Справа № 373/990/18 Головуючий у суді І інстанції Рева О.І.
Провадження № 22-ц/824/26/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
11 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ігнатченко Н.В., Олійника В.І., Кулішенка Ю.М., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
У травні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 5 травня 2011 року між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 1 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, він складався із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, а також Тарифів банку, з якими відповідач був ознайомлений.Оскільки ОСОБА_5 свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконував, у нього станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 28 399,41 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач, через представника за довіреністю - Литвиненко О.Л., подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник банку зазначила, що відповідач користувався кредитними коштами, а тому зобов'язаний повернути суму отриманих грошових коштів, проценти за їх користування та сплатити неустойку у зв'язку з порушенням зобов'язань. Ненаправлення чи неотримання позичальником повідомлення про початок здійснення примусового стягнення боргу не є перешкодою для реалізації права кредитодавця звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду. При цьому, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Виходячи з обізнаності відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифів банку, які разом із заявою-анкетою позичальника складають кредитний договір, невиконання останнім передбаченого цим договором обов'язку отримувати виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам, не є підставою вважати, що банк не виконав свого обов'язку про повідомлення клієнта про зміну тарифів, зокрема підвищенням процентної ставки. Відповідач не заперечував проти заявленого позову та не надав суду першої інстанції інших Умов та правил надання банківських послуг, які могли б діяти на час підписання заяви.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду не надійшов.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 5 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір б/н шляхом приєднання (частина 1 статті 634 ЦК України), згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 1 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Звертаючись до суду, банк вказав, що позичальник свої зобов'язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконав, внаслідок чого станом на 28 лютого 2018 року утворилася заборгованістьу загальному розмірі 28 399,41 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 707,63 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 22 463,24 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3 400,00 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1 328,54 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості (а. с. 6-7), анкету-заяву позичальника про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 8), довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» (а. с. 9), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку без підпису відповідача (а. с. 10-33), ксерокопію паспорта ОСОБА_5 (а. с. 34).
Встановлено, що згідно рішення Єдиного акціонера банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні дані про направлення відповідачу вимоги про виконання ним зобов'язання по поверненню кредиту, що свідчить про невиконання самим банком умов договору. Збільшення відсоткової ставки за кредитом за погодженням з відповідачем у встановленому законом порядку не доведено. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору саме на умовах, якими він обґрунтовує позовні вимоги, а наданий розрахунок заборгованості не містить підпису відповідальної особи та не скріплений печаткою банку, відтак не може бути покладений в основу судового рішення.
Однак із таким висновком повністю погодитися не можна.
Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що в анкеті-заяві від 5 травня 2011 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. У вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме установлений розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг, на які посилається позивач.
Згідно із наявним вматеріалах справи розрахунком заборгованості за договором № б/н від 5 травня 2011 року, укладеного між сторонами, станом на 28 лютого 2018 року, за період з 2 червня 2011 року по 4 березня 2014 року відбувались певні погашення кредиту на загальну суму 3 833,00 грн.
За період із 5 травня 2011 року по 31 грудня 2012 року розмір ставки по поточній та простроченій заборгованості становив 36,00 % та 72,00% відповідно; за період з 1 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року розмір ставки по поточній та простроченій заборгованості становив 30,00 %; за період з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року розмір ставки по поточній та простроченій заборгованості становив 34,80 %; за період з 1 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно розмір ставки по поточній та простроченій заборгованості становив 43,20%. Тобто, банком в період з 1 вересня 2014 року по 28 лютого 2018 року включно було збільшено розмір відсоткової ставки до 43,20 %.
Згідно з пункту 1.1.3.2.3. наданих суду Умов та правил надання банківських послуг, банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з пункту 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта. За умовами пункту 1.1.3.1.9. банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Internet-banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.
Із системного аналізу положень статтей 5, 627, 629, 653 ЦК України випливає, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення розміру процентної ставки є правомірним.
У той же час, позивачем не наведено доказів інформування відповідача про зміну тарифів та інших умов обслуговування рахунку не менше ніж за 7 днів до введення змін, хоча як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, який не завірений належним чином та не може бути належним доказом виконання банком положень наданих ним же Умов та Правил надання банківських послуг, в період дії даного кредитного договору процентна ставка двічі збільшувалася (поточна і прострочена заборгованість).
Отже, змінивши розмір процентів за договором, позивач фактично змінив умови кредитного договору в односторонньому порядку без згоди відповідача.
Також слід звернути увагу на те, що в анкеті-заяві від 5 травня 2011 року відповідач лише виявив бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» та погодив, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта,Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».
Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача.
При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати відсотків у підвищеному розмірі, неустойки та штрафів в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Такий правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов'язань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Проте висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі з підстав їх недоведеності є необґрунтованим, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 вчиняв дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ним факту отримання кредитних коштів та не заперечувалося самим відповідачем під час розгляду справи.
Крім того, із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_5 5 травня 2011 року, вбачається, що позичальник погодив базову ставку за кредитом в розмірі 3,0 % в місяць, тобто 36 % в рік (нараховується на залишок заборгованості), а також розмір комісії за зняття власних коштів, пені за невчасне погашення заборгованості та штрафу при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів.
Судом встановлено, що останній платіж в рахунок погашення кредиту розміром 50,00 грн. відповідачем було здійснено 24 березня 2014 року, а розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту становить 707,63 грн., тому підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Крім того, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Зважаючи на те, що у період з 24 березня 2014 року (дата виникнення заборгованості) по 30 травня 2018 року (дата звернення до суду) відповідач фактично користувався наданими АТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами, а умовами договору встановлено розмір процентів за користування ними 36 % в рік, то вони підлягають визначенню з урахуванням цих вихідних даних і складають 1 065,43 грн.
Розрахунок заборгованості ОСОБА_5 по відсоткам за користування кредитними коштами здійснювався за формулою: [Сума боргу] х [ Ставка (%)] /100% / 365 днів х [ Кількість днів ] =[Сума].
У позові банк також просив стягнути з позичальника на свою користь також заборгованість за пенею та комісією у розмірі 3 400,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн. та штраф (процентна складова) - 1 328,54 грн.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договору свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Однак, у заявлених позовних вимогах позивач вимагав стягнення одночасно заборгованості за пенею і комісією (без належного розмежування), штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова).
При цьому із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань пені та комісії, ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків матеріали справи не містить, а сам розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути фіксований штраф у розмірі 500,00 грн. та штраф у процентній складовій 5 % від суми заборгованості по кредиту з урахуванням нарахованих судом відсотків, що складає 88,65 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_5на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 5 травня 2011 року у загальному розмірі 2 361,71 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 707,63 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 1 065,43 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 88,65 грн.
Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню у частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом, по відсоткам за користування кредитом та нарахованим штрафам з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно пункту 2 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статей 141, 382 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені позивачем, а саме 146,53 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 219,80 грн. - в апеляційному суді, а всього - 366,33 грн.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом, по відсоткам за користування кредитом та нарахованим штрафам скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», назву якого змінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 2 361,71 грн. (дві тисячі триста шістдесят одну гривню сімдесят одну копійку) заборгованості за кредитним договором від 5 травня 2011 року та 366,33 грн. (триста шістдесят шість гривень тридцять три копійки) сплаченого судового збору.
В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: Н.В. Ігнатченко
В.І. Олійник
Ю.М. Кулішенко