ справи:	911/3731/17
Дата рішення:	06.02.2019
Дата публікації:	13.02.2019
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (02.11.2020)
Дата надходження:	02.11.2020
Предмет позову:	усунення перешкод у користуванні майном та стягнення заборгованості у сумі 871 031,98 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

10.02.2020 10:20	Господарський суд міста Києва
16.03.2020 11:40	Господарський суд міста Києва
25.03.2020 10:40	Господарський суд міста Києва
22.04.2020 10:20	Господарський суд міста Києва
13.05.2020 12:40	Господарський суд міста Києва
29.05.2020 09:50	Господарський суд міста Києва
21.07.2020 12:40	Північний апеляційний господарський суд
25.08.2020 10:40	Північний апеляційний господарський суд
29.09.2020 11:20	Північний апеляційний господарський суд
26.01.2021 11:45	Касаційний господарський суд