"30" січня 2019 р. Справа №926/4740-б/16
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів: Мирутенка О.Л.
Якімець Г.Г.
за участю представинків сторін від:
апелянта: Тимощук Р.М. - представник;
ініціюючого кредитора: не з'явився;
ліквідатора: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний екпортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях №071-02/971 від 15.11.2018
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2018 про відмову у визнанні поточних грошових вимог ПАТ "Державний екпортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях (суддя А.А. Бутирський, повний текст ухвали складено 07.11.2018)
у справі №926/4740-б/16
за заявою Фізичної особи-підприємця Червєнкова Георгія Дем'яновича м. Херсон
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД" смт. Глибока Чернівецької області
про визнання банкрутом
Суть спору.
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м.Чернівцях в межах справи про банкрутство звернувся до суду із заявою про визнання поточних грошових вимог (згідно заяви уточнення поточних грошових вимог від 26.09.2018), в якій просить визнати поточні грошові вимоги у сумі 5181,65 доларів США (гривневий еквівалент 135960,80 грн.) та 3 236 405,11 грн., які виникли за період з 10.01.2017 по 25.06.2018, після порушення провадження у справі, а саме: заборгованість за Генеральною угодою №71113N2 від 08.04.2013, станом на 10.01.2017 у сумі 5181,65 доларів США (гривневий еквівалент становить 135960,80 грн.) та 3 079 361,78 грн., а також заборгованість за Генеральною угодою №71114N2 від 26.11.2014 у сумі 157043,33 грн.
Заявлені вимоги кредитори просить задовольняти наступним чином: проценти за кредитом у розмірі 4 309,02 доларів США та 2 761 302,40 грн. (4 черга); комісія за управління кредитом у розмірі 38 202,68 грн. (4 черга); пеня за прострочення зобов'язань по сплаті процентів та комісії у розмірі 872,63 долари США та 522787,26 грн. (6 черга).
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2018 відмовлено у визнанні поточних грошових вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укексімбанк» в м. Чернівцях до банкрута у сумі 5181,65 доларів США (гривневий еквівалент 135960,80 грн.) та 3 236 405,11 грн.
Ухвала суду мотивна тим, що згідно з вимогами генеральних угод від 08.04.2013 та 26.11.2014 за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору. А тому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та комісії за управління кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Крім цього, заявлені вимоги у частині пені також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основного зобов'язання, а крім того нараховані у період дії мораторію.
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м.Чернівцях подано апеляційну скаргу. в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким визнати заявлені поточні грошові вимоги Банку у розмірі 5 181,65 доларів США (гривневий еквівалент 135960,80 грн.) та 3 236 405,11 грн., які виникли за період з 10.01.2017 по 25.06.2018, після порушення провадження у справі, а саме: заборгованість за Генеральною угодою №71113N2 від 08.04.2013, станом на 10.01.2017 у сумі 5181,65 доларів США (гривневий еквівалент становить 135960,80 грн.) та 3 079 361,78 грн., а також заборгованість за Генеральною угодою №71114N2 від 26.11.2014 у сумі 157043,33 грн.
У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, витлумачивши ст.1048 та ст.1050 Цивільного кодексу України, а тому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та комісії за управління кредитом у зв'язку із пред'явленням до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним та нарахованої комісії за управління, не припинилося. Окрім цього апелянт стверджує, що нарахування банком пені на поточну заборгованість за процентами та комісією, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство є правомірним, оскільки на нараховані проценти та комісію не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Сторонами не подано відзивів на апеляційну скаргу.
Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.
Фактичні обставини справи.
Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою місцевого суду у цій справі від 10.01.2017 порушено провадження про банкрутство ТОВ «Галс ЛТД», визнано безспірні вимоги фізичної особи-підприємця Червєнкова Г.Д. м. Херсон до боржника у сумі 649 788,90 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном строком, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бурму С.В.
З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, виявили бажання взяти участь у санації боржника, 11.01.2017 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Ухвалою від 22.05.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів, а також призначено збори кредиторів та комітету кредиторів. До реєстру окрім інших кредиторів, внесено вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укексімбанк» в м. Чернівцях у сумі 3 200,00 (1 черга), 4 622 086,97 грн. (4 черга) та 4 052 296,11 грн. (6 черга), а також зобов'язано розпорядника майна окремо внести до реєстру вимоги у сумі 9 196 840 грн., що забезпечені заставою та іпотекою.
Постановою суду від 25.06.2018 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бурму С.В.
Кредитор звернувся до суду із поточними вимогами до банкрута 21.08.2018, тобто в межах встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Наявними матеріалами справи також підтверджується, що сторонами укладено генеральну угоду № 71113N2 від 08.04.2013, яка визначає загальні засади співпраці між сторонами щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності боржника. На виконання даної генеральної угоди укладено наступні кредитні договори: № 71113К15 від 26.12.2013, № 71113К4 від 08.04.2013, № 71114К8 від 27.06.2014, № 71114К9 від 01.07.2014, № 71114К10 від 15.09.2014.
Банкрут отримав від кредитора грошові кошти на виконання згаданих кредитних договорів, однак несвоєчасно здійснював повернення грошових коштів та сплату процентів, у зв'язку з чим кредитор 29.12.2015 направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту (передбачено п. 6.3.2 згаданої генеральної угоди) протягом 10-ти календарних днів з дня отримання письмової вимоги Банку про таке дострокове погашення, яка залишені банкрутом без реагування.
Крім цього, між сторонами укладено генеральну угоду № 71114N2 від 26.11.2014, відповідно до якої кредитор здійснює із боржником кредитні операції в межах лімітів. На виконання даної генеральної угоди укладено наступні кредитні договори: № 71114К13 від 26.11.2014, № 71114V10 від 03.12.2014.
Банкрут отримав від кредитора грошові кошти на виконання згаданих кредитних договорів, однак несвоєчасно здійснював повернення грошових коштів та сплату процентів, у зв'язку з чим кредитор 29.12.2015 направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту (передбачено п. 6.1.2.5 згаданої генеральної угоди) протягом 10-ти календарних днів з дня отримання письмової вимоги Банку про таке дострокове погашення, яка залишені банкрутом без реагування.
Оцінка суду.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Враховуючи специфіку справ про банкрутство, у таких справах спір між учасниками не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів.
Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 38 вищезазначеного Закону, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до ст.ст. 526, 598, 599, 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приписами до ч.ч 1,2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено місцевим господарським судом, згідно з вимогами генеральних угод від 08.04.2013 та 26.11.2014 за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України та пені за порушення умов договору.
Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
А отже, правомірною є позиція суду першої інстанції про те, що у такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена ч.1 ст. 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Приписами ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, строк дії договору змінився з десятого дня з дати, зазначеної на квитанціях, які надані кредитором відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
У такому разі положення абз.ч.1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Таким чином, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та комісії за управління кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України (Вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц).
Щодо заявлених вимог у частині пені, та апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що такі вимоги не підлягають задоволенню також, оскільки є похідними від основного зобов'язання, а крім того, враховуючи ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», нараховані у період дії мораторію, у той час як протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2018 у справі № 926/4740-б/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м.Чернівцях - без задоволення.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.02.2019
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді О.Л. Мирутенко
Г.Г. Якімець