1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 30 січня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року,
за участі: прокурора представника ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних Державному бюро розслідувань ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 14 листопада 2018 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон IphonemodelMT5C2LL/F S/n F2LXC602KPHF; ноутбук ACER S/N LXPBBOX028921157F92000; ноутбук ACER S/N LXPE870C04180702F7692000.
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив про необхідність накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто є доказом кримінального правопорушення, може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, підлягає експертному дослідженню. Також, слідчий суддя відмовив у накладенні арешту на мобільний телефон Iphone, серійний номер якого не встановлений, оскільки він належить дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , а також на картки ПриватБанк, оскільки не доведено, що вони відповідають критеріям ст. 98 КПК України або те, що вони підлягають конфіскації.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення клопотання прокурора про арешт майна.
Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що органом досудового розслідування не доведено існування правових підстав для арешту майна, власників арештованого майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Також, не доведено і факт існування обґрунтованої підозри пред'явленої ОСОБА_6 або достатності доказів, які б вказували на вчинення ним кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого 22 січня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018000000000123, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідування встановлено протиправну діяльність громадян України, а також громадян іноземних держав за сприянням службових осіб ДФС, які з використанням крипто валют та заборонених в Україні електронних платіжних систем (наприклад Qiwi, WebMoney, YandexДеньги) організовують та реалізують фінансові механізми для виведення за кордон грошових коштів в особливо великих розмірах. При цьому для організації таких систем, надання їм вигляду бізнес-проектів, застосовуються окремі методи створення так званих «фінансових пірамід», залучаються громадяни для побудови реферальних програм тощо.
У ході проведення досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний, зокрема, ОСОБА_6
19 листопада 2018 року прокурор третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних Державному бюро розслідувань ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого під час обшуку 14 листопада 2018 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone modelMT5C2LL/F S/n НОМЕР_1 2LXC602KPHF; мобільний телефон Iphone, серійний номер якого не встановлений; ноутбук ACER S/N LXPBBOX028921157F92000; ноутбук ACER S/N LXPE870C04180702F7692000; дві банківські картки «ПриватБанк».
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року вказане клопотання прокурора було частково задоволено, зокрема, накладено арешт на мобільний телефон Iphone model MT5C2LL/F S/n F2LXC602KPHF; ноутбук ACER S/N LXPBBOX028921157F92000; ноутбук ACER S/N LXPE870C04180702F7692000.
Під час розгляду апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42018000000000123, про накладення арешту на вищевказане майно, як убачається з журналу судового засідання, слідчий суддя заслухавши пояснення представників власника майна, слідчого, вивчивши клопотання прокурора та матеріали, додані до нього, прийшов до правильного висновку щодо необхідності накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
При цьому, слідчим суддею враховано і наявність постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження доказів від 15 листопада 2018 року, яка на даний час не скасована.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Переконливих доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, адвокатом, не надано та колегією суддів не встановлено.
Доводи представника про те, що органом досудового розслідування не зазначено власника майна, на яке він просить накласти арешт, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки вищевказане майно було вилучено під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , і питання відповідності цього майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України було досліджено у судовому засіданні в суді першої інстанції. При цьому, слідчим суддею було відмовлено у накладенні арешту на мобільний телефон Iphone, серійний номер якого не встановлений, належний дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , та банківські картки, у зв'язку з відсутністю доказів, що на них можуть міститися відомості, які мають значення для кримінального провадження.
Посилання автора апеляційної скарги на невідповідність чинному законодавству постанов про призначення експертиз, не є визначеними законом підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Доводи викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності обґрунтованої підозри пред'явленої ОСОБА_6 та доказів, які б вказували на вчинення ним кримінального правопорушення, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на зазначене у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року, якою частково задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних Державному бюро розслідувань ОСОБА_8 та накладено арешт на майно належне ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/744/2019 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1