Справа № 33/824/221/2019 Суддя у першій інстанції: РудюкО.Ю.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
01 лютого 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ФричТ.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір, що на день винесення постанови становить 352 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року та закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3
Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції він тільки визнав вину у вчиненні ДТП, а щодо відмови від проходження медичного огляду, то він вину не визнавав, оскільки взагалі не пам'ятає, що з ним було після ДТП, оскільки отямився він тільки в лікарні.
Також апелянт зазначає, що протокол складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено адреси свідків, та його пояснення.
Крім того апелянт зазначає, що відсутнє направлення його в медичний заклад та в протоколі відсутні відомості щодо затримання його транспортного засобу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи на обґрунтування апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП Україниніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_3 22 вересня 2018 року о 18 год. 40 хв. керував автомобілем Део Ланос н/з НОМЕР_1 в м. Києві на перехресті вул. Харківське шосе та вул. Тростянецька з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей звужені та не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, сонливість, пройти медичний огляд у встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейськогопройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення накладається на особу у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, положеннями статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 8 розділу І цієї ж інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_3 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові впроходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_3, за ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей звужені та не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, сонливість, той факт, що останній керував автомобілем Део Ланос н/з НОМЕР_1 в м. Києві та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відеозаписом з камер поліцейських, з якого убачається, що ОСОБА_3 добровільно та без будь-якого тиску на нього зі сторони поліцейських та працівника медичного закладу до якого було доставлено останнього для проходження огляду на стан сп'яніння після вчинення ДТП, відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку в лікаря нарколога, в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Наявні у справі докази об'єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду та обґрунтовано визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тверджень апелянта, що постанова суду винесена із порушенням норм чинного законодавства, а ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які отримані в законному порядку.
Посилання апелянта про те, що протокол складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено адреси свідків та його пояснення, є безпідставними, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 284696, який міститься на а.с. 1, в ньому містяться адреси свідків, та відомості про відмову у його підписанні ОСОБА_3 та надання ним письмових пояснень.
Стосовно доводів апелянта, що в матеріалах справи відсутнє направлення його в медичний заклад, то вони є необґрунтованими, оскільки з відео з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_3 було доставлено в медичний заклад, для проходження медичного огляду на стан сп'яніння відповідно до вимог інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, оскільки останнім було вчинено ДТП, тому дане направлення в даному випадку є недоречним.
Щодо відсутності відомостей про затримку транспортного засобу ОСОБА_3, то вони є голослівними, оскільки враховуючи обставини, які відбулися за участю водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом, а саме автомобілем Део Ланос н/з НОМЕР_1 в м. Києві на перехресті вул. Харківське шосе та вул. Тростянецька та вчинив ДТП, яку не заперечував останній під час апеляційного розгляду, та враховуючи відеозапис з камери поліцейського, то останнього було відсторонено від керування транспортним засобом, оскільки його після ДТП було доставлено до медичного закладу відповідно до вимог вище зазначеної інструкції.
Доводи апелянта про те, що під час судового розгляду в суді першої інстанції він тільки визнав вину у вчиненні ДТП, а в частині відмови від проходження медичного огляду, він вину не визнавав, вважаю безпідставними, та такими, що спростовуються матеріалами справи в сукупності. До такої позиції ОСОБА_3 апеляційна інстанція ставиться критично, оскільки останнім будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції не надано та не встановлено під час апеляційного розгляду, тому апеляційний суд розцінює це як спосіб уникнення адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає вину ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведеною, а доводи апеляційної скарги про недоведеність його винуватості у вчиненні правопорушення такими, що не знайшли свого підтвердження.
Будь-яких інших переконливих доводів, які були би підставою для скасування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року, апелянтом не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, не вбачаючи підстав для скасування чи зміни постанови суду, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.В.Фрич