06.02.2019 року м.Дніпро Справа № 912/370/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,
представники сторін у судове засідання не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бражнікової Любові Валеріївни на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2018 ( повний текст виготовлено 06.11.2018 року суддя Вавренюк Л.С.) у справі № 912/370/18
за позовом: Долинської міської ради
до відповідача: фізичної особи-підприємця Бражнікової Любові Валеріївни
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2018 позов Долинської міської ради задоволено повністю; зобов'язано фізичну особу - підприємця Бражникову Любов Валеріївну звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0096 га біля магазину "Запчастер" по вул. 8 Березня, 4 в м. Долинська Кіровоградської області, шляхом знесення металевого паркану в бік належної їй земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів на землю за рахунок Бражникової Любові Валеріївни; стягнуто з фізичної особи - підприємця Бражникової Любові Валеріївни витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.
08.05.2018 на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2018 видано відповідний наказ.
25.10.2018 на адресу господарського суду надійшла скарга фізичної особи-підприємця Бражникової Любові Валеріївни на дії державного виконавця, згідно якої боржник просила суд:
- визнати дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Піліпенко І.В. неправомірними та незаконними;
- скасувати постанову від 03.10.2018 про накладення штрафу.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2018 у задоволенні скарги фізичної особи - підприємця Бражнікової Любові Валеріївни на дії державного виконавця у справі № 912/370/18 - відмовлено з підстав необгрунтовності скарги.
2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, фізична особа-підприємець Бражнікова Любов Валеріївна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2018 року по справі №912/370/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву на дії державного виконавця.
Зазначає, що при постановленні ухвали від 05.11.2018 року є невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме той факт, що рішення господарського суду від 12.04.2018 року виконано і це підтверджено ухвалою господарського суду від 17.08.2018 року.
Вважає, що порушені її права, оскільки вона виконала рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2018 року, ще 26.06.2018 року і цей факт був підтверджений як Долинським РВДВС так і судом, але під тиском позивача Долинське РВДВС продовжує штрафувати за невиконання рішення господарського суду.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Бражнікової Любові Валеріївни на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2018 у справі № 912/370/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2019 року.
06.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Представники сторін у судове засідання не з'яаилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2019 року у справі №912/370/18 слід залишити без змін з наступних підстав.
5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі заяви Долинської міської ради про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2018 № 01-07/250/1 (а.с. 153-154), Долинським РВ ДВС 14.06.2018 відкрито виконавче провадження № 56607679 з виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області №912/370/18 від 08.05.2018 та надано боржнику 10 робочих днів на виконання рішення суду (а.с. 157).
На виконання ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" 27.06.2018 державним виконавцем було перевірено виконання боржником рішення господарського суду, про що в присутності боржника та представників стягувача складено акт державного виконавця (далі - акт, а.с. 163).
В ході зазначеної перевірки було встановлено, що представники Долинської міської ради відмовились від підписання акту державного виконавця щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0096 га, у зв'язку з невиконанням боржником робіт в повному обсязі.
Згідно усних пояснень боржника та державного виконавця, після знесення металевої частини паркану (металеві прути) на земельній ділянці залишилась бетонна конструкція, на якій знаходився металевий паркан.
Отже, зазначені обставини не заперечуються жодним з учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, постановою заступника начальника Долинського РВ ДВС від 03.10.2018 на боржника накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., зобов'язано боржника у десятиденний строк виконати рішення суду від 08.05.2018 № 912/370/18 та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с. 175).
Боржник вважає такі дії посадової особи органу державної виконавчої служби неправомірними та незаконними.
Так, обґрунтовуючи подану скаргу, боржник зазначав, що 27.06.2018 ФОП Бражніковою Л.В. було перенесено металевий паркан та встановлено його на межі належної їй на праві власності земельної ділянки, а, отже, виконано рішення суду від 08.05.2018 №912/370/18.
Також боржник зазначав, що нею сплачено в повному обсязі виконавчий збір в сумі 7446,00 грн. та витрати на здійснення виконавчих дій в розмірі 219,00 грн. (а.с. 137-138).
У зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, 02.10.2018 ФОП Бражнікова звернулась до Долинського РВ ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження № 56607679 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 136), однак, засобами поштового зв'язку отримала постанову заступника начальника Долинського РВ ДВС Піліпенко І.В. про накладення штрафу за невиконання рішення.
Зазначене, на думку боржника, є підставою для визнання дій заступника начальника Долинського РВ ДВС Піліпенко І.В. неправомірними та скасування постанови від 03.10.2018 про накладення штрафу.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.
Як встановлено господарським судом та вбачається з пояснень представників боржника та органу державної виконавчої служби, боржником, з метою виконання рішення суду у даній справі, дійсно знесено металеву частину паркану на самовільно зайнятій земельній ділянці біля магазину "Запчастер" у м. Долинській Кіровоградської області.
Разом з тим, боржником не заперечується факт залишення на земельній ділянці стягувача залізобетонної конструкції з отворами для металевих прутів паркану.
Судом враховано, що паркан - це огороджувальна споруда, побудована навколо будинку або земельної ділянки. Так, судом встановлено, що збудований ФОП Бражніковою Л.В. паркан складався з двох невід'ємних конструктивних елементів: залізобетонного фундаменту та вмонтованих у зазначений фундамент металевих конструкцій, які в цілому і складали огороджувальну споруду (металевий паркан), яку згідно рішення суду від 12.04.2018 боржника зобов'язано демонтувати шляхом знесення в бік належної боржнику земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що демонтаж лише частини споруди не може вважатися звільненням земельної ділянки, а тому відповідно доводи боржника щодо виконання ним рішення суду в повному обсязі є безпідставними.
Доводи ж боржника про те, що бетонна споруда є огородженням клумби для квітів, спростовуються встановленими обставинами справи, зокрема, наявністю в бетоні отворів для кріплення металевої частини паркану, що вбачається з фотокопій світлин, наявних у справі (а.с. 100-101).
Наявний у справі акт від 27.06.2018, на який боржник посилається у скарзі, як на доказ виконання ним рішення суду, спростовує доводи скаржника в цій частині та свідчить не на користь заявника.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 26 Закону врегульовано, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 6 ст. 26 Закону визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону).
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, при винесенні посадовою особою Долинського РВ ДВС оскаржуваної постанови відсутні порушення вимог чинного законодавства.
Доводи заявника, що викладені у скарзі, спростовуються встановленими судом обставинами та наявними у справі доказами.
За наведених обставин, вимоги скарги є необґрунтованими.
Між тим, відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на гарантоване ст. 6 Конвенції "право на суд", яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а і як обов'язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід'ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).
Окрім того, у п.п. 18,23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. В контексті викладеного суду зазначає, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення Європейського суду у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що в силу вимог чинного законодавства України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, допущення надлишкового формалізму при виконанні рішення суду, яким захищено право власника на майно, суперечитиме праву особи на справедливий судовий захист та цілям господарського судочинства.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів зазначає, що у апеляційній скарзі скаржник не спростовує висновки суду першої інстанції, а тільки повторює свої доводи, на яких він наполягав у ході судового розгляду і яким вже дана оцінка судом першої інстанції.
Колегія суддів, вважає, що невиконання рішення суду від 08.05.2018 року, підтверджується, наявними у матеріалах справи фотокопіями світлин (а.с.100 -101) з яких вбачається, що скаржником демонтовано лише частину споруди.
Посилання скаржника на заяву органу ДВС до суду про роз'яснення рішення, як на доказ виконання боржником рішення суду, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на відсутність відповідних доказів в матеріалах виконавчого провадження, копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Колегія суддів приходить до висновку, що права скаржника не були порушені, оспорені чи невизнані діями державного виконавця.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2018 року по справі №912/370/18 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.
10.Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бражнікової Любові Валеріївни на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2018 у справі № 912/370/18 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2018 у справі № 912/370/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст постанови складено 11.02.2019 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд