Головуючий у І інстанції Маліновська В.М.
Провадження № 22-ц/824/2028/2019 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
07 лютого 2019 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Зубленку Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс», третя особа: Приватне підприємство «Під ключ», про стягнення штрафних санкцій за договором,
В липні 2013року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Віндор Плюс», третя особа: Приватне підприємство «Під ключ», в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 1 120 000 грн. 00 коп. штрафу та понесені по справі судові витрати, посилаючись на те, що 16 грудня 2011 року між нею та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 5571, згідно якого відповідач зобов'язався у строк не пізніше 20 квітня 2012 року продати, а позивач - купити нежитлове приміщення № 22А блоку СБ загальною площею 305 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 07 травня 2012 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до попереднього договору від 16 грудня 2011 року за реєстровим № 5571, згідно з яким сторони домовились змінити термін укладення основного договору купівлі-продажу приміщення на 31 серпня 2012 року та внести інші зміни до попереднього договору. Разом з тим, на день подання позовної заявидо суду приміщення, вказане у попередньому договорі, не добудоване, у відповідача відсутні як правовстановлюючі так і будь-які інші документи на приміщення, стан приміщення не відповідає вказаному у попередньому договорі, комунікації у приміщенні відсутні. Незважаючи на неодноразові вимоги позивача, відповідач не вчинив дій, необхідних для укладення основного договору купівлі-продажу приміщення, не отримав правовстановлюючих та інших документів на приміщення та не привів його до обумовленого договором стану, внаслідок чого основний договір купівлі-продажу укладенийне був, а відтак відповідач має сплатити позивачу штраф у розмірі 1 120 000 грн. згідно п. 12 попередньогодоговору.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року залишено без змін.
У березні 2016 року директором ТОВ «Віндор Плюс» - Чернишовим А.М. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що при ухваленні рішення у даній цивільній справі про відмову в позові не вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, пов'язаних із проведенням по справі двох судових будівельних експертиз на загальну суму 14 752 грн. 00 коп., а саме: за висновок експерта КНІСЕ від 23.06.2014 року №1343/14-26 на суму 3 552,00 грн.; за висновок НІСЕ №8307 від 07.10.2015 року на суму 11 200,00 грн. (а.с.205-209, том 2).
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року заяву директора ТОВ «Віндор Плюс» Чернишова А.М. задоволено. Ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Віндор Плюс» (код ЄДРПОУ 32558401) витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, в розмірі 14 752 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, позивач ОСОБА_2 в січні 2017 року подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального правата невідповідність висновків суду обставинам справи,просиладодаткове рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення провідмову в задоволеннізаяви директора ТОВ «Віндор Плюс» Чернишова А.М. про стягнення з неї витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.
Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_2, зокрема, посилалась на те, що дослідження, за яким складений висновок експерта Мельник В.М. від 23.06.2014 року, не призначене судом в порядку ст.143 ЦПК України, а проведене на підставі заяви ТОВ «Віндор Плюс». При цьому, дослідження проведено приватним судовим експертом ОСОБА_6, що не є фахівцем державної спеціалізованої установи КНДІСЕ, згідно з даними Реєстру атестованих судових експертів. З висновку вбачається, що приватний експерт ОСОБА_6 не попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст.ст.384, 385 КК України. Тому, такий висновок експерта не є судовою експертизою у розумінні ЦПК України та ЗУ «Про судову експертизу», в зв'язку із чим витрати, сплачені за його проведення, не є судовими витратами та не можуть бути розподілені між сторонами.
Крім того, апелянт посилалась на те, що ТОВ «Віндор Плюс» не могло оплатити експертизу, проведену НІСЕ №8307 від 07.10.2015 року у розмірі 11 200 грн. 00 коп., оскільки кошти на рахунках відповідача, відкритих в ПАТ «Укрсиббанк», були арештовані державним виконавцем на момент оплати експертизи 20.03.2015 року. При цьому, розмір витрат за проведення експертизи, які стягнуті судом з позивача, є надмірним, оскільки не відповідає граничним розмірам витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.
Представник відповідача ТОВ «Віндор Плюс» в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 220 ЦПК України в редакції, що діяла на час ухвалення додаткового рішення, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 30.07.2014 року (а.с.168-169, том 1) за клопотанням представника відповідача по справібуло призначено судову будівельно-технічну експертизу, оплату за якубуло покладено на ТОВ «Віндор Плюс».
11 грудня 2014 року матеріали цивільної справи №761/18446/13-цповернулись до суду разом з повідомленням експерта про неможливість надання висновку експерта за результатами виконання судової будівельно-технічної експертизи (а.с.182-184, том 1).
23.12.2014 року за клопотанням представника ТОВ «Віндор Плюс» до матеріалів справи долучено висновок експертного будівельно-технічного дослідження Хмельницького відділення КНДІСЕ від 23.06.2014 року №1343/14-26 (а.с.196-208, том 1), що складений експертом ОСОБА_6.
В судовому засіданні 02 березня 2015 року представником відповідача ТОВ «Віндор Плюс» подано клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи (а.с.240-241, том 1).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 02 березня 2015 року (а.с.244-245, том 1) у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведенняякої доручено експертам ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» із попередженням експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України та покладеннямобов'язку по оплаті експертизи на ТОВ «Віндор Плюс».
Після проведення експертизи справа№761/18446/13-ц повернулася до суду разом із висновком експерта №8307 від 07.10.2015 року (а.с.38-71, том 2).
За проведення вищевказаної судової експертизи №8307 від 07.10.2015 року відповідачем ТОВ «Віндор Плюс» сплачено 11 200,00 грн. (а.с.208-209, том 2).
За складання висновку експертного будівельно-технічного дослідження Хмельницького відділення КНДІСЕ від 23.06.2014 року №1343/14-26 відповідачем ТОВ «Віндор Плюс» сплачено 3 552,00 грн. (а.с.207, том 2).
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв»язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, з неї на користь ТОВ «Віндор Плюс» підлягають стягненню понесені останнім по справі витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, у відповідності до ст.88 ЦПК України в редакції, що діяла на момент ухвалення додаткового рішення.
Однак з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.79 ЦПК України в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 86 ЦПК Українив редакції, що діяла на момент ухвалення рішення, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.
Згідно ч. 2 ст. 86 ЦПК України в редакції на момент призначення експертизи, кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну (стаття 86 ЦПК). Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (стаття 7 Закону України "Про судову експертизу"). У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи (частина друга статті 86 ЦПК) і настають наслідки, передбачені частиною першою статті 146 ЦПК. Законом не заборонено оплатити витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, іншою стороною у справі. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК.
Відповідно до п. 35 Постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, беручи до уваги те, що рішення по справі ухвалено на користь відповідача, яким по справі понесено судові витрати, пов'язані з проведенням по справі судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 02 березня 2015 року, факт понесення яких підтверджується документально (том 2, а.с.208-209), законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідача суми коштів, сплачених ним за проведення даної експертизи, - 11 200 грн. 00 коп.
Доводи апеляційної скарги про неоплату ТОВ «Віндор Плюс» вищевказаної експертизи в зв'язку із накладенням арешту на рахунки товариства спростовуються долученими до заяви про ухвалення додаткового рішення письмовими доказами, з яких вбачається, що платником витрат на оплату експертизи зазначено саме ТОВ «Віндор Плюс» (том 2, а.с.209).
Доводи апеляційної скарги про незаконність додаткового рішення в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат за складання висновку експертного будівельно-технічного дослідження Хмельницького відділення КНДІСЕ від 23.06.2014 року №1343/14-26 в розмірі 3 552,00 грн. є обґрунтованими, оскільки вищевказане дослідження було проведено за замовленням відповідача, а не на підставі ухвали суду, тобто дане дослідження не є судовою експертизою. Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні на вищевказаний висновок експертного будівельно-технічного дослідження Хмельницького відділення КНДІСЕ від 23.06.2014 року №1343/14-26, як на доказ, не посилався, в зв'язку із чим висновок суду про стягнення з позивача на користь відповідача витрат за проведення даного дослідження в розмірі 3 552,00 грн. є таким, що порушує норми процесуального права (ст.ст. 79, 86 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення по справі додаткового рішення).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції додаткове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення в частині розміру стягнутих судових витрат підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України із зазначенням у ньому про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ТОВ «Віндор Плюс» 11 200 грн. 00 коп. за проведення судової експертизи №8307 від 07.10.2015 року.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року змінити в частині розміру стягнутих судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс» витрати, пов'язані з проведенням експертизи, на суму 11 200 грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий : Судді: