"11" лютого 2019 р. Справа № 5010/1089/2011-Б-13/43
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого (судді-доповідача) Матущака О.І.
суддів Бонк Т.Б.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “БрокбізнесБанк”, м. Київ №45 від 10.01.2019
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2018 (суддя О.В. Рочняк)
у справі №5010/1089/2011-Б-13/43
за заявою Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі, м. Тисмениця
про банкрутство ТОВ “Нолт”, с. Братківці, Тисменицький район, Івано-Франківська область
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 апеляційну скаргу ПАТ «БрокбізнесБанк», м. Київ №45 від 10.01.2019 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2018 у справі №5010/1089/2011-Б-13/43 залишено без руху; зобов'язано апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: доплатити судовий збір у розмірі 4 800 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше - 07.02.2019.
Станом на 11.02.2019 апелянт вимоги ухвали суду від 21.01.2019 не виконав, судовий збір у розмірі 4 800 грн. не доплатив. Одночасно подав клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір», покликаючись на те, що АТ «Брокбізнесбанк» звернувся до юридичного департаменту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням погодити доплату судового збору у розмірі 4 800 грн на виконання ухвали суду, однак станом на дату подання клопотання, питання щодо доплати судового збору не вирішене. Окрім цього, апелянт зазначає, що перебуває в скрутному матеріальному становищі та у стані ліквідації, а тому не має змоги доплатити судовий збір.
Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що статтею 8 вищезазначеного Закону передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов. Водночас приписами цієї статті визначено суб'єктів оскарження щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи згаданий принцип, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору. Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян, законодавець поставив у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір.
За таких обставин, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом, зокрема, відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на апелянта не поширюються приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір», а тому клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає до задоволення.
Необхідно також зазначити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
А отже, відмова у клопотанні про відстрочення сплати судового збору у цій справі не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Беручи до уваги, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, а саме: скаржником не надано суду доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 800 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 260 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ПАТ «БрокбізнесБанк», м. Київ №45 від 10.01.2019 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2018 у справі №5010/1089/2011-Б-13/43 повернути скаржнику.
2. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою з додатками, всього на 36 арк., надіслати скаржнику.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді Т.Б. Бонк
ОСОБА_1