Справа № 753/1240/18 Головуючий в суді І інстанції КолесникО.М.
Провадження № 22ц-824/2081/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
07 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Лисиці Ю.С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та звільнення приміщень,
У січні 2018 року представник ТОВ «Парк Сервіс-7» звернувся до суду із вказаним позовом, та у вересні 2018 року подав заяву, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 обґрунтовуючи заяву тим, що між сторонами існує спір з приводу цього майна, а невжиття таких заходів може утруднити виконання можливого рішення про задоволення позову.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року заяву ТОВ «Парк Сервіс-7» задоволено, накладено арешт на спірне майно.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Парк Сервіс-7».
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він є добросовісним власником спірного майна та накладення арешту на нього порушить його майнові права, крім того вважає, що місцевим судом було порушено норми процесуального права та належним чином не мотивовано свої висновки при застосуванні таких заходів забезпечення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами у справі виник спір щодо нерухомого майна і є реальна загроза його відчуження, що може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, то заява підлягає задоволенню.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2018 року представник ТОВ «Парк Сервіс-7» звернувся до суду із позовом, в якому просив витребувати нежитлові приміщення АДРЕСА_1
У вересні 2018 року позивач подав заяву, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, обґрунтовуючи заяву тим, що між сторонами існує спір з приводу цього майна, а невжиття таких заходів може утруднити виконання можливого рішення про задоволення позову.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками групи нежитлових приміщень № 1П загальною площею 119, 10 кв.м. (а.с.15).
Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч. 1 ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вжитті заходів забезпечення позову судом необхідно враховувати зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Таким чином, накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження.
Однак, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, не довів, що невжиття цих заходів унеможливить виконання рішення суду і що відповідач має намір відчужити належне йому майно та, що наявна реальна ймовірність такого відчуження, яка може створити реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, чого місцевим судом враховано не було.
Враховуючи викладене та зміст позовних вимог, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням вимог процесуального права, з прийняттям постанови про відмову у задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: