Постанова від 04.02.2019 по справі 916/2955/14

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2955/14

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання: Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”

на рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року (суддя Гут С.Ф.)

у справі №916/2955/14

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Рені-Лайн”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Кредитпромбанк”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства “АВАНТ-БАНК”

про: стягнення 9 978 241,24 грн.,

за участю представників учасників процесу :

Від позивача - ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 14.12.18; ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк”;

Від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 45, дата видачі : 19.02.18; ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Рені-Лайн”;

Вільний слухач - ОСОБА_5 посвідчення адвоката №984 від 14.09.2006р.

Інші представники в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ПАТ "Дельта Банк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Рені-Лайн" (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 року у розмірі 846725, 53 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 7 липня 2014 року за курсом НБУ становило 9978241 гривню 24 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Рені-Лайн" кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26 листопада 2007 року, який укладено між ТОВ "Рені-Лайн" та ПАТ «Кредитпромбанк», право вимоги за яким перейшло від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ "Дельта Банк" за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року №2466.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2014р. публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк" залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

В процесі розгляду справи ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2014р. у справі 916/2955/14 - зупинено провадження у справі, у зв'язку з призначенням судової експертизи у даній справі. На адресу господарського суду Одеської області надійшов висновок експерта товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" (вх.№11968/15).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. у справі №916/2955/14 здійснено заміну позивача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "АВАНТ-БАНК".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. у справі №916/2955/14 спільну заяву публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК" та товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" про затвердження мирової угоди - задоволено.

Затверджено мирову угоду від 25.05.2015р., укладену між публічним акціонерним товариством "АВАНТ-БАНК" (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 23, код ЄДРЮОФОП 36406512) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" (68800, Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРЮОФОП 22478794).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016, ухвали господарського суду Одеської області від 25.05.2015 - скасовано, справу направлено до господарського суду Одеської області для продовження судового розгляду по суті.

При скасуванні ухвал суди виходили з того, що процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, тому для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права. Проте, як вбачається за матеріалів справи, позивач - ПАТ "Дельта Банк" - не ліквідований та категорично заперечував проти заміни його на ПАТ "ОСОБА_6 - Банк", стверджуючи про нікчемність угоди про відступлення права вимоги. Тобто, угода про відступлення права вимоги є оспорюваною і не визнається позивачем.

Встановлення ж фактичних обставин, пов'язаних з укладенням угоди про відступлення права вимоги, її відповідністю вимогам закону та встановлення факту порушеного права особи невиконанням зобов'язань за кредитним договором можливі лише за наслідками перевірки та оцінки наданих сторонами та третіми особами доказів, тобто, під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для заміни позивача у даній справі є юридично помилковим, оскільки фактично позбавляє ПАТ "Дельта Банк" права на звернення до суду за захистом суб'єктивного права, яке він вважає порушеним. ПАТ "ОСОБА_6 - Банк", вважаючи себе управненою особою у спірних правовідносинах за оспореним договором про відступлення права вимоги процесуальним законом наділений правом заявити самостійну вимогу на предмет спору, звернувшись з відповідним позовом або надавши суду докази і пояснення на спростування позову ПАТ "Дельта Банк".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2014 р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі ПАТ «Кредитпромбанк»).

Ухвалою суду першої інстанції від 28.04.2016 залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «АВАНТ-БАНК» (далі - ПАТ «АВАНТ-БАНК») в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2016 р. зупинено провадження по справі № 916/2955/14 до розгляду пов'язаної з нею справи № 910/1208/16.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2017 (суддя Малярчук І.А.) у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» - відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність належними первинними документами заявленої до стягнення ПАТ "Дельта Банк" кредитної заборгованості ТОВ "Рені-Лайн" саме в сумі 714 590 дол. США.

У зв'язку з неможливістю встановлення суми основного боргу та відсутністю первинних документів щодо нарахування, оплати, обліку процентів за користування кредитом, пені за простроченим кредитом, пені за прострочені відсотки, про що зазначено у висновку експертизи № 82 від 12.05.2015 р., суд визнав недоведеними заявлені позивачем позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2017р. рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про недоведеність суми боргу, проте скасував рішення з посиланням на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2018р. рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2017р. було скасовано, справу №916/2955/14 було направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Судом касаційної інстанції зазначено, що при вирішенні цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не досліджено обґрунтованість та правильність розрахунку розміру заборгованості за кредитом, правильність розрахунку процентів та пені, а також не надано юридичної оцінки доказам щодо суми заборгованості за кредитним договором.

Висновки судів про недоведеність суми боргу суперечать встановленим судами обставинам, зокрема, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції встановили факт наявності правовідносин між ПАТ “Кредитпромбанк” та ТОВ “Рені-Лайн”, між ПАТ “Кредитпромбанк” та ПАТ "Дельта Банк", та між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ “Рені-Лайн”.

Також судами встановлено, що на підставі договору застави майнових прав від 12.02.2015р., який в подальшому визнано недійсним, між ПАТ “Авант-Банк” ТОВ “Рені-Лайн” укладалися до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007р. додаткові договори, якими встановлено розмір боргу, процентів, що підлягають оплаті, процедуру та умови повернення позичальником кредитної заборгованості, нарахування процентів, графік зниження максимального ліміту кредитної лінії. Також встановили, що відповідач сплатив ПАТ “Авант-Банк” кредитну заборгованість за кредитним договором №07/26/07-КЛТ в сумі 430 000 дол. США та 8 324,84 дол. США. відсотків. Відповідно до довідки 06.01.2016р. №16 ПАТ “Авант-Банк” заборгованість відповідача перед ПАТ “Авант-Банк” відсутня.

Отже, суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене вище, визначити суми основного боргу за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007р., процентів та пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду та зазначеного позивачем максимального розміру нарахувань та пені, із врахуванням оцінки наданих до суду доказів, а саме - банківських виписок, меморіальних ордерів, платіжних доручень, тощо.

Суду слід перевірити доводи позивача щодо наявності в матеріалах справи доказів, які підтверджують заборгованість та визнання такої заборгованості відповідачем.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року (суддя Гут С.Ф.) у справі №916/2955/14 у задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства „Дельта Банк” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Рені-Лайн” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства „Кредитпромбанк” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства „АВАНТ-БАНК” про стягнення 9 978 241,24 грн. - відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що ТОВ «Рені-Лайн» виконав фінансові зобов'язання за чинними правочинами та повернув кредитні кошти за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. - ПАТ «Авант-Банк», про що останній надав ТОВ «Рені-Лайн» довідку від 06.01.2016 р. за вих.№ 16 (бланк № 012148) на підтвердження цього.; суд критично оцінив пояснення представника АТ «Дельта Банк» відносно того, що ТОВ «Рені-Лайн», знаючи у 2015 році про нікчемність не мав права сплачувати гроші ПАТ «Авант-Банк». Матеріалами справи підтверджується протилежне.

Суд першої інстанції послався на судові рішення по справі № 910/23196/16, яким визнано: проведеною належним чином сплату (повернення) ТОВ «Рені-Лайн» кредитних грошових коштів за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США; припиненими усі зобов'язання ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США у зв'язку з їх належним виконанням. Суд приходить до висновку, що рішення по справі № 910/23196/16 від 22.03.2017 р. в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України в редакції чинній на дату прийняття рішення та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України в нині чинній редакції є преюдиційним у даній справі.

Таким чином, суд визнав, що дія кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. припинена з 29.12.2015 р.

Вимогу про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції можна пред'явити тільки стороні недійсного правочину. ТОВ «Рені-Лайн» не був стороною договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. № 236, укладеного між АТ «Дельта Банк», як заставодавцем та ПАТ «Авант-Банк», як заставодержателем, та зазначений договір не підписувало.

Знаходження в даний час у будь-яких осіб правомірно чи неправомірно оригіналу кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., тобто після сплати ТОВ «Рені-Лайн» коштів ПАТ «Авант-Банк», правового значення у даній справі не має, так як зобов'язання за ним є припиненими.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначений спосіб захисту його прав, та ним пред'явлений позов до неналежної сторони відповідача-ТОВ «Рені-Лайн».

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року по справі № 916/2955/14 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ «Дельта Банк» в повному обсязі, посилаючись на те, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення є необґрунтованим, незаконним, безпідставним, прийнятим без належного дослідження обставин справи, не врахував преюдиційні рішення щодо спірних правовідносин, не було застосовано відповідні норми матеріального права, а саме норми ст.129 Конституції України,ч.4 ст. 75 ГПК України, ст. ст. 11, 599, 1054, 215, 216, 236 ЦК України.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суду слід перевірити доводи позивача щодо наявності в матеріалах справи доказів, які підтверджують заборгованість та визнання такої заборгованості відповідачем. Висновок експертизи не може бути взятий до уваги судом, не несе жодного доказового значення, оскільки фактично експерт не зміг відповісти на поставлені йому запитання. Слід зазначити, що у висновку комплексної судово-економічної експертизи чітко вказано, що: По першому питанню експерт відповів, що в обсязі наданих на дослідження матеріалів визначена в розрахунках ПАТ «Дельта Банк» сума документально не підтверджується, тобто є документально необґрунтованою.

У висновку експертизи чітко вказано, що експерту забороняється вибирати дані, якщо для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих матеріалах неоднозначно.

Таким чином, такий висновок не має жодного доказового значення, оскільки фактично експертом не дано відповіді на запитання, що йому поставлені.

На підставі вищевикладених фактів скаржник вважає, що дана судово-економічна експертиза не може бути прийнята до уваги суду в зв'язку зі своєю необ'єктивністю та упередженістю, адже суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумнів у його правильності.

Всупереч вказівкам суду касаційної інстанції, незважаючи на суперечливий, неповний висновок експертизи в матеріалах справи, суд першої інстанції не призначив повторну експертизу, висновки суду щодо непідтвердженості суми заборгованості за розрахунком, виписками, меморіальними ордерами.

Також скаржник вважає, що право вимоги до ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 року належить АТ «Дельта Банк», що виходить з наступного.

12.02.2015 року, за 20 днів до введення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк», між ПАТ «АВАНТ-Банк» (заставодержатель) та АТ «Дельта Банк» (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі за № 236, предметом якого є передача заставодавцем заставодержателю в заставу майнових прав за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами (боржниками), в тому числі, але невиключно, майнові права за: Кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 року, позичальник - ТОВ «Рені-Лайн», заборгованість на 12.02.2015р. - 559 763,79 дол. США. Заборгованість за кредитними договорами становила 96 380 916, 83 грн.

Реалізовуючи надані Законом повноваження, Протоколом Комісії з перевірки правочинів № 5 від 18.05.2015 року, затвердженим Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_8, було виявлено нікчемний правочин (у розумінні пунктів 1, 5, 7 ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») - Договір застави майнових прав від 12.02.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 236, укладений між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Авант-Банк».

На думку скаржника, не заслуговують також на увагу безпідставні висновки господарського суду Одеської області про необізнаність ТОВ «Рені-Лайн» з виявленням Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» нікчемного Договору застави майнових прав № 236 згідно з вимогами ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки АТ «Дельта Банк» повідомляв шляхом надсилання повідомлень про нікчемність від 02.06.2015 року № 2623.

Крім того, апелянт зауважує, що суд першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, не застосував ч.4 ст.75 ГПК України, не взяв до уваги обставини, встановлені рішеннями у справах № 910/21378/15, № 910/1208/16, № 910/13924/15, якими в судовому порядку встановлений факт недійсності правочину - Договору застави майнових прав № 236, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Авант- Банк», отже, відповідно, на думку апелянта, ПАТ «Авант-Банк» не є законним кредитором у кредитних зобов'язаннях, що передавались за цим Договором. АТ «Дельта Банк» категорично не визнає перехід прав за Договором застави майнових прав № 236 до ПАТ «АВАНТ-Банк», оскільки цей правочин с нікчемним, та в судовому порядку визнаний недійсним, тобто є підстави для застосування ч.4 ст. 75 ГПК України.

За наслідками визнання договору застави майнових прав від 12.02.2015 року недійсним в судовому порядку Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" є кредитором за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 року та заставодержателем за договорами забезпечення.

Висновки судів про недоведеність суми боргу суперечать встановленим судами обставинам, зокрема, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції встановили факт наявності правовідносин між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ «Рені-Лайн», між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ «Дельта Банк", та між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Рені-Лайн", однак судом першої інстанції не надано належну правову оцінку всій історії відчужень (відступлень) за цим активом.

Судом першої інстанції не взято до уваги факт узгодженої кредитної заборгованості, що сам Відповідач визнає суму боргу в розмірі 9 651 975,05 грн.

Так, ТОВ „Рені-Лайн» оплатило остаточно узгоджену суму кредиту в розмірі 438 324,84 дол. США, що за курсом НБУ на відповідні дати повернення кредиту склали 9 651 975.5грн. При цьому, ТОВ «Рені-Лайн» визнає борг саме в такій сумі, не стверджує, що він не доведений. Отже, на думку Банку, слід вважати узгодженою між Позивачем та Відповідачем суму в розмірі 9 651 975.5 грн.. Оскільки ПАТ «Авант-Банк» не є первісним кредитором, що видав кредит, ПАТ «Авант-Банк» отримав право вимоги у відповідній сумі від АТ «Дельта Банк», який в свою чергу набув прав кредитора за Договором купівлі-продажу прав вимоги від ПАТ «Кредитпромбанк».

АТ «Дельта Банк» надав на підтвердження розміру заборгованості ТОВ «РЕНІ-Лайн» та в обґрунтування позову всі належні докази, які підтверджують розмір зобов'язань Відповідача за Кредитним договором, право Позивача на дострокове стягнення заборгованості, а також перехід права вимоги за Кредитним договором до Позивача від Третьої особи

Також за переконанням скаржника, не може бути преюдицією рішення по справі № 910/23196/16, оскільки АТ «Дельта Банк» не був залучений ТОВ «Рені-Лайн» до участі, наразі подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 22.03.2017.

