Справа № 607/23825/18Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Провадження № 22-ц/817/132/19 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія - 304090000
01 лютого 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Бершадська Г.В.
суддів - Ткач О. І., Ходоровський М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
та представника апелянта ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/23825/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2018 року (постановлену суддею Герчаківською О.Я.) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Комунального підприємства "Агенство державної реєстрації та інвентаризації" Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
В листопаді 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Тернопільского міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, в її користь в межах вартості одержаного у спадщину майна після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, грошові кошти в сумі 348 308 грн. 36 коп в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 15.10.2011року, 1183 грн. 45 коп судового збору та 2 304 грн. витрат на проведення експертизи.
На виконання рішення суду відкрито виконавче провадження і ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року надано дозвіл приватному виконавцю на звернення стягнення на житловий будинок, що в селі Гаї-Шевченківські по вул. Затишна, 15 Тернопільського району.
Після постановлення вказаної ухвали 1 жовтня 2018 року державний реєстратор зареєстрував за ОСОБА_3 право власності на дане будинковолодіння на підставі договору іпотеки та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Відповідач ОСОБА_3 та ПАТ "Банк Форум" після смерті ОСОБА_8(ІНФОРМАЦІЯ_1 р.) через більше ніж чотири роки без повідомлення її спадкоємця ОСОБА_5 та пред'явлення до неї вимоги як кредитором спадкодавця, у спосіб та строки встановлені статтею 1281 і 1282 ЦК України уклали між собою 23 лютого 2018 року договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором, після чого відповідач ОСОБА_3 користуючись правом визначеним у застереженні, що міститься в іпотечному договорі, зареєстрував у державного реєстратора право власності на спірне будинковолодіння на своє ім'я.
Спірне будинковолодіння, за рахунок якого позивачка може задовольнити свої вимоги, незаконно перейшло у власність ОСОБА_3, який не дотримавшись вимог закону (ст. 1281 ЦК України) втратив право вимоги (припинення цивільного права). На підставі рішення державного реєстратора від 01.10.2018 року ОСОБА_3 набув право власності на домоволодіння.
Позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 посилаючись на те, що відповідач, отримавши копію позову, відчужить спірне будинковолодіння третім особам з метою унеможливлення повернення його у власність ОСОБА_5 і як наслідок, виконання за його рахунок вищевказаного рішення суду шляхом звернення стягнення.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження житлового будинку, з надвірними побудовами та спорудами, АДРЕСА_1.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зазначає, що на дату укладення договору позики між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 житловий будинок на підставі іпотечного договору перебував в іпотеці банку, який в подальшому відступив право вимоги за іпотечним договором ОСОБА_3 Новий іпотекодержатель, в разі невиконання позичальником ОСОБА_6 забезпеченого іпотекою зобов'язання, вправі одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника, зокрема набути право власності на предмет іпотеки.
Суд не врахував, що житловий будинок перебував в іпотеці ОСОБА_3, ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 13.09.2018 року якою було звернуто стягнення на спірний будинок скасована ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 13.11.2018 року, заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування підстав для забезпечення позову у виді заборони вчиняти певні дії щодо відчуження житлового будинку, а зводиться до формального припущення імовірного відчуження ОСОБА_3 будинку. Крім цього скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 не надаватиме ОСОБА_4 права звернути стягнення на житловий будинок, обтяжений іпотекою в користь іпотекодержателя ОСОБА_3
В судовому засідання представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та додатково пояснив, що суд може протягом тривалого часу вирішувати спір і заборона ОСОБА_3 відчужувати спірний будинок порушуватиме його право власності на нього. ОСОБА_3 не має наміру продавати будинок і доводи позивача ґрунтуються на припущеннях.
Представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав та пояснив, що після укладення між ОСОБА_6 та ПАТ "Банк Форум" кредитного договору на суму 90000 дол. США та іпотечного договору, за яким ОСОБА_8 передала в іпотеку банку на забезпечення виконання вказаних зобов'язань спірний будинок позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань і рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 червня 2010 року було солідарно стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором в розмірі 98438.45 дол. США шляхом звернення стягнення на житловий будинок який перебував в іпотеці. Вказане рішення суду з того часу не виконувалось. Після смерті ОСОБА_8 у квітні 2014 року ні банк, ні ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 1281, 1282 ЦК України не пред'являли вимоги до спадкоємця іпотекодавця, а тому відповідач втратив право вимоги. ОСОБА_3 є родичем родини ОСОБА_8 і у разі відсутності у нього наміру відчужувати спірний будинок вжитий судом захід забезпечення позову не впливає на його права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась з позовом до суду.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами існує спір вирішення якого впливає на можливість задоволення вимог позивачки про стягнення коштів в сумі 348 304 грн. 36 коп.; 1813 грн.45 коп.; та 2304 грн. з спадкоємця ОСОБА_5 за рахунок успадкованого нею майна спадкодавця ОСОБА_8 - спірного будинку, право власності на який зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 Зважаючи на розмір боргу та відсутність іншого успадкованого ОСОБА_5 майна спадкодавця невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених прав позивачки.
Представник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції стверджує що його довіритель не має наміру відчужувати спірний будинок, а тому заборона відчуження будинку встановлена на час розгляду справи не порушуватиме його права.
Позивач свої вимоги, окрім проведення державної реєстрації права власності на будинковолодіння під час існування ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 13.09.2018 року про задоволення вимог ОСОБА_4 шляхом звернення стягнення на спірний будинок, обґрунтовувала і посиланням на ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, тим що кредитор не пред'явивши вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину у встановлені строки позбавляється права вимоги. Таким чином скасування апеляційним судом 13.11.2018 року вказаної ухвали суду (від 13.09.2018 року) не свідчить про відсутність спору.
Та обставина, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не існує жодних правовідносин та спору про будинок не спростовує висновку суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони претендують на задоволення своїх вимог за рахунок спірного будинку.
Посилання апелянта на можливість стягнення боргу ОСОБА_8 з спадкоємця ОСОБА_5 за рахунок майна останньої не заслуговують уваги суду, оскільки спадкоємець відповідає по зобов'язаннях спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заяви про забезпечення позову є голослівними. Сама по собі відсутність доказів про намір відчужити спірний будинок (оголошення про продаж, інше) не спростовують висновків суду про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження будинку.
Доводи апелянта про те що скасування державної реєстрації права власності на будинок не надасть права ОСОБА_4 звернути стягнення на будинок, оскільки він перебуватиме надалі в іпотеці заперечуються позивачем з посиланням на ст.ст. 1281, 1282 ЦК України у зв'язку з непред'явленням у встановлений строк вимог до спадкоємця боржника, що доводить існування спору.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову відсутні.
Апеляційний суд, керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 31 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повний текст рішення складено 06 лютого 2019 року.
Головуючий Г.В.Бершадська
Судді О.І.Ткач
М.В.Ходоровський