ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 9/218/10
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
при секретарі - Лук'ященко В.Ю.
за участю:
від АТ "УкрСиббанк": Гроднова А.М.,
від ГУ ДФС у Миколаївській області: не з'явився
арбітражного керуючого Пляка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційні скарги апеляційні скарги Акціонерного товариства "УкрСиббанк" та Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018р., суддя в І інстанції Давченко Т.М., повний текст якої складено 28.11.2018р. в м. Миколаєві,
за заявою арбітражного керуючого Пляка С.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014р.
у справі № 9/218/10
за заявою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
про визнання банкрутом Приватного підприємства "Арт-Майстер"
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.12.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Арт-Майстер" за заявою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 25.01.2011, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.02.2011, боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру за особливостями статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пляку С.В.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2011 клопотання ліквідатора про перехід до загальних ліквідаційних процедур у справі про банкрутство Приватного підприємства "Арт-Майстер" задоволено, припинено процедуру банкрутства Приватного підприємства "Арт-Майстер" за статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та здійснено перехід до загальних процедур банкрутства, передбачених цим Законом.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "Арт-Майстер" станом на 17.06.2014; стягнуто на користь арбітражного керуючого Пляки С.В. в якості оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у справі № 9/218/10 про банкрутство ПП "Арт-Майстер" з ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва грошові кошти у розмірі 42 703,92 грн.; з УПФУ Ленінському район м. Миколаєва грошові кошти у розмірі 1 881,03 грн.; з ВВД ФСС НВВ та ПЗУ у місті Миколаїв грошові кошти у розмірі 22,67 грн.; з Ленінського РЦЗ - грошові кошти у розмірі 75,54 грн.; з МОВ ФСС ТВП - грошові кошти у розмірі 75,54 грн.; з ПАТ "УкрСиббанк" грошові кошти у розмірі 63 229,96 грн.; ліквідовано ПП "Арт-Майстер"; зобов'язано ліквідатора дану ухвалу суду надіслати власнику (органу, уповноваженому управляти майном) банкрута; провадження у справі припинено.
Дана ухвала оскаржувалась різними кредиторами в апеляційному порядку лише в частині стягнення з кредиторів оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора та була залишена судом апеляційної інстанції без змін у відповідних частинах (постанови Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 та від 17.12.2014).
Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 в частині стягнення з кредиторів грошових коштів на користь арбітражного керуючого Пляки С.В. в якості оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області з посиланням на порушення судом першої інстанції вимог п. 16 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою суду першої інстанції від 29.09.2015 затверджено звіт про оплату послуг, відшкодування витрат ліквідатора ПП "Арт-Майстер" - арбітражного керуючого Пляки С.В. у справі № 9/218/10 за період з 25.01.2011 по 17.06.2014 на загальну суму 107 046 грн. та відмовлено в частині стягнення з кредиторів грошових коштів на користь арбітражного керуючого Пляки С.В. в якості оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора Приватного підприємства "Арт-Майстер".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року у справі № 9/218/10 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Пляки С.В. було задоволено, пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 у справі № 9/218/10 змінено та викладено в наступній редакції:
"Стягнути на користь арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора за період з 25.01.2011 по 17.06.2014:
- з Державної податкової інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного Управління ДФС у Миколаївській області - 43072,88 грн. ;
- з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва - 1842,39 грн.;
- з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв - 22,19 грн.;
- з Ленінського районного центру зайнятості - 73,99 грн.;
- з Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності -103,58 грн.;
- з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - 61930,94 грн.
В іншій частині ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 залишити без змін.".
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 касаційну скаргу AT "УкрСиббанк" задоволено; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі № 9/218/10 скасовано; ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 у справі № 9/218/10 залишено в силі.
17.09.2018 року арбітражний керуючий Пляка С.В. звернувся до господарського суду Миколаївської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 у справі № 9/218/10, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 в частині припинення провадження у справі про банкрутство ПП «Арт-Майстер», поновити провадження у справі № 9/218/10 про банкрутство ПП «Арт-Майстер».
Зазначену заяву обґрунтовано тим, що 14 вересня 2018 року близько о 16:30, до офісу арбітражного керуючого Пляки С.В, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, завітав молодий чоловік на ім'я Владислав. Вказана особа передала арбітражному керуючому лист від ОСОБА_3 та електропилку (електролобзик). На питання арбітражного керуючого про походження предмету та листа, останній повідомив, що його дядько покинув територію України та просив його передати електропилку та листа арбітражному керуючому.
У листі ОСОБА_3 зазначає, що в нього знаходилось майно, яке належить ПП «Арт-Майстер» та яке залишив у нього колишній директор ПП «Арт-Майстер» ОСОБА_4
Згідно з ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Заявник зазначав, що виявлення майна, яке належить ПП «Арт-Майстер», свідчить про те, що на момент прийняття ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 у справі № 9/218/10 існували істотні для справи про банкрутство ПП «Арт-Майстер» обставини, що не були встановлені судом, а також не були відомі учасникам в справі про банкрутство, та які є підставою для перегляду зазначеної ухвали за нововиявленими обставинами. Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області заперечували проти задоволення заяви арбітражного керуючого Пляки С.В. вказуючи на те, що останнім не доведено, що вказане майно є власністю банкрута та заявником пропущено трирічний строк для подання заяви за нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 року заяву арбітражного керуючого Пляки С.В. від 17.09.2018 № 02-01/171 про перегляд ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 у справі № 9/218/10 за нововиявленими обставинами задоволено.
Скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 у справі № 9/218/10 про припинення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Арт-Майстер».
Відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватного підприємства «Арт-Майстер», проведену у відповідності до ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 у справі № 9/218/10.
Поновлено повноваження ліквідатора Приватного підприємства «Арт-Майстер» арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 465 від 15.03.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Зобов'язано ліквідатора вжити заходів щодо завершення ліквідаційної процедури та надати суду належним чином оформлений звіт, складений за результатами ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута.
Ухвалу суду надіслано учасникам провадження у справі та Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради для внесення відповідного запису щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи - Приватного підприємства «Арт-Майстер». Ухвала місцевого суду мотивована тим, що враховуючи відсутність належних документальних доказів, які спростовують перебування виявленого ліквідатором майна у власності банкрута, суд приймає твердження ліквідатора про те, що виявлене майно належить банкруту. Таким чином, твердження Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, що ліквідатором не доведено належність найденого майна (електропилки) банкруту, спростовуються матеріалами справи. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви арбітражного керуючого Пляки С.В. про перегляд ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014 у справі № 9/218/10 за нововиявленими обставинами, у зв'язку з чим скасував вказану ухвалу суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити арбітражному керуючому Пляка С.В. в задоволенні його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014р. Скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції задовольняючи заяву арбітражного керуючого Пляка С.В. не врахував положення діючого законодавства України щодо визначення активів підприємства, податковий/бухгалтерський облік якого обов'язково ведеться юридичними особами незалежно від форми власності, та помилково і необґрунтовано зробив висновок про наявність нововиявлених обставин для поновлення провадження у справі про банкрутство ПП «Арт-Майстер».
Також, до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, в якій просить ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 року скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник вказує те, що надані арбітражним керуючим до суду копія листа та фототаблиця жодним чином не підтверджують, що електропилка надана арбітражному керуючому невідомою особою, дійсно належала ПП «Арт-Майстер» та перебувала на балансі останнього, оскільки арбітражним керуючим не надано жодного первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження цього.
Крім того, посилаючись на те, що внесеними змінами в податкове законодавство ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області позбавлена функцій контрольно-перевірочної роботи, погашення податкового боргу, розгляду справ про адміністративні правопорушення та інше, а контролюючим органом уповноваженим брати участь у розгляді справ про банкрутство, тобто виступати від імені кредитора, є Головне управління ДФС у Миколаївській області, як правонаступник повноважень ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, скаржник просив апеляційний суд замінити ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 року на підставі ст. 52 ГПК України замінено кредитора у справі № 9/218/10 ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області.
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 268 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представника скаржника та арбітражного керуючого, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із частинами першою та другою статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Статтею 320 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
При цьому, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно норм Господарського процесуального кодексу України.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.
Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Судом установлено, що звертаючись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, арбітражний керуючий Пляка С.В. як на нововиявлену обставину посилався на те, що 14 вересня 2018 року близько о 16:30, до офісу арбітражного керуючого Пляки С.В, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, завітав молодий чоловік на ім'я Владислав. Вказана особа передала арбітражному керуючому лист від ОСОБА_3 та електропилку (електролобзик). На питання арбітражного керуючого про походження предмету та листа, останній повідомив, що його дядько покинув територію України та просив його передати електропилку та листа арбітражному керуючому. У листі ОСОБА_3 зазначає, що в нього знаходилось майно, яке належить ПП «Арт-Майстер» та яке залишив у нього колишній директор ПП «Арт-Майстер» ОСОБА_4
На підтвердження викладеного в цій заяві арбітражний керуючий подав суду ксерокопію заяви ОСОБА_3 від 10.09.2018р. на адресу директора ПП «Арт Майстер» та фотографії електролобзика.
Разом з тим, подані арбітражним керуючим до суду копія зазначеної заяви та фотографії жодним чином не підтверджують, що цей електролобзик, начебто переданий арбітражному керуючому невстановленою особою, дійсно належав ПП «Арт Майстер».
Належних доказів, а саме будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку, які б беззаперечно свідчили про те, що цей електролобзик належав ПП «Арт Майстер» на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, арбітражним керуючим до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.
Необоротні активи (малоцінні), до яких відноситься начебто належний банкруту електролобзик, в податковому обліку не вважаються частиною основних засобів.
Податковий кодекс України взагалі не містить визначення малоцінних необоротних активів.
Матеріальні активи строком експлуатації більше 1 року та вартістю більше 6000 грн. - це основні засоби (пп. 14.1.138 Податкового кодексу України). Все що менше даної суми - це не основні засоби без уточнення обліку таких об'єктів. В пп. 138.3.3 Податкового кодексу України є група 11 "МНМА", а декларація має рядок А11 в додатку АМ.
Мінімальний строк амортизації для групи 11 неосновних засобів, до яких можливо віднести електролобзик діючим податковим законодавством не встановлений.
Навіть якщо і припустити, що принесений невстановленою особою арбітражному керуючому електролобзик (невідомого походження, без інвентарного номеру, без технічної документації) є основним засобом підприємства, то все одно цей прилад повинен був замортизованим та списаним з балансу підприємства ще задовго до початку банкрутства ПП «Арт-Майстер».
Так, пунктом 5.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000р. № 92 (далі - П(С)БО 7), малоцінні необоротні матеріальні активи (далі - МНМА) виділено в окрему підгрупу групи основних засобів «Інші необоротні матеріальні активи», тобто вони є основними засобами.
Так само, як і інші об'єкти основних засобів, вартість МНМА систематично розподіляють протягом строку корисного використання (експлуатації), тобто амортизують.
Для бухгалтерського обліку пунктом 26 П(С)БО 7 передбачено п'ять методів амортизації основних засобів. Проте для МНМА за пунктом 27 П(С)БО 7 можна застосовувати прямолінійний та виробничий методи, а також два спеціальні для МНМА методи, за якими:
або у першому місяці використання нараховується амортизація в сумі, що дорівнює 50 % амортизованої вартості об'єкта, а решта 50 % - у місяці його вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом. Інакше його називають методом « 50 % х 50 %»;
або у першому місяці використання об'єкта нараховується амортизація у розмірі 100 % амортизованої вартості об'єкта. Ще його називають методом « 100 %».
Слід зазначити, що місцевий господарський суд фактично ухилився від встановлення та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи.
З огляду на викладене, встановивши відсутність в сукупності всіх ознак, що надають зазначеним арбітражним керуючим обставинам статусу нововиявлених, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.
Також колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Водночас п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України унормовано, що з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
При цьому, частиною 3 ст. 321 цього Кодексу передбачено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
Слід відзначити, що трирічний строк, наведений у нормі п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України, не є строком на подачу стороною заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (цей строк процесуальною нормою визначено як місячний), а являє собою строк реалізації стороною взагалі права на можливість втручання в остаточне судове рішення з метою виправлення допущеної помилки. Обмеження такого строку має легітимну мету забезпечити додержання принципу правової визначеності, досягнення стабільності правового регулювання, балансу інтересів сторін справи.
Отже, за своєю правовою природою встановлений даною нормою строк (три роки) є присічним, тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одним з загальновизнаних принципів побудови системи перевірки судових рішень, в тому числі в господарському судочинстві, є принцип правової визначеності, реалізація якого має на меті досягнення стабільності правового регулювання та існуючих правовідносин, необхідної для того, щоб кожен з учасників цих правовідносин міг у розумних межах бути впевненим у незмінності свого досягнутого правового статусу, набутих прав та обов'язків.
Судове рішення, яке набуло ознак чинного та остаточного за наслідками його апеляційного та касаційного перегляду, може бути переглянуто в подальшому, однак виключно у законодавчо встановлених межах, які покликані забезпечити принцип правової визначеності, в тому числі, шляхом встановлення законодавством чітких обмежень строку, протягом якого у сторони існує право на перегляд остаточного судового рішення.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011, де можливість втручання в рішення, яке набуло ознак остаточного, обумовлено обставинами суттєвого та неспростовного характеру, а застосування такої процедури повинно відбуватися у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції; відповідальною за тривалість судової процедури є держава; подібні висновки містяться також в рішенні ЄСПЛ "Праведна проти Російської Федерації" від 18.11.2004р.
Тобто, інша сторона у справі, яка переглядається у зв'язку з нововиявленими обставинами, не може нести негативні наслідки у зв'язку з тривалістю судової процедури, яка від неї не залежить.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даної справи, 17.09.2018 року арбітражний керуючий Пляка А.В. подав заяву про перегляд ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014р. у справі № 9/218/10 за нововиявленими обставинами, яка у встановленому процесуальним законом порядку набула законної сили.
Так, ч. 4 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.
Апеляційним судом установлено, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014р. у справі № 9/218/10 в частині ліквідації Приватного підприємства «Арт Майстер» та припинення провадження у справі не оскаржувалася в апеляційному порядку, а, отже, набрала законної сили з моменту її прийняття.
Враховуючи викладене, колегія суддів, з'ясувавши дату набрання чинності ухвали, про перегляд якої за нововиявленими обставинами подано заяву, дійшла висновку про пропуск заявником присічного трирічного строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 321 Господарського процесуального кодексу України для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Отже, зважаючи на принцип верховенства права, положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та на норми Конституції, як акта прямої дії, слід додати, що право на звернення з заявою, спрямованою на перегляд остаточного судового рішення (у даному випадку ухвала про затвердження ліквідаційного балансу Приватного підприємства «Арт Майстер», ліквідацію останнього та припинення провадження у справі є остаточним рішенням у судовій процедурі банкрутства), має реалізовуватися відповідно до особливостей законодавчого регулювання звернення за переглядом судового рішення за нововиявленими обставинами.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що прийнята за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а у задоволені заяви арбітражного керуючого Пляка С.В. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має бути відмовлено.
З огляду на те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, то згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок заявника - арбітражного керуючого Пляка С.В. скаржникам підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд апеляційних скарг в сумі по 1762 грн. кожному.
Керуючись статтями 253, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284, 320, 321, 325 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "УкрСиббанк" та Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26 листопада 2018 року у справі № 9/218/10 скасувати.
У задоволенні заяви арбітражного керуючого Пляка Сергія Валерійовича про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2014р. у справі № 9/218/10 про припинення провадження у справі про банкрутство ПП «Арт Майстер» відмовити.
Стягнути з арбітражного керуючого Пляка Сергія Валерійовича (АДРЕСА_2) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (04070, м. Київ, вул.. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) судові витрати в сумі 1762 грн.
Стягнути з арбітражного керуючого Пляка Сергія Валерійовича (АДРЕСА_2) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул.. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 39394277) судові витрати в сумі 1762 грн.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням правильних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Повна постанова складена 11.02.2019р.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Поліщук Л.В.
Таран С.В.