Апелянт не погоджується з висновком суду про припинення зобов'язання належним виконанням, оскільки безпідставне перерахування неналежному кредитору ПАТ «Авант-Банк» коштів не є належним виконанням свого зобов'язання. Безпідставне перерахування коштів ТОВ «Рені-Лайн» на рахунок ПАТ «Авант-Банк» за нікчемним Договором застави майнових прав № 236 не має жодного доказового значення для цієї справи та не є належним виконанням боржником зобов'язання перед кредитором АТ «Дельта Банк».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.18 року відкрито апеляційне провадження у справі №916/2955/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року. Призначено розгляд справи №916/2955/14 на 21 грудня 2018 року о 10-30 год.

Представник відповідача надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначав, що подвійне стягнення кредитної заборгованості прямо заборонено ст. 61 Конституції України, та суперечить й ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції, що передбачає право особи не бути судимим або покараним двічі за одне й те саме діяння.

Рішення у справі №910/1208/16 було прийняте 02.06.2016 р., рішення судом апеляційної інстанції прийняте 05.07.2016 р., а рішення касаційної інстанції прийняте 08.12.2016 р., таким чином правові наслідки нікчемного правочину за висновками ВСУ 12.10.2016 р. та 02.11.2016 р. були і є обов'язковими у справі №910/1208/16 та інших пов'язаних/похідних справах, бо вони є публічними та достеменно відомими Позивачу.

ТОВ «Рені-Лайн» не був стороною договору застави майнових прав р.№236 від 12.02.2015 р., він укладений між АТ «Дельта Банк», як заставодавцем та ПАТ «Авант-Банк», як заставодержателем, та зазначений договір не підписувало, з його умовами не ознайомлювалось у момент його укладення.

Взаємовідносини між АТ “Дельта Банк” та ПАТ “Авант-Банк” за отриманими від ТОВ “Рені-Лайн” коштами за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. мають вирішуватись згідно з ч.4 ст.216 ЦК України безпосередньо між АТ “Дельта Банк” та ПАТ “Авант-Банк”, як сторонами зазначеного вище правочину.

АТ «Дельта Банк» знаходиться в стані ліквідації та не має банківської ліцензії на проведення банківських операцій з 02.10.2015 р. - у т.ч. й здійснювати свою діяльність в іноземній валюті (за офіційною інформацією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб .

Таким чином, будь-які нарахування, розрахунки, стягнення валюти після вище вказаної дати (тобто після 02.10.2015 р.) є протиправним, тому вимога про стягнення боргу у іноземній валюті є протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

На дату укладання Договору застави за р.№236, за яким перейшло право вимоги від АТ «Дельта Банк» до ПАТ «Авант-Банк» заборгованість за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у 2015 році ТОВ «Рені-Лайн» перед АТ «Дельта Банк» становила 559 763,79 дол. США (еквівалентно 10 075 615,55 грн. за курсом НБУ станом на 05.02.2015 р.).

Розрахунку суми 559 763,79 дол. США у ТОВ «Рені-Лайн» не має. Скоріш за все, ТОВ «Рені-Лайн» припускає, що ця сума була фактичною сумою заборгованості за основним зобов'язанням по кредитному договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Заборгованість станом на 2015 рік за отриманими ТОВ «Рені-Лайн» у ВАТ «Кредитпромбанк» кредитами за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. визначалась зокрема згідно додаткових угод до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. складає 635 861 дол. США.

За актом приймання-передачі кредитних справ від 09.02.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» передав ПАТ «Авант-Банк» кредитну справу ТОВ «Рені-Лайн» №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у кількості 7 томів.

ПАТ “Авант-Банк” письмовими повідомив ТОВ “Рені-Лайн” про набуття саме ПАТ “Авант-Банк” всіх прав та обов'язків кредитора по відношенню до ТОВ “Рені-Лайн” за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та про необхідність подальшої сплати заборгованості за зазначеним кредитним договором у сумі 559 763,79 дол.США на рахунок в ПАТ “Авант-Банк”. За арифметичним підрахунком відповідача фактично переданою ПАТ “Кредитпромбанк” до АТ “Дельта Банк” є сума: 635 861,00$ - 149 981,79$ = 485 879,21$. Також був визначений графік повернення кредиту, а згідно виписок з рахунку ТОВ “Рені-Лайн” сплатив - повернув банку кредитні кошти в розмірі 438 324,84 долларів США.

Представник відповідача просив залишити судове рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2018 р. у справі №916/2955/14 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача АТ «Дельта Банк» та відповідача ТОВ «Рені-Лайн» з'явились до судового засідання, підтримали свої правові позиції.

Представники третіх осіб ПАТ “Кредитпромбанк” та ПАТ “Кредитпромбанк” до суду не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕЛЬТА БАНК», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕЛЬТА БАНК» (далі - АТ «ДЕЛЬТА БАНК»), код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_8.

Тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р. включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 р. строк тимчасової адміністрації продовжено до 02.09.2015 р. включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 р. строк тимчасової адміністрації продовжено до 02.10.2015 р.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 р. № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.02.2017 р. № 619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на 2 роки до 04.10.2019 р.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_8 на 2 роки до 04.10.2019 р..

Звертаючись до суду, АТ «Дельта Банк» посилався на укладення між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» (позичальник) 26.11.2007 р. кредитного договору № 07/26/07-КЛТ.

Відповідно до умов вказаного договору, встановлено процедуру та умови надання банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 1 750 000,00 дол. США з повною або частковою конвертацією у національну валюту.

Видача окремих сум кредиту із вищевказаної загальної суми ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» здійснювалась шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Так, між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» укладено додаткові угоди до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.:

1) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р. про надання кредиту у сумі 1 052 255,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок №20782100000010.840.01 (п. 9);

2) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р. про надання кредиту у сумі 154 456,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.02 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п.4), і рахунок № 20782100000010.840.02 (п. 6);

3) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 03 від 26.12.2007 р. про надання кредиту у сумі 39 604,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.03 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок № 20782100000010.840.03 (п. 6);

4) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 04 від 09.01.2008 р. про внесення змін до кредиту у сумі 1 043 055,00 дол. США (п. 1) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2);

5) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 05 від 24.01.2008 р. про надання кредиту у сумі 9 885,00,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.05 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок № 20782100000010.840.05 (п. 6);

6) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 06 від 06.02.2008 р. внесено зміно до опису забезпечення за кредитами;

7) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р. про надання кредиту у сумі 186 000,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.07 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок № 20782100000010.840.06 (п. 6);

8) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 08 від 03.06.2008 р. доповнено кредитний договір термінами та визначеннями та положеннями про субпроект;

9) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. про надання кредиту у сумі 317 000,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.09 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок № 20782100000010.840.09 (п. 6);

10) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 10 від 04.08.2008 р. внесено зміни до переліку забезпечення та до порядку дострокового повернення кредитів;

11) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 11 від 13.10.2008 р. внесено зміни до строків погашення кредиту у сумі 1 043 055,00 дол. США (п.1);

12) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 12 від 23.03.2009 р. внесено зміни до переліку забезпечення та до порядку дострокового повернення кредитів;

13) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 13 від 01.07.2009 р. внесено зміни до переліку забезпечення та до порядку дострокового повернення кредитів;

14) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 14 від 27.11.2009 р. про внесення змін до кредиту у сумі 915 741,00 дол. США (п.1) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2), у сумі 138 726,00 дол. США (п.4) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.02 (п. 4), у сумі 180 159,00 дол. США (п. 6) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.07 (п. 6), у сумі 261 670,00 дол. США (п. 8) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.09 (п. 4);

15) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 15 від 22.01.2010 р. про внесення змін до кредиту у сумі 915 741,00 дол. США (п. 2) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2), у сумі 138 726,00 дол. США (п.4) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.02 (п. 4), у сумі 180 159,00 дол. США (п.6) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.07 (п. 6), у сумі 261 670,00 дол. США (п.8) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.09 (п.4);

16) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 16 від 29.04.2011 р. про внесення змін розміру процентів за кожною з сум кредитів;

17) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 17 від 01.07.2011 р. про внесення змін розміру процентів за кожною з сум кредитів;

18) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 18 від 24.04.2012 р. про внесення змін до кредиту у сумі 654 101,00 дол. США (п. 2) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2), у сумі 107 206,00 дол. США (п.4) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.02 (п. 4), у сумі 46 699,00 дол. США (п.6) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.07 (п. 6), у сумі 139 970,00 дол. США (п. 8) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.09 (п. 4);

19) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 19 від 08.02.2013 р. про підтвердження отримання від банку інформації;

20) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 20 від 12.02.2013 р. про внесення змін до рахунків;

21) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 21 від 18.05.2013 р. про внесення змін до кредиту у сумі 536 363,00 дол. США (п. 1) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20834100000010.840.01 (п. 1), у сумі 93 022,00 дол. США (п. 2) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20834100000010.840.02 (п. 4), у сумі 85 205,00 дол. США (п. 3) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20834100000010.840.09 (п. 3).

Згідно дублікатів меморіальних ордерів, на яких міститься штамп ВАТ «Кредитпромбанк» надані ТОВ «Рені-Лайн» кредитні кошти всього у сумі 1 750 000 дол. США, що в еквіваленті становить 8 753 555,91 грн., а саме за:

1) меморіальним ордером від 06.12.2007 р. № 03_31 у сумі 154 456,00 дол. США, що еквівалентно 780 002,80 грн. грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

2) меморіальним ордером від 26.12.2007 р. № 01_44 у сумі 39 604,00 дол. США, що еквівалентно 200 000,20 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 03 від 26.12.2007 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

3) меморіальним ордером від 24.01.2008 р. № 01_26 у сумі 9 885,00 дол. США, що еквівалентно 49 919,25 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 05 від 24.01.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

4) меморіальним ордером від 04.04.2008 р. № 1 у сумі 938 456,00 дол. США, що еквівалентно 4 740 684,98 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

5) меморіальним ордером від 05.05.2008 р. № 01_110 у сумі 186 000,00 дол. США, що еквівалентно 939 300,00 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

6) меморіальним ордером від 05.05.2008 р. № 2 у сумі 104 305,50 дол. США, що еквівалентно 505 881,68 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 04 від 09.01.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

7) меморіальним ордером від 09.06.2008 р. № 01_50 у сумі 317 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 537 767,00 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р..

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; майнові права по контракту № 1260_8/1 від 18.10.2007 р., згідно з договором застави № 0607/26/302/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 06 від 06.02.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; майнові права по контракту № 1260_8/1 від 18.10.2007 р., згідно з договором застави № 0607/26/302/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та додаткової угоди до нього № 0607/26/302/07-КЛТ_ДУ 01 від 06.02.2008 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/304/08-КЛТ від 05.05.2008 р.; майнові права по контракту № 1260_8/1 від 18.10.2007 р., згідно з договором застави № 0607/26/302/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та додаткової угоди до нього № 0607/26/302/07-КЛТ_ДУ 01 від 06.02.2008 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/304/08-КЛТ від 05.05.2008 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/305/08-КЛТ від 09.06.2008 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 10 від 04.08.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/304/08-КЛТ від 05.05.2008 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/305/08-КЛТ від 09.06.2008 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/307/08-КЛТ від 04.08.2008 р.; майнові права по контракту № 8 від 04.02.2008 р., згідно з договором застави № 0607/26/307/08-КЛТ від 04.08.2008 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та додаткової угоди до нього № 0607/26/303/07-КЛТ_ДУ 01 від 04.08.2008 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 12 від 23.03.2009 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І02/09-КЛТ від 23.03.2009 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 13 від 23.03.2009 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І02/09-КЛТ від 23.03.2009 р..

27.09.2013 р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 2466, із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого, в тому числі було продано право вимоги позивачу за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним ВАТ «Кредитпромбанк» з відповідачем, що підтверджується копіями цього договору, додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги, актом приймання-передачі прав вимоги, як у первісній редакції від 27.09.2013 р. так і в редакції додаткового договору від 04.11.2013 р..

За п. 2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р.: «Продавець цим погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну.».

За змістом п. 1.1 договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. загальна купівельна ціна склала 2 868 115 813,48 грн.

Про відплатний характер договору свідчать також умови п. 3.1 договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р.

Згідно меморіального ордеру № 66818687 від 27.09.2013 р. позивачем було сплачено ПАТ «Кредитпромбанк» 2 868 115 813,48 грн.

Відповідно до наданої копії Додатку № 1 (Перелік договорів та купівельна ціна за Права вимоги), ПАТ «Кредитпромбанк» (Продавець) продав АТ «Дельта Банк» (Покупець) права вимоги за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним ВАТ «Кредитпромбанк» з ТОВ «Рені-Лайн».

Судом встановлено, що заборгованість, яка була передана від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» складалась з заборгованості за отриманими ТОВ «Рені-Лайн» у ВАТ «Кредитпромбанк» кредитами згідно лише трьох додаткових угод до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.:

1) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р. строкова заборгованість за основною сумою кредиту - 471 834,00 дол. США, прострочена заборгованість за основною сумою кредиту - 64 529,00 дол. США, строкова заборгованість за нарахованими відсотками - 1 251,52 дол. США, прострочена заборгованість до 31 дня за відсотками - 27 354,54 дол. США;

2) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р. строкова заборгованість за основною сумою кредиту - 93 022,00 дол. США, строкова заборгованість за нарахованими відсотками - 217,00 дол. США, прострочена заборгованість до 31 дня за відсотками - 4 744,12 дол. США;

3) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. строкова заборгованість за основною сумою кредиту - 71 005,00 дол. США, прострочена заборгованість за основною сумою кредиту - 14 200,00 дол. США, строкова заборгованість за нарахованими відсотками - 198,81 дол. США, прострочена заборгованість до 31 дня за відсотками - 4 345,45 дол. США.

04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466 був укладений додатковий договір, який був посвідчений 04.11.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1627.

Зазначеним додатковим договором відповідно з п. 1 викладено Додаток І (Перелік договорів та Купівельна ціна за Права вимоги) до договору у новій редакції.

Згідно п. 2 додаткового договору від 04.11.2013 р. ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» погодили здійснити передачу документів (кредитні справи клієнтів та інші документи), які підтверджують права вимоги до позичальників протягом 3-х місяців від дати підписання ОСОБА_6 приймання-передачі Прав вимоги.

Згідно з додатком І (Перелік договорів та Купівельна ціна за Права вимоги) до додаткового договору від 04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466 заборгованість, яка була передана від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» складалась з заборгованості за отриманими кредитами згідно наступних додаткових угод до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.:

1) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р. основна непогашена сума кредиту - 536 363,00 дол. США, сума нарахованих, але несплачених процентів - 28 606,06 дол. США (фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання /приведена вартість майнових прав вимоги за кредитним договором становить 4 515 797,70 грн., а купівельна ціна становить 1 952 630,92 грн.);

2) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р. основна непогашена сума кредиту - 93 022,00 дол. США, сума нарахованих, але несплачених процентів - 4 961,17 дол. США (фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання /приведена вартість майнових прав вимоги за кредитним договором становить 783 179,48 грн., а купівельна ціна становить 338 646,81 грн.);

3) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. основна непогашена сума кредиту - 85 205,00 дол. США, сума нарахованих, але несплачених процентів - 4 544,26 дол. США (фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання /приведена вартість майнових прав вимоги за кредитним договором становить 717 365,84 грн., а купівельна ціна становить 310 188,99 грн.) т.1 а.с.180.

На підставі акту приймання-передачі прав вимоги до додаткового договору від 04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466 за п. 2 продавець (ПАТ «Кредитпромбанк») передав, а покупець (АТ «Дельта Банк») прийняв права вимоги, зазначені у додатку до акту, що посвідчує факт здійснення відступлення.

Права вимоги за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та додатковими угодами до нього № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р., за договором від 04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466 - перейшли від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» за вказаним договором 04.11.2013 р..

Отже, як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, права за додатковими угодами про надання кредиту № 07/26/07-КЛТ_ДУ 03 від 26.12.2007 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 05 від 24.01.2008 р. , № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р. ПАТ “Кредитпромбанк” не передавались АТ “Дельта Банк”.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача щодо стягнення коштів за додатковими угодами № 07/26/07-КЛТ_ДУ 03 від 26.12.2007 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 05 від 24.01.2008 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р., оскільки такі вимоги не підтверджується умовами договору купівлі-продажу прав вимоги 27.09.2013 р. та дані про ці додаткові угоди відсутні в додатку до додаткового договору від 04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р., т.1 а.с.180.

В подальшому, 12.02.2015 р. між АТ «Дельта Банк» (заставодавець) та ПАТ «Авант-Банк» (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав у т.ч. й за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 236 з метою забезпечення виконання зобов'язань зі сплати/повернення грошових коштів на кореспондентських рахунках № 16001804076.840 та № 16002804064.980 ПАТ «Авант-Банк» в АТ «Дельта Банк» , т.1 3, а.с.3.

Згідно з п. 1.1. договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, предметом застави за договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, що є його невід'ємною частиною, в тому числі:

- кредитний договір № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23.08.2007 р. між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за договором, та ПП «Нікіта-Т» - 66 346 646, 41 грн.;

- кредитний договір № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18.02.2009 р. між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за договором, та ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» - 10 213 282,20 грн.;

- кредитний договір №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» - 559 763,79 дол. США, що еквівалентно 10 075 615,55 грн. за курсом НБУ на 05.02.2015 року;

- кредитний договір №420 від 29.11.2005 р., між закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та відкритим акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (ВАТ «Тодак») - 9 745 372,66 грн., т.3 а.с.3-6.

Згідно з умовами п.3.1. договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, ПАТ «Авант-Банк», зокрема, має право: у разі неповернення, часткового неповернення або несвоєчасного повернення АТ «Дельта Банк» кредиту та/або нарахованих процентів за користування ним та/або штрафу та/або пені, вжити заходів щодо реалізації заставлених майнових прав (у тому числі шляхом отримання права вимоги на заставлені майнові права) і задовольнити свої вимоги в сумі заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені та штрафу (у разі їх нарахування).

Звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання АТ «Дельта Банк» відповідних зобов'язань, зокрема у разі прийняття НБУ рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

За п. 4.7. договору застави р. № 236 від 12.02.2015 р., у випадку, якщо в термін, визначений в п. 1.5. цього договору заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.

Договором застави майнових прав р. № 236 від 12.02.2015 р. були забезпечені дійсні існуючі вимоги ПАТ «Авант-Банк» до АТ «Дельта Банк», підтверджені рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2015 р. у справі № 910/6534/15-г за позовом ПАТ «Авант-Банк» до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення 7 270 538,17 дол. США, що еквівалентно 156 701 443,86 грн., залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. .

Враховуючи положення ст. 212, ст. 509, п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України та умови договору застави від 12.02.2015 р. за р. № 236 (п. 4.7.) до ПАТ «Авант-Банк» перейшли всі права та обов'язки кредитора за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В період знаходження справи № 916/2955/14 у провадженні господарського суду Одеської області ПАТ «Авант-Банк» 05.03.3015 р., 17.03.2015 р. та 26.03.2015 р. звернувся з письмовими повідомленнями вимогами відповідно за вих. № 259 (бланк № 009841), за вих. № 538 (бланк № 010011) та за вих. № 406 (бланк серії 010076) до ТОВ «Рені-Лайн» про набуття ПАТ «Авант-Банк» всіх прав та обов'язків кредитора ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та про необхідність подальшої сплати заборгованості за зазначеним кредитним договором у сумі 559 763,79 дол. США на рахунок в ПАТ «Авант-Банк».

Крім того, до пред'явлення вищевказаних вимог ПАТ «Авант-Банк» 17.02.2015 р. № витягу 46373958 зареєстрував приватне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, де об'єктом обтяження стали кредиторські вимоги (майнові права) за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., 11.03.2015 р. № витягу 46546421 були внесені зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна додано боржника ТОВ «Рені-Лайн», а 26.03.2015 р. № витягу 46662324 зареєстроване звернення стягнення на майно ТОВ «Рені-Лайн».

ПАТ «Авант-Банк» пред'явив ТОВ «Рені-Лайн» як підставу для виконання зобов'язань за кредитним договором - серед інших документів й оригінал кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р..

Відповідно до укладених ТОВ «Рені-Лайн» додаткових договорів до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., ТОВ «Рені-Лайн» сплатив остаточно узгоджену суму кредиту за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у період з 20.05.2015 р. по 28.12.2015 р., на підтвердження чого в матеріалах є виписки з рахунку, починаючи з 20.05.2015 р. по 28.12.2015 р., всього у сумі 438 324,84 дол. США, що за курсом Національного банку України на відповідні дати повернення кредитних коштів склало всього 9 651 975,05 грн.,т. 4, а.с.216-235.

В процесі розгляду справи, з метою врегулювання правовідносин між ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. 30.04.2015 р. була укладена мирова угода.

ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» 20.05.2015 р. уклали додатковий договір за № 22 до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., за яким визначили остаточну суму до сплати та нарахування і сплату процентів.

Також ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» 31.07.2015 р., 20.08.2015 р., 18.09.2015 р., 20.10.2015 р., 20.11.2015 р. уклали додаткові договори відповідно за № № 23, 24, 25, 26, 27 до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. Пунктом 2.7. визначався графік повернення кредиту.

У зв'язку із знаходженням у провадженні господарського суду Одеської області справи № 916/2955/14 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та досягненням мирного вирішення спору, 25.05.2015 р. була укладена мирова угода в уточненій редакції, яка була 25.05.2015 р. затверджена судом.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016, зазначену ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2015 - скасовано, з огляду на те, що позивач ПАТ "Дельта Банк" не ліквідований та заперечував проти заміни його на ПАТ "ОСОБА_6 - Банк", стверджуючи про нікчемність угоди про відступлення права вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що Протоколом Комісії з перевірки правочинів № 5 від 18.05.2015 року, затвердженим Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_8, було виявлено нікчемний правочин (у розумінні пунктів 1, 5, 7 ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») - Договір застави майнових прав від 12.02.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 236, укладений між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Авант-Банк».

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2016 р. у справі № 910/1208/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016 р., позовні вимоги АТ «Дельта Банк» про визнання правочину недійсним задоволено. Визнано договір застави майнових прав від 12.02.2015 р., укладений ПАТ «Авант-Банк» та АТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 236 - недійсним.

При первісному розгляді справи було призначено комісійну судово-економічну експертизу, за результатами якої до суду надійшов висновок експертів № 82 від 12.05.15 р.. Згідно даного висновку вбачається, що в обсязі наданих на дослідження матеріалів, з врахуванням п.2.3. „Інструкції про призначення і проведення судових експертиз і експертних досліджень, затвердженого наказом Мінюста України від 08.10.98 р. №53/5 (у редакції наказу Мінюста України від 26.12.12 р. № 1950/5), визначена в розрахунках ПАТ „Дельта Банк» загальна заборгованість ТОВ „Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.07 р., договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.13 р., документально не підтверджується, тобто, є документально необґрунтованою. Також визначити суму заборгованості за кредитом, за відсотками, з пені за несвоєчасне повернення кредиту, з пені за несвоєчасне повернення відсотків, в обсязі наданих на дослідження документів, експертом не представляється можливим (т.3 а.с.71-155).

Як вбачається з експертного висновку на аркуші 44 (т.3, а.с114) таблиця №8 експертами встановлена сума заборгованості за кредитом :

за додатковою угодою № 01 від 26.11.2007р. складає 625 946,62 дол. США;

за додатковою угодою № 02 від 06.12.2008р. складає 104 754 дол. США;

за додатковою угодою № 09 від 09.06.2008р. складає 85 205 дол. США.

При цьому, згідно позовної заяви АТ «Дельта Банк» сума заборгованості за кредитом складає :

за додатковою угодою № 01 від 26.11.2007р. складає 536 363 дол. США;

за додатковою угодою № 02 від 06.12.2008р. складає 93022 дол. США;

за додатковою угодою № 09 від 09.06.2008р. складає 85 205 дол. США.

Отже, при проведенні експертного дослідження в мотивувальній частині відповідного висновку експертами було встановлено, що надані на дослідження документи містять взаємно суперечні дані відносно сум заборгованості ТОВ „Рені-Лайн за кредитом, наданим в рамках кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.07 р.

Різниця даних складає 149 981,79 дол.США, тобто за даними наданих документів, ПАТ „Кредитпромбанк на погашення кредиту ТОВ „Рені-Лайн» або направлено власні кошти у розмірі 149 981,79 дол. США, або у період користування кредитом, позичальником були внесені кошти, які у розмірі 149 981,79дол. США були зараховані у погашення кредиту, але їх надходження та рух не відображено в наданих на дослідження документах. Слід зазначити, що будь-яких інших документів щодо взаєморозрахунків (сплати, погашення, списання чи у інший спосіб зменшення суми боргу) мфж ТОВ «Рені-Лайн» та ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором на дослідження не надано.

Враховуючи розбіжності між даними наданих на дослідження документів, а також у зв'язку з тим, що на дослідження не надані в повному обсязі документи щодо погашення позивачем заборгованості за кредитом, за наданими матеріалами неможливо визначити, за якими саме додатковими угодами та в яких сумах позичальником ТОВ «Рені-Лайн» були внесені кошти, які не зараховані ПАТ «Кредитпромбанк» у рахунок погашення кредиту за кредитним договором від 26.12.2007р..

Надані позивачем до матеріалів справи дублікати меморіальних ордерів не співпадають у сумах, зокрема від 06.12.2007 р. (у меморіальному ордері визначена сума 154 456,00 дол. США, тоді як за додатковою угодою надано лише 93 022,00 дол. США), від 09.06.2008 р. (у меморіальному ордері визначена суму 317 000,00 дол. США, тоді як за додатковою угодою надано лише 85 205,00 дол. США)

Також матеріалами справи не підтверджена сума заборгованості за відсотками вказана у позовній заяві від 22.07.2014 р. за вих. № 182-449 у сумі 105 759,37 дол. США. Так як кредити надавалися траншами, за окремими додатковими угодами визначити дату видачі кредитів у зазначених сумах та здійснити перевірку нарахування відсотків є неможливим.

Документально не підтверджена сума заборгованості за пенею, що вказана у позовній заяві від 22.07.2014 р. за вих. № 182-449 у сумі 19 907,99 дол. США за несвоєчасне повернення кредиту та сумі 6 468,17 дол. США за несвоєчасне повернення відсотків.

Отже, перевірити правильність даних, які вказані у наданих виписках по особовим рахункам відносно розміру боргу, нарахованих ПАТ «Кредитпромбанк» відсотків, сум заборгованості відповідача по несплаченим відсоткам за користування кредитом, нарахованим пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасне повернення відсотків, є неможливим, оскільки на дослідження не надані у повному обсязі документи, на підставі яких сформовані зазначені виписки по особовим рахункам.

За таких обставин, судова колегія, вивчивши ретельно матеріали справи, в тому числі й висновок експертизи з додатками, позбавлена можливості встановити точну суму заборгованості за відсутності повного пакету документів щодо видачі та погашення кредиту за спірним кредитним договором та додатковими угодами.

Аргументи апелянта АТ «Дельта Банк» про те, що висновок експертизи не може бути взятий до уваги судом, оскільки фактично експерт не зміг відповісти на поставлені йому питання, тому суд першої інстанції повинен був призначити повторну експертизу з власної ініціативи, відхиляються судовою колегією, з огляду на наступне.

Судова колегія звертає увагу, що відповідний висновок експертизи складено за результатами проведення судово-економічної комісійної експертизи. Проведення експертизи доручено комісії експертів у складі експертів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, судові експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку.

За таких обставин, з урахуванням висновків експертизи та його мотивувальної частини, судова колегія зауважує, що основною причиною надання відповідей на питання суду не в повному обсязі є розбіжності та суперечні дані відносно сум заборгованості у первісних документах, ненадання сторонами документів щодо сплати, погашення, списання чи у інший спосіб зменшення суми боргу, не надання у повному обсязі документів, на підставі яких сформовані зазначені виписки по особовим рахункам відповідно до кожної додаткової угоди окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції апелянтом не було надано додаткові документи на підтвердження позовних вимог з урахуванням недоліків зазначених експертами у висновку.

Відповідно до ч.2 ст.107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необгрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну або додаткову експертизу, доручивши її призначення іншим експертам.

При цьому, сторонами не заявлялось письмове клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи відповідно до вимог ст. 99 ГПК України з наданням додаткових документів в суді першої інстанції, з зазначенням експертної установи, якій доручити її проведення, та гарантуванням її оплати, тому судова колегія вважає, що призначення повторної експертизи є доцільним у разі наявності додаткових документів, яких не вистачало при проведенні первісної експертизи та відповідного клопотання.

Твердження апелянта про необхідність призначення повторної експертизи є недоцільним, на думку судової колегії, з підстав відсутності додаткових документів, без яких проведення повторної експертизи є затягуванням розгляду справи та неефективним способом доказування.

Зважаючи на суперечливі та неповні вихідні документи щодо розбіжності та суперечні дані відносно сум заборгованості у документах, ненадання сторонами документів щодо сплати, погашення, списання чи у інший спосіб зменшення суми боргу, не надання у повному обсязі документів, на підставі яких сформовані зазначені виписки по особовим рахункам, неможливість надати проведення а також відсутність спеціальних знань в галузі бухгалтерського, податкового обліку та фінансово-кредитних операцій, судова колегія приходить до висновку про недоведеність та необгрунтованість належними доказами в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України суми заборгованості, пені та відсотків.

Не погоджуючись з рішенням суду, апелянт також не визнає перехід прав за договором застави від 12.02.2015 р. за р. № 236 до ПАТ «Авант-Банк», оскільки цей правочин є нікчемним та в судовому порядку у справі № 910/1208/16 визнаний недійсним.

Укладення договору застави майнових прав р. № 236 від 12.02.2015 р. відповідало приписам ст. 517 ЦК України на момент його укладання.

Постановою Національного банку України № 560/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «ОСОБА_9 банк» шляхом призначення куратора» від 11.09.2014 р. призначено куратором ПАТ «ОСОБА_9 банк» для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними положенням № 346. Кураторові Банку ОСОБА_12 надано право користуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9 глави 4 розділу 4 Положення № 346 (зазначена постанова отримана під розпис головним бухгалтером позивача 12.09.2014 р.)

Відповідно до постанови Національного банку України № 692/БТ «Про віднесення ОСОБА_1 акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014 р. АТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії проблемних до 180 днів; для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, запроваджено для ПАТ «Дельта Банк» такі обмеження в його діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором (зазначена постанова отримана під розпис головним бухгалтером позивача 03.11.2014 р.) (том 3, а.с. 104-105).

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; капітал банку - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достовірності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків. Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками. Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції. Банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворювати постійно діючі комітети, зокрема: 1) кредитний комітет; 2) комітет з питань управління активами та пасивами. Банк має право в залежності від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети (ч.ч.1, 3, 4, 5, 6 ст.44 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”).

Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачем достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Банк зобов'язаний подавати до Національного банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку. Національний банк України встановлює для банків, банківських груп: 1) форми звітності та методику її складання; 2) періодичність та строки подання звітності; 3) структуру пояснювальної записки; 4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання; 5) методику складання консолідованої і субконсолідованої звітності. Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності від банків та банківських груп. Фінансовим роком банку вважається календарний рік, який починається 1 січня. Банк зобов'язаний протягом місяця, наступного за звітним періодом, розповсюджувати на веб-сайті банку, а також розміщувати у приміщеннях банку, до яких мають доступ клієнти, у тому числі вкладники, квартальний баланс, звіт про фінансові результати банку та примірники до звітів, перелік яких визначається Національним банком України. Банк зобов'язаний оприлюднювати аудиторський звіт та перевірені аудиторською фірмою річну фінансову звітність і річну консолідовану фінансову звітність в обсязі, що включає: 1) баланс; 2) звіт про фінансові результати; 3) звіт про рух грошових коштів; 4) звіт про власний капітал; 5) примітки до звітів, перелік яких визначаться Національним банком України. Банк зобов'язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським звітом, а також інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про власників істотної участі у банку шляхом публікації в періодичних виданнях та/або поширення як окремих друкованих видань чи розміщення в мережі Інтернет. Голова правління та головний бухгалтер банку несуть відповідальність, установлену законодавством України, у разі оприлюднення недостовірної (неповної) фінансової звітності, а також недотримання порядку спростування такої звітності (ст.68, ч.ч. 1, 3, 4, 7, 8, 9, 12 ст.69 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”).

Як визначено у п.1.1. Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затв. Постановою НБУ №368 від 28.08.2001р. ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Відповідно до п.4.4. глави 4 Розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління НБУ №346 від 17.08.2012р., Національний банк має право встановити особливий режим контролю за діяльністю банку й усуненням ним допущених порушень, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку (далі - особливий режим контролю).

Згідно п.2 Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затв. Постановою Правління НБУ №114 від 20.03.1998р., активи банку - це накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів у банківську установу.

Куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації, що надається банком до Національного банку, та/або перебуваючи безпосередньо в банку. Банк зобов'язаний забезпечити куратора, призначеного Національним банком, окремим приміщенням, що обладнане необхідними технічними засобами, з доступом до відповідних програмно-технічних комплексів банку для перегляду в режимі поточного часу всіх операцій банку та його клієнтів.

На куратора банку можуть покладатися такі повноваження: здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися; ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень та інформації про вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності; переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за рахунок коштів учасників; здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед Національним банком; інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком; (п.п.4.8., 4.9. глави 4 Розділу І Положення №346 від 17.08.2012р.).

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, куратор, призначений НБУ для здійснення контролю діяльності ПАТ «Дельта Банк», повинен був здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; та визначати рівень ризиків, на які він може наражатися, зокрема, і при укладенні договору застави майнових прав р.№236 від 12.02.2015 р..

Однак, даний договір не був узгоджений куратором, що призвело до подальшого його визнання недійсним.

Також судовими рішенням у справі №910/1208/16 встановлено, що від куратора ОСОБА_12 отримано інформацію про те, що нею не погоджувався оспорюваний правочин, що є порушенням постанов НБУ.

При цьому, ТОВ «Рені-Лайн» не був стороною договору застави майнових прав р.№236 від 12.02.2015р., він укладений між АТ «Дельта Банк», як заставодавцем та ПАТ «Авант-Банк», як заставодержателем, та зазначений договір не підписувало, з його умовами не ознайомлювалось у момент його укладення.

Судова колегія вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що взаємовідносини між АТ “Дельта Банк” та ПАТ “Авант-Банк” за отриманими від ТОВ “Рені-Лайн” коштами за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. мають вирішуватись згідно з ч.4 ст.216 ЦК України безпосередньо між АТ “Дельта Банк” та ПАТ “Авант-Банк”, як сторонами зазначеного вище правочину.

Норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину і відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину (Постанова Верховного Суду України від 30.11.2016 р. у справі №756/14448/14-ц

Правові наслідки нікчемного правочину є імперативними і, відповідно до ч.4 ст.216 ЦК України, не можуть піддаватися змінам - згідно правових висновків у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 р. у справі № 201/2716/13-ц , від 12.10.2016 р. у справі № 522/2038/14. Вимогу про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції можна пред'явити тільки стороні недійсного правочину.

Виконання ТОВ «Рені-Лайн» у 2015 р. своїх зобов'язань за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. перед ПАТ «Авант-Банк» було здійснене ним у період чинності (дії) договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, укладеного між АТ «Дельта Банк»- заставодавцем та ПАТ «Авант-Банк» - заставодержателем.

Укладаючи вказаний правочин у його уповноважених представників - підписантів не було обмежень у повноваженнях. Так, зокрема з боку виконавчого органу АТ «Дельта Банк» - Ради Директорів, то повноваження підписантів правочинів встановлені у п. 6.5. статуту в новій редакції 2014 року. Як видно з відміток на статуті він погоджений Національним банком України 03.07.2014 р., а державну реєстрацію якого проведено 18.07.2014 р.

Оцінюючи у сукупності зазначені обставини, та надавши належну правову оцінку всій історії відчужень (відступлень) за спірним активом, судова колегія доходить висновку, що допущені ПАТ «ОСОБА_9 банк» порушення чинного законодавства при укладенні договору застави майнових прав р.№236 від 12.02.2015 р. призвели до наслідків у вигляді оплати заборгованості відповідачем на користь ПАТ «Авант-банк», а останній в подальшому визнаний судом неналежним кредитором.

Однак, на думку судової колегії, визнання недійсним договору застави майнових прав р.№236 від 12.02.2015 р. у вересні 2016 році не повинно мати негативних наслідків для відповідача, яким було сплачено узгоджену суму заборгованості у період чинності договору (до січня 2016 року) у вигляді повторного стягнення кредитної заборгованості.

Подвійне стягнення з ТОВ «Рені-Лайн» кредитних коштів за одним і тим самим кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. є порушенням загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Твердження апелянта про те, що відповідачу достеменно було відомо про нікчемність правочину - договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236 спростовується тим, що ТОВ «Рені-Лайн» не приймав участі у судовому засіданні 07.10.2015 р., що підтверджується постановою ВГС України від 07.10.2015р. по справі № 916/2955/14.

Як було зазначено вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. по справі № 916/2955/14 ухвали господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. у про заміну позивача його правонаступником та про затвердження мирової угоди та припинення провадження скасовані, а матеріали справи направлено до господарського суду Одеської області для продовження судового розгляду по суті.

Однак, відповідно до укладених ТОВ «Рені-Лайн» додаткових договорів до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., ТОВ «Рені-Лайн» сплатив остаточно узгоджену суму кредиту за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у період з 20.05.2015 р. по 28.12.2015 р., на підтвердження чого в матеріалах є виписки з рахунку, починаючи з 20.05.2015 р. по 28.12.2015 р., всього у сумі 438 324,84 дол. США, що за курсом Національного банку України на відповідні дати повернення кредитних коштів склало всього 9 651 975,05 грн., та довідка ПАТ «Авант-Банк» про відсутність заборгованості ТОВ «Рені-Лайн» від 06.01.2016 р. за вих.№ 16 (бланк № 012148) (т. 4, а.с.216-235, т.5 а.с.73)

ТОВ “Рені-Лайн” у період з травня по грудень 2015 р. сплатив суму в розмірі 438 324,84 долларів США, про що ПАТ “Авант-Банк”, надав ТОВ “Рені-Лайн”

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджується, що оплата відповідачем була проведена в період чинності як мирової угоди так і договору застави майнових прав. Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. припинена з 29.12.2015 р. , тобто з моменту погашення узгодженої суми заборгованості між ПАТ “Авант-Банк” та ТОВ “Рені-Лайн”.

Крім того, при розгляді даного спору судова колегія вважає за необхідне застосувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) щодо всіх питань, пов'язаних із тлумаченням і застосуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р.).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, реч.2 п.1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v.Greece) [ВП], №31107/96, п.58, ЄСПЛ 1999-II) (п.50 рішення Європейського суду з прав людини - Справа «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) від 14.10.2010 р.).

Говорячи про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), №26449/95, п.54, від 09.11.1999 р.). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], №33202/96, п.109, ЄСПЛ 2000-I) (п.51 рішення Європейського суду з прав людини - Справа «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) від 14.10.2010 р.).

У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. за № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що справедливість - одна із основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яка висловлена ним в абз. 3 п. 3.1. рішення від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

В рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п. 5.4).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п.4.1 Рішення КС України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004).

Положення ст. 58 Конституції України визначають, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 18.12.2008 р. (Заява № 48068/06) у справі «Новік проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля («Барановський проти Польщі» (Baranowski v. Poland), заява № 28358/95, пп.50-52, ECHR 2000-III; та «Худойоров проти Росії» (Khudoyorov v. Russia), № 6847/02, п.125, ECHR 2005-X (витяги)) (п.19 рішення від 18.12.2008 р. у справі «Новік проти України»).

В разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим тлумаченням національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань (п.57 рішення Європейського суду з прав людини - Справа «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010 р.).

Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Право не бути притягнутим до суду або покараним двічі закріплено й у ст.4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

А наприклад у рішенні справиv. Austria (Заява № 15963/90 рішення від 23.10.1995 р.) ЄСПЧ сформулював критерії оцінки двох правопорушень як тотожних. Тотожність стосується не лише назви правопорушень за законом, але, що головніше, змісту та мети правопорушень.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ «Дельта Банк» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року у справі №916/2955/14 відповідає обставинам справи та вимогам закону на момент його ухвалення, а тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року у справі №916/2955/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписаний 11.02.2019 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_13

Попередній документ

79746774

Наступний документ

79746776

Інформація про рішення:

№ рішення:	79746775
№ справи:	916/2955/14
Дата рішення:	04.02.2019
Дата публікації:	13.02.2019
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; забезпечення виконання зобов’язань