вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"06" лютого 2019 р. Справа№ 910/10721/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Петрик М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Кислощук Я.С.;
від відповідача: Лисенко В.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018
у справі № 910/10721/18 (суддя Мудрий С. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсним договору в частині
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору в частині.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача при укладенні договору в частині п.6.1 вказаного договору сторонами було не дотримано в повній мірі норми чинного законодавства України, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що фінансування державою підписаних усіма сторонами спільних протокольних рішень, яке проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, із затриманням до 12 місяців, не є тією обставиною, яку можна кваліфікувати як тяжкою обставиною, що свідчило б про укладення Договору на вкрай невигідних умовах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Як зазначає апелянт, оспорюваний п. 6.1. договору в частині було укладено проти волі позивача та під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вичини правочин, а саме підписати договір на вкрай невигідних умовах.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/10721/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10721/18 та призначено до розгляду на 06.02.2019 року.
Заявлені клопотання та результати їх розгляду
14.01.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10721/18 до набрання законної сили рішенням у справі №826/9959/18.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що дана справа є пов'язаною зі справою №826/9959/18, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, оскільки, при її розгляді буде вирішено питання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №853, яка має суттєве значення для розгляду даної справи, та у свою чергу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/9959/18 суттєво впливає на рішення в даній справі.
06.02.2019 р. колегія суддів у судовому засіданні ухвалила клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10721/18 залишити без задоволення з наступних підстав.
Статтею 227 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Враховуючи зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Предметом даної справи є встановлення обставин щодо дійсності чи недійсності договору в частині пункту 6.1, а не відносити ТОВ «Дніпропетровськагаз Збут» з Кабінетом Міністрів України щодо постанови № 853 від 26.10.2016, а тому такі відносини не стосуються розгляду справи № 910/10721/18.
Колегія суддів зазначає, що зібрані докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового спору, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.
Позиції учасників справи
04.02.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2019 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2019 заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" (покупець) укладено договір № 16-445-Н купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п.1.2 договору).
Згідно з п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 жовтня 2016 року, і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактично переданого газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яноста) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 p., № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня який відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.".
На думку позивача, абзаци 3, 6, 7, 8 п. 6.1. договору не відповідають нормам діючого законодавства у зв'язку з чим, просить суд визнати його недійними.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З твердженнями апелянта, положення абз. 3, 6, 7, 8 п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу №17-204-Н від 12.04.2017 суперечать Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015 року та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету міністрів України №256 від 04.03.2002 року.
Також, скаржник зазначає, що оспорюваний в частині пункт 6.1 договору було укладено проти волі позивача та під тиском тяжких обставин, що змусило Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" підписати договір на вкрай невигідних умовах. Підписуючи договір, позивач не міг передбачити реального настання правових наслідків, обумовлених оспорюваним пунктом договору, що є, на думку апелянта, підставою для визнання його недійсним.
Щодо зазначених доводів скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Сторони, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу № 16-445-Н від 28.10.2016, знали про правові наслідки його укладення та розуміли можливість настання таких наслідків. А відтак, вказаний договір, в тому числі і у частині, в якій позивач просить визнати його недійсним, відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
За змістом ч.1 ст.233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Цивільне законодавство передбачає можливість визнання недійсними правочинів (договорів), вчинених особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (кабальних правочинів (договорів).
Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.
Кабальний правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), більше того, вона сама може бути ініціатором такого правочину, вона також усвідомлює, що вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах (тут нема помилки або обману), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.
Отже, правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, носить такі обов'язкові ознаки:
- особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини;
- особа вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах;
- особа вчиняє такий правочин добровільно та може бути ініціатором такого правочину;
- особа усвідомлює, що вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.
- друга сторона повинна усвідомлювати, що контрагент перебуває під впливом тяжкої обставини і вчиняє правочин вимушено, та скористатися цим.
Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р. визначено, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.
Водночас, фінансування державою підписаних усіма сторонами спільних протокольних рішень, яке проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, із затриманням до 12 місяців, не є тією обставиною, яку можна кваліфікувати як тяжкою обставиною, що свідчило б про укладення Договору на вкрай невигідних умовах.
Крім того, колегія суддів відзначає, що жодна з норм вказаних нормативних актів, які регулюють алгоритм розрахунків, не обмежує права сторін на укладення договорів купівлі-продажу природного газу з доповненням на власний розсуд їх змісту, зокрема, в частині встановлення остаточних строків розрахунку і врегулювання відповідальності сторін за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу.
Встановлення остаточного строку розрахунків жодним чином не змінює алгоритм розрахунків, який затверджений державними органами.
Крім того, договір купівлі-продажу природного газу №16-445-Н від 20.10.2016 укладено між сторонами на підставі примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України).
Примірний договір - це договір, який рекомендується органом управління суб'єктам господарювання для використання його положень при укладанні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Таким чином, сторони, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу, в тому числі і в частині спірних умов, за взаємною згодою визначили його умови на власний розсуд, з урахуванням примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що не протирічить вимогам чинного законодавства.
Як встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" було здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного договору, а саме, прийнято поставлений відповідачем природний газ, підписано акти приймання-передачі природного газу, проведено оплату прийнятого від відповідача природного газу та проведено звірку взаєморозрахунків.
Також, з наданих відповідачем документів вбачається, що на виконання умов договору публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в період з жовтня по березень 2017 року поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" природний газ загальною вартістю 2 061 132 988,87 грн.
В свою чергу, позивач здійснював оплату отриманого природного газу, що підтверджується копіями банківських виписок, копіями актів звіряння розрахунків, сальдо підприємства товариству з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" за період з 01.10.2016 року по 31.07.2018 року, операціями підприємства товариству з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" за період з 01.10.2013 року по 31.07.2018 року.
У зв'язку з порушенням позивачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого від відповідача природного газу, відповідач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" про стягнення 23 536 084,52 грн. пені, 5 690 560,77 грн. 3% річних, 14 074 098,28 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" укладеного між сторонами 28.10.2016 року договору №16-445-Н купівлі-продажу природного газу. Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.07.2018 року відкрито провадження у справі №920/504/18.
Наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору та факт його виконання, свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, апелянтом не доведено, що оспорюваний в частині пункт 6.1 договору було укладено проти волі позивача та під тиском тяжких обставин, а твердження, що підписуючи договір, позивач не міг передбачити реального настання правових наслідків, обумовлених оспорюваним пунктом договору не є достатньою підставою для визнання правочину у частині недійсним, а відтак вказані доводи відхиляються апеляційним господарським судом.
Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та обґрунтованими доказами недійсність оспорюваних умов Договору купівлі-продажу природного газу від № 16-445-Н від 28.10.2016 в частині визнання недійсними положень абз. 3, 6, 7, 8 п. 6.1.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та обґрунтованими доказами недійсність оспорюваних умов Договору купівлі-продажу природного газу від № 16-445-Н від 28.10.2016 в частині визнання недійсними положень абз. 3, 6, 7, 8 п. 6.1.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2018 року у справі № 910/10721/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 року у справі № 910/10721/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 року у справі № 910/10721/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/10721/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 11.02.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко