04.02.2019 року м.Дніпро Справа № 912/2156/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
при секретарі: Логвіненко І.Г.
за участю представників сторін:
від відповідача: Прилуцький О.С. директор, витяг з ЄДР №24142771 від 10.12.2018 р.;
від відповідача: Богданова М.Г. адвокат, довіреність №1 від 31.08.2018 р.;
представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів", м.Світловодськ Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 року, ухвалене суддею Кабаковою В.Г., повний текст якого складений 12.11.2018 у справі № 912/2156/18
за позовом Державного підприємства "Чигиринське лісове господарство", м.Чигирин Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів", м.Світловодськ Кіровоградської області
про стягнення 5000,00 грн. штрафу
До Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Державне підприємство "Чигиринське лісове господарство", м.Чигирин Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів", м.Світловодськ Кіровоградської області про стягнення штрафу у розмірі 5000,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, а також судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу необробленої деревини №4/17ЧГ-1 в частині своєчасної попередньої оплати рахунку за послуги із завантаження та перевезення товару, за що передбачене нарахування штрафу згідно п.9.11 договору.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 року у справі №912/2156/18 (суддя Кабакова В.Г.) позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" на користь Державного підприємства "Чигиринське лісове господарство" 5000,00 грн штрафу, 3750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 1762,00 грн судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом безпідставно не прийняті до уваги доводи відповідача, про те, що порядок виконання договору № 4/17/ЧГ-1 по лоту № 15 та лотам №18, 19 є відмінним, а надсилання позивачем в одному листі повідомлення про дату та місце передачі товару за лотом № 15 та рахунку на попередню оплату переміщення товару за лотами № 18, 19 є порушенням умов договору саме з боку позивача. Скаржник зауважує, що ним договірні зобов'язання виконані в повному обсязі, тому констатація судом факту про порушення терміну оплату рахунку № 192 від 29.03.2018 є неправильною.
Крім того, скаржник звертає увагу суду на той факт, що позивач, виставляючи рахунок № 192 від 29.03.2018, вимагав сплати грошових коштів, тоді як товар мав відвантажити лише 03.05.2018 та 22.05.2018.
Також скаржник зазначає, що судом не застосовано до спірних відносин:
- ч.3 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки вимогу щодо сплати штрафних санкцій може заявити учасник господарських відносин чиї права та охоронювані законом інтереси порушені, а в даному випадку ніяких порушень, на думку скаржника, не існує, зобов"язання виконані належним чином;
- ст.614 ЦК України, оскільки в даному випадку відсутня вина відповідача, а вимога позивача сплатити рахунок за завантаження та перевезення товару одночасно із отриманням лоту, який не підлягав транспортуванню є неправомірною та порушує умови виконання договору за лотами № 18, 19.
Також скаржник не погоджується з висновком суду в частині розподілу судових витрат, оскільки вважає недоведеними їх надання у цій справі адвокатом позивача Лелеко Ю.О.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, вважає рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що замість визнання зрозумілих фактів, скаржник намагається перекрутити, штучно ускладнити та маніпулювати обставинами справи; при цьому, предметом спору у цій справі є стягнення передбаченого договором штрафу за невчасне проведення 100% попередньої оплати отриманого рахунку, втім, в апеляційній скарзі відповідач надає широкий опис другорядних обставин виконання договору, яке не має значення для доведення обставин справи, зокрема стосовно дат приймання-передачі товару. В той же час, відповідач не заперечує факт отримання 02.04.2018 виставленого позивачем рахунку № 192 від 29.03.2018 на оплату послуг із завантаження та перевезення половника сосни (лот № 18, 19), який був направлений на його адресу цінним листом разом з іншими документами - повідомленням про дату та місце передачі товару за лотом № 15 (іншого лоту) та повідомленням про добровільну сплату судового збору.
Також позивач зауважує, що відповідач безпідставно визначає договірний строк оплати рахунку в три дні з дня нагадування про його оплату, а не з дня фактичного отримання. Така позиція відповідача є хибною, не ґрунтується на умовах укладеного в судовому порядку договору і не спростовує того факту, що отримавши рахунок 02.04.2018, відповідач мав його сплатити у строк до 05.04.2018.
Доводи скаржника про безпідставне направлення позивачем рахунку на оплату послуг перевезення разом з повідомленням про дату отримання товару за іншим лотом є безпідставними, не доведеними доказами, оскільки вказані дії позивача відповідають умовам п.п.5.1, 6.3, 7.1 договору; укладений між сторонами договір не містить заборон або обмежень щодо направлення документів, зокрема, рахунку про попередню оплату разом з повідомлення про отримання товару, а самим відповідачем не вказано в чому полягає порушення його прав з боку позивача; оплата послуг за перевезення товару по лотам № 18, 19 та надання автотранспорту під завантаження товару по лоту № 15 є не правом, а обов'язком відповідача.
Таким чином, судом, з урахуванням досліджених обставин справи та наявних у ній доказів, був встановлений факт порушення відповідачем умов договору стосовно попередньої оплати товару, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку зі сплати штрафу. При цьому, в даному випадку, не має юридичного значення посилання відповідача на виконання договору сторонами, оскільки вказане не звільняє останнього від застосування передбаченої договором відповідальності.
Позивач звертає увагу, що передбачена п.9.1 договору санкція є заходом оперативного впливу на відповідача з метою припинення і попередження повторних порушень, тому згідно з приписами ч.3 ст.235 ГК України застосовується незалежно від вини суб'єкта; пунктом 9.11. договору передбачений обов'язок відповідача сплатити штраф і право на його отримання у позивача виникає незалежно від наявності реальних збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань відповідачем.
Стосовно невизнання відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, то вказані доводи позивач вважає необґрунтованими, оскільки текст позовної заяви складався особисто адвокатом згідно договору, укладеного з позивачем 25.07.2018, та наданий на підпис директору підприємства, що не заборонено законом; відправлення кореспонденції, а саме - позовної заяви, взагалі не має значення для встановлення факту надання послуг та понесених витрат на правову допомогу; повноваження адвоката підтверджені належними доказами, в тому числі ордером, копія якого міститься у справі; також факт надання правових послуг підтверджений актом наданих послуг від 10.08.2018; про підготування тексту позовної заяви особисто підтверджено адвокатом у відповіді на відзив на позов; вказане не спростовано відповідачем іншими доказами. Крім того, подання апеляційної скарги змушує позивача і в подальшому користуватись правовою допомогою, оскільки за підготування відзиву на апеляційну скаргу сплачено за платіжним дорученням № 3913 від 26.12.2018 грошові кошти в сумі 2500,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам наданий строк для подання відзивів, заяв, клопотань, додаткових доказів.
Ухвалою від 08.01.2019 задоволено клопотання скаржника та вирішено розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та в режимі відеоконференції; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 04.02.2019.
В судовому засіданні 04.02.2019 року Центральним апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
28.02.2018 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1668/17, яке набрало законної сили, визнано укладеним між ДП "Чигиринське лісове господарство" та ТОВ "Світловодський Завод Пиломатеріалів" договір купівлі-продажу необробленої деревини №4/17/ЧГ-1, у редакції, викладеній в резолютивній частині (а.с. 11-18).
За умовами Договору купівлі-продажу необробленої деревини №4/17/ЧГ-1 (далі - Договір) ДП "Чигиринське лісове господарство" (Продавець), за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини на 4 квартал 2017 року, який відбувся 14 листопада 2017, передає у власність ТОВ "Світловодський Завод Пиломатеріалів" (Покупець), /лоти №15, 18, 19/ (надалі - товар), та надає послуги із завантаження та перевезення товару /лот №18, 19/, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі (п. 1.1).
Сума Договору в частині купівлі-продажу - 91 200 грн. (дев'яносто одна тисяча двісті) грн. 00 коп. із ПДВ, згідно аукціонного свідоцтва про результати аукціону із продажу необробленої деревини на 4 квартал 2017 року.
Сума Договору в частині надання послуг - 9 360 (дев'ять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. із ПДВ., із розрахунку 156 грн. 00 коп. із ПДВ за завантаження та перевезення 1 куб. метра (п. 4.2. Договору).
Прийом-передача товару (лоти №15, 18, 19) здійснюється представником Покупця - особі, уповноваженій згідно довіреності Покупця на отримання товару. Прийом-передача товару (лоти №18,19) здійснюється виключно за умови та після здійснення Покупцем повної попередньої оплати за послуги із завантаження та перевезення товару в сумі 9360,00 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят) грн. із ПДВ (п. 6.1. Договору).
Згідно п. 7.1 Договору оплата за отриманий товар здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця або внесенням готівкових коштів Покупцем у касу Продавця, за кожну партію відвантаженого ним товару згідно наданої Продавцем товарно-транспортної накладної, в день передачі товару, або не пізніше наступного дня після передачі товару.
100% попередня оплата за послуги із завантаження та перевезення товару /лот №18, 19/ здійснюється Покупцем протягом трьох робочих днів із дати отримання рахунку, шляхом банківського переказу коштів на поточний банківський рахунок Продавця. Рахунок направляється Продавцем кур'єрською доставкою та дублюється факсом та засобами електронної пошти на номер/адресу вказані в Договорі в день відправлення. Датою оплати наданих послуг вважається дата фактичного надходження грошових коштів на рахунок Продавця вказаний у Договорі.
Сума гарантійного внеску перерахована Покупцем на рахунок Біржі для участі в аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується Продавцю в якості частини оплати за проданий Товар.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за кожну партію переданого Продавцем товару, в день передачі товару, або не пізніше наступного робочого дня після передачі товару.
Покупець зобов'язаний здійснити у повному обсязі попередню оплату у 3-денний термін із дати отримання рахунку від Продавця.
Пунктом 9.11. Договору сторони визначили, що у разі непроведення 100% попередньої оплати за отриманим рахунком у визначений цим договором строк, Покупець сплачує штраф Продавцю у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Пунктом 12.1. Договору сторони погодили, що усі рахунки, повідомлення або інша кореспонденція за цим Договором виконується у письмовій формі, українською мовою та доставляється кур'єрською доставкою (будь-яким поштовим оператором) та/або поштовим та/або цінним відправленням із повідомленням про вручення за адресами для листування вказаними у Договорі та дублюються факсимільним зв'язком та засобами електронної пошти відповідній стороні.
29.03.2018 ДП "Чигиринське лісове господарство" направило ТОВ "Світловодський Завод Пиломатеріалів" рекомендованим листом з описом вкладення рахунок № 192 від 29.03.2018 на оплату послуг із завантаження та перевезення товару за лотами № 18 , 19 в розмірі 9360,00 грн, у тому числі ПДВ, разом з повідомленням про дату та місце передачі товару за лотом № 15 (повідомлення № 176 від 29.03.2018) та повідомленням про добровільну сплату судового збору № 177 від 29.03.2018 (а.с. 19-22).
Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, Відповідач отримав вказані документи 02.04.2018 (а.с.23), але у встановлений Договором строк не здійснив попередню оплату послуг із завантаження та перевезення товару, що стало підставою для нарахування позивачем згідно п. 9.11 договору відповідачу штрафу в сумі 5 000,00 грн.
17.04.2018 позивачем направлено відповідачу засобами поштового зв'язку претензію № 271 від 13.04.2018 щодо добровільної сплати штрафу та повторно надіслано із супровідним листом № 270 від 13.04.2018 рахунок №192 від 29.03.2018 на оплату послуг з перевезення і завантаження товару (а.с.25-27). Вказані документи отримано відповідачем 19.04.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.28).
19.04.2018 відповідач оплатив рахунок № 192 від 29.03.2018 згідно платіжного доручення № 1936 від 19.04.2018 (а.с.29), а претензію залишив без відповіді та задоволення.
При цьому, факт отримання всіх повідомлень та рахунку № 192 від 29.03.2018 не заперечується відповідачем.
Несплата відповідачем у добровільному порядку штрафу в сумі 5000,00 грн за несвоєчасну оплату рахунку за послуги із завантаження та перевезення товару і стали підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконані умови договору, укладеного між сторонами в судовому порядку, стосовно попередньої оплати рахунку, виставленого за надання послуг із завантаження та перевезення товару, що є підставою для нарахування штрафу за п.9.11 договору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виникли зобов'язальні відносини у сфері купівлі-продажу, що регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Розмір неустойки встановлюється сторонами у договорі або передбачений актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Матеріалами справи підтверджено, що 29.03.2018 позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку, на виконання п.п. 6.2, 7.1 договору, рахунок № 192 від 29.03.2018 на оплату послуг із завантаження та перевезення пиловника сосни (лот №18, 19) із верхнього складу на нижній склад (а.с. 20, 22).
Вказаний рахунок відповідач отримав 02.04.2018 (а.с. 23), втім, не оплатив у строк, обумовлений сторонами в п. 8.1 Договору.
17.04.2018 позивач повторно направив рахунок для оплати, який відповідач отримав 19.04.2018 та сплатив згідно платіжного доручення № 1936 (а.с.29). Одночасно, 17.04.2018, позивач направив відповідачу претензію № 271 від 13.04.2018 про сплату штрафу в розмірі 5 000,00 грн відповідно до п. 9.11 договору; вказана претензія залишилась без виконання та відповіді.
Отже, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу штраф у розмірі 5 000,00 грн за порушення строків оплати рахунку, встановлені п. 8.1. Договору, а останнім вказаний штраф не сплачений, в порушення п.9.11 договору.
За викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що порядок виконання договору №4/17/ЧГ-1 по лоту № 15 та лотам №18, 19 є відмінним, а надсилання позивачем в одному листі повідомлення про дату та місце передачі товару за лотом № 15 та рахунку на попередню оплату переміщення товару за лотами № 18, 19 є порушенням умов договору з боку позивача; отриманням товару за лотами № 18, 19 пізніше, ніж проведення попередньої оплати за переміщення товару за цими лотами, то вказані доводи не приймаються колегією суддів, оскільки договором не передбачено першочергової поставки одного лоту перед іншим, крім того, вказаний договір не містить заборон або порядку стосовно надсилання певних документів, або умов стосовно певної відповідності строків здійснення попередніх оплат та поставок товару.
За викладеного не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про необхідність застосування ст.614 ЦК України.
Щодо посилань скаржника на необхідність врахування ч.3 ст.232 Господарського кодексу України, відсутність порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки вони виконані належним чином, то вказані доводи спростовані матеріалами справи, фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що є підставою для застосування штрафних санкцій до відповідача.
Доводи апеляційної скарги про невірний розподіл судових витрат, зокрема на послуги адвоката, оскільки матеріалами справи не підтверджується надання послуг саме адвокатом позивача Лелеко Ю.О. не приймаються колегією суддів, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 4, 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно матеріалів цієї справи, позивачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн згідно договору № 1 від 25.07.2018 про надання професійної (правничої) допомоги, укладеного між адвокатом Лелеко Ю.О. (адвокат) (свідоцтво № 1368 від 25.01.2013, ордер від 25.07.2018 №009215) та ДП "Чигиринське лісове господарство" (клієнт), актів приймання-передачі наданих послуг від 10.08.2018, 11.09.2018, 21.09.2018, 05.10.2018 та платіжного доручення №2379 від 08.08.2018 (а.с.34-39, 113, 143, 144, 148-149).
Пунктом 4.2. договору № 1 від 25.07.2018 про надання професійної (правничої) допомоги сторони узгодили, що гонорар складається з суми вартості наданих послуг в межах цього Договору. Тарифи на надані адвокатом послуги визначаються у фіксованому розмірі, а саме, зокрема:
складання та пред'явлення позову - 2500,00 грн у строк до 10.08.2018; участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 750,00 грн згідно ухвали суду; складання і подання до суду клопотань - 500,00 грн за один документ у разі необхідності забезпечення інтересів клієнта, та ін.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має право втручатися у ці правовідносини.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом першої інстанції враховано, що спір виник з вини відповідача, згідно актів приймання-передачі наданих послуг від 10.08.2018, 11.09.2018, 21.09.2018, 05.10.2018 адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: складання позовної заяви - 2 500,00 грн, складання відповіді на відзив - 500,00 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.09.2018 - 750,00 грн та 04.10.2018 - 750,00 грн; час витрачений адвокатом не перевищував 10 хвилин за кожне засідання.
Втім, з урахуванням погодження умовами договору № 1 від 25.07.2018 про надання професійної (правничої) допомоги тарифу на надані адвокатом послуги у фіксованому розмірі за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 750,00 грн згідно ухвали суду, а не розміру таких витрат за кожне засідання, в якому брав участь адвокат, порівняно із послугами за складання і подання до суду клопотань (фіксована сума за кожен документ), судом обґрунтовано обмежено розмір покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката сумою у 3 750,00 грн.
Стосовно доводів скарги про не доведення позивачем написання позовної заяви адвокатом, то, як слушно, зауважив представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, жодною нормою законодавства не обмежено право підписання підготовленого адвокатом документу директором підприємства, а відшкодування витрат на правничу допомогу, згідно роз'яснень, наданих у п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (який є чинним на даний час), здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
І тільки у разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Оскільки позивачем надані суду відповідні документи, що підтверджують понесення ним витрат н правничу допомогу, то судом підставно задоволені ці вимоги, при цьому не в повному обсязі, з відповідним розподілом, передбаченим ст.129 ГПК України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перевірки рішення в апеляційному порядку, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 5000,00 грн, тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів", м.Світловодськ Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 у справі №912/2156/18 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів", м.Світловодськ Кіровоградської області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.02.2019.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік