Справа №:755/1701/19
"08" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2018 за № 12018100040010912 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, офіційно непрацюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.296, ч.2 ст.125 КК України,
З Київської місцевої прокуратури № 4 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.2 ст.125 КК України, який ухвалою від 01.02.2019 року призначений до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив повернути обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у зв'язку з допущеними помилками під час його складання, що перешкоджають призначенню кримінального провадженню до судового розгляду та для усунення їх у встановленому законом порядку.
Потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 щодо вказаного клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Норми КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов'язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).
Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
Дослідженням змісту обвинувального акту, були встановлені певні недоліки, які ускладнюють подальше розуміння сторонам кримінального провадження і суду конкретного змісту цього обвинувачення та унеможливлюють подальше призначення обвинувального акту до судового розгляду.
П. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Таким чином, особа, якій висунуте обвинувачення, повинна бути детально поінформована про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які ніби-то мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.2 ст.125 КК України.
Щодо пред'явлення обвинувачення за ч.4 ст.296 КК України, то згідно диспозиції статті це є вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Аналіз диспозиції ст. 296 КК України показує, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КАП. Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення,
Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, Їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
Так в обвинувальному акті не зазначено та не конкретизовано умисел ОСОБА_5 на вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.296 КК України, не вказано, всупереч вимог статті 91 КПК України, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що є обов'язковими складовими вказаного складу злочину.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. № 8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення.
Крім того в обвинувальному акті, як у викладі фактичних обставин злочину, так і у формулюванні обвинувачення зазначено, що обвинуваченим є ОСОБА_5 . Далі за текстом зазначається прізвище обвинуваченого « ОСОБА_5 ». Крім того, в тексті обвинувального акту вказані різні найменування вулиць, де було вчинено кримінальне правопорушення, а саме зазначено АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , хоча злочинні дії обвинуваченого були вчинені в одному часовому проміжку та в одному місці.
Частина 1 статті 337 КПК України визначає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Враховуючи очевидні процесуальні недоліки, суд вважає цю обставину суттєвим недоліком, оскільки з обвинувального акту неможливо встановити саме ким було вчинено кримінальне правопорушення та за якою адресою.
Також, серед вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, серед іншого, повинен містити відомості про обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, проте в обвинувальному акті зазначені обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання не ОСОБА_5 , відносно якого і було складено даний акт, а зовсім іншої особи - ОСОБА_6 .
Крім того, суд враховує, що в обвинувальному акті щодо обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст.125 КК України, не зазначено, яким видом експертизи було встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень отриманих потерпілим, а лише зазначено: «Висновок експерта ОСОБА_7 №042-41-2019, згідно якого вказані ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я».
Серед іншого в обвинувальному акті в додатках зазначено про долучення до нього «розписки захисника про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 арк.», проте в наданих до суду матеріалах вона відсутня.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-2, 7-29, 128, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд,
Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування із долученими матеріалами в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2018 за № 12018100040010912 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України - повернути прокурору для усунення виявлених судом недоліків та виконання вимог Кримінального процесуального Кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 7-ми днів з дня її оголошення.
Суддя