06.02.2019 року м.Дніпро Справа № 904/6273/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Муляр Є.Г., ордер КВ № 766153 від 30.01.2019 р., адвокат;
від відповідача: Тиховліс В.Р., довіреність б/н від 01.06.2016 р., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", м.Кам'янське Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018, ухвалене суддею Петренко Н.Е., повний текст якого складений 16.11.2018, у справі №904/6273/17
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу у розмірі 545 216,65 грн.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (далі - Відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 545 216, 65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки продукції №53-129-01-16-00659 від 12.03.2016, укладеного між сторонами, в частині своєчасної поставки продукції, а саме п. 7.5 Договору, у відповідності до якого через односторонню відмову Постачальника від виконання своїх зобов'язань по Договору Позивачем нараховано штраф у розмірі 20% суми Договору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, визначений п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2018 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 у справі № 904/6273/17 скасовано.
Суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок судів попередніх інстанцій про ототожнення строку виконання зобов'язання з поставки, визначеного у специфікації товару, з початком перебігу строку позовної давності для вимог про стягнення штрафу за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань за договором. Суд вважає обґрунтованим твердження скаржника про те, що станом на 12.05.2016 відповідач порушив своє зобов'язання лише щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування пені відповідно до п.7.2 договору. Натомість, висновок судів, про який йшла мова вище, суперечить їх же висновкам, здійсненим за результатами оцінки листа позивача від 01.06.2016.
Відтак, помилковим є висновок судів попередніх інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки на момент звернення до суду з позовом у цій справі строк для стягнення штрафу на підставі п.7.5 договору позивачем не пропущено.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 року у справі № 904/6273/17 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національної атомної енергенеруючої компанії "Енергоатом" штраф у розмірі 545 216,65 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 178,25 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що не виконання Апелянтом своїх зобов'язань перед Позивачем було обумовлено об'єктивними на те причинами, про що заздалегідь було відомо останньому та підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи.
Наполягає на тому, що у листі Відповідача від 01.06.2016 року № 01-06/16-18 жодним чином не йдеться мова про односторонню відмову від виконання Договору, а викладена в ньому інформаціє є пропонування - намір узгодити зі Покупцем постачання іншого екологічного класу бензину, що не є відмовою Постачальника від виконання умов Договору. Зміст листа № 01-06/16-18 від 01.06.2016 свідчить про неможливість Постачальником виконання своїх зобов'язань за Договором.
В даному випадку лист Відповідача, у якому міститься прохання щодо розірвання договору, є пропозицією розірвати договір в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України, а не відмовою від нього за правилами, встановленими ЦК України.
Наголошує на тому, що у Відповідача відсутнє право на односторонню відмову від договору №53-129-0-16-00659 від 12.03.2016 року, оскільки таке право Відповідача не передбачено ані договором, ані положеннями цивільного законодавства, таким чином, Відповідач позбавлений і можливості реалізації такого права у відповідності з положеннями ст. 13 Цивільного кодексу України, з огляду на його відсутність.
Позивач, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що Верховний суд вже зробив висновок про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки на момент звернення до суду з позовом строк для стягнення штрафу на підставі п. 7.5 Договору позивачем не пропущено.
Не погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що не виконання Апелянтом своїх зобов'язань перед Позивачем було обумовлено об'єктивними на те причинами, про що заздалегідь було відомо останньому та підтверджується документами, які містяться у матеріалах справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 у справі № 904/6273/17 залишено без руху.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 у справі № 904/6273/17; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 06.02.2019.
В судовому засіданні 06.02.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
29 січня 2016 року Позивачем було проведено процедуру відкритих торгів на закупівлю товару: код 19.20.2 - Паливо рідинне та газ: оливи мастильні (світлі нафтопродукти) відповідно до оголошення №248338 ВДЗ №402 від 17.12.2015 року (т. 1 а.с. 43-44, 47-52).
За результатами проведення зазначеної процедури було акцептовано пропозицію ТОВ "Трейд Коммодіті" за лотом № 3. У документації конкурсних торгів Позивачем були встановлені вимоги до найменування, типу та марки закупівлі, а також його технічні характеристики (т. 1 а.с. 45-46).
Зокрема, описом лоту № 3 передбачено подання учасниками пропозицій на постачання товарів: Бензин автомобільний А-92-Євро3-Е5 та Бензин автомобільний А-95- Євро3-Е5, які відповідають "«Технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року №927.
12 березня 2016 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Позивач/Покупець, ДП "НАЕК "Енергоатом") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (далі - Відповідач/Постачальник, ТОВ "Трейд Коммодіті") укладено договір поставки № 53-129-01-16-00659 (далі - Договір) (т. 1 а.с. 9-18) .
Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити бензини автомобільні (далі - продукція) для ВП ЮУАЕС ДП НАЕК "Енергоатом", а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1 договору).
Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строки поставки зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).
Сума Договору складає 2 726 083,26 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 454 347, 21 грн. (п.3.1 Договору).
Строк поставки продукції зазначений в специфікації (пункт 5.1 договору) і складає 60 днів з моменту укладення - до 12.05.2016.
У пункті 5.2 договору сторони погодили, що поставка продукції згідно з Специфікацією здійснюється залізничним та автомобільним транспортом на умовах DDP - ВП ЮУАЕС ДП "НАЕК" "Енергоатом" згідно з Інкотермс 2000. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.
Відповідно до п. 7.5 договору у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору, він зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% суми договору.
Стягнення штрафу на підставі п.7.5 договору і є предметом спору у цій справі.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 10.1 договору).
Поставка продукції за договором повинна була бути здійснена відповідачем до 12.05.2016 (п.2.4.5 постанови).
Проте, починаючи з 01.04.2016 року, посилаючись на зростання курсу долара, і рівня середньооптових цін на бензин до 19 250, 00 грн і 19 930 грн на бензин А-92 Є-3, А-95 Є-3, відповідно, відповідач запропонував підвищити ціну договору, з приводу чого укласти додаткову угоду (т. 1 а.с. 53-54).
11.04.2016 року позивач відмовився від пропозиції (т. 1 а.с. 56).
11 квітня 2016 року Позивачу було надіслано лист № 11-04/16-15, відповідно до якого Постачальником було запропоновано Покупцю до постачання за Договором бензин автомобільний А-92 ФОРСАЖ за ціною 18 589,96 грн за одну тонну, включно з ПДВ, та Бензин автомобільний А-95 ФОРСАЖ за ціною 18 810,00 грн за одну тонну, включно з ПДВ, тобто, пропонувалося збільшити ціну товару на 10% (т. 1 а.с. 57)
18.04.2016 року позивач не погоджує пропозицію (а.с. 59-60).
Далі, 10 травня 2016 року Відповідачем на адресу Покупця було передано лист № 10- 05/16-03, відповідно до якого Постачальник, керуючись вимогами п.26 Регламенту, запропонував Покупцю до постачання за договором продукцію, що відповідає обов'язковому мінімальному екологічному класу бензинів та дизельного палива, а саме: А-92-Євро4 - 22100,00 грн за тону (з ПДВ) та бензин автомобільний А-95-Євро4 - 22 900,00 грн за тону (з ПДВ) (т. 1 а.с. 61).
20.05.2016 року позивач погоджує поставку без збільшення вартості (а.с. 92). Тобто, фактично відмовляє у підвищенні ціни.
У листі від 01.06.2016 року № 01-06/16-18 Відповідач зазначив наступне: "Оскільки здійснення постачання бензину автомобільного А-92-Євро3-Е5 та бензину автомобільного А-95-Євро3-Е5 є неможливим з об'єктивних причин, а закупівлю більш якісного товару за вищою ціною не погоджено Замовником, пропонуємо припинити взаємні зобов'язання за Договором про закупівлю товару "бензини автомобільні" № 53-129-01-16-00659 від 12.03.2016.
У разі позитивного вирішення окресленого питання, просимо надіслати проект відповідної додаткової угоди для її розгляду та підписання." (т. 1 а.с. 19-20).
За доводами Позивача даним листом Відповідач повідомив про неможливість здійснення поставки продукції та в односторонньому порядку відмовився від виконання умов Договору, тому Позивач на підставі п. 7.5 Договору нарахував Відповідачу штраф у розмірі 20% суми Договору, що становить 545 216, 65 грн, що є причиною виникнення спору.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю. Твердження відповідача щодо порушення строків позовної давності, викладені у відзиві на позовну заяву (арк. с 75-78, том 1), суд вважає необґрунтованим, оскільки з 13.05.2016 розпочався перебіг строку позовної давності для стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором, розмір якої погоджений сторонами у п.7.2 договору, а не перебіг строку позовної давності щодо стягнення штрафу за односторонню відмову від виконання зобов'язань за договором згідно з п.7.5 Договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
На час розгляду спору у господарському суді договір поставки № 53-129-01-16-00659 від 12.03.2016 у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегією суддів встановлено, що Відповідач повинен був здійснити поставку продукції за договором до 12.05.2016.
Тобто, не здійснивши поставку спірної продукції позивачеві до 12.05.2016, Відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання у строк, визначений договором. Відтак, з 12.05.2016 Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено вище, пунктом 7.5 договору сторони погодили обов'язок постачальника сплатити покупцю штраф у розмірі 20% суми договору у випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов'язань за договором.
Разом з тим, як вбачається зі змісту п.7.2 договору, сторони визначили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Водночас, серед прав постачальника (ТОВ "Трейд Коммодіті"), визначених у п.6.4 договору, відсутнє право на одностороннє розірвання договору чи односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань за договором, що цілком узгоджується з приписами зазначених вище статей 525, 526 ЦК України.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.
Відповідно до п.6.2.1 договору позивач був наділений правом розірвати договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це останнього не менш ніж за 20 календарних днів. Проте, матеріали справи доказів такого повідомлення не містять, що свідчить про те, що позивач очікував виконання відповідачем свого обов'язку з поставки спірної продукції в межах строку дії договору, погодженого сторонами у п.10.1 договору, тобто до 31.12.2016.
Колегія суддів констатує, що предметом спору є стягнення штрафу на підставі саме п. 7.5 Договору за односторонню відмову постачальника від виконання своїх зобов'язань за договором, а не за односторонню відмову Відповідача від договору.
В той же час, заявник апеляційної скарги помилково наводить в обґрунтування апеляції доводи щодо односторонньої відмови від договору, оскільки предмет спору стосується односторонньої відмови саме від зобов'язання, а не від договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, за відсутності у Відповідача такого права, він фактично відмовився без згоди на те Позивача, виконувати зобов'язання з поставки на умовах, визначених Договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач підтвердив, що він не виконав зобов'язання з поставки за договором у повному обсязі, отже, порушив зобов'язання за Договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Колегія суддів вважає, що порушення зобов'язання не може бути формою здійснення права, в тому числі права на односторонню відмову від договору, оскільки це суперечить нормам цивільного права; відповідальність настає саме за порушення зобов'язання, а не за реалізацію права, тому ці доводи Відповідача є безпідставними.
У листі від 01.06.2016 №01-06/16-18 Відповідач повідомив, що виконання зобов'язання є неможливим, та просив припинити договірні відносини.
Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку сам по собі лист Відповідача, у якому міститься прохання щодо розірвання договору, є пропозицією розірвати договір в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України, а не відмовою від нього за правилами, встановленими ЦК України.
В той же час, однією з засад (принципів) цивільного законодавства, визначених у ст. 3 Цивільного кодексу України, є справедливість, добросовісність та розумність. Цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи. У ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Тобто, здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій.
Таким чином, зважаючи на те, що як вказано вищ:
- договір не містить положення про право постачальника в односторонньому порядку розірвати договір;
- наявність листа відповідача з проханням припинити взаємні права та обов'язки за договором у зв'язку із нездійсненням ним поставки товару;
- у сукупності з встановленим судами фактом невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару в межах строку дії договору до 31.12.2016;
- та відсутність інших домовленостей між сторонами;
- в той час як позивач очікував виконання відповідачем свого обов'язку з поставки спірної продукції в межах строку дії договору, погодженого сторонами у п.10.1 договору, тобто до 31.12.2016,
свідчить, що позивач фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язання.
Отже, оскільки Відповідач не виконав зобов'язання станом на дату закінчення строку дії договору, враховуючи його намір не виконувати зобов'язання, що відображений у листі від 01.06.2016 №01-06/16-18, ця бездіяльність Відповідача є фактичною відмовою від зобов'язання, яка не була погоджена з боку Позивача, тобто односторонньою відмовою.
Враховуючи, що за Договором наявний факт невиконання зобов'язання, тобто обставина порушення зобов'язання Відповідачем, а умовами п. 7.5 встановлений певний захід відповідальності саме за порушення зобов'язання, яке відбувається у вигляді односторонньої відмови від зобов'язання, колегія суддів вважає правомірним застосування штрафу на підставі п. 7.5 Договору саме за односторонню відмову Відповідача від виконання Договору.
Через що, господарський суд правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" на користь Позивача штраф у розмірі 545 216,65 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.06.2015 з перегляду постанови ВГСУ від 02.04.2015 у справі №904/5381/14, у якій суд з приводу односторонньої відмови від зобов'язання зробив висновок, що "постачальник в обумовлений договором строк товар не поставив, повернув покупцеві передоплату, що свідчить про односторонню відмову від виконання зобов'язання, яка договором чи законом не передбачена та має наслідком застосування господарських санкцій, встановлених договором...".
З аналогічного спору постановою ВГСУ від 13.01.2014 у справі №911/1943/13 також підтверджено, що односторонньою відмовою від зобов'язання є невиконання зобов'язання з поставки товару.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що невиконання ним своїх зобов'язань перед Позивачем було обумовлено об'єктивними на те причинами, про що заздалегідь було відомо останньому та підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи, є безпідставними, з огляду на наступне.
Матеріали справи підтверджують, що Відповідач порушив зобов'язання з поставки продукції зі своєї вини та має нести відповідальність відповідно до умов Договору.
Відповідач підтвердив, що він не виконав зобов'язання з поставки за договором у повному обсязі, що свідчить про порушення зобов'язання за Договором.
Після укладення Договору Відповідач надіслав до Позивача лист від 01.04.2016 №31-03/16-08, у якому пропонував укласти додаткову угоду щодо збільшення ціни за бензин за Договором та додав лист Дніпропетровської ТПП від 01.04.2016 №480/07-24 стосовно рівня середньооптових цін на бензини автомобільні А-92 - євро 3 - Е5, А-95 - євро 3 - Е5 станом на 31.03.2016.
Таким чином, станом на 01.04.2016 Відповідач підтверджував свою спроможність здійснити постачання продукції за Договором, але за збільшену ціну.
Позивачем було направлено відповідь на вищезазначений лист від 11.04.2016 №1987/41 щодо неможливості зміни умов Договору в бік збільшення ціни.
Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до вимог п. 7 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти або показників Platts у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу або таких показників, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.
Проте, сторони не дійшли згоди щодо збільшення ціни за відсутності підстав (лист Позивача №1987/41 від 11.04.2016).
Надалі, Відповідач листом від 11.04.2016 №11-04/16-15 запропонував інший бензин марки А-92 Форсаж, А-95 Форсаж за іншим критерієм зміни ціни, але зазначена продукція не була погоджена кінцевим споживачем продукції за Договором (ВП "Южно-Українська АЕС") у зв'язку з невідповідністю Технічному регламенту, що підтверджується листом від 18.04.2016 №07/5648 та листом від 29.04.2016 №2427/41.
Листом від 10.05.2016 №10-05/16-03, тобто фактично за 1 день до закінчення строку постачання за Договором, Відповідач запропонував поставити бензин класу євро 4 за ціною, яка значно перевищувала ціну продукції за Договором.
Позивач, враховуючи вимоги ст. 40 Закону, повідомив про можливість постачання бензину класу євро 4 без збільшення ціни. Однак, у відповідь Відповідач надіслав лист від 01.06.2016 №01-06/16-18, у якому пропонував припинити взаємовідносини за Договором, посилаючись на п. 26 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, затверджений Постановою КМУ від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент).
Відповідно до п. 26 Технічного регламенту встановлено кінцевий термін введення в обіг автомобільних бензинів та дизельного палива екологічного класу євро 3 - до 31.12.2015.
Пунктом 25 Технічного регламенту передбачено, що протягом 3 років з дня набрання чинності цього Технічного регламенту допускають в обіг паливо, яке відповідає нормативному документу, згідно з яким воно виготовлене, та яке виготовлене і прийняте для обігу до дня вступу в дію цього Регламенту.
У п. 4 Технічного регламенту зазначено, що для цілей цього Технічного регламенту термін "введення в обіг" вживається у значенні, визначеному у ЗУ "Про загальну безпечність нехарчової продукції".
У ч. 2 ст. 1 ЗУ "Про загальну безпечність нехарчової продукції" визначено, що термін "введення в обіг" вживається у значенні, визначеному у ЗУ "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".
Ст. 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" визначено, що введення в обіг - це надання продукції на ринку України в перший раз.
Згідно п. 3 Технічного регламенту обіг палива на ринку - переміщення (транспортування) палива від виробника (імпортера, постачальника) до споживача або будь-які дії, пов'язані з транспортуванням, зберіганням, продажем.
Таким чином, поняття "введення в обіг" та "обіг" не є ідентичними та вживаються у різних значеннях.
Пунктом 5 Технічного регламенту передбачено, що дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
П. 2.1 Договору визначено, що якість продукції повинна відповідати Технічному регламенту.
Пунктом 12 Технічного регламенту визначені вимоги до якості автомобільних бензинів, зокрема, класу євро 3.
Таким чином, з вищенаведених положень вбачається, що постачальник мав поставити бензин класу євро 3, який відповідав за якістю нормам Технічного регламенту.
Технічним регламентом не встановлено будь-яких заборон щодо обігу автомобільного бензину екологічного класу євро 3, а лише визначені певні вимоги щодо його якості та кінцевий строк введення в обіг.
Те, що автомобільні бензини екологічного класу євро 3 були введені в обіг на ринку України до 31.12.2015 та вже знаходились в обігу у 2015 році є публічною інформацією та не потребує доказуванню.
Таким чином, за умови відсутності нормативних обмежень щодо обігу бензину екологічного класу євро 3 в Україні, Відповідач для виконання Договору повинен був забезпечити можливість поставки саме тої продукції, яка була предметом Договору, враховуючи також ті обставини, що саме Відповідач надав тендерну пропозицію щодо постачання продукції за Договором до його укладення на стадії участі у конкурсних торгах.
Більш того, ст. 617 ЦК України наголошує, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", м. Кам'янське Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 у справі № 904/6273/17 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 у справі №904/6273/17 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", м.Кам'янське Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.02.2019.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік