11.02.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3845/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018, ухвалене суддею Петренко Н.Е., повний текст якого складено 05.11.2018 у справі № 904/3845/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 61 847,13 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 61 847,13 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог ст. 41 Статуту залізниць України у вигляді прострочення доставки порожніх власних вагонів на адресу позивача у період з 21.05.2018 по 24.05.2018, за що передбачене нарахування штрафу згідно ст.116 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018, в редакції ухвали від 05.11.2018 про виправлення описки та арифметичної помилки, у справі №904/3845/18 (суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 43051,44 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1752,17 грн.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 30%, що складає суму 18 450,62 грн, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 року в цій частині у даній справі, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зокрема, скаржник посилається на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність прострочення доставки вантажу та погодився із штрафом практично повністю, лише за накладною № 41739491 від 13.05.2018 вказав про неправильне нарахування штрафу - стягненню підлягає 690,12 грн за 3 доби прострочення, та виходячи із 20% розміру штрафу, проти 1035,18 грн, нарахованих позивачем; судом штраф за цією накладною задоволений в розмірі, вказаним відповідачем, зменшив позовні вимоги в цій частині на 345,06 грн, з урахуванням невірного застосування відсотку провізної плати, з чим погоджується позивач та не оспорюють сторони.
Також у відзиві на позов відповідач просив зменшити штраф на 30%, зазначивши, що істотною обставиною у цьому випадку, є те, що Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави та відповідний перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.
За доводами скаржника, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 30%, оскільки всупереч статтям 233 Господарського кодексу України, ст.551 ЦК України, п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції", на які послався місцевий господарський суд, останнім не було здійснено дослідження доказів та не висловлено у рішенні доводів, за якими останній дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафу, сама по собі обставина, що ДП "Придніпровська залізниця" внесено до вищевказаного Переліку, не є обставино, що має істотне значення для зменшення штрафу; при цьому, скаржник зауважує, що до Переліку підприємство внесено ДП "Придніпровська залізниця", а відповідачем у справі є ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", тобто не те підприємство, що внесене до Переліку.
Скаржник вказує, що розмір нарахованого штрафу, не є надмірним чи завищеним, а тому і його зменшення судом є несправедливим; застосовуючи такий вид відповідальності статтею 116 Статуту залізниць України законодавець створив дієві умови для стимулювання належного виконання зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажів; нарахування штрафу в даному випадку не є винятковим випадком, оскільки відповідач регулярно допускає випадки порушення строків доставки вантажів.
06.02.2019 скаржником також подані пояснення, в яких останній зазначив, що зменшення розміру штрафу, нарахованого відповідачу є тим більш безпідставним, з огляду на посилання суду стосовно майнового стану відповідача, попри наявну публічну інформацію, розміщену у відкритому доступі, зокрема стосовно керівного складу відповідача; так, голова правління відповідача у 2018 році отримав 9 749 090 грн заробітної плати, а члени правління (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) отримали у 2017 році заробітної плати 4 722 962 грн та 3 703 719 грн (відповідно); інших річних декларацій членів правління відповідача (у кількості 6 осіб) на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції не розміщено, але керівним складом відповідача подаються два рази на місяць декларації, в зв'язку із суттєвими змінами у майновому стані, якими засвідчено отримання доходів у розмірі за півмісяця від 200 000 до 400 000 грн, що свідчить про отримання доходу, який дорівнює від 400 000 до 800 000 грн на місяць.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - відповідач, відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався. Про відкриття провадження у справі, та надання часу на подання відзиву відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду апеляційної інстанції, як на адресу ПАТ "Українська залізниця", так і на адресу регіональної філії "Придніпровська залізниця".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Антонік С.Г.) позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження у справі; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань, додаткових доказів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У травні 2018 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці здійснювалась доставка вагонів залізничних, що перевозяться на своїх осях, не поіменованих в алфавіті (порожні власні вагони під навантаження), на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" за наступними залізничними накладними:
№№ 41565029, 41565045, 41565086, 41571050, 41571068, 41571076, 41682782, 41700477, 41714551, 41715582, 41715590, 41716614, 41716622, 41716630, 41716648, 41738741, 41738758, 41739483, 41739491, 41739509, 41739517, 41739525. 41739541, 41739566, 41739590, 41789991, 41798877, 41812371, 41821554, 41821620, 41821646. 41821679, 41821687, 41821737, 41821729, 41821745, 41830142, 41830159, 41830167, 41830175, 41830183, 41830191, 41830209, 41830217, 41834771, 41834805, 41843913, 41873613, 41873639, 45865615, 45925963, 45925971, 45925989, 45925997, 45926003, 45926011, 45926029, 45926037, 45926052, 45926060, 45926086, 45926094, 45926102, 45926110, 45928694, 5928702, 45928728, 45928785, 45928801, 45929411, 45929445, 45929452, 45936978, 45938982, 45939006, 45939014, 45939030, 45939055, 45939105, 45939121, 45939147, 45939154, 45939170, 45958949, 45958956, 45958964, 45975836, 45975877, 45975901, 45976131, 45976156, 45976222, 45976263, 45976438, 45976453. 45976503, 45976560, 45976594, 45976719, 45978855, 45978863, 45978897, 45982154, 45982238, 45982253, 45982261, 46006623, 46006912, 46006995, 46007050, 46007118, 46007225, 460072900, 46007357, 46007506, 46007845, 46015376, 46015392, 46047312, 46047338, 46007944, 46007977, 46008058, 46010146, 46010724, 46015350, 46015418, 46045969, 46045977, 46046090, 46047262, 46047288, 46062386, 46071973, 46083465, 46088639, 46109898, 46122271, 46141057, 46148540, 46148714, 46151213, 46151247, 46151254, 46158622, 46158655, 46158887, 49760432.
За вказаними залізничними накладними було здійснено прострочення доставки вантажу від двох до одинадцяти діб, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафу за невчасну доставку вантажу відповідно до ст.116 Статуту залізниць України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування штрафу за невчасну доставку вантажу є частково обґрунтованим у сумі 61502,07 грн, із заявлених 61 847,13 грн, оскільки за накладною № 41739491 від 13.05.2018 на суму 1035,18 грн позивачем невірно вказано кількість діб прострочення та, відповідно, невірно застосований відсоток нарахування штрафу, отже, вірною є сума 690,12 грн, а 345,06 грн нараховані безпідставно, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, з урахуванням того, що постановою КМУ від 04.03.2015 № 83 затверджено перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до яких віднесено ДП "Придніпровська залізниця", з урахуванням майнового стану відповідача, відсутності доказів негативних наслідків від несвоєчасної доставки вантажу, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання збитків позивача, з урахуванням положень ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 ЦК України, суд задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 30%.
Центральний апеляційний господарський суд не погоджується із доводами місцевого господарського суду і вважає, що рішення в частині часткового задоволення штрафу через зменшення розміру належного до стягнення штрафу, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає в цій частині скасуванню, а позовні вимоги в цій частині на суму 18 450,62 грн - задоволенню, виходячи із наступного.
Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Згідно п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно зі статтею 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 41 Статуту залізниць України встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної.
Отже, належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км, відповідно.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно ст. 131 Статуту залізниць України, претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем за накладними №№ 41565029, 41565045, 41565086, 41571050, 41571068, 41571076, 41682782, 41700477, 41714551, 41715582, 41715590, 41716614, 41716622, 41716630, 41716648, 41738741, 41738758, 41739483, 41739509, 41739517, 41739525. 41739541, 41739566, 41739590, 41789991, 41798877, 41812371, 41821554, 41821620, 41821646. 41821679, 41821687, 41821737, 41821729, 41821745, 41830142, 41830159, 41830167, 41830175, 41830183, 41830191, 41830209, 41830217, 41834771, 41834805, 41843913, 41873613, 41873639, 45865615, 45925963, 45925971, 45925989, 45925997, 45926003, 45926011, 45926029, 45926037, 45926052, 45926060, 45926086, 45926094, 45926102, 45926110, 45928694, 5928702, 45928728, 45928785, 45928801, 45929411, 45929445, 45929452, 45936978, 45938982, 45939006, 45939014, 45939030, 45939055, 45939105, 45939121, 45939147, 45939154, 45939170, 45958949, 45958956, 45958964, 45975836, 45975877, 45975901, 45976131, 45976156, 45976222, 45976263, 45976438, 45976453. 45976503, 45976560, 45976594, 45976719, 45978855, 45978863, 45978897, 45982154, 45982238, 45982253, 45982261, 46006623, 46006912, 46006995, 46007050, 46007118, 46007225, 460072900, 46007357, 46007506, 46007845, 46015376, 46015392, 46047312, 46047338, 46007944, 46007977, 46008058, 46010146, 46010724, 46015350, 46015418, 46045969, 46045977, 46046090, 46047262, 46047288, 46062386, 46071973, 46083465, 46088639, 46109898, 46122271, 46141057, 46148540, 46148714, 46151213, 46151247, 46151254, 46158622, 46158655, 46158887, 49760432 прострочено доставку вантажу на дві та більше доби, а за залізничною накладною № 41739491 від 13.05.2018 позивачем невірно застосовано відсоток провізної плати за прострочення на три доби, тому, з урахуванням положень ст. 116 Статуту залізниць України, судом першої інстанції обґрунтовано визнано підставними позовні вимоги про стягнення штрафу за вказаними накладними в сумі 61502,07 грн, замість 61847,13 грн. - нарахованих позивачем.
В цій частині позивач погоджується із невірним розрахунком позовних вимог за накладною № 41739491 від 13.05.2018 та не оспорює рішення.
Стосовно ж зменшення судом першої інстанції розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 30 %, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, при незгоді з нарахуванням штрафу за залізничною накладною № 41739491 від 13.05.2018 також просив суд зменшити розмір штрафу за прострочення по доставці за іншими накладними на 30 %, обґрунтовуючи вказане клопотання тим, що істотною обставиною для зменшення розміру неустойки є включення Придніпровської залізниці до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, а також з урахуванням, що збитки внаслідок прострочення в доставці взагалі відсутні.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В той же час, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів цієї справи відповідачем взагалі не було надано жодного доказу в розумінні ст.ст.74, 77 ГПК України, а судом не досліджено чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Саме лише посилання суду на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.
При цьому, колегія суддів наголошує, що організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає рішення в цій частині таким, що не в повній мірі відповідає вимогам матеріального законодавства, що є підставою для його скасування в цій частині, і, відповідно, задоволення апеляційної скарги, з прийняттям нового рішення - про задоволення позову у зменшеній частині позовних вимог та стягнення з відповідача 18450,62 грн.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з апеляційним оскарженням згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.
Оскільки загальна ціна позову становить 61 847,13 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281, 282 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" м.Кривий Ріг - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 року у справі №904/3845/18, в редакції ухвали від 05.11.2018 про виправлення описки та арифметичної помилки, в частині відмови у стягненні штрафу в сумі 18 450,62 грн - скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна. 47, ідентифікаційний код 00190905) 18 450,62 грн - штрафу.
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 по справі № 904/3845/18 - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, ідентифікаційний код 00190905) 2643,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказів на виконання цієї постанови, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.02.2019 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік