Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
провадження №22-ц/824/3396/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,
на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області
в складі судді Дутчака І.М.
від 12 листопада 2018 року
у справі №361/6968/17 Броварського міськрайонного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3
про зміну розміру аліментів,
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просив збільшити розмір аліментів, визначений за рішенням суду, на утримання їхнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів з відповідачки її матеріальний стан значно покращився, у зв'язку з чим є підстави для збільшення розміру аліментів.
Вказував, що про покращення матеріального стану відповідачки свідчить те, що за два дні вона погасила заборгованість по аліментам за період з грудня 2016 року по квітень 2018 року у значній сумі (17 000,00 грн); має у власності нерухоме майно (квартиру), яке здає в оренду та отримує від цього додатковий дохід; виїжджала закордон на відпочинок.
За вказаних обставин просив збільшити розмір аліментів, визначений Броварським міськрайонним судом Київської області від 28.02.2017 з 1000,00 грн до 5000,00 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухваленого без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги докази, які свідчать про зміну матеріального стану платника аліментів, зокрема судом не враховано, що відповідачці на праві приватної власності належить квартира, яка знаходиться у м. Бровари, яку вона здає в оренду та отримує дохід 5 500,00 щомісячно; неодноразово виїжджала закордон; працює менеджером у приватній компанії та отримує щомісячний стабільний прибуток; оплатила значну суму аліментів.
Вважав, що наведені обставини свідчать про значну зміну матеріального стану відповідачки та є підставою для збільшення розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
Судом також не враховано, що рішенням суду в іншій справі відповідачка позбавлена батьківських прав відносно їхнього сина ОСОБА_4, оскільки не приймала участі у вихованні сина, не піклувалася про його фізичний та духовний розвиток, не спілкувалася з дитиною та не виявляла інтересу до її внутрішнього світу.
За наведених обставин просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2018 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідачка своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 24 липня 1999 року перебували у шлюбі та є батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з батьком.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 02 грудня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз вказаної норми закону приводить до висновку, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Крім цього, наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним та у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів стягувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що матеріальний стан відповідачки значно змінився, у зв'язку з чим є підстави для збільшення розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, в порушення наведених положень закону позивач не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що матеріальний стан платника аліментів (відповідачки) значно змінився.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що наявність у власності відповідачки нерухомого майна, а саме квартири, свідчить про зміну матеріального стану ОСОБА_3, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 82-84). З даної довідки також вбачається, що вказану квартиру відповідачка набула у власність на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2008.
Наведені обставини свідчать про те, що дана квартира належала відповідачці ще до звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про стягнення аліментів та відповідно і на момент ухвалення судом рішення 28.02.2017 про стягнення аліментів.
Отже, наявність у відповідачки квартири, яка належить їй на праві власності з 2008 року, про що відомо позивачу, не свідчить про зміну матеріального стану ОСОБА_3
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка вказану вище квартиру здає в оренду та отримує від цього щомісячно дохід у розмірі 5 500,00 також не може свідчити про зміну матеріального стану відповідачки, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які вказують на те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом ОСОБА_3 здає квартиру та отримує дохід. З наявної в матеріалах справи копії договору оренди лише вбачається, що квартира здавалася в оренду у період з 22 квітня по 22 жовтня 2017 року, тоді як з позовом позивач звернувся в листопаді 2017 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка за два дні сплатила аліменти у розмірі 17 000,00 за період з грудня 2016 року по квітень 2018 року доводять той факт, що відповідачка виконала свої аліментні зобов'язання та сплатила заборгованість по аліментам, розмір яких визначено судом, а не факт про зміну матеріального стану відповідачки.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачка працевлаштована менеджером у приватній компанії та отримує щомісячний стабільний прибуток спростовуються матеріалами справи, а саме копією трудової книжки ОСОБА_3, з якої вбачається, що остання звільнена з посади менеджера у ПП «Мрія Імпекс» 30.04.2009, а в подальшому із роботи в даному підприємстві 06.09.2013 (т. 1, а.с. 218-221).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачка неодноразово виїжджала закордон, а також доказів на підтвердження цих обставин, то вони правомірно не взяття судом першої інстанції до уваги, оскільки надані позивачем докази лише свідчать про перетинання кордону України. Посилання позивача на те, що відповідачка виїздила закордон для відпочинку є припущеннями, оскільки в довідці лише відображено факт перетинання відповідачкою кордону України. Разом з тим, відсутні відомості щодо кінцевого пункту призначення, відстань від кордону України, а також мету перетинання кордону.
Надані позивачем роздруківки фотокарток з мережі Інтернет також не є належними доказами перетинання відповідачкою кордону з метою відпочинку, оскільки на даних фотокартках зазначено ОСОБА_3, тоді як відповідачкою у справі є ОСОБА_3.
Посилання в апеляційні скарзі, що відповідачка не приймає участі у вихованні дитини, не піклується про його моральний та фізичний розвиток не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки дані обставини встановлені судом у справі про визначення розміру аліментів.
Також, не заслуговують на увагу колегії суддів і доводи апеляційної скарги, що відповідачка позбавлена батьківських прав відносно дитини, оскільки такі обставини не свідчать про зміну матеріального стану відповідачки.
Звертаючись до суду з позовом позивач як на підставу позовних вимог про збільшення розміру аліментів посилався на те, що матеріальний стан відповідачки, як платника аліментів, значно змінився.
Матеріали справи не містять належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо зміни матеріального та сімейного стану позивача, як стягувача аліментів, чи погіршення його здоров'я, і такі обставини не доводилися позивачем в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено поліпшення матеріального становища відповідача чи виникли інші обставини, які відповідно до вимог ст. 192 СК України є підставою для збільшення визначеного судом розміру аліментів.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, взявши до уваги вказані вище обставини та наведені положення закону, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зміни розміру аліментів.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 77-82, 89 ЦПК України, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської областівід 12 листопада2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді Л.Д. Махлай
В.А. Кравець