Справа № 461/5639/17
Провадження № 1-кп/461/64/19
11.02.2019 року.
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12016140050004211 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, -
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває зазначене кримінальне провадження.
Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався в судовому провадженні, та визначений до 12 лютого 2019 року.
Прокурором у судовому засіданні заявлене та надано суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 02 місяці. Вимоги щодо продовження строку запобіжного заходу прокурор мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, встановлені ухвалою слідчого судді, а саме: можливість переховування ОСОБА_4 від суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом впливу на потерпілого та свідків, які потребують допиту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 про проведення судового засідання був сповіщений належним чином, однак до суду не з'явився без повідомлення поважності причин.
Враховуючи наведені обставини та необхідність забезпечення оперативного розгляду клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу, а також враховуючи необхідність забезпечення дотримання права обвинуваченого на захист, судом в порядку ст.ст. 49, 53 КПК України було залучено безоплатного захисника за призначенням з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою заперечували. Вважають, що підозра є необґрунтованою, а прокурором не доведено існування ризиків.
Потерпілий та його представник в письмовій заяві просили розгляд справи 11 лютого 2019 року після перерви продовжити без їх участі.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надане прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, дійшов до наступних висновків.
Проте, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Пунктом 24 ст. 3 КПК України визначено, що судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Таким чином, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до спливу 2-х місячного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею вже було вирішено питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого, а відтак на даному етапі судового провадження судом ці обставини не перевіряються.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, а саме: заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, групою осіб, на замовлення, за вчинення якого передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі до десяти років.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у свій практиці зазначає, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів. Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в які така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Керуючись наведеним, суд враховує вищезазначені дані про особу обвинуваченого, який до взяття під варту не працював, не мав постійного джерела доходу. Його дії, і сам ОСОБА_4 , як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку.
Вищезазначене у сукупності підтверджує ризик переховування ОСОБА_4 від суду, а також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд вважає, що наведені обвинуваченим та його захисником спростування позиції сторони обвинувачення щодо недоцільності тримання ОСОБА_4 під вартою та необхідності обрання більш м'якого запобіжного заходу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування або зміни запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на два місці з дня проведення судового засідання, тобто до 11 квітня 2019 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 371-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» до 11 квітня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1