Справа №:755/15263/18
Провадження №: 2-о/755/133/19
м. Київ
"05" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
судді Шевченко В.М.,
за участю секретаря судового засідання Сіренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку окремого провадження
цивільну справу № 755/15263/18
за заявою ОСОБА_1,
заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області,
про встановлення факту, що має юридичне значення,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника, адвокат - ОСОБА_2,
представник заінтересованої особи - не з'явився,
ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991.
Заявлені вимоги мотивує тим, що з 1990 року ОСОБА_1 проживає на території України. З 09.07.1993 був постановлений на військовий облік Скадовським РВК Херсонської області. У зв'язку зі складними життєвими обставинами та відбуттям покарання в Україні у період з 13.02.2001 по 16.09.2010 не мав змоги отримати паспорт громадянина України. Після звільнення 16.09.2010 зі Львівського слідчого ізолятора, паспорт громадянина колишнього СРСР йому повернуто не було. Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України у зв'язку з тим, що 16.04.2016 органи реєстрації місця проживання в особі ДМС було розформовано і створено новий орган реєстрації. Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно заявнику для оформлення паспорта громадянина України.
16.10.2018 було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Дніпровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, та відкрито окреме провадження у справі.
16.01.2019 постановлено ухвалу, якою задоволено заяву представника заінтересованої особи Дніпровського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві про заміну заінтересованої особи правонаступником; замінено заінтересовану особу - Дніпровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, скорочена назва: ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а).
В судовому засідання ОСОБА_1 та його представник підтримали заявлені вимоги та просили суд їх задовольнити. Додатково адвокат ОСОБА_2 вказав, що докази, надані Дніпровським районним відділом Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, на його думку, є неналежними та недопустимими.
Представник заміненої заінтересованої особи - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, письмових заяв щодо відкладення розгляду справи суду не надав, а тому в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК відсутні підстави для відкладення судового засідання.
Представник заінтересованої особи - Дніпровського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, у судовому засіданні 13.11.2018 просила суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених вимог за підстав, викладених у письмових поясненнях /а.с. 40, 41/.
Суд, вислухавши заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, прийшов до таких висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до чч. 2, 7 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст 293 ЦПК України).
Перелік фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, міститься у ч. 2 ст. 293 ЦПК України, зокрема встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Предметом судового розгляду у цій справі є встановлення факту постійного проживання особи на території України.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Октемберян Вірменської РСР /а.с.9/.
Згідно із довідкою №1400, виданої 26.10.2016 Михайлівською сільською радою Скадовського району Херсонської області, ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований на території Михайлівської сільської ради з 12.04.1990 по 01.07.1997 за адресою: АДРЕСА_1, за паспортом НОМЕР_1 Октемберянським РВВС АССР 26.08.1987 року /а.с.15/.
Із засвідченої 18.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. копії виписки з домової книги с. Михайлівка, виданої Михайлівською сільською радою Скадовського району Херсонської області від 04.01.1990, за реєстровим №2608, вбачається, що ОСОБА_1 з 12.04.1990 був зареєстрований в АДРЕСА_1 /а.с.22-23/.
Згідно із довідкою про звільнення серії ЛЬВ № 03794 ОСОБА_1 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 13.02.2001 по 16.09.2010, звідки звільнений із Львівського слідчого ізолятора по відбуттю строку покарання і прямує до місця проживання м. Скадовськ Херсонської області. 21.09.2010 взятий на обліку ВГІРФО Скадовського РВ /а.с.7-8/.
Як вбачається з копії довідки від 28.10.2016 Посольством Республіки Вірменія в Україні підтверджено, що в комп'ютерному архіві автоматизованого комплекса паспортної системи паспортно-візового управління поліції і архіві державного реєстра населення Республіки Вірменія відомості відносно громадянства, прописки/виписки ОСОБА_1 немає /а.с.14/.
02.10.2018 філією Центру обліку бездомних осіб ОСОБА_1 було видано посвідчення про взяття на облік як особу, яка не має постійного місця проживання і місце перебування якої може бути зареєстровано за юридичною адресою: м. Київ, вул. Рогозівська, 4/16, Центр обліку бездомних осіб, терміном дії до 02.04.2019 /а.с.16/.
У своїх письмових поясненнях від 12.11.2018 заінтересована особа - Дніпровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві зазначила, що оскільки заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1, виданий 26.08.1987 Октемберянським РВВС АССР, то ОСОБА_1 перебував у громадянстві колишнього СРСР, а не був особою без громадянства, тому юридичне значення має лише факт постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991. Надану заявником копію виписки з домової книги вважає підробленою, оскільки постановою про закриття кримінального провадження від 28.04.2015 (ЖЕО 3095) 16.03.2015 ЧЧ Дніпровського РВ ХМУ повідомляло про використання ОСОБА_1 завідомо підробленої домової книги. ГУДМС володіє інформацією про те, що ОСОБА_1 є громадянином Вірменії та згідно листів Посольства Республіки Вірменії документований паспортом громадянина Вірменії НОМЕР_2 від 13.06.2011 терміном дії до 13.06.2021. У 2016 році відбулась реформа системи реєстрації в Україні, тому ДМС не сьогодні не володіє актуальною інформацією про зареєстрованих осіб. Законодавством не визначено орган. Який зберігає дані про зареєстрованих на 1991 рік осіб та відповідає за їх збереження. Наявні архівні докумен6ти не передавались на постійне зберігання до державних архівів України або територіальних органів ДМС. Як вбачається з листів Посольства Республіки Вірменія в Україні від 17.07.2017 та 02.11.2017 ОСОБА_1 документований паспортом громадянина Республіки Вірменія серії НОМЕР_2, виданий 13.06.2011 від паспортного-візового управління Поліції Республіки Вірменія, відповідно він є громадянином Республіки Вірменія.
За змістом ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
За правилом п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Статтею 8 Закону України «Про громадянство» передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та неповно рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Письмовими доказами підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, 26.08.1987 прибув с. Михайлівка Скадовського району Херсонської області з м. Октемберян Вірменської РСР на постійне місце проживання та був зареєстрований з 12.04.1990 по 01.07.1997 роки за адресою: АДРЕСА_1.
В той час інститут прописки мав дозвільний характер, прописка здійснювалася за умов наявності жилої площі, певних родинних зв'язків, згоди інших осіб на прописку, наявності дозволу органу влади тощо, забезпечував функції контролю та обліку громадян, а реалізація громадянином права обирати місце проживання і користування жилим приміщенням обмежувалося пропискою, а погосподарські (домові) книги були особливою формою статистичного обліку, що здійснювалося в Україні (УРСР) із 1979 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року, справа N 1-31/2001, N 15-рп/2001, визнано неконституційним положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700 (700-94-п), щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання.
У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (наразі чинний) вказується, що встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 р. N 2235-III "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) або набрання чинності Законом N 2235-III (13 листопада 1991 р.).
Пунктами 25,27 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 ( в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006) визначено, що один із документів, який подається особою для набуття громадянства України, є документ, що підтверджує факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України або документ, що підтверджує факт постійного проживання батька чи матері заявника до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України.
Також пунктом 44 цього Порядку передбачено, що у разі відсутності документа, що підтверджує факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення громадянства України подається відповідне рішення суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, народився в м. Октемберян, Вірменської РСР, був документований паспортом громадянина СРСР серії НОМЕР_1, виданий 26.08.1987 Октемберянським РВВС АССР, з 12.04.1990 постійно проживав на території України, що підтверджується реєстрацією в с. Михайлівка Скадовського району Херсонської області з 12.04.1990 по 01.07.1997 та випискою за цей період з домової книги с. Михайлівка, виданої Михайлівською сільською радою Скадовського району Херсонської області.
Суд відхиляє доводи Дніпровського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві - правонаступник Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про те що надана заявником копія виписки з домової книги є підробленою, оскільки це спростовується постановою про закриття кримінального провадження від 28.04.2015 (ЖЕО 3095) 16.03.2015 ЧЧ Дніпровського РВ ХМУ.
Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи; з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ст. 95 ЦПК України).
За змістом письмових доказів, наданих суду заінтересованою особою - Дніпровським районним відділом Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві до заміни правонаступником, а саме: листів Посольства Республіки Вірменії від 13.12.2013, 02.11.2017, 17.01.2017, ОСОБА_1 документований паспортом громадянина Вірменії НОМЕР_2 від 13.06.2011 терміном дії до 13.06.2021, однак відповідні дані, на які посилається заінтересована особа, надано, зокрема на підставі неофіційного перекладу з вірменської мови /а.с. 41-44/, вірність засвідчення правильності переклад цього договору судом не встановлена, що позбавляє суд можливості упевнитись у правильності перекладу змісту відповідного документу з вірменської мови на державну мову України.
Крім цього, копії листів, долучені представником, скеровані не заінтересованій особі - Дніпровському районному відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, а в інші установи, а самі копії засвідчені безпосередньо представником вказаної заінтересованої особи, дані щодо знаходження оригіналів у заінтересованої особи відсутні, самі ж оригінали цих письмових доказів суду не надано.
У судовому засідання адвокат ОСОБА_2 поставив під сумнів зазначені письмові докази, вказав, що це фотокопії, які належним чином не засвідчені, а тому є неналежними та недопустимими доказами у справі.
Суд в силу положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України не бере до уваги такі письмові докази: листи Посольства Республіки Вірменії від 13.12.2013, 02.11.2017, 17.01.2017 /а.с. 41-44/.
Водночас предметом судового розгляду у цій справі є встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, а не належність заявника до громадянства іншої країни.
Крім зазначеного, представником заінтересованої особи - Дніпровського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, в письмових поясненнях зазначено, що заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1, виданий 26.08.1987 Октемберянським РВВС АССР, тобто ОСОБА_1 перебував у громадянстві колишнього СРСР, а обставини визнані сторонами не потребують доказуванню (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
За таких обставин, з огляду на вказані законодавчі приписи, повно та всебічно дослідивши обставини справи і перевіривши їх наявними доказами, суд прийшов висновку, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року, тобто на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та набрання чинності Законом «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року), а встановлення цього факту має юридичне значення, оскільки породжує право на набуття заявником громадянства України, тобто зазначене є підставою для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Враховуючи положення ч. 7 ст. 294 ЦПК України, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат у справі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 265, 268, 272, 299, 300, 315, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,
заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.
Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: АДРЕСА_2.
Заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області, ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а.
Складення повного тексту рішення - 08.02.2019.
Суддя: В. Шевченко