Апеляційне провадження № 22-ц/824/2897/2019
6 лютого 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи 367/3103/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6,
на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухваленого 3 жовтня 2018 року під головуванням судді Карабаза Н.Ф. в приміщенні суду,-
У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивував тим, що 12.11.2010 між сторонами було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2народилася дитина - ОСОБА_7 Вказував, що сімейне життя між ними не склалося, на протязі останніх двох років до часу звернення з позовом сімейне життя погіршилося, що призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Вказував, що спільне господарство не ведуть, а відповідач в травні 2017 виїхала проживати в м. Сімферополь АРК.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 3 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зареєстрований 12.11.2010 року Відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції АРК, актовий запис № 1528; після розірвання шлюбу відповідачу залишено прізвище ОСОБА_4.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема на те, що судом під час вирішення позову не було встановлено, чи існують у сторін неврегульовані спори щодо спільного майна та не встановив чи не порушує вказане рішення інтересів дитини.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи наявна заява представника відповідача від 18.09.2018 про слухання справи у відсутність відповідача, в якій остання не заперечувала проти розірвання шлюбу.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_5. та її представник ОСОБА_9 доводи апеляційної скарги підтримали, з підстав в ній викладених, просили скасувати рішення суду, відмовити в задоволені позову ОСОБА_8
Позивач у судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлений належно. Надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 листопада 2010 року між сторонами укладено шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим зроблено відповідний актовий запис № 1528 (ас. 14).
Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ас. 10).
Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом посилався на те, що з відповідачем не пов'язаний спільним побутом, вони не ведуть спільного господарства, проживають окремо, шлюбні стосунки не підтримують.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
За змістом ч.3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При цьому, слід зазначити, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Суд першої інстанції, встановив, що фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать, що розлад в сім'ї не має тимчасового характеру, шлюб між сторонами фактично носить формальний характер, і тому подальше спільне життя є неможливим.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст.51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного надання оцінки доказам у справі не заслуговують на увагу, оскільки такі твердження відповідача не доведені належними та допустимими доказами. Судом вірно встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися і збереження сім'ї є неможливим.
Слід зазначити, що в матеріалах справи наявна заява представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_9, в які міститься прохання про розгляд справи у відсутність відповідача. Зазначено, що строк для примирення сторін не потрібний, а проти розірвання шлюбу вона не заперечує. Просить залишити за нею прізвище - «Завгородня» (ас. 26).
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснила, що бажає зберегти сім'ю. Вказувала, що питання про проживання дитини з одним з батьків не вирішено. Проте, суд апеляційної інстанції відхиляє ці доводи, оскільки, посилання відповідача спростовуються її поясненнями в засіданні, з яких вбачається, що рішенням суду від 9.10.2018 стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини. Таким чином, дитина проживає з матір'ю. Також слід зазначити, що звертаючись з позовом до суду ОСОБА_4 не заперечує проти проживання дитини з відповідачем.
Таким чином, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 3 жовтня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 8 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді: