Головуючий у І інстанції Величко Т.О.
Провадження № 22-ц/824/1852/19 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
11 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Іванової І.В., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У травні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з нього заборгованість за договором в розмірі 105 925 грн. 33 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 26 802 грн. 32 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 39 333 грн. 65 коп., заборгованості за пенею в розмірі 34 269 грн. 11 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 5 020 грн. 25 коп., та понесені по справі судові витрати, посилаючись на те, що 13.10.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6. Договору.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник карткового рахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 Договору.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, натомість відповідач ОСОБА_2 не надававбанку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в розмірі 105 925 грн. 33 коп., яку і просив стягнути позивач з відповідача на свою користь.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 105 925 грн. 33 коп.та судові витрати в розмірі 1 762 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (105 925 грн. 33 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 13.10.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6. Договору.
Відповідач підтвердивсвою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між нимта Банком Договір, про що свідчить підпис ОСОБА_2 в Анкеті-Заяві (а.с.8).
Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.
Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1.52 Договору).
Також встановлено, що відповідачОСОБА_2 не виконувавналежним чином свої зобов'язання за договором, за яким в результаті цього виникла заборгованість в розмірі 105 925 грн. 33 коп., яка згідно наявного в справі розрахунку (а.с.5-7) складається із заборгованості за тіломкредиту в розмірі 26 802 грн. 32коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 39 333грн. 65 коп., заборгованості за пенею в розмірі 34 269 грн. 11 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 5 020 грн. 25 коп.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо передачі в кредит грошових коштів, розміру відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, доведено сам факт укладення договору, а тому, на думку суду, є правові підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
При оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана відповідачем, зазначено, що заява разом з Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківськихпослуг, а також Тарифами, складають між ним та банком Договір про надання банківськихпослуг.
Укладання договору здійснюється за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладенодоговір у письмовій формі,укладення якого в такій формі чинному законодавству не суперечить.
Згідно із визначенням, яке міститься в ст.633 ЦК України, договори, які укладаються Банком з фізичними особами, є публічними. Також частинами 2 та 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.
Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договоромзаборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачемсвоїх обов'язків по сплаті кредиту, обгрунтованимє висновок суду першої інстанції про задоволеннявимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 802 грн. 32 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 39 333грн. 65 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 5 020грн. 25 коп.
Разом з тим, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 34 269 грн. 11 коп. не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення грошових зобов'язань за один і той самий період позивачем відповідачу нараховано як пеню, так і штрафи (а.с.5-7), наслідком чого стало подвійне притягнення відповідача ОСОБА_2 до одного і того ж виду відповідальності, що, зокрема, вбачається з наступного.
Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення- порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором,свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові №6-2003цс15 від 23 жовтня 2015 року.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 34 269 грн. 11 коп. ухвалене з порушенням норм матеріального права, в зв'язку із чим згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в цій частині, з виключенням даної суми із загального розміру заборгованості, що підлягає стягненню на користь банку.
Доводи апеляційної скарги відповідача про застосування строків позовної давності для відмови в позові колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 5 квітня 2017 року у справі 6-522цс17, а також від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14.
Зрозрахунку заборгованості вбачається, що поукладеному між сторонами Договору відповідачем здійснено останній платіж на картку для погашення заборгованості у розмірі 750 грн. 00 коп. 16 квітня 2018 року (а.с.7), а з позовною заявою до суду позивач звернувся у травні 2018 року (а.с.1), тобто в межах визначеного законом трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України).
Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсотках та штрафах, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції рішення в частині стягнення пені ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду підлягає зміні з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, шляхом виключення з розміру заборгованості суми пені - 34 269 грн. 11 коп., та стягненням, відповідно, з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 71 656 грн. 22 коп. (105 925 грн. 33 коп. - 34 269 грн. 11 коп.). В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року змінити в частині розміру заборгованості, стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерноготовариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 13.10.2011року у розмірі 71 656грн. 22 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 26 802грн. 32 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 39 333 грн. 65 коп.та штрафівза порушення умов кредитного договору в розмірі 500 грн. 00 коп. - фіксована частина, 5 020 грн. 25 коп. - процентна складова.
В іншій частині рішенняСвятошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2, ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач:
Судді: