Апеляційне провадження № 22-ц/824/2788/2019
6 лютого 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи 362/5934/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
заінтересована особа - Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4,
на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого 9 листопада 2018 року під головуванням судді Марчука О.Л. в приміщенні суду,-
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернулася з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, зацікавлена особа Васильківське об'єднане УПФУ у Київській області.
Свої вимоги мотивувала тим, що їй було видано трудову книжку, архівну довідку, свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження на ім'я «ОСОБА_4», тобто її прізвище було написано російською мовою як «ОСОБА_4». При оформленні нею пенсії, їй було відмовлено, оскільки виявилося, що прізвище в поданих нею документах не відповідає її прізвищу, яке вказано у паспорті громадянина України.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема на те, що правовстановлюючі документи, в яких зазначено її невірне прізвище видавалися іншою країною (Російською Федерацією) і вона не мала можливості внести до них виправлення.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримала, з підстав в ній викладених, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволенні її заяви.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася. Про розгляд справи повідомлена належно, проте про причини неявки суд не повідомила. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, прізвище заявника «ОСОБА_4», що підтверджується копією її паспорту громадянина України (ас.ас.4-5).
У трудовій книжці, архівній довідці, свідоцтві про укладення шлюбу та свідоцтві про народження ОСОБА_4 прізвище заявника вказано російською мовою як «ОСОБА_4» (ОСОБА_4 - українською) (ас.ас.6-10).
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних доказів того, що організації, які видали зазначені документи, не мають можливості внести до них відповідні виправлення, а також посилаючись на ч. 3 ст. 315 ЦПК України, вказав, що справи про встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту належності заявнику трудової книжки, архівної довідки, свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_4 їй потрібно для оформлення пенсії.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище якої, зазначені в документі, не збігаються з прізвищем цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Вказаною Постановою роз'яснено, що суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Проте, в порушення цих вимог, суд першої інстанції не надав пропозиції заявникові подати такі докази, а зазначив, що до матеріалів заяви не надано належних і допустимих доказів, які б підтвердили неможливість внести виправлення.
Разом з тим, як вбачається з рішення суду, представник заінтересованої особи в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити заяву. Пояснив, що ОСОБА_4 відмовлено в оформленні пенсії у зв'язку із різним написанням її прізвища у правовстановлюючих документах.
Звертаючись із апеляційною скаргою до суду ОСОБА_4 вказала, що правовстановлюючі документи видавались іншою країною і вона не має змоги звернутися із заявою про внесення до них виправлень.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинена особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вимога про встановлення належності ОСОБА_4 правовстановлюючих документів: трудової книжки на імя ОСОБА_4 («ОСОБА_4» - вказано на російській мові), архівної довідки муніципального архіву м. Ноябрська, ЯНАО на імя ОСОБА_4 (ОСОБА_4»- вказано на російській мові), підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про встановлення факту належності свідоцтва про народження ОСОБА_8, виданого Дніпровським в/ЗАЦС з відомостями про матір ОСОБА_4 та свідоцтва про шлюб, виданого Ноябрським м/в ЗАГС Тюменської області про присвоєння прізвища ОСОБА_4 («ОСОБА_4»- вказано на російській мові) слід відмовити, з огляду на положення ч. 3 ст. 315 ЦПК України, якою передбачено, що справи про встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану,судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Встановивши відсутність підстав для встановлення факту належності трудової книжки та архівної довідки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог в цій частині, оскільки прізвище що зазначені у вказаних документах не збігаються з наявним прізвищем у паспорті заявника, викладеними українською та російською мовами.
Тому факт належності трудової книжки та архівної довідки потребує додаткового встановлення судовим рішенням. Також слід вказати на те, що встановлення вказаних фактів породжує для заявника юридичні наслідки - а саме, право на отримання пенсії.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, невірно оцінені надані докази, тому колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги частково.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Заяву ОСОБА_4 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, заінтересована особа Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області, задовольнити частково.
Встановити факт належності ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Снятин, Івано-Франківської області наступних правовстановлюючих документів: трудової книжки серія НОМЕР_1, дата заповнення 24 липня 1978 року на імя ОСОБА_4 (ОСОБА_4 та архівної довідки № Б-371 від 1.10.2018 року муніципального архіву м. Ноябрська на імя ОСОБА_4 (ОСОБА_4).
В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 7 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді: