Справа №:755/15971/18
Провадження №: 2/755/1717/19
м. Київ
"08" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
судді Шевченко В.М.,
за участю секретаря Сіренко Д.В.,
розглянув у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами
цивільну справу № 755/15971/18
за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про відшкодування збитків в порядку регресу,
позивач, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути із відповідача на його користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 500,00 грн, судовий збір у розмірі 704,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 928,40 грн.
15.11.2018 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі та встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог /а.с. 101-102/.
Відповідач правом подання відзиву не скористався, інших клопотань та заяв до суду не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином, в тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України). Судовий розгляд справи призначено на 04.02.2019.
Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Згідно із вимогами ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що 25.11.2016 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3296117-02-00-00 /а.с. 79-80/, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Toyota Highlander» державний номерний знак НОМЕР_1. За даним договором ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
24.10.2017 у м. Києві по вул. Гната Хоткевича сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota Highlander» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якої автомобілю «Toyota Highlander» державний номерний знак НОМЕР_1 було завдано механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, /а.с. 85/, у зав'язку з чим страхувальник зазнав матеріального збитку, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 27.10.2017 та страховим актом № 10184-02 від 16.11.2017 /а.с. 87, 89/, яким Страховик визнав дорожньо-транспортну пригоду від 24.10.2017 страховим випадком.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 29.11.2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн /а.с. 86/.
Згідно із рахунком на оплату замовлення № 11521 від 06.11.2017 вартість відновлювального ремонту автомобілю «Toyota Highlander» державний номерний знак НОМЕР_1 склала 7 355,00 грн /а.с. 88/.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору страхування, на підставі страхового акту № 10184-02 від 16.11.2017, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 7 355,00 грн, що підтверджує платіжне доручення № 26021 від 16.11.2017 /а.с. 89 зворотний бік/.
За нормами п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
За нормами ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, що кореспондується із положенням статті 3 Закону України «Про страхування».
За приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із положеннями ст. 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування(подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування (ст. 8 Закону України «Про страхування»).
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов'язкового страхування страховик бере на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і відповідальна за нього страхова компанія.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
При цьому за ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання страховиком свого обов'язку з відшкодування страхувальнику шкоди, завданої іншою особою, останній одержує повне задоволення своїх вимог, і тому зобов'язання за договором страхування припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Отже, зобов'язання за договором страхування та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
У зв'язку із належним виконанням 16.11.2017 ПрАТ «СК «ВУСО» зобов'язань за договором страхування з цього дня у Страховика виникло право регресної вимоги до заподіювача шкоди - ОСОБА_2
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_4 була застрахована за Полісом № АМ/0580469 в ПрАТ «СК «Європейський страховий союз», то ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до останнього з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. ПрАТ «СК «Європейський страховий союз» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» в межах ліміту передбаченого Полісом № АМ/0580469 за мінусом 500,00 грн - розміру безумовної франшизи.
18.04.2018 між ПрАТ «ВУСО» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір № 18/04/2018 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору /а.с. 75-78/. В тому числі Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором № 3296117-02-00-00 від 25.11.2016.
Позивачем на адресу відповідача за вих. № ВФ/7850 була направлена регресна вимога № 10184-02 про відшкодування збитків в порядку регресу /а.с. 90/.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Ст. 14 цього Кодексу унормовано, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Оскільки передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, то такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду, зокрема із позовною заявою про відшкодування збитків у порядку регресу.
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно із положеннями ст. 94 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами справи. Сторонами надано належним чином завірені копії відповідних документів.
Аналізуючи наявні у справі письмові докази, суд прийшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача завданих збитків у порядку регресу, оскільки постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, матеріалами справи підтверджується настання страхового випадку, вартість матеріального збитку, його відшкодування страховиком та виникнення права регресної вимоги до винної особи у розмірі невиплаченої франшизи, яку відповідно до договору відступлення права вимоги передано позивачу.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.
За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Так як позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків в порядку регресу задоволено, то із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704, 80 грн відповідно до встановлених ставок судового збору.
В частині вирішення спору про стягнення із ОСОБА_2 витрат на правову (правничу) допомогу суд прийшов таких висновків.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
За приписами ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.
Досліджуючи докази на підтвердження наявності підстав для оплати правничої допомоги - копію Договору про надання правової допомоги № 002 від 29.03.2018 /а.с. 92, 93/, копію Додаткової угоди від 02.10.2,2018 № 1 до Договору/а.с. 94/, копію квитанції до прибуткового касового ордера від 02.10.2018 № 00/29/03, суд, зокрема звертає увагу на те, що в п. 2 Додаткової угоди розрахунок вартості правової допомоги визначено на підставі Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність на підставі Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Таким чином, на підставі наданих стороною позивача доказів встановлено, що розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, здійснено на підставі Закону, який втратив чинність, що вказує на відсутність правових підстав для здійснення розподілу судових витрат в цій частині.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про страхування», Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 3, 4, 22, 204, 512, 514, 516, 979, 980, 982, 985, 990, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,
позов фізичної особи-підприємця Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_5, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_6, завдані збитки в порядку регресу у розмірі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_5, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_6, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири ) грн 80 коп.
В частині здійснення розподілу витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_6, юридична адреса: АДРЕСА_1, адреса для листування: АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_7 в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 326610.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_5, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.
Складення повного тексту рішення - 08.02.2019.
С у д д я: В. Шевченко