ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1004/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: М.А. Мишкіної, С.В. Таран,
секретар судового засідання: О.В. Клименко,
за участю представників:
від позивача: В.М. Оніщук,
від відповідача: В.П. Печериця, А.В. Сідельников,
від третьої особи: В.Я. Пронюк,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ" про відвід суддів Л.В. Поліщук, М.А. Мишкіної, С.В. Таран у розгляді справи № 916/1004/18
за апеляційними скаргами Акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ" та Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2018 (головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Літвінов С.В., Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст складено 02.11.2018)
у справі №916/1004/18
за позовом Акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ"
до відповідача Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАГАЗ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"
про стягнення 605154075,12 грн.,
В провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувають апеляційні скарги Акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ" та Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2018 у справі №916/1004/18.
У судовому засіданні 06.02.2019 оголошено перерву до 11.02.2019.
У судовому засіданні 11.02.2019 представник Акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ" надав два клопотання про призначення судових експертиз.
Вказані клопотання судовою колегією були залишені без розгляду на підставі п. 2 ст. 207 ГПК України, яка передбачає, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні, або в інший строк, визначений судом.
Після чого представник АТ „УКРТРАНСГАЗ" заявив клопотання про відвід суддів Поліщук Л.В., Мишкіної М.А. та Таран С.В. у справі № 916/1004/18.
Заява мотивована тим, що у даному випадку, на думку заявника, існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності названих суддів.
Так, назване товариство вказало, що позивачем було заявлено ряд клопотань, які істотно впливають на розгляд справи, однак судом було відмовлено в задоволенні даних клопотань, що викликає сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів. Задоволення вищезазначених клопотань надало б можливість як суду, так і учасникам справи встановити фактичні обставин справи, дослідити всі наявні в ній докази повно та всебічно, в тому числі з врахуванням пояснень осіб щодо обставин, що стосуються цієї справи, та покликано забезпечити дотримання принципу верховенства права та недопущення ухвалення рішень з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи. Проте, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Поліщук Л.В., Мишкіна М.А., Таран С.В. було відмовлено в задоволенні клопотань позивача, а доводи не були прийняті до уваги судом.
На думку АТ «Укртрансгаз», такий підхід до розгляду справи № 916/1004/18 та небажання колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду фактично дослідити обставини даної справи та встановити об'єктивну істину у відносинах, що склалися між учасниками даної справи, порушує ідею господарського судочинства, запроваджену ГПК України, та є свідченням упередженості суддів Поліщук Л.В., Мишкіна М.А., Таран С.В., що впливає на їх об'єктивність.
Дослідивши доводи заяви про відвід, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Викладені в заяві про відвід суддів заявником доводи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки клопотання про призначення у даній справі експертиз протокольною ухвалою були залишені без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, а не відмовлено в їх задоволенні, як зазначив представник АТ „УКРТРАНСГАЗ" в заяві.
Із матеріалів справи вбачається і це було підтверджено представником АТ „УКРТРАНСГАЗ", що останнім клопотання про проведення експертиз в суді першої інстанції не заявлялися, незважаючи на те, що справа в суді першої інстанції розглядалася тривалий час. Також клопотання про проведення експертиз не заявлялися при зверненні з апеляційною скаргою і в першому судовому засіданні в апеляційній інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 257 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу. Це положення кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 262 ГПК України, згідно з якими якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають право подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, що забезпечує рівність всіх учасників процесу перед судом і законом (п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2019 заперечував проти задоволення вказаної заяви про відвід, а представник третьої особи підтримав доводи цієї заяви.
Згідно зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч.ч.1-3, 7-8,11 ст.39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Білуха проти України", пункт 52).
Колегія суддів приймає до уваги, що у світлі положень ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наведені заявником у заяві про відвід суддів доводи не можуть бути визнані об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність суддів Поліщук Л.В., Мишкіної М.А. та Таран С.В. у розгляді справи № 916/1004/18, зацікавленість складу суду в ухваленні певного рішення у цій справі чи про необ'єктивне ставлення до учасників справи, є непідтвердженими та ґрунтуються виключно на припущеннях заявника, а отже не є підставою для задоволення зазначеної заяви у розумінні положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно із ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Враховуючи, що відвід складу судової колегії визнаний необґрунтованим, справа №916/1004/18 підлягає передачі для автоматичного розподілу для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ст. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд має право за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід судді.
У даному випадку судова колегія не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги положення ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 916/1004/18 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ" та Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на автоматизований розподіл до вирішення питання про відвід судової колегії без зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 32, 35, 38, 39, 228, 234, 240, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Визнати необґрунтованим заявлений представником Акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ" відвід колегії суддів у складі: Поліщук Л.В., Мишкіної М.А. та Таран С.В. у справі № 916/1004/18.
Передати справу №916/1004/18 для автоматизованого розподілу для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до положень ст. 235 Господарського процесуального кодексу України і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя М.А. Мишкіна
Суддя С.В. Таран