03 лютого 2011 року Справа № 2а-6157/10/2370
16 год. 35 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Ільченко С.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність від 12.11.2010р., №1002/165;
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність від 25.01.2011р., №73.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу, -
встановив:
04.01.2011р. державна податкова інспекція у м. Ватутіне Черкаської області (далі по тексту -ДПІ у м. Ватутіне) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про: стягнення з Ватутінського комунального підприємства теплових мереж узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з березня 2009 року по липень 2010р. в сумі 553126,24грн.; накладення арешту на банківські рахунки боржника та стягнення судових витрат за розгляд справи. В подальшому, 01.02.2011р. від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в яких позивач відмовився від позову в частині накладення арешту на банківські рахунки боржника та в частині стягнення з відповідача судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, невчасно та не в повному обсязі сплачує податки та збори, внаслідок чого виник податковий борг зі сплати податку на додану вартість (далі -ПДВ) в сумі 553126,24грн. що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказаний період. Таким чином, посилаючись на те, що самостійно платником податків зобов'язання не сплачено, що зумовило звернення до суду за стягненням податкового боргу в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, наведених у запереченні на адміністративний позов. Так, представник відповідача пояснила суду, що на 01.04.2009р. у підприємства існував борг з податку на додану вартість в сумі 369048,25грн., який утворився у зв'язку із тяжким фінансовим становищем комунальних підприємств, зокрема, у зв'язку із непокриттям з державного бюджету різниці в тарифах населенню. Крім того, на обґрунтування заперечень представником відповідача суду було надано копії платіжних доручень, якими підтверджується сплата зобов'язання з ПДВ по деклараціям за березень 2009 року - липень 2010р. майже в повному обсязі. При цьому, відповідач вказує на протиправність дій податкового органу по зарахуванню сплаченого податкового зобов'язання за попередній період (до березня 2009р.), оскільки платіжні доручення (копії яких додані до матеріалів справи) чітко визначали підставу та призначення платежів, а саме -зобов'язання по деклараціям з березня 2009р. по липень 2010р.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ватутінське комунальне підприємство теплових мереж відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, зареєстроване як юридична особа 15.12.1993р. виконавчим комітетом Ватутінської міської ради Черкаської області, за ідентифікаційним кодом -14199608 (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, Ватутінським комунальним підприємством теплових мереж було подано до ДПІ у м. Ватутіне податкові декларації з податку на додану вартість за період з березня 2009р. по липень 2010р., а саме:
- податкова декларація вх. №1525 від 17.04.2009р. на суму 63597,00грн. (а.с.75-76);
- податкова декларація вх. №2051 від 18.05.2009р. на суму 63783,00грн. (а.с.77-78);
- податкова декларація вх. №2358 від 17.06.2009р. на суму 39306,00грн. (а.с.79-80);
- податкова декларація вх. №3163 від 20.07.2009р. на суму 17838,00грн. (а.с.81-82);
- податкова декларація вх. №9000846749 від 19.08.2009р. на суму 10968,00грн.(а.с.83-84);
- податкова декларація вх. №900106162 від 17.09.2009р. на суму - 2153,00грн. (а.с.85-86);
- податкова декларація вх. №9001341855 від 15.10.2009р. на суму 6644,00грн. (а.с.87-88);
- податкова декларація вх. №9001881619 від 18.11.2009р. на суму 7722,00грн. (а.с.89-90);
- податкова декларація вх. №9002256005 від 18.12.2009р. на суму 29649,00грн.(а.с.91-92);
- податкова декларація вх. №9002744903 від 20.01.2010р. на суму 45051,00грн.(а.с.93-94);
- податкова декларація вх. №9000290615 від 18.02.2010р. на суму 67900,00грн.(а.с.95-96);
- податкова декларація вх.№9000638703 від 18.03.2010р. на суму 55396,00грн.(а.с.97-98);
- податкова декларація вх. №9001008449 від 15.04.2010р. на суму 36001,00грн. (а.с.99-100);
- податкова декларація вх.№9001781354 від 19.05.2010р. на суму 61349,00грн.(а.с.101-102);
- податкова декларація вх.№9002125911 від 17.06.2010р. на суму 15626,00грн.(а.с.103-104);
- податкова декларація вх.№9002545897 від 15.07.2010р. на суму 20725,00грн.(а.с.105-106);
- податкова декларація вх.№9003361708 від 18.08.2010р. на суму 14018,00грн.(а.с.107-108).
За твердженням позивача вищезазначені суми з податку на додану вартість самостійно визначені відповідачем, однак до бюджету вчасно не сплачені, внаслідок чого утворився податковий борг в сумі 555573,00грн. (заборгованість по деклараціям з ПДВ за період з березня 2009р. по липень 2010р. а також заборгованість, яка була наявна за минулі періоди).
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому -Закон №168).
Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі по тексту -Закон №2181), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковим зобов'язанням - є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону №2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
В судовому засіданні представник позивача не заперечував той факт, що Ватутінське комунальне підприємство теплових мереж частково сплачувало податковий борг по податку на додану вартість. Проте дані кошти зараховувались в сплату податкового боргу, що виник раніше, за попередній період (до березня 2009 року). Натомість, представник відповідача стверджувала, що підприємством виконуються податкові зобов'язання платника податків, що підтверджується копіями платіжних доручень наявних у матеріалах справи, у яких зазначені призначення платежу, і відповідно до яких здійснювалися погашення зобов'язання за періоди, заявлені у позовній заяві (з березня 2009 року по липень 2010р.).
В ході розгляду справи судом було досліджено платіжні доручення, а саме: платіжне доручення №142 від 13.04.2009р., №253 від 13.04.2009р., №157 від 15.04.2009р., №160 від 16.04.2009р., №161 від 17.04.2009р., №163 від 21.04.2009р., №263 від 22.04.2009р., №142 від 13.04.2009р., №177 від 08.05.2009р., №266 від 24.05.2009р., №290 від 08.05.2009р., №181 від 15.05.2009р., №324 від 25.05.2009р., №194 від 28.05.2009р., №333 від 29.05.2009р., №334 від 29.05.2009р., №349 від 04.06.2009р., №390 від 24.06.2009р., №396 від 30.06.2009р., №230 від 30.06.2009р., №399 від 01.07.2009р., №258 від 22.07.2009р., №419 від 22.07.2009р., №262 від 28.07.2009р., №428 від 28.07.2009р., №272 від 29.07.2009р., №429 від 29.07.2009р., №371 від 23.10.2009р., №635 від 11.12.2009р., №472 від 16.12.2009р., №645 від 16.12.2009р., №650 від 17.12.2009р., №661 від 22.12.2009р., №672 від 23.12.2009р., №677 від 24.12.2009р., №495 від 25.12.2009р., №694 від 29.12.2009р., №5 від 05.01.2010р., №9 від 13.01.2010р., №10 від 13.01.2010р., №12 від 15.01.2010р., №13 від 15.01.2010р., №17 від 19.01.2010р., №22 від 20.01.2010р., №19 від 22.01.2010р., №31 від 26.01.2010р., №36 від 29.01.2010р., №40 від 05.02.2010р., №52 від 12.02.2010р., №606 від 18.02.2010р., №84 від 24.02.2010р., №85 від 25.02.2010р., №89 від 26.02.2010р., №114 від 03.03.2010р., №119 від 05.03.2010р., №98 від 12.03.2010р., №144 від 15.03.2010р., №160 від 18.03.2010р., №107 від 19.03.2010р., №165 від 22.03.2010р., №174 від 23.03.2010р., №177 від 24.03.2010р., №180 від 25.03.2010р., №188 від 26.03.2010р., №196 від 29.03.2010р., №117 від 30.03.2010р., №119 від 31.03.2010р., №211 від 31.03.2010р., №143 від 08.04.2010р., №233 від 09.04.2010р., №236 від 12.04.2010р., №157 від 13.04.2010р., №249 від 14.04.2010р., №161 від 15.04.2010р., №318 від 05.05.2010р., №339 від 14.05.2010р., №345 від 19.05.2010р., №349 від 20.05.2010р., №354 від 25.05.2010р., №362 від 27.05.2010р., №365 від 31.05.2010р, №375 від 03.06.2010р., №211 від 10.06.2010р., №391 від 10.06.2010р., №410 від 22.06.2010р., №419 від 24.06.2010р., №431 від 30.06.2010р., №472 від 20.07.2010р., №479 від 21.07.2010р., №484 від 27.07.2010р., №502 від 02.08.2010р., №251 від 10.08.2010р., №528 від 11.08.2010р., №550 від 18.08.2010р., №553 від 20.08.2010р., №560 від 25.08.2010р., №568 від 26.08.2010р., №578 від 31.08.2010р. (а.с.109-205).
З дослідження вищезазначених платіжних доручень судом було встановлено, що відповідач сплатив до ДПІ у м. Ватутіне податковий борг за період з квітня 2009 року по липень 2010 року в сумі 322470,58грн.
Згідно п.1 ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. №1251-ХII, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України, а п.1 ч. З ст. 9 цього ж Закону України де визначено обов'язок платника податку зазначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
В судовому засіданні представником позивача зазначено, що всі сплачені підприємством поточні платежі податковий органом спрямовано на погашення боргу минулих періодів, посилаючись, при цьому, на приписи п.7.7 ст. 7 Закону України №2181.
Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином суд дійшов висновку, що податковий орган не наділений правом самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання. Підпункт 7.7 ст. 7 Закону №2181 визначає рівність бюджетних інтересів і не наділяє податковий орган правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податку.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначені заходи які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податку.
Відповідно до п. 11.1 ст. 11 Закону №2181 у разі, коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, з урахуванням підтвердження в ході розгляду справи, сплати відповідачем зобов'язання з ПДВ за період (березень 2009р.-липень 2010р.) в частині 322470,58грн., суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача щодо повторного стягнення з відповідача заборгованості за вказаний період у зазначеній сумі. Таким чином, суд встановив, що наданими документами підтверджується наявність податкового боргу з ПДВ у матеріалів позовної заяви підтверджується наявність податкового боргу у Ватутінського комунального підприємства теплових мереж за період: березень 2009р.-липень 2010р. в сумі 30118,47грн.
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату зобов'язань з ПДВ з березня 2009 року по липень 2010р., суд дійшов висновку, що позивач не довів правомірність нарахування пені по сплаченим зобов'язанням.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 86, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу -задовольнити частково.
Стягнути з Ватутінського комунального підприємства теплових мереж (20250,Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Франка, 10, ідентифікаційний код -14199608) до Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Ватутіне Черкаської області (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Звенигородська, 12) податковий борг з податку на додану вартість за період з квітня 2009р. по липень 2010р. в сумі 30118 (тридцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 47 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Гриньковська
повний текст виготовлений 08 лютого 2011р.