Справа № 607/2236/18Головуючий у 1-й інстанції Позняка В.М.
Провадження № 22-ц/817/12/19 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія - 303030000
01 лютого 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Бершадська Г.В.
суддів - Ткач О. І., Ходоровський М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
та представників позивача Фарини О.Л. та Притолюка М.П., представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/2236/18 за апеляційною скаргою Дочірного підприємства "Проектний інститут" Тернопільський промбудпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2018 року (ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст якого складено 21 вересня 2018 року) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Тернопільський промбудпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" до ОСОБА_4 про захист авторських прав та стягнення компенсації за порушення авторських прав,
В лютому 2018 року ДП "Проектний інститут" Тернопільський промбудпроект" ДПАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі підприємство) звернулося до суду з вказаним позовом.
Позов мотивовано тим, що 16 грудня 1993 року за актом №1 Комітету у справах преси та інформації Тернопільської обласної ради народних депутатів Тернопільською філією державного проектного інституту "Львівський промбудпроект", правонаступником якого є позивач, передано виконаний відповідно до договору від 01 жовтня 1993 року робочий проект виробничого цеху журналу "Тернопіль" за адресою - АДРЕСА_1.
В подальшому позивачу стало відомо, що інженер-проектант ПП СМП "Науково-виробнича фірма "ОКО" ОСОБА_4 виконав проект реконструкції виробничого цеху журналу "Тернопіль" під багатоквартирний будинок із вбудованими адміністративними приміщеннями, а також здійснював авторський нагляд за процесом реконструкції.
Позивач вважає, що в процесі виготовлення такого проекту відповідач неправомірно використав результати, висновки, розрахунки і дослідження, які були проведені під час виготовлення проекту виробничого цеху журналу "Тернопіль", а саме - результати топографічних, геологічних та геодезичних досліджень, які були проведені під час підготовки проекту; конструктивні рішення проекту (заплановані несучі конструкції не змінювалися); інженерні дослідження та вирішення щодо газо- і водопостачання, каналізації та водостоків, теплотраси; конструктивні рішення зовнішніх каналізації, водопроводу, дощової каналізації; конструктивні особливості газопроводів та споруди на них, що призвело до завдання збитків ДП "Проектний інститут "Тернопільський промбудпроект" ДПАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" у формі упущеної вигоди, яку позивач оцінив в розмірі 120000 гривень.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2018 року в задоволенні позову ДП "Проектний інститут" Тернопільський промбудпроект" ДПАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції підприємство подало апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що відповідач неправомірно використав проект виробничого цеху журналу "Тернопіль" виготовлений його попередником у 1993 році при переплануванні зазначеного будівельного об'єкту у багатоквартирний житловий будинок, що призвело до заподіяння збитків на суму заявленого позову.
Вважає помилковим висновок суду про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Законів України "Про авторське право і суміжні права", "Про архітектурну діяльність" та ст.ст. 433-437 ЦК України, оскільки правовідносини з використання проекту Виробничого цеху виникли у 2013 році. ОСОБА_4 був не просто працівником СМП "Науково-виробнича фірма "Око", а головним інженером проекту, діяльність якого підлягає ліцензуванню. На його думку відповідач, надаючи проект реконструкції незавершеної будівництвом редакції журналу "Тернопіль" по АДРЕСА_1 під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими адміністративними приміщеннями, підтвердив порушення ним ст.ст. 7 та 30 Закону україни "Про архітектурну діяльність".
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначив, що проектна документація включає перелік схем, планів, креслень, описів, інше та не всі її частини мають творчий характер і втілюють авторський задум, а тому лише ті частини проекту, що включають творчий елемент підлягають правовій охороні. Позивач не надав суду доказів, що при створенні нового проекту на реконструкцію виробничого цеху під багатоквартирний житловий будинок відповідачем було використано проектну документацію 1993 року. Клопотання про призначення експертизи у відповідній галузі авторського права для з'ясування вказаних обставин позивачем не заявлялось. У 2013 році, по спливу 20-ти років після зведення "коробки" будівлі, за зверненням власника будівлі проводився технічний огляд і оцінка стану будівельних конструкцій незавершеного будівництвом будинку СПД-ФО ОСОБА_5, в якому зазначено що проектна документація по даному об'єкту не збереглась. В тому ж році на замовлення власника незавершеної будівництвом будівлі - Тернопільської ОДА СМП "Науково-виробнича фірма "Око" було розроблено проектну документацію на реконструкцію незавершеної будівництвом нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок, тобто створено нову проектну документацію, виготовлено всі нові технічні умови, проводились топогеодезичні і геологічні дослідження та виготовлено технічні висновки про інженерно-геологічні умови площадки будівництва. При виготовлені нового проекту не було використано проектну документацію для будівництва виробничого цеху редакції журналу "Тернопіль".
Згідно ст. 30 ЗУ "Про архітектурну діяльність" майнові права на об'єкт архітектурної діяльності належать творцеві цього об'єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором, однак договором не визначено способів та умов використання об'єкта. Вважає що договір по своїй правовій природі не є авторським договором, а договором підряду на проведення проектних робіт, які регулюються ст.ст. 887-891 ЦК України.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та додатково пояснив, що згідно ст. 3 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції 2003 року його дія поширюється на всі твори архітектурної діяльності які знаходяться на території України. Вважає що ОСОБА_4 при виготовленні проекту реконструкції нежитлової будівлі у 2013 році використав проект 1993 року без погодження з його автором, а саме конструктивні елементи: фундамент, несучі стіни, перекриття між поверхами та документацію по підведенню інженерних мереж (води, газу, електрики, каналізації). Забудовником зведена будівля не зносилась, а на існуючому фундаменті з використанням частини стін будівлю було перебудовано у багатоквартирний житловий будинок. Запроектований будинок був чотирьох поверховим з п'ятим технічним поверхом, а після реконструкції технічний поверх було переплановано та надбудовано шостий поверх. Проект виробничого цеху є в позивача і суд пропонував призначення експкртизи проектів 1993 та 2013 років для з'ясування обставин використання проекту 1993 року при виготовленні проекту 2013 року, однак вони не вважали це необхідним, оскільки автор твору архітектури має виключне право на внесення змін до незавершеного будівництвом чи збудованого твору у разі його реконструкції.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнав, підтримав відзив на апеляційну скаргу та додатково пояснив, що у відповідача не було проекту виробничого цеху, а тому він не міг його використати. Суд першої інстанції давав відповідні запити для його відшукування та роз'яснював позивачу про можливість призначення відповідної експертизи з метою з'ясування та доведення обставин справи від проведення якої представник позивача відмовився. На його думку лише експерт у даній галузі права міг за наслідками аналізу двох проектів надати обгрунтований висновок про використання відповідачем твору архітектури. Жодні комунікації до будівлі не були підведені. Конструктивні рішення проекту 1993 року не відповідали вимогам ДБН 1-12.2006 р. "Будівництво в сейсмічних районах України" .
Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на час створення проекту виробничого цеху журналу "Тернопіль" (грудень 1993 року) діяв лише Цивільний кодекс 1963 року який дозволяв замовнику використовувати робочий проект для власних потреб без виплати авторам додаткової винагороди, а Закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про архітектурну діяльність" на спірні правовідносини не поширюються, оскільки прийняті та набули чинності пізніше і встановлюють обмеження прав замовника на використання створеного на його замовлення твору. Крім цього, ОСОБА_4 був одним з архітекторів СМП "Науково-виробнича фірма "Око", яке у 2013 році прийняло замовлення на виготовлення проекту реконструкції нежитлової будівлі у багатоквартирний житловий будинок.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції вірно виходив з того, що на час створення проекту виробничого цеху журналу "Тернопіль" на замовлення Тернопільської ОДА (договір від 01.10.1993 року) та передачі його замовнику (16.12.1993 року) діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, стаття 512 якого дозволяла замовникам використовувати для власних потреб виконані за їх замовленнями архітектурні, інженерні та інші технічні плани, креслення і рисунки, передані ними для використання іншим особам або відтворені в пресі без виплати авторам додаткової винагороди.
Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 року застосовується до правовідносин, які виникли після введення його в дію.
Зважаючи на те, що вищевказаний закон та Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 року встановлюють додаткові обмеження щодо використання замовниками творів архітектури то вони не поширюються на спірні правовідносини.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 тільки підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Позивач свої вимоги обгрунтовує неправомірним використанням відповідачем в 2013 році без згоди автора проекту виробничого цеху журналу "Тернопіль" виконаного його попередником в 1993 році на замовлення Тернопільської ОДА з посиланням на ст.ст. 7, 30 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 443 ЦК України (в редакції 2004 року) та ст. 52 Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 року.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 жовтня 1993 року між Тернопільською філією державного проектного Інституту "Львівський промбудпроект" та Комітетом у справах преси та інформації Тернопільської обласної ради народних депутатів було укладено Договір №256-93 на створення науково-технічної продукції.
За умовами даного Договору Тернопільська філія державного проектного Інституту "Львівський промбудпроект" взяла на себе зобов'язання виготовити робочий проект Виробничого цеху журналу "Тернопіль", за адресою - АДРЕСА_1) (а.с. 20-21).
Для виконання умов договору №256-93 Тернопільською філією державного - проектного Інституту "Львівський промбудпроект" було створено творчий колектив, в складі 17 працівників - проектантів. (а.с. 15).
16 грудня 1993 року за актом №1 Комітету у справах преси та інформації Тернопільської обласної ради народних депутатів передано робочий проект Виробничого цеху журналу "Тернопіль" по вул. Довга, 2 в місті Тернополі.
На виконання постанови КМ України №1793 та наказу Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" №13 від 26.01.2005р. Тернопільську філію державного проектного Інституту "Львівський промбудпроект" реорганізовано в Дочірнє підприємство "Проектний інститут "Тернопільський промбудпроект"» ДАТ "Будівельної компанії "Укрбуд". 29 травня 2012 року, на підставі постанови КМ України №83 від 09.02.2011р., відбулася зміна назви: Дочірнє підприємство "Проектний інститут "Тернопільський промбудпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд". Як вбачається із постанови КМ України №1793, наказу Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" №13 від 26.01.2005р., постанови КМ України №83 від 09.02.2011р., Дочірнє підприємство "Проектний інститут "Тернопільський промбудпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" є правонаступником Тернопільської філії державного проектного Інституту "Львівський промбудпроект".
В 2013 року на замовлення Тернопільської ОДА спільним малим підприємством "Науково-виробнича фірма "Око" виготовлено проект реконструкції незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з вбудованими адміністративними приміщеннями.
Даний проект був виготовлений на підставі містобудівних умов та обмежень від 17.07.2013 року, завдання на проектування, топографічної зйомки виконаної ТОВ "СМП Геодезія" у 2013 році. Головний архітектор проекту - ОСОБА_4, Інженер конструктор ОСОБА_6, інженери-сантехніки - ОСОБА_7, та ОСОБА_8, інженер-електрик ОСОБА_2
При виготовленні проекту були також отриманні технічні умови з пожежної безпеки від 25.10.2013 року, технічні умови відділу технічного нагляду виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28.10.2013 року №025, технічні умови на нестандартне під'єднання об'єкта газопостачання від 04.11.2013 року ПАТ "Тернопільміськгаз", Технічні умови ПАТ "Укртелеком" від 05.11.2013 року, технічні умови КП ЕЗО "Тернопільміськсвітло" від 30.10.2013 року, технічні умови КП "Тернопільводоканал" від 31.10.2013 року, інформацію відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" від 19.11.2013 року про наявність парковочних місць, тощо.
Згідно робочої документації "реконструкції незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з вбудованими адміністративними приміщеннями" (а.с. 86) слідує, що в 2013 році проводились геодезичні вишукування виконані ТОВ "СМП Геодезія" (п. 1.6), інженерно-геологічні розвідування виконані ТВП "Тернопільархпроект" (п.1.7) та генеральний план складений на основі завдання на проектування містобудівних умов та обмежень і топографічного плану М1:500 виконаного ТОВ "СМП Геодезія" у 2013 році (п.2).
Реконструкція передбачала 36 квартир з яких: однокімнатних - 17; двокімнатних - 10; трикімнатних - 8; чотирикімнатних - 1 (а.с. 94), витрати ресурсів (води, каналізаційних стоків, тепла (опалення), споживання електричної потужності та природного газу), основні техніко-економічні показники та виготовлення усіх нових технічних умов.
Позивач стверджує, що відповідач неправомірно використав проект перепланування будівельного об'єкта, а саме :
- результати топографічних, геологічних та геодезичних досліджень, які були проведені під час підготовки проекту;
- конструктивні рішення проекту (заплановані несучі конструкції не змінювалися);
- інженерні дослідження та вирішення щодо газо - і водопостачання, каналізації та водостоків, теплотраси;
- конструктивні рішення зовнішньої каналізації, водопроводу, дощової каналізації;
- конструктивні особливості газопроводів та споруди на них.
Однак на підтвердження своїх вимог позивач не надає виконаного ним у 1993 році проекту виробничого цеху журналу "Тернопіль" та відмовився від проведення експертизи у відповідній галузі (інтелектуальної власності).
Та обставина, що спільним малим підприємством "Науково-виробнича фірма "Око" виготовлена технічна документація на багатоквартирний житловий будинок, яка передбачала ту ж площу забудови (розміри забудови) та використання існуючих зовнішніх стін не доводить використання твору та порушення майнового права інтелектуальної власності позивача.
Як пояснив представник відповідача в суді апеляційної інстанції, що до зведеної "коробки будівлі" жодні системи комунікацій підведені не були, а тому твердження позивача про використання відповідачем вказаних в проекті 1993 року конструктивних рішень та інженерних досліджень запланованих комунікацій, за відсутності проекту 1993 року, є лише припущеннями.
Поняття реконструкція - в розумінні ДБН передбачає перебудову введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, а тому використання в назві проекту 2013 року слів "реконструкції незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з вбудованими адміністративними приміщеннями" не доводить факту порушення авторського права позивача.
Згідно ст.ст. 433, 440, 443 ЦК України (в редакції 2004 року) використання твору архітектури здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом (ч.1 ст. 445 ЦК України).
Згідно ч.7 ст. 7 Закону України "Про архітектурну діяльність " внесення змін до затвердженого проекту проводиться виключно за згодою автора проекту, а в разі відхилення від технічних умов - за погодженням з підприємствами, установами та організаціями, які надали такі технічні умови, та замовником.
Статтею 30 цього закону передбачено, що майнові права на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Майнові права на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Істотною умовою договору про створення твору містобудування є правовий режим здійснення майнових прав на містобудівну документацію з планування територій після передачі її замовнику. Обов'язкові умови договорів щодо розпорядження майновими правами на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права визначаються Цивільним кодексом України та Законом України "Про авторське право і суміжні права". Автор проекту твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює, а також на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.
Аналізуючи встановлені судом обставини справи апеляційний суд приходить до висновку, що у зв'язку зі зміною цільового призначення будівлі з нежитлового приміщення виробничого цеху журналу "Тернопіль" в житлову будівлю 36 квартирний будинок мало місце не внесення змін до затвердженого проекту в розумінні Закону України "Про архітектурну діяльність", а створення нового проекту багатоповерхового будинку, який передбачає більшу поверховість та влаштування в кожній квартирі кухні, санвузла, іншого, що відповідно впливає на влаштування необхідних комунікацій (опалення, газопостачання, електропостачання та водопроводу і водовідведення) відповідно до діючих ДБН. Підключення вказаних комунікацій до зовнішніх міських мереж навіть у тих же місцях що і були передбачені в проекті 1993 року не доводить використання авторського права. Крім цього інформація про влаштування комунікацій за проектом 1993 року відсутня, оскільки сам проект 1993 року позивачем не надано.
Саме по собі використання існуючого фундаменту та частини зведених стін також не доводить використання твору архітектури.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача.
Апеляційний суд, керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Дочірного підприємства "Проектний інститут" Тернопільський промбудпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повний текст рішення складено 06 лютого 2019 року.
Головуючий Г.В.Бершадська
Судді О.І.Ткач
М.В. Ходоровський