24.01.2019 Справа № 756/8953/18
Номер справи 756/8953/18
Номер провадження 2/756/1446/19
15 січня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Хоменко І.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку -
Позивач ОСОБА_1 17.07.2018 року звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами до відповідача ПАТ «Азот» та з урахуванням уточнення просив суд стягнути з нього на свою користь заборгованість щодо належних на дату звільнення сум в розмірі 78 487 грн. 50 коп., компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 1 147 грн. 23 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2018 року до 06.12.2018 року в розмірі 256 829 грн. 94 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що працював в ПАТ "Азот" на посаді Директора департаменту управління ризиками представництва ПАТ "Азот" в м.Києві до 13 квітня 2018 року. З 13 квітня 2018 року був звільнений із займаної посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням власником умов колективного договору, відповідно до поданої позивачем заяви.
Відповідно до довідки ПАТ "Азот" від 09.10.2018 №572, станом на 09.10.2018 заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_3 становить 79 634,73 грн., яка складається з суми вихідної допомоги в розмірі 78 487,50 грн. (нараховано в квітні 2018 року відповідно до ст.44 КЗпП) та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 1147,23 грн. (нарахована в липні 2018 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
В частині виплат, передбачених ст.44 КЗпП та Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", позивач погоджується із зазначеними сумами. Спір щодо суми, належної до виплати позивачу на дату звільнення, відсутній.
Позивач вказує, що станом на 06.12.2018 розрахунок не проведений, відповідно, ПАТ "Азот" повинне виплатити йому середній заробіток за період з 13.04.2018 до 06.12.2018.
ОСОБА_1 зазначає, що беручи до уваги, що його було звільнено 13.04.2018, середній заробіток розраховується виходячи з виплат за лютий та березень 2018 року.
Відповідно до довідки ПАТ "Азот" від 09.10.2018 №573, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за лютий та березень 2018 року в сумі 65000,00 грн., а середньоденний заробіток за останні 2 календарних місяці становить 1 585,37 грн.
З дати звільнення (13.04.2018) до 06.12.2018 пройшло 162 робочих дні (квітень -10 робочих днів, травень - 21 робочий день, червень - 19 робочих днів, липень - 22 робочих дні, серпень - 22 робочих дні, вересень - 20 робочих днів, жовтень - 22 робочих дні, листопад - 22 робочі дні, грудень - 4 робочі дні).
Середній заробіток за цей період складає:
1 585,37*162днів= 256 829,94 грн.
Отже станом на 06.12.2018 року заборгованість ПАТ "Азот" із заробітної плати перед ОСОБА_3 складає 336 464 грн. 67 коп.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.08.2018 року відкрито провадження по справі.
22.10.2018 року відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву з якої вбачається, що відповідач заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення суми позовних вимог, та вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач працював на ПАТ «АЗОТ» та обіймав посаду директора департаменту управління ризиками представництва ПАТ «АЗОТ» (за сумісництвом).
13.04.2018 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до даних ПАТ «АЗОТ» заборгованість перед ОСОБА_3 станом на 09.10.2018 року складає 79 634,73 грн., з яких 78 487,50 грн. - вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку, 1 147,23 грн. - сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Таким чином, у ПАТ «АЗОТ» відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати перед позивачем.
Вказаний факт підтверджується довідкою ПАТ «АЗОТ» № 572 від 09.10.2018 року.
Як було вказано вище, відповідач виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати у повному обсязі, а так як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні нараховується у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, вимоги позивача, щодо стягнення вказаних сум є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідач вказує, що позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 161 365,66 грн., при цьому в позовній заяві зазначає, що заборгованість по заробітній платі становить 76 233,55 грн. Отже, враховуючи, що розмір заявленої до стягнення позивачем суми середнього заробітку значно більший розміру самої заборгованості по заробітній платі, то відповідно нарахована позивачем компенсація в будь-якому випадку підлягає істотному зменшенню для збереження принципу співмірності.
Відповідач зазначає, що виконавши вимоги чинного законодавства України, самостійно нарахував позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Відповідно до даних ПАТ «АЗОТ» заборгованість перед ОСОБА_3 станом на 09.10.2018 року складає 1 147,23 грн. - сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати (за липень 2018 р.), а не 2 923,21 грн., як вказує позивач.
Підсумовуючи вищевказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
02.11.2018 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що висновок відповідача, що при затримці виплати працівникові нарахованої вихідної допомоги підприємство не повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки- є необґрунтованим, безпідставним та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Відповідач стверджує, що у нього відсутня заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_3, і що це начебто підтверджується довідкою ПАТ "Азот" від 09.10.2018 №572.
Але це не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до зазначеної довідки ПАТ "Азот" від 09.10.2018 №572 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 79 634,73 грн., і ця заборгованість та складається з 78487,50 грн. вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку та 1147,23 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Також, відповідно до довідки Відповідача від 09.10.2018 №571, за січень-липень 2018 року позивачу було нараховано заробітну плату в сумі 311 978,43 грн., в тому числі:
вихідна допомога при звільненні - 97 500,00 грн.;
компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати - 2 271,89 грн.
Отже, Відповідач надав докази, що у ПАТ "Азот" існує заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_3, і що до складу заробітної плати входить в тому числі вихідна допомога та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Позивач з представником в судовому засіданні 15.01.2019 року позовну заяву підтримали та просили задовольнити.
Відповідач в судове засідання 15.01.2019 року не з'явився про дату, місце та час був повідомлений своєчасно і належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Вислухавши пояснення позивача з представником, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працював в ПАТ "Азот" на посаді Директора департаменту управління ризиками представництва ПАТ "Азот" в м.Києві до 13 квітня 2018 року.
Наказом №127-ВК про припинення трудового договору від 12.04.2018 року ОСОБА_1 з 13 квітня 2018 року був звільнений із займаної посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. (а.с.9).
Відповідно до довідкиПАТ "Азот" від 09.10.2018 №572, станом на 09.10.2018 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за квітень місяць 2018 року складає 78 487,50 грн. (вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку), за липень місяць 2018 року складає 1147,23 грн. (сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати).
Відповідно до ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 цього Закону передбачає , що до складу заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка включає в себе в тому числі компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Згідно ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Азот» у частині стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 78 487 грн. 50 коп. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 1 147 грн. 23 коп. необхідно задовольнити,оскільки вказані кошти не були виплачені позивачу роботодавцем в день звільнення. Вказані судом суми заробітної плати слід сплатити ПАТ «Азот» за вирахуванням обов'язкових платежів до державного бюджету. Про наявність вказаної заборгованості свідчить довідка від 09.10.2018 року надана відповідачем.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідачем не доведено відсутність своєї вини у несвоєчасній сплаті заробітної плати позивачу в день звільнення.
Середньоденна заробітна плата позивача визначається на підставі «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (надалі - Порядок) за два повні останні місяці роботи позивача.
Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З урахуванням відпрацьованих днів за два останні місяці перед звільненням 13.04.2018 р., а саме за лютий та березень 2018 р. середньоденна заробітна плата позивача складає суму 1 585 грн. 37 коп. Середньоденний заробіток розраховано відповідачем, про що свідчить довідка ПАТ «Азот» від 09.10.2018 року за № 573.
Таким чином, до стягнення з відповідача також підлягає сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2018 року до 06.12.2018 року, яка становить за вищевказаною формулою розрахунку: 1 585 грн. 37 коп.*162 днів = 256 829 грн. 94 коп., за вирахування обов'язкових платежів до державного бюджету.
Посилання відповідача на окремі судові рішення з метою зменшення суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні не мають під собою жодного правового підґрунтя, оскільки зазначені рішення ґрунтуються на інших обставинах справи.
Зокрема, у рішенні Верховного суду України № 6-837цс15 від 23.12.2015, на яке посилається відповідач, зазначено, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, залежить від таких чинників:
наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;
виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем;
прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 КЗпП.
Верховний суд України у рішенні № 6-837цс15 від 23.12.2015 дійшов висновку, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню, з урахуванням принципу співмірності та істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком, за наявності між сторонами спору щодо розміру заборгованості із заробітної плати.
У позові ОСОБА_1 до ПАТ «Азот» відсутній спір щодо розміру належних до виплати ОСОБА_1 сум на день звільнення.
Всі належні до виплати позивачу на день звільнення суми відповідачем було нараховано, але ПАТ «Азот» в порушення вимог ст.116 КЗпП, не виплачено, а тому суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, як законний та обґрунтований.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 3 364 грн. 64 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України, ст.1, 15 Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», ст.ст. 4-6, 12, 133, 141, 223, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ - 00203826), адреса місцезнаходження: м.Черкаси, вул.Першотравнева, 72 на користь ОСОБА_1 (ІПН -НОМЕР_1), який зареєстрований за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, заборгованість щодо належних на дату звільнення сум в розмірі 78 487 грн. 50 коп., компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 1 147 грн. 23 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2018 року до 06.12.2018 року в розмірі 256 829 грн. 94 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ - 00203826), адреса місцезнаходження: м.Черкаси, вул.Першотравнева, 72 на користь держави судовий збір в розмірі 3 364 грн. 64 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 січня 2019 року.
Суддя Н.О. Яценко