"28" січня 2019 р. Справа № 902/1599/14
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/5-3211В від 07.12.2018 (вх. №02-1-37/60/18 від 13.12.2018) про видачу дублікату наказу від 07.07.2015 та поновлення строку на його пред'явлення по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" м.Вінниця
про стягнення 138347804,93 грн заборгованості
за участю представників сторін:
позивача (заявника): Андрійко Є.Л., діє за довіреністю;
відповідача: Мандера Миколи Олександровича, діє за довіреністю.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.04.2015 року у справі №902/1599/14 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1665169,40 грн - пені; 676293,61 грн - 3 % річних, 520239,54 грн - індексу інфляції та 73080,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 рішення Господарського суду Вінницької області від 02.04.2015 у справі №902/1599/14 було залишено без змін.
На виконання вказаного рішення 07.07.2015 судом видано відповідний наказ.
13.12.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/5-3211В від 07.12.2018 про видачу дублікату наказу від 07.07.2015 по справі №902/1599/14 у зв'язку з його втратою та поновлення строку на його пред'явлення.
З метою з'ясування всіх обставин викладених в заяві, суд ухвалою від 18.12.2018 призначив судове засідання на 03.01.2019.
Під час судового засідання 03.01.2019 судом оголошено перерву до 28.01.2019, з метою надання учасникам процесу можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на подання додаткових доказів та пояснень.
На визначену судом дату (28.01.2019) з'явилися представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника).
28.01.2019 представником відповідача подано пояснення щодо суті поданої представником позивача (стягувача) заяви про видачу дубліката наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Так, боржник заперечує проти задоволення заяви стягувача, поміж іншого, зазначаючи про відсутність поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, виходячи, зокрема, з того, що з моменту винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа 17.09.2015 до моменту звернення стягувача із заявою до суду першої інстанції про видачу йому дублікату судового наказу, позивачем не вживалися заходи щодо отримання та пред'явлення до виконання наказу, при цьому належних та допустимих доказів протилежного, позивачем суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, судом встановлено наступне.
12.08.2015 наказ Господарського суду Вінницької області по справі 902/1599/14 позивачем було пред'явлено на виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.
26.08.2015 головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Панченком І. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 07.07.2015.
Постановою заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Бабійчук С.Л. від 17.09.2015 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження".
Разом з тим, як слідує з наявної в матеріалах справи довідки №86420/15.26-25/22 від 12.11.2018 начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с.53) в процесі примусового виконання (при поштовій пересилці) було втрачено виконавчий документ, а саме наказ суду від 07.07.2015 №902/1599/14. Одночасно останнім зазначено, що відповідно до даних реєстру АСВП наказ суду повторно не надходив.
Враховуючи, що виконавчий документ втрачено, стягувач звернувся до суду про видачу його дубліката, а також із заявою про поновлення строку на його пред'явлення до виконання. При цьому, як слідує із змісту заяви, підставою пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання є необізнаність останнього про прийняте державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документа. Зазначене зумовлене неотриманням відповідної постанови.
Вирішуючи питання щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу N 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява №23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, та інші справи, зазначені в ній).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04, рішення від 15.10.2009).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97).
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Враховуючи вищевикладене слідує, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Як слідує з матеріалів справи рішення Господарського суду Вінницької області від 02.04.2015 по справі №902/1599/14 на виконання якого було видано наказ від 07.07.2015 року не виконано.
При цьому, суд враховує що виконавче провадження з виконання наказу суду №902/1599/14 від 07.07.2015 знищено за закінченням встановленого строку зберігання для даного виду стягнень. Зазначене підтверджується Актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 02.01.2019.
В матеріалах справи відсутні докази про направлення виконавчою службою на адресу стягувача постанови про закриття виконавчого провадження.
Враховуючи відомості зазначені виконавчої службою в довідці №86420/15.26-25/22 від 12.11.2018 про втрату виконавчого документа при поштовій пересилці, тоді як він підлягає надісланню разом із відповідною постановою стягувачу, суд дійшов висновку що стягувачем не отримано постанову державного виконавця.
З огляду на вищенаведене, заява позивача (стягувача) про поновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 року до виконання підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо видачі дублікату наказу суд зважає, що згідно зі ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Враховуючи, що судом задоволено заяву стягувача та поновлено строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов висновку про задоволення заяви про видачу дублікату наказу Господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 по справі №902/1599/14.
Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.18, 46, 232, 233, 234, 235, 242, 326, п.п.19.4 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на пред'явлення наказу Господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 по справі №902/1599/14 до виконання задовольнити.
2. Поновити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на пред'явлення наказу Господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 по справі №902/1599/14 до виконання.
3. Заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/5-3211В від 07.12.2018 про видачу дубліката наказу Господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 по справі №902/1599/14 задовольнити.
4. Видати Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" дублікат наказу Господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 по справі №902/1599/14 .
5. Дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, тобто з 28.01.2019.
6. За приписами п.п. 19.4 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України ухвалу про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Рівненського апеляційного господарського суду.
7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштових відправлень, позивачу - разом з дублікатом наказу від 07.07.2015.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6);
3 - КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, буд.13)
4 - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул.Соборна, 15А, м.Вінниця, 21050).