06 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участі прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , що представляє інтереси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 42018110000000339, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку автомобіля Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти в сумі 800 доларів США купюрами по 100 доларів США з наступними номерами: (KB49437296J, КВ80622176А, КВ806221178А, AB45903199J, НВ75080982Н HG75019677A, КК63307763С, НЕ59183448С).
Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність накладення арешту на вказане майно, з підстав, передбачених ст.ст. 98, 170 КПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції адвокат ОСОБА_8 , що представляє інтереси ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року, постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Апелянт зазначає, що керівник регіональної прокуратури визначив підслідність кримінального провадження № 42018110000000339 слідчому управлінню ГУ НП в Київській області, однак вилучення арештованого майна та вчинення правопорушення відбулося в місті Радехів, Львівської області, що знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування. З врахуванням наведеного, апелянт вказує на порушення вимог статті 218 КПК України, а тому особи що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні є не уповноваженими особами на виконання слідчих дій.
Також захисник вказує на порушення строків розгляду клопотання про тимчасове вилучене майно, яка значно перевищило визначені законом 72 години.
Вказує, що вилучення грошових коштів в сумі 800 доларів США відбулося в незаконний спосіб, та виходячи з положень ст. 87 КПК України гроші на які слідчий суддя оскаржуваною ухвалою наклав арешт є недопустимими доказами.
Заслухавши доповідь судді, захисника та підозрюваного ОСОБА_6 , які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора, що заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З представлених апеляційному суду матеріалів вбачається, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018110000000339 від 03.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
02.11.2018 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Того ж дня, у період часу з 17 год. 04 хв. до 19 год. 28 хв. за адресою: Львівська обл., м. Радехів, вул.. Львівська, 67 було проведення обшуку автомобіля Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_6 , за наслідком якого було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 800 доларів США, грошові кошти у сумі 200 доларів США, грошові кошти у сумі 30000 грн., паспорт громадянина України на ім'я Калити, свідоцтво на транспортний засіб.
Орган досудового розслідування звернувся до Шевченківського районного суду м.Києваз клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речовогодоказу у кримінальному провадженні та запобігання спробам втрати майна.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 23 листопада 2018 року клопотання орагу досудового розслідування було задоволено частково. Слідчий суддя дійшов висновку про те, що вилучені в автомобілі Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_6 , грошові кошти у сумі 800 доларів США, є предметом кримінального правопорушення відповідають ознакам ст. 98 КПК України тобто мають ознаки речового доказу, оскільки можуть бути використаний як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження та є достатні підстави вважати, що вони можуть бути приховані, пошкодженні, знищенні.
З таким висновком колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, з ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Оскільки під час проведення обшуку 02 листопада 2018 року автомобіля Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_6 було вилучено грошові кошти в розмір 800 доларів США які є доказом факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано за наявності для цього достатніх правових підстав.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у право власності з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Доводи про порушення вимог КПК України щодо підслідності не ґрунтуються на вимогах ст. 218 КПК України, за якою, слідчий продовжує розслідування кримінального провадження коли прокурор не визначить іншу підслідність, тому клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 подано у відповідність до вимог закону.
Доводи щодо порушення строків звернення органу досудового розслідування з клопотанням про накладення арешту на вилучене у підозрюваного ОСОБА_6 майна, спростовується матеріалами справи, за якими, в період часу з 01.11.2018 по 02.11.2018 року було проведено процесуальні слідчі дії - огляд та вилучення грошових котів та документі в рамках кримінального провадження, а за тим, слідчий 03.11.2018 року звернувся до слідчого судді про накладення арешту на вилучене майно, у строки що визначені вимогами статті 171 КПК України (а.с.31-43).
На підставі викладеного, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисникмайна просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 376, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку автомобіля Mazda6, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти в сумі 800 доларів США купюрами по 100 доларів США з наступними номерами: (KB49437296J, КВ80622176А, КВ806221178А, AB45903199J, НВ75080982Н HG75019677A, КК63307763С, НЕ59183448С0 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , що представляє інтереси ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Справа № 11-сс/824/132/2019
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Доповідач: ОСОБА_1